Свято "Майбутні олімпійці"

Свято «Майбутні олімпійці»

Для ліцеїстів І курсу

Мета: представити новоприбулих ліцеїстів, розвивати їх творчі та пізнавальні здібності, виховувати духовно – моральні якості особистості.

Наочне оформлення. Мультимедійна презентація.

Музичне оформлення. «Маленькая страна» музика І.Ніколаєва.

Обладнання: мікрофони, ноутбук, проектор, театральні костюми, декорації.

Хід свята

Звучить лірична музика

За сценою: Це було дуже давно, десь далеко, а де саме вже й ніхто не пам’ятає. Саме тоді, ніхто з людей не знав про професійний спорт. Було у молодих людей одне улюблене заняття: збиратися вечорами і розповідати різні історії біля вогнища.  Одного разу вони знову зібралися, і один із них почав таку історію…

Ліцеїст: Люди кажуть, що там, за дрімучими лісами, за глибокими ріками є країна, де займаються «спортом», яка допомагає людям стати сильними, спритними, впевненими, витривалими, красивими та мужніми.

Ліцеїст: А що воно таке, той «спорт»?  

Ліцеїст: Та якби я знав !

Ліцеїст: Ех! Хоча б нам дали шматочок того «спорту»!

Ліцеїст: Та нехай хоч нам скажуть з чого він робиться!

Ліцеїст: Я теж хочу стати ще сильнішим, спритнішим та мужнішим.

Ліцеїст: А може трохи почекаємо і він дійде до нас.

Ліцеїст: Та скільки чекати можна, я вже у 8 класі навчаюся, а роки все йдуть!

Ліцеїстка: Якщо гора не йде до нас, то ми підемо до гори! Ходімо шукати цю прекрасну країну «Спорту»?

Ліцеїст: Та щоб до цієї країни дістатись, потрібно багато перешкод пройти, і нелегко буде на цьому шляху.

Ліцеїст: Я думаю, що непотрібно нікуди йти, краще тут залишимося.

Ліцеїст: А мене дуже зацікавила ця країна.  Ходімо її шукати. Ну ж бо – збирайте речі!

Ліцеїст: Мене зачекайте!

Ліцеїстка: Шукати спорт усі ідемо, країну цю разом знайдемо.

Ідуть зі сцени

Розбійники їх підслуховували

Розбійники: Ти чув куди вони ідуть?

Ха-ха! В дорозі пропадуть.

Тут ліс і гори, річки й болота.

Для чого цю країну їм шукати?

Їх треба хутко наздогнати,

У спорт потрапити не дати.

За сценою: Йдуть вони, йдуть, і тут посеред лісу бачать, що вітер дерева повалив, які обійти і перейти не можна. І почали вони розтягувати  дерева, щоб зробити прохід далі, до країни «Спорту». І  на їхньому шляху зустрілися злі розбійники.

Легкоатлет: Розбійники вже нас наздоганяють,

Але того вони не знають,

Що маємо вдачу ми легкоатлетичну

І швидкість включимо першу космічну.

За сценою: Ідуть вони далі, дрімучими, непрохідними лісами.

Гімнастка: А ми легкі, як феї лісові.

Ледь-ледь торкаємось землі.

Ми теж здолаємо усе.

Нас, може, й вітер донесе.

За сценою: На шляху їм зустрівся хижий звір. Але і він не став їм на заваді.

Боксер: Ой, чую, звір біжить.

Його здолаю в одну мить.

В нокаут треба відіслати.

Не буде іншим заважати.

Борець: Пішов один! Загинуть може…

Тут й наша сила допоможе.

Борці підставлять міцні спини

Товариша ми не покинем.

За сценою: Вони не лише долали перешкоди, які траплялися на їхньому шляху, а й допомагали лісовим мешканцям.

Волейбол: Ми легко можем без зупину

Не тільки м’яч кидати вміло.

Ось шишку – білочці в дупло,

А пташеня мале в гніздо.

Завжди працюємо в команді,

Такі швидкі й кмітливі справді.

За сценою: На шляху їм зустрічалися і круті гори.

Лижник: Ми підкоряєм гірські кручі.

Тут перешкоди неминучі.

Далекі не страшні дороги,

Бо натреновані в нас ноги!

За сценою: Вони підійшли до глибокого озера. Але і це не стало їм на заваді.

Плавець: Озеро плавці перепливуть,

Якщо закриє вона путь.

Пливти і кролем й брасом можемо,

Й товаришам всім допоможемо.

За сценою: Подолавши всі перешкоди, вони прийшли у прекрасну країну, де все таке яскраве, чудове і незвичне.

     І зрозуміли вони, що ж таке справжній спорт, а країна ця їм так сподобалась, що вони не захотіли повертатися до свого буденного життя.

Ліцеїсти сідають на свої місця

Розбійники: Дітей оцих ми не здогнали,

Вони ж бо бігали, пірнали

Здолали всі важкі дороги

І разом йшли до перемоги.

Спортсмени: Так, дружба в нас перемогла,

До храму спорту привела.

Ліцей нам подарує змогу

Мати вірних друзів, щастя й перемогу!

За сценою: І вирішили вони залишитися у цій чудовій країні,  яка має назву: «Київський обласний ліцей-інтернат фізичної культури і спорту». Де кожний обрав собі вид спорту, який йому до душі: хто включав швидкість - обрали легку атлетику;  хто перетягував важкі дерева зі шляху - важку атлетику;  ті, хто дрімучі непрохідні ліси пролетіли - обрали художню гімнастику, ті, хто в ціль попадали й камінці розкидали - волейбол та баскетбол.  А хто ворогів перемагав - розділилися на боксерів та борців. Ті, хто гори долали – обрали лижні гонки.  Хто глибоке озеро переплив - плавання. Всі разом вони – ліцеїсти І курсу Київського обласного ліцею-інтернату фізичної культури і спорту.

Виходять ліцеїстки

Ліцеїстка: Нарешті! Які ми щасливі, 
Що вже дочекалися змін. 
Часи несподіваних зривів 
Часи вулканічних новин. 

Ліцеїст: І цю подію ми довго чекали,

Сьогодні ми ліцеїстами стали.

4 роки нам в ліцейській сім’ї жити,

І в спорті всі рекорди ми плануємо побити.

Ліцеїстка: Живи ж, ліцею мій, ти сотні літ,

Твори добро, прекрасне сій і вічне.

Ми – ліцеїсти, ми – продовження твоє.

Хай доля твоя сонячно розквітне.

Звучить пісня

на мотив «Маленькая страна»

Не за горами, за лісами – 
Ось на оцій землі,
Наша сім`я тут проживає, - знають її усі.
Ось тут зібралася родина,
Дуже щасливі ми,
Ліцей нас єднає знову разом,
Друзів не залиши.
Приспів:
Мріємо я і ти ,
Мріємо я і ти,
Що всім ліцей наш допоможе,
Правильний шлях знайти.

Є і любов, і щастя, й радість
В нашому домі теж.
Вірність і дружба, і повага – 
Все це не має меж.
Тут чудеса творяться звичні,горя і зла нема;
Кожен бажає добро творити, бо ми сім`я одна.
Приспів.