"Свято народної гри" /ІІ молодша група/

Програмовий зміст: формувати у дітей певні уявлення про життя і діяльність дорослих, про їх обов’язки, взаємини. Активізувати пізнавальні інтереси і розумові здібності. Розвивати увагу, мислення, спостережливість, пам’ять, творчу уяву, вольові якості. Сприяти емоційному задоволенню від процесу гри.

                                                            Хід свята

Ведучий:

У садку у нас сьогодні свято,

Буде в нас гостей багато.

В різні ігри будем гратись,

Веселитись, забавлятись.

Ігри, забави, жарти і сміх

Чекають сьогодні, малята, на всіх.

Ой, подивіться, яка старенька хатинка! Дах у неї із соломи, малесенькі вікна. У ці хатинці живе бабуся, яка пам’ятає і знає багато ігор.

 

(з хатинки виходить бабуся)

 

Бабуся:

- Добрий день діти.

Я – Бабуся.

Усіма я так зовуся.

Маю кошик я гарненький,

В ньому ігор є повненько.

Хто найкраще буде грати,

Того буду вихваляти.

 

Ведуча:

- Ну як, діти, пограємося з Бабусею?

 

Бабуся:

- Пограємося в ті ігри, в які я гралася, коли була такою як ви. Діти, хто спіймає в кошику першу гру?

 

(дитина витягує з кошика квіточку, на якій написана гра)

 

Українська народна гра «Вовк і козенята»

Діти стоять у колі, лічилкою обирають Вовка. 

     Тече річка невеличка,

     Пливе човник по воді.

     Раз, два, три –

     Сірим вовком будеш ти!

Вовк відходить у бік, лічилкою обирають Козу.

     Ой у лузі, у лужку

     Стоїть дід у кожушку.

     Стоїть дід із бородою,

     Зараз будеш ти Козою.

Інші діти – козенята.

Коза звертається до дітей:

Сидіть, діти, вдома,

Я піду по дрова,

Потім каші наварю,

Пиріжків напечу.

Козенята відповідають: «Добре».

Коза відходить у бік, а козенята бігають, стрибають. Заходить вовк, виючи: «У-у-у!»

Козенята злякано притуляються одне до одного.

Триває діалог:

- Козенята, що ви робите?

- Граємося.

- А де ваша мама?

- Пішла по дрова.

- От я вас з’їм!

 

Ведуча:

- Діти, подивіться, хто під кущиком сидить, ще й вушками тріпочить?

- А-а-а, та це ж веселий зайчик.

Зайчику, зайчику, виходь,

Гру народну заводь.

 

Українська народна гра « Дрібу , дрібу, дрібушечки»

Хід гри: грають по двоє. Беруться за руки, зближають пальці ніг, а все тіло відхиляють назад, починають кружляти то вправо, то вліво, дрібочучи ногами й промовляючи:

Дрібу, дрібу, дрібушечки,

Наївся петрушечки,

Наївся лободи,

Гала, гала до води!

 

А я верчу качурика

По долі водою.

Пливи, пливи, качурику,

А я за тобою!

 

Бабуся:

- Хто ще бажає спіймати гру в кошику?

 

Українська народна гра «Сірий кіт»

У цій грі всі учасники, крім ведучого, «сірого кота», - «миші». Вони стають ланцюжком і тримаючись один за одного, ходять по майданчику по прямій, по колу чи по будь – якій іншій кривій лінії. Першим у ланцюжку стоїть «сірий кіт». Під час руху він запитує:

- Є миші в копиці?

- Є – відповідають «миші».

- А не бояться кота?

- Ні!

- Ой, як кіт хвостом поворушить, то всіх мишей подушить!

За цими словами «миші» кидаються врозтіч, а «сірий кіт» ловить їх.

 

Ведуча:

- До нас ще має гість прийти. А хто саме я незнаю. Прислав він тільки дивну телеграму із загадкою. Як тільки ви загадку відгадаєте, він з’явиться перед нами. Ось послухайте:

Сивий, мудрий і поважний,

Заклопотаний, відважний.

Всього я в житі навчусь.

Бо зі мною мій….. (дідусь)

 

Українська народна гра «Дід»

- Діти ідуть до діда і дражнять його.

Іде, іде дід, дід

Несе, несе міх, міх

Ось такий дідище,

Ось такий старище,

Ось такий окатий,

Ось такий вусатий,

Такий бородатий,

Ось такий плечистий.

- Після слів діти розбігаються, а «дід» повинен догнати кого-небудь.

 

Бабуся:

- Ой, подивіться, ще одна квіточка залишилась, що ж тут написано?

 

Українська народна гра «Бабуся»

- Діти вам знайома ця гра? Ні? То я вас навчу.

Кількість гравців уся група. Бабуся, спираючись на палицю, повільно шкандибає. За нею ідуть діти і запитують.

- Бабусю, бабуся, куди ви ідете?

- У сад іду, дітки.

- А нас із собою візьмете?

- А ви курей погодували?

- Ні.

- Тоді ідіть, нагодуйте.

Діти біжать, кличуть курей, годують (імітують). Так само діти підмітають у хаті, рубають дрова. Потім бігають до бабусі, яка попереджає: «По дорозі не пустуйте!» - «А ми будемо, будемо, будемо!»

Діти тікають, а Бабуся наздоганяє їх.

 

Ведуча:

- Діти, я пропоную вам ще зіграти одну гру.

 

Українська народна гра «Горобчики»

Промовляючи слова діти показують те, про що говорять.

Летів горобчик (долоньками – «крильцями»)

Джив, джив, джив! («дзьобики» – відкрити закрити)

Де ж мені сісти? (стрибають на ніжках)

На печі, на печі (долоньки разом)

Що ж мені їсти? (стрибають на ніжках)

Калачі, калачі (показують кільця) Гам!

То горошок, то квасолька

То кукурудза,

А то бобище – фур за плотище!

 

Ведуча:

- Бабусю, а ми про тебе пісню заспіваєм.

Інсценізація української народної пісні «Загадала бабусенька».

 

Бабуся:

- Діти, мені дуже сподобалась ваша пісня. Ви гарно співаєте, знаєте багато народних ігор. А може ще пограємо?

 

Ведуча:

- Ні, бабусю, нам вже час повертатися до дитячого садка. Ой, що це за ниточка тягнеться? Куди вона мене заведе?

 (Йде до бабусиної хатинки)

- Подивіться, я знайшла клубочок з нитками.

 (Клубок падає і котиться далі)

 

Бабуся:

- Це клубок не прости, а чарівний, і кличе він нас за собою шукати нові й забуті українські народні ігри по селах нашого району.

 (Діти із Бабусею виходять із залу)

 

Ведуча:

- Дорогі гості! Сьогоднішнім святом ми вплели ще одну квіточку в чарівний український вінок. Але наше свято ще не закінчується. Я сподіваюся, що наші діти разом зі своїми бабусями принесуть у дитячі садочки нові ігри.

 

 

 

 

 

 

 

                                    Дошкільний  навчальний  заклад №46

                                         комбінованого типу «Сонечко»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             «Свято народної гри»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   Підготувала : вихователь Романюк Л.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        м. Чернівці