Свято «До нас осінь в гості завітала»

Свято «До нас осінь в гості завітала»

Мета:вчити учнів бачити розмаїття осінньої природи,розкрити красу осінньої природи за допомогою поетичного слова,музики,пісень,художньої творчості дітей;викликати естетичні переживання,захоплення красою природи;розвивати артистичні здібності дітей,їх мовлення, відчуття рими. Виховувати любов до природи,до рідного краю;почуття колективізму.

Обладнання:осіннє листя;куточок сцени облаштований у вигляді ярмарку:кошики з осінніми овочами і фруктами;штучні дерева з осіннім листям;парасольки;

Вчитель . Я рада вітати Вас сьогодні у нашому затишному класі.

Злітають з календаря останні дні листопада,  завершується пора золотої осені. І ми зібралися сьогодні на нашому святі, щоб попрощатися з цією чудовою порою року; подякувати їй за все хороше,  що вона нам подарувала; пригадати, чим нас радували ці три останні місяці.

Ведуча:

Тож вітаєм, любі гості, вас на нашім святі!
І щоб ви, як щедра осінь, всі були багаті.
І здорові, як водичка з джерела дзвінкого.
Всі ми зичимо вам щастя світлого, людського.
Ми з відкритим щирим серцем до гостей ідемо
І для вас на рушникові хліб і сіль несемо.
Хай же весело і світло всім на святі буде.

(Хлопчик і дівчинка виходять з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

1.Осінь наша, осінь,золота година,

Неба ясна просінь,пісня журавлина,

Бабиного літа довгі білі коси…

І дорослі,й діти люблять тебе,осінь.

2.Та не тільки славна за свою ти вроду-

Урожай іздавна ти несеш народу.

Щира і дорідна,пахнеш ти медами,

Славиш край наш рідний зерном і плодами.

3.Осінь,осінь!

В гості тебе просим

З щедрими хлібами,

З високими снопами,
З листопадом и дощем,

З перелітним журавлем.

4. . Осінь, осінь…Вона

Тоді буває чарівна,

Коли стає золотокоса

Отож, запрошуємо осінь!

( Входить дівчинка в костюмі осені: жовте плаття прикрашене листочками, на голові вінок, в руках кошик з осінніми плодами)

Звучить лагідна музика.На сцену виходить Осінь.

Осінь: Восени земля прекрасна.

Добрий день,мої шановні

Як завжди,прийшла я вчасно

Нині знов із вами я.

І у села й у міста-

Осінь-ось моє ім`я.

 Йду до вас на свято не сама, а зі своїми трьома місяцями, бо всі вони добре попрацювали, щоб людям було легше пережити зиму, а тепер час і відпочити мені й моїм синам. А у вас так гарно, ви такі милі та гостинні діти, що ми прийняли ваше запрошення і прийшли до вас.

Ведуча:Давайте привітаємо нашу гостю веселою піснею «Диво-осінь».

Осінь

 По землі простую швидко, кольори міняю.

 І тепер на поле рідко сонце посилаю.

 Щоб земля могла спочити і набратись сили,

 Бо ж вона пшеницю й жито для людей зростила.

 Фруктів, овочів багато — усього доволі!

 А тепер спочинок-свято буде в лісі, в полі...

 А на землю дощик буде часто накрапати,

 Щоб спочинок мали люди і земелька-мати.

 Щедрим золотом укрию  гори і лісочки

 І дощами гарно вмию всі поля й садочки.

 Я води подоливаю у ставки і в ріки.

 Болота понапуваю менші і великі.

А ось і мої місяці. Кожен сумлінно виконував свою роботу, щоб підготувати землю до зими. У кожного були свої обов’язки. Про це вони вам і розкажуть.

Вересень.

Я — Вересень!

 Я до школи діток завжди закликаю,

 А роботи в мене — непочатий край!

 Я ворота в осінь першим відчиняю,

 Ввечері тумани посилаю в край.

 Звожу я картоплю, кавуни і дині,

 Тож робота в полі і в саду кипить.

 Все зібрати люди встигнути повинні,

 Восени не можна змарнувати й мить!

 Я труджусь невпинно — і збираю, й сію,

 І співаю славу вічну трударям,

 Ще й дарую людям щастя і надію

 Та тумани сиві роздаю полям,

 Щоб укрити землю ніжною красою.

 На добро умити всі земні плоди,

 Напоїти поле чистою росою,

 Все роздати людям із землі й води...

Вчитель. Вересень-трудівник гарно попрацював і на городах уже зібрані гарбузи, викопана картопля, зрубана капуста на грядках. Зібраний багатий урожай.

Осінь.  Що це за гомін? Хтось чи свариться?Да це  ж діти гарбузова родина сперечається хто з них головний. ( заходять діти в костюмах овочів сперечаючись «Я головний, я найкращий»)

Сценка «Сперечались овочі»

1 Морква.

Кожен знає,що морквиця на городі,мов цариця.

Коси довгі кучеряві,та ще й платтячко яскраве.

Я смачна і вітамінна і не гірша апельсина.

Той хто моркву поважає,до ста років проживає.

2 Буряк.

Розхвалилася дивіться,ти не схожа на царицю.

Я від тебе червоніший,красивіший і товстіший.

Український борщ чудовий по усіх краях відомий.

У борщі я головний,борщ без мене не смачний.

3 Огірок.

А зелені огірочки всі вживають залюбки.

Нас шанують не даремно:

Дух наш свіжий і приємний.

На канапці і в салаті ми і в будень і на святі.

4 Цибуля.

На цибулю нарікають,що до сліз я допікаю,

Вибачте, та я не винна,бо я лікарська рослина.

Соком з медом почастую, і здоров’я подарую.

5 Часник.

Часничок я білозубий

Ви мене не бійтесь,люди.

Хоч гіркий я та корисний,

Всім мене потрібно їсти.

Хто мій зуб з`їдає сміло-

Буде мати зуби білі.

6 Диня. Я солодка,соковита

Кожен знає-жовта диня Покуштуй-не схочеш пити.

На городі господиня. А як їстимеш саму,всі хвороби прожену.

7 Гарбуз.

Не сваріться,любі,годі!

Я найстарший на городі.

Я великий і бокастий,

Жовтогрудий і смугастий.

Я чудовий дар осінній

З гарним та смачним насінням.

Хто їсть кашу гарбузову

Буде сильним і здоровим!

8 Огірок.Який салат без огірка?

9 Буряк.А що за борщ без буряка?

10 Морква.Чи то без моркви?

11 Усі разом.

Без нас в каструлі буде пусто!

Це правда,хлопчики й дівчатка,

Ми є-і всі живуть в достатку!

Вчитель. Ось яка цікава розмова відбулася на городі. Овочі зібралися і в корзинці Осені опинилися.

Вересень пропонує пограти в гру «Посади та збери урожай»

2 команди спочатку по 5 дітей садять картоплю в лунки, наступні 2 команди збирають урожай. Перемагають хто швидше виконає завдання.

Вчитель. Які спритні в нашому класі дітки. Урожай картоплі посадили і зібрали.  А тепер запрошуємо другого сина  осені.

 Жовтень.

Я — Жовтень!

 Ну, а в мене також є робіт багато:

 Все подозбирати в полі й у садку.

 Щоб було що їсти в будень і у свято,

 Й ще одну загадку маю я свою:

 Все зачарувати — ось моя робота!

 Фарбувати листя хочеться мені,

 Щоб горіла всюди щира позолота

 І палало листя в жовтому вогні.

 Щоб краса довкілля серце звеселяла,

 Від краси здавався неповторним світ.

 Щоб запала в душу і не відпускала,

 Ну а синь небесна кликала в політ...

Вчитель. Отож у жовтні роботи стає менше, вечори стають довшими і мами з бабусями збираються на посиденьки  і вишивають. В Україні вишивання вже стало традицією, і навіть маленькі дівчатка навчаються вишивці у своїх бабусь та дізнаються від них багато цікавого.

( Виходять бабуся з онукою з вишивками в руках, сідають і розмовляють.)

Онучка. Бабусю, а що ти вишиваєш?.

Бабуся. Вишиваю рушничок, Іванночко.

Онучка. А навіщо ти його вишиваєш? Адже можна купити в магазині!

Бабуся. Так, можна. Але у нас, українців, вишиті рушники, сорочки, пояси здавна були оберегами. Люди вірили, що річ, вишита вправними руками мами, бабусі, нареченої чи сестри має чудодійну силу, приносить своєму власникові щастя, удачу, оберігає від всього злого. У сільській оселі з давніх-давен рушники розвішували на визначних місцях – при вході, над образами,  над вікнами, щоб захистити хату від усього злого. Рушником сповивають новонароджену дитину, щоб була щасливою. Рушник давала мати сину чи доньці, проводжаючи  у дорогу, щоб оберігали від лихого ока. Таким самим рушником зв’язують руки молодим на весіллі, щоб завжди були разом.

Онучка. А для кого ти  вишиваєш цей рушничок?

Бабуся. Для тебе, моя люба онучко. От будеш ти виходити заміж, а тобі під ноги простелять вишитий мною рушничок.

Онучка.(сміється). Ой, бабусю, яка ти смішна! Який заміж! Мені ж лише 9 років!

Бабуся. Так, ти ще маленька. Але раніше в Україні було прийнято, щоб кожна  дівчина підготувала собі придане.  Сюди входили постіль, рушники, одяг, а також стрічки та хустки, якими дівчина мала обдаровувати весільних гостей. Отож, до весілля дівчині належало багато працювати. Тому й починали дівчатка  вчитися вишивати ще у 6-7 років. Як тільки на городі і в полі закінчувались роботи,  жінки збирались по домівках і вишивали. А з ними і маленькі дівчата вчилися цьому мистецтву.

Онучка. Бабусю, як цікаво! А ти мене навчиш?

Бабуся. Звичайно, моя люба! ( Дівчинка схиляється над вишивкою, бабуся показує)

Учениця. Осінь з бабиного літа ниточки сукала

                   І білесеньких тоненьких рушників наткала.

                   Кинула легеньку пряжу в небеса сушити.

                   А як висохла, схотіла вишити-зашити.

                   А узори – скрізь довкола: в лісі, в полі – всюди…

                   Тож не дарма в Україні вишивають люди.

Пісня «Рушничок»

Листопад.

 Я — Листопад! Дружу з вітрами

 І золото з дерев трушу.

 Іду з холодними дощами

 Та землю листям вкрить спішу.

 Я звірів спати повкладаю

 Тих, що для них харчів нема.

 Я добрий, я про все подбаю —

 Не за горами вже зима.

 Турбот у мене теж багато.

 Йду по землі, щоб все зробить,

 Щоб всім було життя, як свято,

 Та щоб було земельці відпочить.

 І рідко сонечко сміється,

 А з хмари знову дощик ллється.

 І не сховатися ніде...

 Та вже не дощ, а сніг іде.

 Роботу я важливу маю —

 Ворота в осінь зачиняю!

Вчитель. Дуже часто восени сіють дощі, і щоб від них сховатися потрібно ….що? Правильно парасольки. 

Танок «Веселі парасольки»

Вчитель.  Готуючись до холодів, люди запасаються як можуть, збирають ягоди, фрукти, овочі,  хто заморожує їх, хто консервує.  Діти, що готують з ягід та фруктів? Зараз пограємо в гру «Дегустатор». Умова гри. Не бачачи якого кольору варення, потрібно відгадати скуштувавши його з чого воно зварене.

Ведучий. Діти, давайте подякуємо осені за ту красу, яку вона нам подарувала, за щедрі осінні дари, за рясний листопад. Адже осінній листопад важливий у житті природи, бо опале листя є добривом та запобігає замерзанню коренів.

Я заклинаю, діти, вас, любіть природу

І землю рідну – нашу Батьківщину.

Бо все довкола, і моря, і ріки,

І степ широкий, і гаї зелені,

То все в одному слові – Україна!

Всі   І ми сьогодні хочемо сказати:

            Спасибі осені за всі дари твої!

Осінь .         Тепер спокійна я! Свої турботи

         Лишу на потім, на наступний рік.

         Уже скінчилася моя робота,

         І дням моїм також скінчиться лік.

         Я попрощаюсь з вами усіма,

         Бо в білій шубі йде уже зима.

Вчитель. Дякуємо всім за увагу!   ( Осінь всіх пригощає короваєм)