Свято рідної мови

«Пречудесно, пречудово розцвітай же, рідне слово!»

 

Червоноблагодатненський ЗО

Яриніч О.Ф.

 

 

 

 

 

Свято рідної мови «Пречудесно, пречудово розцвітай же, рідне слово!» 

Мета. Донести учням інформацію про заснування Міжнародного дня рідної мови,

формувати повагу до держави, національних свят, високу мовну культуру,

прищеплювати і розвивати  почуття патріотизму, національної гордості за українську мову,

виховувати любов до рідної мови, почуття патріотизму, національну гордість за українську мову,  бажання досконало її знати .

 

Хід свята

Святково прикрашений зал жовтими і блакитними кульками, у центрі мультимедійна дошка.

 

Звучить Гімн українській мові

 

Ведуча. Доброго ранку, шановна шкільна громадо! Щойно прозвучала чудова пісня – Гімн українській  мові.

Ведучий. А чому ?

Ведуча. А тому, що 21 лютого – всенародне свято: всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови.  Історія свята, на жаль,  дуже трагічна, тому святкуємо ми цей день із присмаком гіркоти.

Ведучий. 21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони в країні бенгальської мови. Відтоді цей день став у Бангладеш днем полеглих за рідну мову.

Ведуча. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови.  Відтоді  свято  це стало традиційним.

Ведучий. Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення.

 Ведуча. В Україні цей день відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Ведучий. Це свято об’єднує українців у одну велику дружну сім’ю. Тож звертаємося до вас сьогодні  мовою землі нашої,  мовою матері нашої, мовою  народу нашого -   українською.

(Діти  виходять трійками, кожний вислів повторюють двічі і виконують певні  танцювальні рухи).

Мова держави – це українська (роблять кілька оплесків над головою).

Мова єднання – це українська (беруться за руки і піднімають  їх високо).

Мова дитинства – це українська (різнокольорові повітряні кульки піднімають над головою).

Мова навчання – це українська (показують підручник «Українська мова»).

Мова спортсменів – це українська (виходять з  футбольним м’ячиком)

Мова кохання – це українська (роблять танцювальний рух)

 

Всі. (разом) Мова українська– мова батьківська.

 

Флешмоб « Мова єднання»  під пісню Н.Бучинської «Мова єднання»

 

Дівчина в українському вбранні

Я - українка

Я родом із величної землі,

Чиє імення вимовляю дзвінко,

Моя Вкраїно, ти весь час в мені,

Бо я твоя дочка, я – українка.

Зазнала ти немало у віках,

Не раз топтали твою мову й пісню,

Я  не зречусь квітучого вінка,

В якому майорить душа вкраїнська.

Тобі вклоняюсь, матінко моя,

За те, що ти мене благословила,

Найкраща в світі батьківська земля,

Вона мені подарувала крила.

 

Ведуча.   Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна, прекрасна й барвиста, неначе веселка, гомінлива й дзвінка, немов весняний струмочок.

Ведучий. Ніжна, мила, світанкова

Ясна, чиста, колискова,

Ведучий. Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Ведучий. Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Ведучий. Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна,

Ведучий. Солов’їна, барвінкова

 Разом.    Українська рідна мова!

 

Читання поезій про українську мову.

 

РІДНА МОВА
Велична, щедра і прекрасна мова, 
Прозора й чиста, як гірська вода, — 
То України мова барвінкова, — 
Така багата й вічно молода. 
Вона, як ніжна пісня колискова, 
Заходить в серце й душу з ранніх літ, 
Ця мова, наче пташка світанкова, 
Що гордо лине в свій стрімкий політ. (Юлія Косинська)

 РІДНА МОВА
По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.

По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.
Ця мова для мене,
Як мати, єдина.

(Звучить пісня «Мамина мова» музика В. Лазаренка, слова Л. Пилип’юк)

      Чому люблю я українську мову

Чому люблю я українське слово,

 Співучіше за пісню солов’я?

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця – моя!

Де є іще такі слова привіту,

Такі красиві, сонячні пісні?

Вкраїнська серед мов усього світу

Здається найбагатшою мені.

І зайвих слів для вислову не треба –

Є речення короткі  і ясні.

Вона подібна зорепаду з неба,

Польоту птаха у височині.

…Уста виводять ніжну колискову,

А за віконцем зіронька сія…

  Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця - моя!  (Наталія Жовнір)

 

Відеопрезентація «Цікаві факти про українську мову»

youtube.com/watch?v=tFgnu_v7FnM

 

        НАША МОВА СОЛОВ'ЇНА
Солов'ї розливаються ніжно 
У зеленім веснянім гаю, 
Син до матері каже: — Ця пісня 
Дуже схожа на мову твою.

Посміхається мати до сина: 
— Пам'ятай, моє миле дитя, 
Рідна мова завжди солов'їна, 
Зігріває людей все життя.

Наша мова живе й буде жити, 
Бо вона, ніби подих весни — 
Пам'ятай ти завжди про це, сину, 
Рідне слово теплом огорни.

             РІДНА МОВА
Мова кожного народу 
Неповторна і — своя; 
В ній гримлять громи в негоду, 
В тиші — трелі солов'я.

На своїй природній мові 
І потоки гомонять; 
Зелен-клени у діброві 
По-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову, 
Колосисту — на віки — 
Українську рідну мову 
В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати 
Буду всюди й повсякчас,— 
Бо ж єдина — так, як мати,— 
Мова в кожного із нас! (Л. Забашта)

Ведучий. Яка чудова поезія про рідну мови і, здається, така переконлива. Та звернімо увагу на нашу повсякденну мову. Чому вона така бідна, засмічена?

 Ведуча. Дійсно! Друзі! Давайте разом поміркуємо про причини нелюбові до мови. Їх багато, правда? Але одна з перших, напевно, це відчуття меншовартності, а ще наше недолуге наслідування і копіювання когось  або чогось моднішого.

 

Інсценізація усмішка П. Глазового «Кухлик»

 

Автор. Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Просить він...

Дід. А покажіть

Кухлик той,

що скраю.

Продавець. Што? Чєво?

Я не понімаю.

Дід. Кухлик, люба, покажіть,

Той, що збоку смужка.

Продавець. Да какой же кухлік здєсь,

Єслі ето кружка!

Автор. Дід у руки кухлик взяв

і насупив брови.

Дід. В Україні живите

Й не знаєте мови...

Автор. Продащиця теж була гостра

та бідова.

Продавець. У мєня єсть свой язик.

Да к чєму мнє мова...

Автор. І сказав їй мудрий дід.

Дід. Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має бідна язика

І не знає мови.

 

 Виходить Мова в українському одязі з калиною, квітами в руках.

 

Мова. Я ваша мова, діти, рідна мова

З роси, й води, з квіток і джерела.

Така, як зірка ніжна світанкова,

На цій святій землі завжди жила!

Саме земля мене таку зростила.

Чарівну, мудру, світлу, осяйну

Дала мені могутні дивокрила,

Вдягла в слова, як у квітки весну

І хоч мене хотіли розтоптати,

Та я жива, і я до вас прийшла,

Щоб вас до зір далеких піднімати.

І до сердець не допустити зла.

Щоб гордо йшли по світу українці

Й несли усім своїх сердець тепло.

За руки взявшись, а не поодинці,

Щоб людство в мирі й радості жило.

Я ваша мова, діти, рідна мова!

І поки я жива – народ живе.

Із глибини віків несу я кожне слово,

І хай воно вам до сердець пливе.

Щоб діти патріотами зростали,

Любили край свій рідний й берегли.

Щоб ви усі на захист мови стали

І розмовляти правильно могли.

 

Учень.  Матусин заповіт

Раз казала мені мати:

«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх

Щоб у серці ти зберіг».

 В серці ніжну і погідну

 Збережу я мову рідну! (М. Хоросницька)

 

Учень                                                

Батько мені каже:

- З книжкою дружи,

Рідну мову, синку,

Завжди бережи.

Мову ту, що люди

Рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи,

Синку, не забудь.

Рідне слово-пісню

Ніжним серцем чуй,

Як Вітчизну й матір,

Їх люби й шануй. (Віра Верба)

 

Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…» (Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках)

Мати. Як би тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро.
Бо і так доволі хтось насіяв зла,
І холонуть душі наші без тепла.

Донька. Забувають діти мову матерів.
Глянь, від того болю світ аж посірів.
Стогне від розпуки зранена земля,
І сивіти стала матінка моя.

Мати. Доню моя, доню, синьоока зірко,
У житті буває солодко і гірко.
Як би твої очі не манили зваби,
Не посмій вчинити Батьківщині зради.
Не посмій зламати гілку калинову –
Сиротою станеш, як забудеш мову.
Можеш призабути запах рути –м’яти,
Але рідну мову мусиш пам’ятати.
Можеш не впізнати голосу діброви,
Та не смій зректися маминої мови!

 

Ведуча.   Учи, дитино, рідну мову,

Гордися нею і плекай.

А зрадити голубоньку чудову —

Ніколи про таке й не знай.

 

Ведучий.    Молися нею юними устами —

Вона твоя, як серце і душа.

Вона — від прадіда, від тата і від мами.

Вона — Шевченкова, Франкова, Куліша.

 

Ведуча.   Люби її, як матінку й природу,

Горнись до неї — ти ж бо її донька, син.

Вона — безсмертя рідного народу,

Могутній, вічний України дзвін.

 

Ведучий. Дивіться, слухайте, милуйтеся, вивчайте, запам’ятовуйте слова, співайте Гімн  Українській мові і  гордіться своїм родом, народом  і рідною  мовою ! 

             Звучить Гімн України