Конкурс «Вчительська десятка». Розробки додавай – подарунки вигравай!
Ви додали 0 з 10 розробок у період з 11 по 20 серпня для участі у розіграші, який відбудеться 21 серпня.

свято пошанування творчості В.Івасюка "Прометей української естради або Маестро, який надто любив Україну"

Про матеріал

сценарій пошанування творчості В.Івасюка, який став Предтечею сучасних подій на Україні. Використано сучасні поезії, присвячені Великому Маестро, і окремі пісні, які сьогодні поправу посіли достойне місце у пісенних конкурсах.

Перегляд файлу

Прометей   української   естради

або Маестро, який надто любив Україну

На сцені афоризми: «Візьми з собою мою пісню –я в неї щастя наспівав»

(В.Івасюк). Відеоролик про Івасюка.

1. Кожен народ, кожна нація  має своїх митців, якими пишається.

2. Понад три десятиліття тому на піку  творчості й слави Володимир Івасюк писав свої шедеври. Ті пісні виблискували ніби діаманти.

1. І все так складалося, що Небо, немовби відчуваючи час, якого в майстра залишилося зовсім небагато, дарувало йому найдивовижніші свої відтінки та кольори.    

2. З тієї Божої ласки українська Івасюкова пісня полонила якщо не світ, то півсвіту напевно.

1. Сьогодні я хочу відкрити всім присутнім  зорю поета, музиканта, засновника і класика української естрадної музики, композитора, автора славетної «Червоної рути», композитора, чиї пісні стали музичними символами нашої держави,  Володимира Івасюка.

2. А розпочнемо свято пошанування  творчості  великого музиканта  піснею Івасюка, якою часто відкриваємо урочистості,   і  слова якої є візитівкою українського гостинного народу.

Пісня «Ласкаво просимо».

 

1. Як можна перевірити відчуття присутності Бога? В кожного з нас є власна Неопалима Купина.

2. Лише дві речі вражають усіх. Це Нескінченність, яка жбурляє нас у Всесвіт безкрайньо великого  та безмежно малого. І  Гармонія, яка вражає і дивує в усьому, що стосується людського життя.

1. Пісня – маленька проекція тотальної божественної Гармонії. Служити Гармонії – служити Богу вірою і правдою, тому що пісня – чи не єдиний свідок відчуття світу, який існує за Його Законом.

 

Пам’яті В. Івасюка

Він крила мав, щоб до небес злітати і молоді, як провесінь, літа,

Він мав покару – так перо тримати, як цвях з руки розпнутого Христа.

Йому завжди зоріла Україна   кровинкою на кінчику пера,

Він лиш тоді згинав свої коліна, як припадав устами до Дніпра.

Над ним кричали круки у тривозі,Сибіри нависали й соловки,

Бо серце мав таке, що й на морозі  гарячі розпускає пелюстки,

А у душі – стражденну Україну,  що йде навстріч розвесненому дню.

Він мав трагічний дар – за ніч єдину згоріти і воскреснути з вогню.

Сорока П.

2.Дивовижно складаються людські долі. Одному судилося спокійне життя, сповнене праці, людського щастя, всього того, чим живе людина на землі. 1.Іншому… Є долі – наче блискавки, які вихоплюються раптово, висвітлюють найзаповітніші куточки людської душі і надовго, а може, і назавжди залишають свій відблиск у людській пам’яті.2.Цієї весни Володимиру Івасюку виповнилось б шістдесят п’ять. У березні… А вже в травні  минає тридцять п’ять  років від дня його трагічної загибелі.

1.1949 –1979. Дві дати, між якими риска, довжиною у тридцять років.

2. А десь із глибини пам’яті виринає образ карпатського легіня з довірливим поглядом блакитних очей, таких глибоких і чистих, як високе небо Буковинське.

 

Де несе Черемош води сині,  де іскристо б’ється водограй.

Там судилось юному хлопчині  у піснях прославити свій край.

Понад краєм пісня не згасає, чайкоюзлітає в небеса.

Диво-квітка в горах розцвітає, і душа світліє,  як роса.

Він не схибив на крутійдорозі звогникомжаданим у руці.

Билось серце в радості й тривозі,  тільки б не погасли промінці…                     Глянь, горить тих променівбагато,  поміж нас живутьотіпісні.

Коженїхбересобі у свято,  щоб цвістирозмаємнавесні.

 

1.Україна –це край неповторної краси, мистецтва, поезії. На мистецькому небосхилі сяє багатозірок, але щаслива зірка Володимира Івасюка зійшла яскраво, стрімко.

2.Його пісні й мелодії розлетілися світом голосистими вранішніми птахами, щоб звеселяти й зігрівати людські душі.

1. Важко судити, як бисклалася доля великого музиканта, якщо б він, скажімо,  народився на 3 десятиліття пізніше ?                                                                          2. Я вважаю, що так було скеровано небесами: стати світочем нації в час глибокої політичної депресії, в час, коли все національне – в музиці, літературі, живописі, драматургії – душилося комуністичною системою.

1.Йогопалкийнаціональний дух, народжений на Буковині і виколисаний на вулицях древнього міста Лева, на мою думку, став провісником народження майбутніх зірок, скажімо, Руслани Лижичко, Славка Вакарчука, Ані Лорак та інших.

Пісня «Колиска вітру» у виконанні «Океана Ельзи».

 

2. Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року в містечку Кіцмані у родині вчителів-філологів Михайла та Софії Івасюків. Родина Івасюків – мов би осколок кришталю на брудному тодішньому тлі.

1. Батько – Михайло Григорович, учений, письменник, автор історичних романів з української минувшини, згодом доцент кафедри української літератури  Чернівецького університету, вільно володів шістьма мовами.

2. Мати – Софія Іванівна все життя працювала шкільним педагогом.                            1. Дивовижно, але факт, що великі таланти народжуються і виростають, як правило у місцині, де вже раніще були світочі. Талант проростає у місці, освяченим Богом. Так і своє помешання Івасюки звели на подвір’ї великого Сидора Воробкевича, композитора і класика української музики.

2. Мабуть, ця місцина, муза і доля Воробкевичів надихала хлопчика, бо в 5-річному віці він бере до рук скрипку, а вже за 2 роки його ім’я вперше з’являється в пресі.

 

Торкнулись пальці клавішів блискучих,

Застигли звуки у повітрі, мов туман…

Полилась музика. Спокійна – та пекуча,

У далечінь, в безкрайній океан.

Полилась, попливла на всіх вітрилах,

Запахла цвітом спілої зорі…

Невже людина чудо це створила,

А, може, спів небесних це створінь?

 

1.Бог щедро обдарував Володю талантами. То ж до музичної школи хлопчик вступив швидше, ніж до загальноосвітньої.

2.Значно вплинув на майбутнього композитора Юрій Візнюк, який сформував його як музиканта-скрипаля.

1.У школі Володя створив ансамбль «Буковинка». У 16-річному віці почав складати пісні.

2.Слід сказати, що у талановитих людей всесторонні і різнобічні таланти. Володя надзвичайно чудово малював, вдавалися йому портрети близьких і рідних, де завжди був вловлений характер. Залишилося багато картин, портретів та автопортретів, написаних його рукою.

1.А ще Володя майстерно володів фотоапаратом і кінокамерою. А ще: йому вдавалося все. Володя багато читав, подорожував, обходив усі наймальовничіші куточки Буковини та Гуцульщини.

2. Понад усе любив гори і море, його вабило високе та чисте, можливо, тому в своїйтворчостівінпрагнувдосягнутицього. Так народилисяпісні “Я піду в далекі гори”, “Відлуння твоїх кроків”.

 

Пісня «Я піду в далекі гори» (Слова і музика В.Івасюка).

 

1.У школі Володя претендував на золоту медаль. Якось, гуляючи з однокласниками в Кіцманському парку, комусь із друзів спало на думку «приміряти» власного картуза гіпсовому Леніну.

2. Задумудався, але хлопці не знали, що бюст незакріплений. Коли вони почали знімати злощасний капелюх, бюст упав, розбившись на друзки. Після цього випадку було порушено справу В. Івасюка, що тягнутиметься за ним усе життя.

1.Володимир успішно складає екзамени  до Чернівецького медичного інституту і стає студентом лікувального факультету. Однак його швидко виключають через те, що хтось повідомив про славнозвісну справу.

2. Володя йде працювати слюсарем на завод «Легмаш», де створює заводський хор. Через рік за рекомендацією заводу Володя вступає до медінституту. Медицина і музика – найгуманістичніші здобуття людства, які лікують тіло й душу…

Пісня «Балада про дві скрипки» (Слова Марсюка, музика В.Івасюка)                  у виконанні ВІА «Ватра».

1. У 1966 році, з появою «Смерічки», він знайомиться і співпрацює з Левком Дутківським, Назарієм Яремчуком та Василем Зінкевичем.

2.13 вересня 1970 року на Театральній площі Чернівців з’явилася нова пісня «Червона рута», що стала першим тріумфом молодого митця.

1.Хочу додати декілька слів про те, яку роль відіграв наш славетний земляк В.Гнатюк в історії появи даного пісенного шедевру. У далекому 1967 році колега по роботі Анатоль Волков подарував батькові майбутнього композитора монументальну працю Гнатюка «Коломийки», де син вичитав такі рядочки:

Назбирала троє зілля червону рутоньку,

Та схотіла зчарувати мене сирітоньку.

2. Образ червоної рути став для Івасюка не просто знахідкою, а хвилюючим і несподіваним одкровенням. Впродовж 3 років юнак блукав гірськими селами в пошуках розгадки ключа до загадкового поняття.

1. Вірші «Червоної Рути» Володимир Івасюк написав, узявши за основу старовинну грецьку легенду про міфічну квітку та поєднавши її з гуцульським повір’ям про те, що рута раз на двадцять років зацвітає червоним цвітом і приносить щастя тому, хто її знайде.

2.«Червона рута» – це піднесене освідчення в коханні, пісня вірності й людської шляхетності.

Пісня «Червона рута» (Слова і музика В.Івасюка).

 

1.Через рік у телепередачі «Алло, ми шукаємо таланти!» звучить пісня «Водограй». Саме тоді відбулося знайомство Івасюка з Софією Ротару.

2.З піснею «Водограй» вона стала лауреатом конкурсу естрадної пісні «Сопот - 74», а українська пісня вперше дебютувала на міжнародному конкурсі.

Пісня В. Івасюка «Нестримна  течія» (Слова і музика В.Івасюка)

у виконані Ані Лорак.

1.Навесні 1972 року починається Львівський період у житті Володі: він переїжджає до Львова, де стає студентом підготовчого композиторського факультету консерваторії та закінчує 4-й курс медичного університету.

2. Розширюється коло мистецьких знайомств. І праця, невтомна праця. Музикант створює безліч пісень.

Вірш «Вогні Львова»

Сьогодні в нас побачення зі Львовом;вдягнем святковий одяг і підем.

Хай вулиці своє нам скажуть слово,  нехай нас вечір містом поведе.

Послухаєм, про що шепочуть клени,

про що шумить в задумі Стрийський парк.

Можливо, що про тебе і про мене свою він пісню нам приносить в дар.

Чи знаєте ви тихі львівські вечори? Чи з милою їх зустрічали,

У сяєві зорі вечірньої пори  знайоме місто знову відкривали?

До нас історія підійде поруч,  довірливо прихилить стрімкість веж.

І, як в легенду, ти на Княжу гору  своє кохання гордо пронесеш.

Нам усміхнуться, наче очі, вікна  нових кварталів молодих будов,

І блиск вогнів, і далина блакитна  вестимуть нас у щастя, у любов.

 

1.Пісня стала його любов’ю, його життям . У тій своїй безмежній любові музикант не зраджував і завжди відстоював раз і назавжди обрані мистецькі позиції художника, підказані його джерелами.

2.Його пісні – душа. А для співака пісня – це крила. Володимир Івасюк- лауреат Всесоюзних телевізійних конкурсів «Пісня — 71», «Пісня — 72».          1. Його пісні звучать у Києві. У 1971 році  знято фільм «Червона рута», у 1975 році - фільм «Пісня буде поміж нас», складений із пісень В. Івасюка.

2.1973 рік багатий на незабутні події. Володимир складає на відмінно державні екзамени, отримує диплом лікаря і вступає в аспірантуру на кафедру паталогічної фізіології.

1.Він працює на кафедрі, веде практичні заняття зі студентами. Хоч і довго просиджує над підручниками усе ж йому залишається вдосталь часу для творчої роботи і відвідування лекцій у консерваторії.

2. Недоброзичливці стверджують, що 1978 рік був роком кризи й депресії у творчості Івасюка. Це неправда. Саме наприкінці 1978 - на початку 1979 року він утілює задум опери-ораторії «Дарина», спрямовуючи зусилля на вдосконалення інструментальної музики.

 

Вірш «Не стань печаллю…»

Не стань печаллю у моїм житті,  не сійся смутком на моїй путі,

Бо смуток може болем прорости, - невже, невже хотіла б того ти?

Тебе благаю і тебе кляну,  тебе, як долю, я не омину,

А долю можна тягарем нести, -  невже, невже хотіла б того ти?

Не будь сльозою на моїх літах,  не дай, щоб усміх спогаду зачах,

Бо спогад може тужно відплисти, - невже, невже хотіла б того ти?

Тобою марю і тобою сню,  моя любов - як полум’я вогню,

А полум’я вдвох треба берегти, - невже, невже не хочеш того ти?!

 

1. 24 квітня 1979 року стається непоправне. За чиїмось дзвінком В. Івасюко дягається, бере портфель із нотами, обіцяє матері повернутися і йде… назавжди.

2. Гірко й боляче усвідомлювати, що таким коротким було життяВ. Івасюка. Проте він прожив його красиво й чесно, зробивши все для того, щоб навіки залишитися поміж живих у цьому тривожному та прекрасному світі.

1. Видатні українські виконавці Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич починали свою творчу діяльність саме з пісень В. Івасюка.

2.Софія Ротару згадувала: «Секрет його успіху в тому, що він не йшов до людей із подрібненими почуттями. Кожну ноту і кожен такт Володимир збагачував щирістю свого  сучасника, передавав усю складність його внутрішнього світу. Творче спілкування з ним було святом для виконавців його пісень. І я зазнала того свята».

1.Зі спогадів покійного Назарія Яремчука: У нього немає поганих пісень. Кожна з них відкриває для нас щось нове. Для мене пісні В. Івасюка залишаються тією провідною зіркою, яка веде за собою. І скільки б не йшов, вона завжди горить  попереду».

2. Василь Зінкевич згадував: «Вже однієї «Червоної рути» достатньо, щоб утвердити, що В. Івасюк - феномен, буковинський самородок, який став справжнім явищем нашої культури. Десятки виконавців зростали  з Івасюковою музикою. І я вдячний долі, що вчився співати і став співаком на його піснях».

1. І стоятиму оддалік  окрай твого неба,

Щоби не впала й тінь сльози моєї на тебе.

2.І стоятиму здива німа  окрай твоєї пісні,

Щоби не стало од сліз твоїх тісно.

1.І стоятиму цілий вік   окрай твоєї долі

Ох жайворонку золотий  українського поля.

 

2. Ти ще стільки радості й тепла мав подарувати людям, золотоголовий наш Орфею! Не вберегли, не захистили… Не гоїлася душа. І сивий батько заговорив про сина… без сина в книзі «Елегія для сина».

 

1.І мариться у радощах нестримно

Увесь у сузір’ї і бджіл, і мотелів,

В полоні звуків, зібраних незримо

В оркестрах лісу, неба і полів.

Печалям батьковим нема спочинку

І нема кінця батьковій сповіді.

2. Якби ти знав мою святу любов,

Ти б тисячі смертей переборов

І серед болів, бур, жахи тривог

Ти б марице прогнав з моїх очей

І зняв тягар самотності з плечей —

Ти ж мій єдиний син, єдиний бог.

 

1.Володимир Івасюк був одержимий піснею. Він був глибоко переконаний, що наш світ, створений для того, аби в ньому лунала музика добра, миру, злагоди між людьми. Знав, що без тієї одержимості нічого значущого не звершити в мистецтві.

2. « Крило стає крилом тільки  під час лету» - це був афоризм, який він часто повторював».Коротким, яскравим спалахом було життя композитора, але як кожне справжнє явище, він залишив слід, яким сьогодні йдуть молоді митці України.

1. Саме тому перший республіканський фестиваль української естрадної музики, пов’язаний з ім’ям В. Івасюка та незабутньою «Червоною рутою», народився на батьківщині композитора у 1989 році.

2.У березні 1991 року відбувся обласний молодіжний пісенний фестиваль  «Червона рута»; у травні 1993 року — Міжнародний конкурс молодих професійних виконавців української естрадної пісні ім. В. Івасюка.

Колектив Чернівецького державного симфонічного оркестру висунув кандидатуру В. Івасюка на здобуття Державної премії ім. Шевченка в галузі музики, що йому присуджено посмертно.

 

Тебе забрала в нас травнева днина,  але коли новий надходить день,

Ти оживаєш в пісні лебедино  і знову линеш в світ своїх пісень.

Він зітканий із чарівних мелодій  серця людей хвилює кожен звук

Лунає пісня! Це прийшов Володя  це радість нам дарує Івасюк.

І все ж із днем приходить сум, як мука і все ж, коли твої пісні дзвенять,

Нам сумно, що подать не можем руку і що тебе не можемо обнять.

Та все ж коли в полон бере осмута, то радість у серцях гніздечко в'є

Від того, що в нас є «Червона рута», що Івасюк Володя був і є.

 

1.Ховали Володю 22 травня. Дубову труну, яку прибрали калиною і рушниками, хлопці несли на раменах. Це була небачена на ті часи процесія, -  непокора  владі, режиму.Коли труна пливла до Личаківського цвинтаря і злива квітів встеляла останній його земний шлях, важкими кроками ступали львівською бруківкою десятки тисяч людей, його істинні друзі і побратими за життя і дотепер.

2. Не соромився сліз Назарій Яремчук, з Волині примчав Василь Зінкевич, з Києва прибув Юрій Рибчинський. І коли біля ями поставили труну, всі чекали якусь мить : хто вийде  наперед і скаже перше слово.

1.Той перший крок зробив і перше слово мовив Ростислав Братунь, що коштувало йому посади голови Львівської організації спілки письменників.

Народ ховав свого співця, який чесно і віддано служив йому.

Пісня «Реквієм».

2.Повертаючись до спогадів про сина, Михайло Івасюк вірував:

 «твої благословенні тридцять років не стануть жовтим листям, що люди спалюють увосени…»

 

Ледь рипнула хвіртка і серце кольнуло, немов би злякалось якої біди.

Я білу фіранку з вікна відгорнула - о Боже, впізнала… О, саде, здригнулась…

З якого ж він світу вернувся сюди!

Прийшов невридимий не з болісних марень,

покійний і мудрий в навчанні. Не міф.

Стояв біля груші. Рука на гітарі, у місячнім сяйві висріблював гриф.

Я звідти, де сонце захмарене світить.Я звідти, де трави згорілі цвітуть.

Я звідти, де пісня жива, хоч убита.Я звідти…

І більше нічого не чуть. Стояв, і незрушно дивився на віти.

Гукнула б, та голос відтерпнуть не міг. Над ним пролітав листопадовий вітер,

І падало листя зіркове до ніг.Подумалось: хоч би одненьку впіймати.

Досадна пітьма не вернула навспад. Пустила фіранку і вибігла з хати -

Нікого, нічого…Лиш музики такти, Й на зламанім дереві  зоряний знак.

 

Звучить пісня В. Івасюка «Балада про мальви».

 

Остання зустріч з Орфеєм

Мабуть, той звичай в наших генах – і нерозумний, і сумний –

Вважають, що геній – ще не геній, коли він поруч і живий.

А був уроджений він геній, як Моцарт, Гейне, як Єсенін…

І та ж страшна, зловісна сила,  його, як їх в свій час давила!

Все це ми добре зрозуміли,  як склав співець свої вже крила…

Тож най цих спогадів рядки хоча би стрічкою тонкою

Вплетуться в Пам’яті Вінки  над ранньою Співця труною.

Щоби палало невгасимо  нам у віках ім”я  Його,

Орфеєм ніжним України  назвав народ Співця свого.

І вірю я, що у висотах, не чистих душ слід не зника,

На чарівній, космічній ноті  бринить «Зоря ІВАСЮКА».

Її поки що астрономи  не віднайшли, але знайдуть

І у реєстр нових поповнень  під іменем цим занесуть!

Яка б нас не гнітила скрута,  та виживе наш рідний край,

Бо в нім цвіте ЧЕРВОНА РУТА і грає в горах ВОДОГРАЙ!

 

У 2009 році Володимиру Івасюку посмертно  присвоєно звання Героя України.

Пам'яті Івасюка
Як подув вітрів і як мить промайнули ці роки,
Та голос і далі з туманів твій сивих звучить.
Й сьогодні святково дзвенять серед нас твої кроки,
Хоч тихі й далекі, та в них оживаєш на мить!
Пройди знову Львовом, побачиш - він дуже змінився:
Він став патріотом таким, яким завжди ти був!
Тепер в його серці Майдан героїчний вмістився,
І ти теж з Майданом! Про тебе наш Львів не забув!
Бо ти в давні дні тут посіяв зернятко свободи!
І ось, рідний брате, воно ожило і зросло!
Й розквітло уже в серцях вільного, рідного роду,
І ще й дуже щедрі і славні плоди принесло!
Подібно, як ти хотів волі для милого краю,
Й про це всі пісні так крилато й велично співав,
Казав: "Як ніхто, тебе. земле Вкраїнська, кохаю!"
Й за це, як герой Сотні з Неба, життя ти віддав.
Поглянь, твої гори й надалі так гордо синіють,
І рута твоя незабаром уже зацвіте!
Дивись, полонини прокинулись вже й зеленіють,
І дощик весняний веселку барвисту пряде.
І хоч вже весна, та про смуток зими пам'ятаєм.
Згадає про нього калини примерзлої кров.
Твої всі пісні про безмежну любов пам'ятаєм,
І, дивлячись на водограй, тебе бачимо знов!
Ти ніс свою зірку яскравим життям, хоч коротким.
Мов долю жадану, ти ніс в свій омріяний дім.
І завжди святково звучатимуть тут твої кроки,
Й жива українців любов є печаттю на серці твоїм!

                                                                                                Наталія Кушнір

1.Володимир Івасюк випурхнув маленьким жайворонком з рідної землі, щоб заспівати над її заснулими полями ранню пісню пробудження. Пісні Івасюка є національним скарбом.

2.Пісні Володимира Івасюка… Ні, не було в них ідеології, не було в них заклику до “бур і повстань”, але була Україна!

1.У його пісні  був подих слави нашої козацької, височінь неба нашого синього, і жовтизна золото-пшеничних ланів, було рокотання Дніпра і гомін гір Карпатських…

2.Як він умів це вловити, як зумів це перелити у свої мелодії – Таїна. Нехай водограй його таланту очищує нас від буденної суєти, а його пісні завжди будуть поміж нас.

 

Звучить пісня В. Івасюка «Пісня буде поміж нас».

 

Такого сплеску в музиці і слові, вогню такого не передаси                                          Нічим, крім пісні, посестри любові, криниці невсипущої краси.

 

Ну де є ще така чарівна пісня, серед яких на світі славних мов?                                         То серце від журби  неначе стисне, а то навіє радість і любов.

 

То ж хай сміється доля журавлина, зліта веселка в неба золота,

Хай завжди лине пісня Україна для нас усіх на многая літа!

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
5 лютого
Переглядів
165
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку