"Аналіз поетичного твору"

АНАЛІЗ ПОЕТИЧНОГО ТВОРУПрезентаційний матеріал створила. Ганноцька Поліна Вікторівна,вчитель української мови та літератури Запорізького класичного ліцею

Лірика (грец. lyrikós — лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри) — один із трьох, нарівні з епосом та драмою, родів художньої літератури та мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття.

Лірика – це поезія. Слово «лірика» утворилось від назви музичного інструмента - ліри, під акомпанемент якого у Давній Греції читали вірші

Схема аналізу ліричного твору: Назва твору, його автор. Жанр твору. Провідний мотив твору (тема)Композиція твору (якщо поезія сюжетна)Система образів (якщо є)Тропи (художні засоби)Синтаксичні засоби увиразнення мовлення. Фонічна організація вірша. Ритмічна організація вірша. Висновки (ідея поезії)

ЖАНРИ ЛІРИКИЛіри́чні жа́нри — це типи літературних творів, які притаманні ліриці. Цей рід літератури охоплює безліч віршованих жанрів, наприклад: балада, гімн, сонет, ода, дума, елегія, романс, газель, пісня, вірш, баркарола тощо. ***

Ідейно-тематична класифікація лірики (види): ФілософськаІнтимна (любовна)Громадянська (патріотична)Пейзажна. Релігійна

Провідний мотив твору (тема)У формулюванні теми твору слід уникати оцінного моменту. Тема- це основне питання, об’єкт зображення, а не їх оцінка! Можна почати визначення теми зі слів „сприйняття”, „роздум”, „ставлення” тощо або послуговуватися поняттям мотив. Мотив (фр. motif, від лат. moveo — рухаю) — у літературознавстві — тема ліричного твору або неподільна смислова одиниця, з якої складається фабула (сюжет): мотив відданості вітчизні, жертовності, зради коханого тощо. ***

Композиція твору (якщо наявний сюжет - фабула) У ліричному творі сюжет, як правило, відсутній, натомість увага зосереджується на певному почутті; виділяють такі композиційні етапи розгортання почуття:а) вихідний момент у розвитку почуття;б) розвиток почуття;в) кульмінація (можлива);г) резюме, або авторський висновок).

Композиційна організація поетичного тексту ґрунтується на таких принципах:· логічно-послідовна зміна думок (М. Вороний „Легенда”);· градація (нагнітання, посилення однотипних думок і почуттів, увиразнене словесними повторами чи поетичними фігурами) (М. Вороний „Краса”);· художня паралель (зіставлення змістовних частин тексту) (В. Самійленко „Українська мова”);· художня антитеза (протиставлення змістовних частин тексту). Увага! В одному тексті можуть поєднуватися різні принципи структурування художнього матеріалу. Спосіб побудови вірша:

Система образів. Система образів - ключові образи твору (звернімо увагу, що найчастіше визначальним у ліриці є образ ліричного героя (часто – ліричне «Я»)— умовної дійової особи, думки і почуття якої розкриваються у лірич­ному творі).

Способи забезпечення естетичного впливу художнього тексту на читача: Естетична сутність художнього слова, його особлива енергетика найвиразніше виявляється в поезії завдяки таким рівням поетичного мовлення: ТРОПИ (див. презентацію «Художні засоби»)ФІГУРИ ПОЕТИЧНОГО СИНТАКСИСУФОНІЧНІ ЗАСОБИЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ЗАСОБИ

Поетичний синтаксис

Поетична фонетика (фонічні засоби)

Лексико-семантичні засоби. Лексико-семантичний рівень - добір слів із емоційним забарвленням: органічно-емоційних лексем, синонімів, стилістично маркованих власних назв, слів із суфіксами на позначення зневажливої чи зменшено-пестливої оцінки, словесні образи акустичного, візуального, дотикового, нюхового, смакового значення тощо ***

Ритмічна організація вірша. Ритмічна організація вірша - віршування (види рим, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), його роль у розкритті провідного моти­ву (теми) твору. Ритмічна організація поетичного тексту: система віршування; вид строфи (за кількістю рядків: моностих, дистих, терцет, катрен тощо; за походженням: античні, східні, романські); види рим (точні - неточні, одногрупні - різногрупні, оригінальні - банальні, чоловічі (окситонні) - жіночі (парокситонні) - дактилічні (пропаракситонні) - гіпердактилічні та ін.); способи римування (перехресне - абаб, парне (суміжне, паралельне) - аабб, кільцове (охоплююче); ритмічна схема (див презентацію «Ритмічна організація поетичного тексту»)Для допитливих…

Ідея поезіїІдея поезії - ідея твору - це відповідь на питання, поставлене в темі, оцінка зображення, основна думка; мистецькою ідеєю називають емоційно-естетичне ставлення автора до зображуваного, а також розкриття металогічного (символічного, алегоричного) змісту.

Дослідження художнього твору - це науковий опис, аналіз тексту, а також його інтерпретації (творче трактування читачем) та частково контекстуальний розгляд (вивчення твору в зв’язках із біографією автора, зовнішніми чинниками літературного розвитку, особливостями вітчизняного та світового письменства). Залучення цих відомостей у поєднанні з особистою оцінкою твору - передумова проникнення в поетичний світ митця.

Зразок аналізу поетичного твору: Вірш Д. Павличка «Я стужився, мила, за тобою...»Я стужився, мила, за тобою,З туги обернувся мимохіть. В явора, що, палений журбою,Сам-один між буками стоїть. Грає листя на веснянім сонці,А в душі — печаль, як небеса. Він росте й співає явороньці,І згорає від сльози роса. Сніг летить, колючий, ніби трина,Йде зима й бескидами гуде. Яворові сниться яворина. Та її кохання молоде. Він не знає, що надійдуть люди,Зміряють його на поруби,Розітнуть йому печальні груди,Скрипку зроблять із його журби.

1. Подаючи короткі відомості про автора цього вірша, слід окремо підкреслити два моменти: гуцульське походження письменника, а відтак відображення, переосмислення у його творах природи, характерів, мови карпатського краю; таку рису стилю Д. Павличка, як пісенність лірики, досконале уміння відтворювати дух, атмосферу поетику народної пісні.2. За жанром перед нами зразок інтимної (конкретніше — любовної) лірики з елементами пейзажної.3. Провідний мотив твору - туга нещасливого кохання, що спонукає до творення краси, мистецтва. 4. Композиція вірша чітка, виразна, це підкреслює про­зорість думки, довершеність емоційного малюнка. Вихідний момент - сум ліричного героя за коханою (1-й рядок);роз­виток почуття — ліричний герой стає явором, що росте й співає яворині, мріє про її кохання;кульмінація — смерть явора (передостанній рядок);резюме — яворова туга пе­ревтілюється у Скрипку (останній рядок). 5. Система образів вірша будується на основі фольклорного паралелізму: герой і героїня - явір і яворина. Вірш Д. Павличка «Я стужився, мила, за тобою…»

6. 7. 8. Поруч з паралелізмом наскрізним художнім засобом у творі є пер­соніфікація: явір набуває прикмет людини. У такий спосіб увиразнюється думка про одухотвореність, здатність усього сущого почувати. Піднесено-трагічна історія кохання розгортається в по­етовому рідному краю. Здогадуємося про це завдяки гірським, лісовим та лicoрубівським мотивам, а також діалектизмам (що поодинокі — не перевантажують текст і влучно вжиті): «трина» — тирса, колюча остюкувата поло­ва; «бескиди» — гірські урвища, провалля. Авторський задум вміло увиразнюється досить різно­манітними тропами і синтаксичними фігурами. Тугу самоти, розлуки з коханою, силу почуття підкреслюють метафори (явір «палений журбою», «згорає від сльози роса»), пер­соніфікації «яворові сниться яворина»), просте двочленне порівняння («А в душі печаль, як небеса», «Сніг летить колю­чий, ніби трина»), метонімічний епітет («печальні груди»), інверсія («І згорає від сльози роса» — саме згорає). Риторичне звертання («мила»), літота («яворонька») промовисто увираз­нюють ніжність ліричного героя у ставленні до коханої А ме­тафоричний епітет «кохання молоде» розкриває безсмертя, красу, свіжість, цноту й пристрасть цього почуття в душах ге­роїв. Найбільше смислове навантаження падає на останній ря­док вірша. Символ«скрипка» остаточно розкриває мотив тво­ру: скрипка — це краса тужливої мелодії, краса рукотворна, уможливлена людською творчістю, чий ширше — просто кра­са душі людини, але саме краса, народжена, вигранена шляхетним почуттям кохання, хай навіть, нещасливого. Інверсія ще раз виділяє серцевинний символ твору. До речі, останній рядок є чіткою логічною крапкою, цілком вичерпує тему, після нього не можна додати до сказаного жодного слова. Виразний звуковий, музичний супровід емоційного ма­люнка створює фоніка вірша. Надто ж у 2-й строфі, де вісім разів повторюється звук [с] (що передає шум вітру у кроні дерева, символізує сум, смерть), а також у 4-й строфі, де звук [р], повторений сім разів, посилює суворість, трагізм зображуваного (алітерація).

9. Особливості віршування: Тип римування перехресне: абаб (тобою \ мимохіть \ журбою \ стоїть). Віршовий розмір: п’ятистопний хорей:я стужився, мила, за тобою,З туги обернувся мимохіть. В явора, що, палений журбою,Сам-один між буками стоїть. Вид строфи: катрени10. Підсумок: поезія Дмитра Павличка справила на мене велике враження. Вона дещо сумна, мінорна, сповнена печальних передчуттів. Своєю ліричністю, мелодійністю схожа на народну пісню. Мені сподобався вірш, хоча було дуже шкода ліричного героя, бо добре, коли кохання – взаємне й щасливе почуття.