СВЯТО ПЕРШОГО ДЗВОНИКА – 2026 ВЕРЕСЕНЬ EXPRESS. ОСОБЛИВА ДОСТАВКА

СВЯТО ПЕРШОГО ДЗВОНИКА – 2026

«ВЕРЕСЕНЬ EXPRESS. ОСОБЛИВА ДОСТАВКА

Звучить сучасна інструментальна музика. Поступово музика стихає.

Лунають урочисті фанфари.

ВИХІД ВЕДУЧИХ

Ведуча 1

Добрий день, дорогі учні!

Шановні вчителі!

Любі батьки!

Почесні гості!

Щиро вітаємо всіх вас зі святом, яке щороку об'єднує різні покоління. Святом, що пахне осінніми квітами, стиглими яблуками, новими підручниками та великими сподіваннями.

Ведучий 2

Сьогодні наша школа знову оживає.

Після теплого літа її коридори знову наповняться дитячими голосами, дзвінким сміхом, першими відкриттями, новими знайомствами та щоденними маленькими перемогами.Попереду ще один навчальний рік. Рік, який кожен із нас напише по-своєму назавжди. Вони ще зовсім недавно гралися в дитячому садочку. Ще вчора тримали маму за руку.А вже сьогодні впевнено роблять свій перший крок до Країни знань.

Ведуча Є миті, які залишаються в пам'яті назавжди.

Сьогодні саме такий день.

Для наших першокласників — це перший крок у захопливу країну знань, нових відкриттів, щирої дружби та великих мрій.

Для учнів одинадцятого класу — це початок останнього навчального року в рідній школі, року відповідальних рішень, важливих звершень і прощання з дитинством.

За доброю традицією нашої школи, сьогодні найстарші учні з гордістю та турботою проведуть наймолодших стежиною до нового шкільного життя.

Тож щирими оплесками зустрічаймо

1 клас та класний керівник ________________________.

Їх супроводжують учні 11- класу разом із класним керівником _______________________

(Музика. Захід класів.)

Після того, як усі стали.

Ведуча:

Погляньте на ці усміхнені очі. Скільки в них хвилювання.

Скільки цікавості. Скільки мрій.

Саме сьогодні для них починається дивовижна подорож, яка триватиме одинадцять років.

Ведуча:

А поруч із ними стоять ті, хто вже зовсім скоро залишить рідну школу.

Саме вони сьогодні стануть першими друзями та наставниками для наймолодших школярів.

Музика стихає.

Ведуча

На жаль... Уже кілька років поспіль ми зустрічаємо новий навчальний рік у час великого випробування для нашої держави. Саме завдяки мужності й незламності українських воїнів сьогодні діти можуть сісти за шкільні парти, мріяти, навчатися і будувати своє майбутнє. Ми низько схиляємо голови перед усіма, хто віддав своє життя за свободу України.

Перед нашими Героями.

Перед мирними жителями.

Перед усіма, чиї життя забрала війна.

Ведуча:

Просимо всіх вшанувати світлу пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

🎵 Метроном. Після метронома звучить тиха мелодія.

Ведуча:

Пам'ятаємо.Дякуємо.І віримо.

Бо саме діти сьогодні є символом майбутнього нашої країни.

Звучить легка сучасна музика.

Чути гучний сигнал сканера.

ПІП! ПІП!

Ще голосніше.Потім ще раз.Усі дивуються.

Заходить чоловік у жилеті служби доставки.На спині напис:

VERESEN EXPRESS

У руках планшет.

За ним котиться великий візок із красивими коробками.

Коробки різного кольору.

Кур'єр навіть не помічає урочистості.

Він дивиться лише в планшет.

КУР'ЄР

Так...

Школа №.8..

Адреса збігається.

GPS не помилився.

(дивиться навколо)

Перепрошую...

Хто тут відповідальний за отримання доставки?

Повна тиша.

Ведучий здивовано.

— Перепрошую...

Кур'єр:

(не відриваючись від планшета)

У мене доставка……….. із позначкою:

"Вручити лише тоді, коли шкільне подвір'я знову наповниться дитячими голосами."

(озирається)

Судячи з усього.Я прибув вчасно.

Ведуча:

Вибачте...

Хто ви?

Кур'єр усміхається.

Поправляє бейджик.

— Максим.

Кур'єр служби

"Вересень Express".

Доставляємо осінь точно за графіком.

Ведуча:

І що ж ви нам привезли?

Кур'єр:

О...

Тут цікава історія.

Наприкінці серпня я отримав незвичайне замовлення.

Відправник...

(дивиться)

Літо.

Ведуча:

Літо?

Кур'єр:

Так. воно залишило для вашої школи кілька дуже важливих посилок. І попросило...відкрити їх саме сьогодні. Саме тут.

Ведуча:

І що в них?

Кур'єр:

Не знаю.

Правила служби доставки забороняють відкривати чужі посилки.

Діти вам цікаво що там? Відкриємо посилки.

🎵 Лунає легка інтригуюча музика.

Кур'єр підходить до першої коробки.

Вона підписана:

📦 "КАНІКУЛИ"

Посилка №1 «Канікули»

Кур'єр:

Знаєте, найважче в моїй роботі? Забирати літо. Щороку воно так не хоче прощатися з дітьми... Але цього разу воно залишило вам подарунок.

У коробці:

• мильні бульбашки; Взять у Альони.

Лист читає ведуча:

«Дякую вам за це літо. За сміх на річці, за велосипедні перегони, за морозиво, за пригоди. Але настав час передати естафету Вересню. Бережіть мої спогади, а я обов'язково повернуся.» вмикає бульбашки.

Ведуча: Літо залишило нам подарунок, спогади й гарний настрій.

📦 Посилка № 2«Мудрість»

Кур'єр:

Ця коробка адресована не дітям.

Усі дивуються.

Вона адресована тим, хто щодня допомагає здійснювати дитячі мрії.

У коробці — старовинний ключ.

Записка:

"Цей ключ відкриває двері у світ знань. Але скористатися ним можуть тільки ті, хто вчить серцем."

Запрошуємо до слова виконуючу обов’язки директора Голець Людмилу Леонідівну.

( Промова директора)

📦 Посилка №3 «Дружба»

Кур'єр:

Ця коробка дуже незвичайна. У накладній написано: "Відкривати тільки тоді, коли поруч є ті, хто вперше прийшов до школи."

У коробці — великий клубок жовто-блакитної стрічки.

Ведуча:
Дружба — це, мабуть, один із найцінніших подарунків, які дарує школа.
Вона починається з простої усмішки, першого «Привіт!» і руки, яку тобі простягають, коли ти ще нікого не знаєш.

Ведуча:
Але дружбу не можна покласти до портфеля.
Її можна тільки знайти… і пронести крізь усі шкільні роки.

Ведуча:
І сьогодні ця ниточка з’єднає тих, хто тільки робить свій перший крок, із тими, хто вже готується зробити останній.

Ведуча:
Бо шкільна історія — це не лише уроки, оцінки й дзвінки.
Це люди, яких ми зустрічаємо на своєму шляху.

Діти стають у коло і кидають одне одному клубочок ниток під музику.

В кінці ведуча підходить до них зі скринькою і забирає всі ниточки в скриньку.

Ведуча: Знаєте, що цікаво?

Усі ці ниточки сьогодні переплелися не випадково.
Бо в школі завжди хтось приходить…
а хтось — уже готується йти.

Хтось тільки вчиться писати своє ім’я на першій сторінці зошита.
А хтось уже пише останню сторінку свого шкільного щоденника.

І знаєте… між цими двома сторінками — ціле життя.

Тому сьогодні ми не будемо розповідати про школу.
Ми просто дамо їй заговорити.

Спочатку — голосом тих, хто тільки відкриває для себе цей світ.

Музика - Вірші першого класу.

Ми сьогодні першачки,
І нехай цей перший крок
Буде радісним, щасливим,
Наче сонячний урок.

Вранці довго не вставала,
я б ще трішечки поспала.
Та почувши: «Школа! Час!» —
Я зібралась в перший клас!

Мій рюкзак — немов квартира:
Там і зошит, там і книга.
Є пенал і олівці —
Всі готові? Молодці!

Ви прийміть нас в перший клас,
Бо чекали ми цей час!
Тільки майте ви терпіння —
Ми сучасне покоління!

Мамо й тату, не хвилюйтесь,
Я дорослим став на мить!

скоро нам зі школярами

Перший дзвоник продзвенить.

Ведуча:Ваші оплески нашим першокласникам

Ведуча: Одинадцятикласники, що б ви сказали собі маленьким — у ваш перший день у школі? Що варто було знати тоді, але ви зрозуміли лише зараз?

Не страшно чогось не знати — головне, не боятися спробувати.

Я б сказала собі: слухай батьків… хоча б іноді.
Виявляється, вони дещо таки знали.

І головне… не моргай на фотографіях! Бо через одинадцять років саме їх покажуть на випускному! 😄

Можливо хтось придумає своє.

📦 Посилка №4 «Мрії»

Кур'єр:
Ого… А ця коробка майже нічого не важить!

Ведучий:
Бо тут — те, що неможливо виміряти кілограмами.

Тут — мрії.

Мрії схожі на маленькі зірочки.
Одні яскраво світять і ведуть нас уперед.
Деякі згасають, коли ми розуміємо, що хочемо чогось іншого.
А на їхньому місці з'являються нові.

Кур'єр:
А як дізнатися, про що мріє людина?

Ведучий:
Дуже просто. Треба її запитати.

Дітям роздають маленькі паперові зірочки.

Ведучий:
Сьогодні кожен із вас отримує свою маленьку зірочку.

Подумайте про одне бажання.Про те, чого вам дуже хочеться.
Можливо, воно зовсім маленьке. А можливо — таке велике, що поки поміщається тільки у вашій уяві.

Пауза.

Ведучий:
Назвіть свою мрію…і відправте її до нашої скриньки.

Діти по черзі називають бажання та кидають зірочки у скриньку.

Ведучий:
Нехай кожна з них знайде свою дорогу до здійснення.

Але знаєте, що найцікавіше?

Мрії самі себе не здійснюють.

Для кожної потрібен хоча б один маленький крок.

Кур'єр:
А якщо кроків буде багато?

Ведучий:
Тоді маленька зірочка обов'язково почне рости.

У цей момент із-за куліс / з іншого боку сцени виходять учасники з великими кульками-зірками.

Ведучий:
Дивіться!

Щойно наші мрії були ось такими маленькими…

показує на скриньку

А тепер подивіться, якими вони можуть стати!

З'являються великі зірки.

Ведучий:
Бо велика мрія починається з маленької зірочки.
А велика мрія здійснюється з маленьких кроків.

Тож нехай сьогодні кожен із вас забере із собою не лише свою мрію,
а й віру в те, що одного дня вона стане реальністю.

Кур'єр:
Виходить, головне — не чекати, поки мрія здійсниться?

Ведучий:
Саме так.

Ведучий:
Треба зробити перший крок.
А далі — йти за своєю зіркою.

Ведуча:Ось заради чого щороку відкриваються школи.

📦 Посилка №6 «Особливо цінний вантаж»

Кур'єр урочисто бере останню коробку.

На ній:

"Відкрити тільки після того, як школа наповниться дитячими голосами."

Він відкриває її.

Всередині — Перший дзвоник.

І записка:

«Я не хотів починати навчальний рік без дитячих усмішок. Тепер вони тут. Отже, можна починати.

Ведучий

Сьогодні наша школа знову наповнилася дитячими голосами.

Наповнилася мріями.

Надіями.

Щирими усмішками.

І це означає...

що новий навчальний рік може розпочатися.

Кур'єр

✔ Доставка виконана.

Одержувач —

(назва школи)

Дата —

1 вересня 2026 року.

Статус —

«Прийнято з усмішками.»

Усі посміхаються.

Ведуча

Право дати Перший дзвоник у новому навчальному році надається учениці першого класу _____________ та учневі одинадцятого класу _____________.

🎵 Лунає урочиста музика.

Одинадцятикласник бере першокласницю на плече (або вони йдуть поруч — залежно від традиції школи).

Лунає Перший дзвоник.

Після дзвоника

Або мильні бульбашки.

Ведучий

Нехай цей дзвоник стане початком року, у якому буде більше відкриттів, більше добрих справ, більше підтримки й більше приводів пишатися один одним.