Свято " Прощавай, Букварику!"

Учитель початкових класів

                                                          ПРУС Олеся Анатоліївна

 

СВЯТО  „ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ! ”

 

Мета: Повторити алфавіт, закріпити знання про звуки та букви.

Формувати інтерес до навчання.

Виховувати у дітей любов до книги, як до джерела знань.

Створювати позитивний емоційний настрій у дітей, гостей свята.

 

Зал святково прибраний (повітряними кульками, малюнками казкових героїв, літерами, квітами тощо).

 

Учитель: - Любі діти, дорогі батьки, шановні вчителі, учні, усі, хто прийшов розділити з нами радість свята!

Пригадайте перший дзвоник, коли ці діти вперше переступили поріг школи. А вже минає рік. Для нас він пролетів, як одна мить. Адже весь цей час був сповнений клопіткою працею, старанною щоденною роботою і хвилюванням.

Хвилювалася я, бо хотілося вложити всю душу, щоб якнайлегше давалася дітям шкільна наука, щоб допомогти їм зробити перші кроки у країну знань.

Кожна нова буква була для нас як нова перемога. І перемоги дітей, і їх поразки я сприймала як свої власні.

 Хвилювалися батьки. Бо кожен хотів, що б їх дитина не відстала від інших. І можливо не раз сумнівався, чи є у дитини здібності до навчання.

Пам’ятаєте, якими були діти, коли вперше переступили поріг школи?

 

Звучить пісня

 

Учитель: - Отож, сьогодні наше спільне свято, свято Букварика. Наші маленькі школярі вже читають, пишуть, уміють рахувати.

 Я хочу привітати вас, мої дорогі школярики. Бажаю й далі не втратити інтересу до навчання, успішно оволодівати знаннями.

 А до вас, шановні батьки, хочу звернутися з щиро подякою, що ви, чим могли, допомагали своїм діточкам. Сподіваюся, що і надалі ми будемо спільно працювати.

 А тепер слово нашим дітям.

 

Виступи учнів.

 

1) Любі друзі, мами й тата!

В нас — Букварикове свято.

 Добре, що прийшли до нас

 У гості в перший клас.

 

2) В путь, щасливу і широку

 Всіх виводить перший клас.

 До уроку, до уроку —

 Чуєш, дзвоник кличе нас!

 

3) Ми всіх гостей вітаємо

 І дуже вам радіємо.

 Усі вже букви знаємо

 Книжки читати вміємо.

 

4)       Буквар взяли ми в перший раз,

 Як зайшли у перший клас.

 

5) І як нам радісно казати:

 Тепер вже вміємо читати (хором).

 

6) Ми букви старанно вивчали

 Знаєм їх від А до Я.

 І сторіночку останню

 Прочитали з Букваря.

 

7) Навчився читати наш дружній клас.

 Ви можете всі поздоровити нас (хором).

 

 

Учитель: - А де ж Букварик? Учив, учив нас Букварик, а ми й не подякуємо? Давайте ж запросимо його на наше свято і покажемо, чого ми з вами навчилися.

 

Заходить Букварик.

 

Букварик:

 

Я — веселий Букварик,

 Весело співаю,

 Бо веселе свято в школі

 Я сьогодні маю.

 

 Я — розумний букварик!

 Все про себе знаю,

 Свої літери слухняні

 Вже в слова єднаю.

 

 Я — щасливий букварик!

 Я тому радію,

 Що всі діти в першім класі

 Вже читати вміють.

 

 Я — святковий букварик —

 Прошу всіх на свято.

 Кожну літеру всі разом

 Будемо вітати.

 

Учні:

- Всі ми букви знаємо,

Їх ми називаємо.

 

Всі діти по рядку читають вірш-абетку.

А – Абетка непроста.

Б – Бузок в саду цвіте.

В – Веселка чарівна.

Г – Гуляє в небесах.

Ґ – Ґелґоче й ґалаґан,

Д – Щебече дітвора.

Е – Ніхто не здожене.

Є – Єнот навча синка.

      Ж, З, И, І, Ї, Й, К.

Л – Люблю, люблю, люблю

М – Матусеньку свою,

Н – Найкращу з-поміж всіх,

О – Одну на всій землі.

П – Природа ожива,

Р – Ріка дає життя,

С – Співа моя душа.

     Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш.

Щ – Щаслива дітвора

Ю – Гуляє у гаю,

Я – Розквітла вся земля –

От абетка наша вся.

 

Учитель: - Діти, хто був уважний і помітив, про яку літеру не розповідали учні? (Про «м’який знак»).

- Молодці! Ви любите сюрпризи? Тепер пограємо в гру «Чарівна скринька». Усіх запрошую до участі! Правила дуже прості: у „чарівній скриньці” невеличкі дарунки, я розповідатиму про них, а ви спробуйте відгадати, що це.

 

1. Його основа завжди була однаковою. Ми знаємо його з цукром, але багато років тому в нього додавали перець. Що це? (Шоколад).
2. У відомому мультфільмі казковий герой з її допомогою намагався дістатись до улюблених ласощів. (Повітряна кулька).
3. Він маленький і зручний, в школі дуже помічний, у щоденнику тримайте, що це? Швидше визначайте! (Календарик).

 

Учитель:

Букви ви старанно вчили,

Знаєте від А до Я,

І сторіночку останню

Прочитали з Букваря.

 

Учні:

 

Я вже вмію так багато:

Ма-ма, ба-ба, ді-до, та-то,

А до книжки як візьмуся,

То ще більше я навчуся.

 

Пильний школяр не дармує,

Вчиться, пише, ще й рахує.

Так працюють усі люди –

Честь і слава хай їм буде.

 

Книги дружать з дітворою.

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

 

Букварик:

 

Я мандрую по країні,

Скрізь з абеткою дружу.

 Малечу, де зустріну,

Зразу ж грамоти навчу.

 А ось одна з моїх історій.

 

Сценка “Ворона вчора до книгарні… ”.

 

Букварик:

- Ворона вчора до книгарні Влетіла й каркнула:

Ворона:           Букварик:         Ворона:     Учень:   Буква «А»:   Учень: Буква «А»:   Учень:   Буква «А»:         Буква «Б»:

- Кар-р, кар-р! Чи є при кожнім слові Картинки кольорові, Аби й мої вороненята, Кар-р, кар-р, навчилися читати?!   - Так, маємо таку ми книжку І з радістю даруєм вам, Бо ж школярі у першім класі Давно вже вивчили Буквар.   - Гей, до мене, дітвора, Будем вчити Букваря.   - А я не хочу йти до школи.   - Чому?   - Бо вчителька скаже писати букву «А». - А ти хіба не вмієш писати букву «А»?   - Вмію, але вчителька скаже писати букву «Б».   - А - в алфавіті – найперша! А – в алфавіті – найлегша! А іще ця буква А І дзвінка, і голосна.   - Б-а-б-а, б-а-б-а, Це ж бабуся! Я до неї притулюся! Все бабуся зрозуміє, Приголубить, пожаліє, Бо бабуся – охорона, Од всіх недуг оборона.

 

 

Учитель: - Ну що, втомилися? Перевіримо вашу увагу? Грають усі – і учні, і гості. Будьте уважними!

 

Гра «Так чи ні».

 

Зіграти хочеться мені

Разом з вами в «Так чи ні».

Я вже питання задаю –

Готуйте відповідь свою.

Відповідай, коли мастак,

Єдиним словом «ні» чи «так».

 Чи вміє плавати гусак?

 Ну що на це ти скажеш? (так).

Чи може стати у вогні

Вода холодний льодом? (ні).

 Скажи мені, червоний мак

 Взимку квітне? (ні).

А крокодили на сосні

Свої будують гнізда? (ні).

 Чи може вище гір літак

 У вишину злетіти? (так).

Узори пишні на вікні

Мороз малює взимку? (так).

 До забіяк і розбишак

 Чи є в людей повага? (ні).

Чи достигають навесні

Пшениця й жито в полі? (ні).

 Коли розсердиться їжак,

 Слона він може з’їсти? (ні).

А під кінець скажіть мені:

Цікава гра у «Так чи ні»?

 

Букварик:

 

Всі літери прочитані,

Усіх їх тридцять три.

Тепер дітей учитимуть

Підручники нові.

Я вас навчив читати і писати,

Любі дівчатка мої і хлоп’ятка,

Хай підростає ваш перший клас,

А я залишаю вас.

Учні:

 Прощавай, Букварику,

В школі перший друже!

 Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже!

 

Читанка:

 

Я ваша перша Читанка,

Красива в мене свитонька,

Цікаві сторінки,

Є вірші та казки,

Покажу вам сто земель,

Ще й космічний корабель!

Даруватиму щодня

І забави, і знання!

 

Рідна мова:

 

Я – і з лісу, я — і з поля.

Нелегка у мене доля.

Через радість та біду

Я з віків до вас іду.         

 Всі народи мову мають.

 Всі пісень своїх співають

 Бо хто має мову рідну,

 Той багатий, а не бідний.

 

Математика:

Один. Два. Три. Чотири. П’ять.

Вміють діти рахувать.

Але хто мене не знає,

Хай даремно не гуляє.

Перевіримо зараз вас,

Чи розумний перший клас.

 

***

Посадив ведмідь в лісочку

Шість берізок, три дубочки,

Рахувати він не вмів

І зозулю попросив.

Почала вона літати,

Почала вона кувати,

Та не може полічить,

Ану ж ви допоможіть! (9)

 

***

Біля ґанку – 2 Тетянки,

Біля двору – 2 Федори,

Біля річки – 2 Марічки,

А на лузі – 2 Ганнусі.

Тих дівчаток – ой багато!

Порахуйте їх, малята. (8)

 

***

Три веселі киці

Грались на травиці.

Рижик теж до них прибіг –

Скільки кошенят усіх? (4)

 

***

Десять хлопчиків завзято

Про щось сперечались.

Двох із них гукнула мати.

Скільки їх зосталось? (8)

 

 

Звучить пісня