Свято квітів. Шепчуть ніжно квіти пелюстками

Свято квітів. Шепчуть ніжно квіти пелюстками

Мета. Виховувати пошану до національних традицій свого народу, усвідомлення причетності до його культури й духовності; розвивати почуття прекрасного в природі й мистецтві, прагнення жити за законами краси.

Святково прибраний клас. Парти зсунуті у вигляді круглого столу, у центрі — стіл, накритий вишитою скатертиною. на столі — букети з весняних квітів, недоплетений віночок з барвінку. Учні сідають за парти обличчям до центру. Звучить у записі або виконується пісня "Ой у лузі червона калина ".Сцена прикрашена квітами, калиною, вишитими рушниками, репродукціями картин з краєвидами..

Виходять ведучий та учні-читці з букетами квітів. Звучить мелодія П. І. Чайковськаго «Вальс цветов».

Добрий вечір, дорогі друзі, знову ми всі разом ...

• Сьогодні ми хочемо запропонувати вам вечір квітів.

С^Кош ми хочемо привітати найріднішу нам людину, ми несемо їй квіти...

•   Коли вперше юнак іде на побачення, він також дарує дівчині квіти. ^ТСвіти. квіти, квіти... Як багато про них можна сказати. І, в одночас, досить

подарувати квітку, і в тих очах, які дивляться на тебе, спалахне щасливий вогник.

• Та вони ж чарівні! . *

^Так. про них можна говорити досить багато. Про те, скільки приємних хвилин вони приносять нам - людям.

• Цвіте у квітах музика - Звідкіль вона, звідкіль ?! А квіти - білі ґудзики, Як біла заметіль.

шйшла на землю "весна запашна."квітами, перлами закосичена". Як гарно поет П. Тичина цим обра^ом-передавкрасу нашої' землі весною! А вона прекрасна і влітку, і восени, а головною її окрасою є, звичайноЛіереьа^куші. квіти. Навряд чи знайдеться людина, зовсім байдужа до їх зворушливої краси й гармонії.

Ведущие

/-Я знаю одну історію про те, як посперечалися пори року, чиї квіти красивіші. Ось - -послухайте.

Виступають дівчата.. Театральна замальовка "Чиї квіти красивіші?" (Чайковский. Весна) Весна:

- Одного разу поспорили пори року, чиї квіти красивіші, тупнула ніжкою весна, і де сніг лежав, - струмки заспівали.

1 .Мабуть всі ви бачили підсніжники і знаєте які це красиві квіти. Про підсніжник є така легенда. Коли перші люди Адам і Сва були вигнані з раю на землі панував холод, падав сніг. Єва дуже змерзла. Щоб втішити її кілька сніжинок перетворилися у квітки підсніжника. Тому ці квіти такі білі, як сніг.

2. Зазеленіли трави. Земля одягла легкий шарф з підсніжників, нарядилась в жовтий сарафан мати-й-мачухи, пов'язала хустку з білих нарцисів та конвалій.

•   О. первьій ландьіш! Из-под снега Тьі просить солнечньїх лучей; Какая девственная нега

В душистой чистоте твоей! Как первьій луч весенний ярок! Какие в нем нисходят сньї! Как тьі пленителен, подарок, Воспламеняющей весньї!

На фоне Чаиковскии Июль.

Лрпо: _____ _____________

- <*шеречило літо, - мої тгеті-іфасишщЕг 1.. Й зразу ж змінила Земля вбрання на блакить дзвіночків та незабудок, приміряла з червоного клевера. Ніжно прикрасила костюм зірочками гвоздик! - Ну-мо, подивимось, як ви взнаєте мої квіти! Відгадайте мої загадки:

Вот звоночек, синий цвет, С язьічком, а звона нет. (колокольчик)

Как зовут меня, скажи. Часто прячусь я во ржи, Скромньїй полевой цветок Синеглазьш ...(василек) - -*-;•- *

Все знакомьі с нами Яркими, как пламя, Мьі однофамильцьі С мелкими гвоздями Полюбуйтесь дикими, Альїми... (гвоздиками)

» •

На фоне песни «Отцвели уж давно хризантеми в саду» Осінь:

•    Від заздрості осінь дмухнула холодним вітром. -Мої квіти не гірші!

Сказала вона і провела багряним рукавом. Зацвіли айстри, вереск, жоржини.

•                Тут гладіолуси розкішні, Барвисті айстри - аж горять. А серед них гвоздики пишні Яскравим цвітом майорять.
•    І чорнобривці, і жоржини До сонця тягнуться у вись.

В їх пелюстки у день осінній Всі барви райдуги злились.

1. ... Вчера - уж солнце рдело низко - Средь георгин я шел твоих. И, как живая, одалиска

Стояла каждая из них. Казалось, нет конца их грезам На мягком лоне тишиньї,- А ньінче, утренним морозом Они стоят опаленьї.

На фоне музики Чайковского. Январь

Зима:

- Мої квіти не такі яскраві, але вони теж красиві! Це просто витвір мистецтва. Спробуйте намалювати такі на вікнах весною або влітку, - сказала зима.

1. Сон предрассветньїй обошел дома, Заворожил окрестньїе просторьі. Куда ни глянь - искусница зима Рисует серебристьіе узорьі. Куда ни глянь - повсюду бельїй цвет, Все в белое торжественно одето, Как будто у природьі вовсе нет и не бьіло вовек другого цвета.

.Ведучі: і','

• Кодйеь один наш предок догадался положить семя не в землю, а в горшок с землей.
• С той порьі в учреждениях. школах, квартирах цветут зимой зигокактусьі, вьется по стенам плющ, плодоносит лимон, иной раз встретишь зреющие зерна на кофейном дереве.

Виступ учнів.

•   Уже в древней Злладе украшали дома и лестницьі букетами полевьіх цветов и кадками с зеленньїми растениями.
•    На другом континенте более тьісячи лет назад зародилось искусство бонсай - вьіращивание в сосудах карликовьіх деревьев. Началось оно с Китая, перешло в Японию. Специальньїми приемами задерживают рост и продолжают долголетие деревьев. Бонсай живут 300 - 500 лет и передаются по наследству из поколения к поколению.

І 1. Более 200 лет назад житель г. Павлова на Оке привез из Турции землякам

гостинец - плод лимона. От их семян и разрослись заморские деревья Ведуча Сьогодні тепло своїх сердець і душ ми даруємо квітам. У сиву давнину квіти обожнювали, вважали їх уособленням найніжніших почуттів. На острові Таїті й досі всіх дітей до 6-річного віку звуть «гіті», що означає «квітка». У нас дітей часто порівнюють з квітами. У різні часи і в різних народів на честь квітів часто дааштову^ть свята.

Ведучий. У Греції святкуваліі£я_геацинтет, у Стародавньому Римі — розаліт, у Франції розєри і_гкятп              к'кіїкимиь і .пні кК^гиі*н та ЯПОНІЇ.

— свято цвітіння слив, у^ере^вг^—персиків, у квітні — вишень, якими японці й досі прикрашають будинки, одяг. Вчитель: "Про місце квітів у житті нашого народу ми поговоримо нинГза цим круглим столом. У нашій розмові люб'язно погодились взяти участь гості: вчені-етнографи і фольклористи, лікарі-фітотерапевти і народні знахарки, мистецтвознавці, літератори, співаки й декламатори.

{"Гості"—заздалегідь підготовлені учні—встають і кланяються, їм аплодують).

Висту пи "гостей".

Етнографи. 1 Як учений-етнограф, я почну з пояснення, що таке етнографія. Це історична наука, яка вивчає культуру, звичаї і побут народів.

• На Землі сила силенна квітів! Але у кожного народу є найулюбленіші — це квіти рідного краю.
•                                    Пахне мальвами та любистком. Свіжим сіном і листом м'яти.

І рум'яняться срібним блиском Ружі біля старої хати. Полину сохнуть сизі віники, Бузина одягнула шати. Чорнобривцями пахнуть «півники» І долоні рідної матері. І жоржини у сріблі-золоті Знов приносиш ти лиш для мене... Пахне айстрами моя молодість, Матіолою та роменом. 4. Біля кожної хатини Мальви-рожі розцвітають. Поглядають понад тином. Всіх привітно зустрічають.

•      Українське народознавство — наука дуже цікава і корисна, вивчити її — значить знати свій народ. У наших давніх предків було своєрідне ставлення до всього живого: тварин, птахів, рослин. Вони вважали: все. що корисне для людей, дав Бог, а шкідливе — від лукавого. Цілий ряд рослин наділявся цілющими властивостями, а деякі й чудодійними.
•    Наприклад, благословенними вважались липа і сосна. Здавна в Україні особливе ставлення до верби і калини. Верба символізує прадерево життя. Посвячені гілки верби у Вербну неділю набували магічних властивостей. Нею вдаряли членів родини, промовляючи: "Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля". Виростаючи біля річок і ставків, верба є символом води на землі. Криницю намагались копати під вербою. "Де срібліє вербиця, там здорова водиця."
•    Рідко біля якої хати колись не росли кущі калини. її дуже шанували. Квіти і ягоди використовувались і як прикраса, і як ліки.

1. Із давніх-давен в українців особливе ставлення до квітів. І коло найбіднішої хатини під вікнами красувався квітничок, у якому були мальви й чорнобривці, м'ята і любисток, кручені паничі й рута, хрещатий барвінок і хміль. 2 .              Недавно ще гула метелиця,

Іще лежить в низинах сніг, А вже барвінку листя стелиться Зеленим килимом до ніг. Воно під снігом і під кригою Всю зиму зелень берегло І перше стрінуло з відлигою Весняне сонце і тепло.

1. Не знайдеться в Україні такого села чи міста, де б не було цієї рослини. Барвінковий край — так називають нашу Батьківщину.

2 Про барвінок розповім я легенду. Жили колись чоловік із жінкою і був у них синок- одинак на ім'я Бар. От виріс він і став дуже гарним парубком. Покохав він дівчину на ім'я Вінка. А Бара покохала ще одна дівчина, у якої мати була відьма. Хотіла вона причарувати хлопця, та ніякі чари не допомогли їй. Бар та Вінка мали одружитися. І ось в день весілля раптом з'явилась зла відьма, окропила їх якимось відваром зілля і виголосила прокляття. За мить на місці, де стояли молодята, нікого не було. Впала Барвінкова матінка на те місце і скропила землю слізьми. І сталося диво: зазеленіли дрібні листочки, уквітчані голубим цвітом. А назвали квітку Барвінком. З того часу тягнеться він від людських осель до людських могил. А дівчата вплітають його у свій весільний вінок.

2. Називають його ще хрещатим від слова хрест, бо його стебла перехрещуються одне з одним. У перекладі слово барвінок означає «перемагати». Тому ця квітка символізує чоловічу силу, є завжди уособленням вродливого статного парубка.

(""'Ведуча Квіти — постійні супутники нашого життя. Вони на клумбах, на газонах, у кімнаті. Вони на рушниках, скатертинах, серветках. Ними розмальовують печі, стіни оселі. А ще квіти — на нашому національному одязі. Та особливим оберегом завжди був вінок. Український віночок, оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами слова. Він був і є одвічним символом добра і надій. Дівчину завжди по вінку пізнають: який віночок, такий і голосок.

Плетіння віночка своєрідна наука. Потрібно знати, яких квітів і коли плести, яке зілля з яким вплітати поруч. А всього в українському віночку 12 квіток, і кожна з них є оберегом. Дівчата починали носити вінок з 3 років.

Ведучий. Перший вінок сплітала мама. У нього вплітали чорнобривці, щоб позбутися головного болю: незабудки та барвінок покращували зір; ромашка серце заспокоювала. Кожна квітка лікувала дитину.

У 4 роки — інший вінок; до нього доплітався безсмертник, листок яблуні. У 6 років вплітали мак, що дарував сон, і волошку.

Для семирічної дівчинки плели вінок із семи квіток. У центрі — калина-краса. а по боках— _і незабудки, барвінок, любисток, чорнобривці, нагідки, безсмертник.

Усього існує 77 видів вінків.

Ведучий .А зараз ми розповімо вам про кожну квітку віночка.

Серед усіх квіток найпочесніше місце посідає деревій. Ці дрібненькі квіточки здалеку нагадують-"велику квітку, яку називають деревцем. Коли квіти відцвітають, вітер розносить насіння далеко-далеко. Та хоч би де проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому люди вплітають її до віночка — як символ нескореності.

Чорнобркєщ Виявляється, що чорнобривців кілька століть тому не було не тільки в Україні, а й у Європі. А примандрували вони до нас із далекої Америки, де тамтешні жителі вирощували їх для лікування хвороб. Чорнобривці вплітають у вінок чорняві дівчата^/

Учениця. А мені бабуся розповідала таку легенду. У давнину українські майстри-чоботарі шили надзвичайно гарні жіночі чобітки, які мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки. Називали такі чобітки «чорнобривцями». Подібність цього взуття до суцвіття квітки й дало їй таку назву.

Ромашка - ця квітка приносить не тільки здоров'я, а й добро, ніжність. Вплітають її з гронами калини, з вусиками хмелю — символу гнучкості і розуму.

Хмель - ця квітка здавна цінується в народі, вона оспівана в піснях і легендах. Гарний парубок часто порівнюється з гнучким, сильним хмелем.

Ведучий. Маки — символ туги, смутку — вплітали у віночок дівчата, в кого хтось у загинув на війні.

Ведуча. Квіти ніжно-синього кольору, ніби очі дівчини, вплітають у віночок як символ краси, здоров'я, сили. Це — волошки. Волошки для синьооких білявих дівчаток — це оберег від злого ока, від недобрих людей.

У повному віночку сусідять волошка і любисток. А ще з цих квітів виплітають окремий віночок — віночок відданості.

- Безсмертник у віночку — символ здоров'я. Він лікує дуже багато хвороб, хоч на вигляд дуже скромний.

каже: «Якщо купати дитинку в любистку, тай ще додати пучечок ромашки та рути-мяти , то дитина буде здоровою, жвавою, усі хвороби її обминуть». Звісно, що і від залицяльників відбою не буде.

3. Лікар-фітотерапевт.

Справді, з давніх-давен наші предки знали цілющі властивості багатьох рослин. До них належать і вже згадувані нині рослини — символи України: калина і верба. Всі добре знають, що калиновий чай — прекрасний засіб від застуди. Допомагає вона від кашлю, при серцевих нападах, високому кров'яному тиску та інших недугах. У народі кажуть: "Червона калина від 100 хвороб лікує".

Ще в часи Київської Русі вербовими відварами лікували рани воїнів: шанували вербу й запорізькі козаки за цю неоціненну властивість. Серед надзвичайно багатої зеленої аптеки почесне місце займають ромашка і конвалія, чебрець і м'ята, лілея і бузок, бузина й акація, нагідки і фіалка, кропива і Петрів батіг, полин, звіробій і живокіст—та всіх не перелічити.

Ведучі:

Ґ-~Ни для кого не является секретом, что с древних времен травьі и цветьі помогали нам во время болезней^

В одной замечательной песенке поется: "Зато у матушки природьі полньїм полно своих доброт. Прими поля, леса и горьі, и вьісь хребтов, и небосводьі. И тьі практически здоров" -

глашаем в гости в зеленую аптеку^  рольная картинка "В гостях у медуницьі"

•   Зовут меня Медуница.

Я появляюсь в конце апреля. всего месяц красуюсь в лесу. На мохнатом стебельке красуются мои пурпурньїе и синие цветьі. В фиолетовьіе цветьі заглядьівают пчельї, стало бьіть, "медуницей" меня величают неспроста! Издавна називали меня "легочницей", так как помогаю при болезни органов дьіхания. А в молодом возрасте пригожусь как приправа к столу. В Англии меня специально для зтого вьіращивают. Познакомьтесь с моими друзьями - лечебньїми травами.

•   Меня зовут Нивяник обьїкновенньїй. вьі не ошиблись. Ромашкой меня стали величать с 1534 года, когда в "Травнике Любчанина " бьіла записана я Романовой травой. Хотя слово "Ромашка" от латинского готапа , что означает "римская" и заимствовано оно у наших предков поляков!

А если, придется тебе простудится, Привяжется кашель, поднимется жар, Придвинь к себе кружку, в которой дьімится, Слегка горьковатьій, душистьій отвар. Знакомьіе с детства, родньїе ромашки, Вот легкий нивяник у нашей реки. Как бельїе звездьі, средь скошенной травки В букетах сияют его лепестки. Он "любит не любит" ответить вам сможет И взглянет приветливо желтьім глазком Вот зта ромашка знакома нам тоже - Ее мьі лекарственньїм другом зовем!

•   Я знаком каждому из вас. Ни один путник не проходит мимо меня. а зовусь я Подорожник. Листья мои - настоящая кладовая витаминов С. А и К. Помогу вам при болезни желудка. вьілечу кожную сьіпь и помогу при кашле. Моими листьями еще в старину лечили раньї.

Путника друг, подорожник, Скромньїй, невзрачньїй листок. Тьі на порезанньїй палец Влажной заплаткою лег. Многим из нас невдомек, Что отьіскалось лекарство Тут, на тропе, возле ног.

•   Моє имя происходит из двух греческих слов "красивьій " и "закрьітьій", вероятно говоря о моих закрьітьіх крьішечкой бутонов. Меня впервьіе привез в Россию ботаник батумского ботсада А.Н. Краснов. Понадобилось более 50 лет, чтобьі я прижился на крьімской земле. Я могу прогонять микробов, свои зфирньїе масла даю людям для ингаляций, ванн, чтобьі вьілечить дьіхательньїе пути, коньюктивит и прочие болезни. А зовусь я красиво - Звкалипт

4. Літератори.

•      А ще квіти дарують нам незрівнянне естетичне задоволення. Споглядаючи їх красу, людина й сама прагне бути красивою. Поети всіх часів і народів створили безліч віршів про красу природи, серед яких чимало присвячено квітам. Згадаймо нашого Кобзаря, у багатьох творах якого зустрічаємо образ калини і верби.

' 2.. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила. Уквітчала її рястом. Барвінком укрила. „Гонта в Умані", с. 109

•   Як маківка між вітами, Цвіте розцвітає.

Має поле, має волю, Та долі не має. ..Мар'яна-черниця". С. 127

•   Сади рясні похилились. Тополі по волі,

Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють с полем. „Сон", с. 197 1.1 барвінком, і рутою, І рястом квітчає Весна землю, мов дівчину В зеленому гаї. ..Невільник*', с. 234

•   Цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву

До білого пониклого

 Личенька Лілеї. „Лілея", с. 298

•   Не вертаються три брати, По світу блукають,

А три шляхи широкії

Терном заростають. „В казематі*', с. 321

4. А калинка з ялинкою Та гнучкою лозинкою, Мов дівчаточка із гаю. Виходжаючи співають, с. 560

•   Барвінок цвів і зеленів, Слався, розсилався.

Та недосвіт перед світом В садочок укрався... с. 562

•    Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина.
•   Перебуваючи на засланні, Шевченко посадив вербову гілочку. Доглядав, поливав і, як дитина, тішився, коли вона прийнялася. Адже вона йому нагадувала далеку Батьківщину. До речі, ця верба росте і досі, а нащадки казахів, які так любили "акина Тарази", шанують і оберігають це священне дерево.

А які чудові вірші про квіти є у наших поетів: Лесі Українки. Володимира Сосюри, Олександра Олеся, Максима Рильського!¹

Гвоздика

Гарячі, повні, запашні гвоздики Мов променисті зорі на землі. Від Горького на Капрі Коцюбинський Прийняв цей дар братерської руки. Гостинно грунт прийняв їх український, І по-новому зацвіли квітки.

Мак Розцвіли червоні квіти

Рано-вранці по росі. Я піду і назриваю Гарних квітів для краси. А тоді найкращу квітку Собі в косу заплету І сама посеред поля Алим цвітом розцвіту. Нагідка              Що ромашки — білявенькі,

Чорнобривці — чорнявенькі. А в нагідки така біда. Така біда — коса руда. Стоїть вона, сиротина, Одним-одна коло тину. А ромашки дивуються. Чорнобривці чудуються: — Звідкіля ти, гарнесенька. Як сонечко,яснесенька? И р и с Страстью дивной, белоснежной

Занялась душа моя, Ирис дивньїй. ирис нежньїй. Ароматная струя! 5. Фольклористи.

р³- П. У скарбницях української народної творчості чимало чудесних легенд про походження різних рослин. Хочете знати, звідки взялася калина? Ось що говорить про це легенда.

На нашу землю сунула татарська орда. В одному селі справляли весілля, аж коли налетіли « чужинці-людолови. Красуні-українки, щоб не датися в руки бусурманам, кинулись тікати. и Але попереду болото. Куди дітись? У петлю ординця? В ганебний полон? Ні. краще вмерти! І всі * вони загинули у болоті. А на тому місці виріс калиновий гай. Тому калина й стала символом _мужності у боротьбі з ворогами.

їз. Високі мальви, за легендою, виросли на тих місцях, де чужинці порубали й розкидали тіло гордої ■ красуні Мальви, яка мстила ворогам за смерть своїх батьків, за наругу над рідним народом. ііа-4. А які милі нам маленькі ніжні біло-рожеві маргаритки, що густо вкривають галявини! Ще б пак. адже це — квіти Марії. Як розповідає одна з легенд. Пресвята Богородиця, бажаючи П порадувати маленького Ісусика. вирішила сплести йому віночок із живих квітів серед зими. Але де їх узяти, коли земля вкрита снігом? І зробила їх Марія із шовку своїми руками. То були маргаритки (стокротки). Виготовляючи їх, Пресвята Богородиця не раз колола пальці голкою, і краплини крові подекуди пофарбували білі пелюсточки в рожевий або червоний колір. 1. Діти, може й ви знаєте якісь легенди про походження квітів? (Розповіді дітей)

Учениця. 1. Травень у лісі — святкова пора. Зацвітають конвалії. Український фольклор розповідає, що ці подібні до перлин квіточки і є застиглим щасливим сміхом лісової русалки Мавки, яка вперше відчула радість кохання. У Франції в першу неділю травня збирали конвалії, прикрашали ними оселі. Запрошуючи дівчину до танцю, хлопець дарував їй букетик конвалій. Обмін букетиками навіть означав згоду на одруження. Якщо ж дівчина була незгодна, вона кидала букетик на землю.

.2. - Справжнім символом літа можна вважати цвітіння троянди. В усі віки троянди здобували загальне визнання і захоплення людей. Вирощували їх у Стародавньому Єгипті, Греції, Римі, Малій Азії.. Жодній квітці не присвячено стільки легенд, поем, віршів, як трояндам. Одна з грецьких легенд розповідає, що коли з морської піни біля берегів Кіпру вийшла божественно прекрасна Афродіта, то Земля дуже розгнівалася й вирішила створити щось не менш прекрасне. Так з'явилася квітка троянда, яка своєю вродою не поступалася богині краси. Учениця.

Звідки ти взялась, така чарівна? У якій зростала ти сім'ї? Квітко півдня, сонячна царівно, у красі тобі немає рівних, музо й наречена солов'їв. Звуть твоєю матір'ю шипшину. Це вона в ясні погожі дні виплекала донечку єдину, віддала їй пахощі ці дивні й материнські соки весняні. Ти гориш в зеленолистих арках, в кришталевих крапельках роси, у садах, у скверах, тихих парках — всюди ти велична володарка юності, кохання і краси. 3. Про походження на Землі квітів було складено немало міфів у Древній Греції. Легенди розповідають, що саме в оливкове дерево перетворився спис Афіни - богині мудрості і покровительки мирної праці, тому здавна оливкова гілка є символом миру та благополуччя.

Квітка великого кохання

4. Колись давним давно жила на білосніжному Олімпі золотокоса богиня кохання Афродіта. Якосьоднієї весняної ночі зустріла вона на своєму шляху Адоніса. Поглянула на нього і закохалась. Перестала бавити її небесна блакить, стала вона блукати за ним стежками лісовими та захищати від лютого звіра. Та одного разу ревнивий Арес. перетворившись у дикого вепра вбив юнака.

• Коханий мій, Адонісе смерть розлучила нас. але я назавжди залишу на Землі чудову згадку про тебе...

Так з крові юнака на землі утворилась квітка Адоніс, а в народі її всі знають як горицвіт. 1. Бузок

У середині XVI ст. з Малої Азії в Європу був завезений кущ незнаної тут рослини з оригінальними квітами. Минуло небагато часу і рослина завоювала широке визнання. Рослина відповідно легенді має ім'я лісової німфи, яка перетворилася на кущ ховаючись від страшного пана. Звали її Сінірга , а у нас називають - Бузок.

Тюльпан. Що може бути таким простим і таким чарівним водночас, як не квітка

тюльпана? З Персії тюльпани потрапили в XVI ст. до Турції. В Європі тюльпани вперше з'явилися 1554 року. У Росії мали назву «Лола». Із захопленням ставляться до тюльпана в Англії, де в казках він слугує завжди колискою чи люлечкою для маленьких ельфів та інших крихітних фантастичних створінь.

Півонія. В Середні віки півонія була відома як чудодійна лікарська рослина. І свою назву отримала вона в честь Пеона — учня і послідовника відомого лікаря давнини Ескулапа. Півонію з її розкішними квітами і неповторним ароматом люблять усі, незалежно від віку. У народних піснях, висловах вродливу жінку часто порівнюють з розквітлою півонією

•      пишною, гордовитою, ніжною.
  •             й учень Ще ми знаємо також про хризантему,

Що в Країні Сходу Сонця — то емблема. Як на нашому гербі пшениця спіла. На японськім — хризантема біла.

•                  й учень Верхній одяг хризантемами розшитий

Мали право лише обрані носити, Одягали його в дні буденні й свята Імператорська сім'я і імператор.

Ведучий. За походженням слово хризантема — грецьке й означає «золота квітка». Перші згадки про хризантему знаходимо в китайській та японській літературі III—II століття до нашої ери.

У Китаї на честь хризантем названо один з осінніх місяців китайського року.

Найбільші ж врочистості на честь хризантем влаштовують японці. Адже вони мають себе за нащадків Сонця. А золота квітка так і називається кіку, що означає сонце. Тут хризантема є національним символом. З VIII століття вона прикрашала герб, печатку, вищий орден Японії, її прапори, монети і марки.

Лупає пісня «Отцвелиуж давно хризантеми в саду».

• А зараз послухайте ще одну Легенду про незабудку.

Іванко та Марійка були найкращою парою серед пастухів і пастушок Карпат. І про їхнє кохання та вірність складалось навіть прислів'я. Та ось одного разу Іванкові передають суворий наказ батьків: "Негайно вернутися додому і прийняти спадок, що залишив йому померлий дядько." Тоді у бідолашної Марійки зароджується сумнів: "Чи не зрадить її Іванко, розбагатівши і захопившись якоюсь красунею? Чи не покине він її? Настала хвилина розлуки. Іванко ніжно обіймає Марійку. Схвильована до глибини душі, і не може стримати сліз, і кілька краплин з її чудесних синіх очей падають під ноги в траву. І диво! Кожна краплина перетворюється на таку ж синю квіточку. І Марійка мовчки зриває їх по одній, подає коханому і каже: "Не забудь мене". То були перші квіти-незабудки.

/х

Ведучу. І О чудесньїх историях можно говорить без конца! Значение растений настолько велико, что наша жизнь просто невозможна без них!

6. Мистецтвознавці. 1. Квіти. Кого з митців вони не надихати на творчість? А велика народна