Свято "Прощавай Букварику!"
СВЯТО БУКВАРЯ
(Під музику виходить Абетка)
Ой-ой-ой
Я на свято поспішала,
Послизнулась і упала.
Із рук випав кошик мій,
З букв здійнявся буревій.
Зараз прийдуть діти милі,
Що ті букви рік учили.
Мишка
Шкряб, шкряб, шкряб.
Крізь дірку бачу
Хтось у залі гірко плаче.
Це ж азбука –царівна,
Що мій клас учить.
Чим я можу помогти,
Щоб не плакала тут ти
Абетка
Я всі букви розгубила.
Що робити, мошко сіра?
Мишка
Ша-ша-ша, ша-ші-шу.
Букву «ша» візьми, прошу.
А тепер я поспішаю,
Букви ж діти позбирають.
Пісня «Абеткова пісенька»
Абетка
Добридень, любі друзі!
Мене звати «Абетка», а це мої дітки красуні-літери. Ох і втомилася ж я. Скільки шкіл, скільки класів відвідала у цьому році. Незлічити.
Учениця
Абеточко, сядь, відпочинь! Розкажи нам як то було колись.
Абетка
Ох, є що згадати, мої діточки. Моїх пра-пра-прабабусь звали Кирилиця і Глаголиця. А які дивні імена мали їхні діти.
(Демонстрація старовинних букв)
А ще в моєму родоводі є грецькі корені. А ви як поживаєте мої красуні.
Учні-букви
Ох і важко нам було, дорога Абетко. Ці першокласники поки навчилися нас писати:
- зламали 24 олівці;
- списали 14 прописів;
- стерли 12 гумок;
- написали 2 тисячі овалів;
- а ще 5 тисяч похилих паличок;
- 4 тисячі крапок;
Та де там, вони 4 тисячі разів забули поставити наді мною крапку, а без крапки я просто паличка.
- Що вже мені казати, скільки разів мене плутали з буквою «пе». Пишуть «смачний торт», а виходить «смачний порт».
- У мене те саме. Пишуть «папка для зошитів», а виходить «татка для зошитів»
10) А мене плутали в кінці слів з тобою «хліп, зуп, грип» Що я глуха? Я дзвінка.
Абетка
Стоп, стоп, стоп. Здається я зрозуміла у чому тут справа. Хто є причиною усіх негараздів. Тут не обійшлось без моїх давніх знайомих. Зустрічала їх не в одній школі. А ось і вони.
(Під музику виходить Лінь та її Ліньки танцюють)
Не хочу
Хто це галас тут здійняв?
Знов ці школярі?
Нащо знать вам букви ті?
Краще грайтесь, розважайтесь
І нічим не переймайтесь.
Не буду
Літери це просто жах.
Ну кому вони потрібні?
У – горбата, А – нерівна.
Я без них не знаю лиха.
З мене приклад всі беріть.
І уроки не учіть.
Не вмію
Що б не просили вас робити,
Кажіть завжди «Не вмію!»
Хай будуть ручки ваші, наче з вати!
Із дітьми я разом їм, охоче сплю,
Не требам діткам лишньої мороки,
Ідіть, як котики сліпенькі, навмання.
І не ходіть ви в школу більш ніколи.
Лінь
Мене звуть просто – тітка Лінь.
Я – Лінь хороша, бо дітей жалію,
За ними я ходжу, як їхня тінь,
Для них готую спокій і безділля.
Дитиночку приспати – так люблю!
А це мої діточки – Ліньки!
- Я «Не хочу!»
- Я «Не буду!»
- Я «Не вмію!»
Не хочу
Ми будемо з вами дружити.
У мирі і злагоді жити!
Не буду
Ми любимо дітей таких веселеньких.
І не охайних, не чепурненьких
Не вмію
Ми любимо, коли діти дуже вперті.
І коли в них всі зошити обдерті.
Не хочу
Коли книжки в них в чорнилі,
А портфелі всі в мастилі.
Не буду
Вам слід з нами подружитись.
Ні з ким більше не ділитись.
Не вмію
І уроки не учити.
Не писати й не лічити.
Лінь
Ні за що не відповідати,
А гуляти, гуляти й гуляти.
Учень
О, я їх впізнав. Наче тінь
прийшла учора до мене лінь.
Я хотів уроки вчити,
Адже в мене стільки справ
А вона шепоче…
Лінь з Ліньками разом
- Краще ліг би і поспав!
- Суперечок не терплю.
Що робити, ліг та й сплю!
Учениця
Вранці продираю очі.
Ех, зарядочку б зробить!
Чую лінь мені шепоче…
- Та навіщо це тобі!
Як тут виберешся з ліжка?
Що робити, знов вляглась!
Учениця
Ну, а вчора, ну, а вчора.
Навіть соромно згадать.
Я вмудрилась всі уроки прогулять.
Ні, я спершу йшла туди радісно й охоче.
Але чую…
-Не ходи!
Клята лінь шепоче.
Як боротись не відомо.
Що робить! Пішла додому.
Учень
Навіть з хлопців хтось гукне
У футбол пограть мене.
Ліньки зразу поруч.
Та від ранку і до ночі
Все шепочуть і шепочуть.
От коли б не вуха,
Хто б там її слухав!
Абетка
Що ж, Ліньки, бачте скільки шкоди ви наробили. Дітки, а чи хочете ви , щоб Лінь із Ліньками жили разом з вами завжди? (Ні!) Отже сьогодні, Лінь, ми остаточно з вами попрощаємося. Зараз ми покличемо в гості одного знайомого вам дідуся. Слід перестати баламутити світ і дитячі голови. А з тебе, Лінь, лишиться тільки тінь.
Буквоїде! Буквоїд!
Зайди до нас на обід.
Є у нас багато їжі!
Слова нові, букви свіжі.
(Під музику реп виходять учні)
Буквоїд
Привіт, друзі! Я отой працьовитий Дід-буквоїд.
Ви покликали мене на обід, а я зовсім не голодний.
Нещодавно смачно попоїв. А це мої вірні посіпаки. Бачте які вони сумні. Може вони щось хочуть, а я тим часом ляжу і посплю.
(Лягає)
1-п
Так, ми посіпаки.
Але раніше ми були звичайними школярами. Ходили до школи.
2-п
Але одного разу зустрілися з Лінню та її Ліньками.
3-п
Спочатку все було добре. На уроках читання куняли.
4-п
На уроках письма відпочивали. Полюбили лише мультики і чіпси.
5-п
Але одного разу до нас без запрошення завітав дід Буквоїд. Лихий, голодний, злий.
6-п
Він спочатку бродив сторінками наших зошитів, а потім взявся і за нас. Він в наших іменах з’їв усі приголосні. І тепер звуть нас так:
1-п -і-а
2-п -А-і
3-п -и-о-і
4-п -А-е-я
5-п -А-і-а
6-п -А-я
7-п -и-і-а
7-п
Ось тепер він наївся і хропе.
Так сумно, так невесело.
Що робити?
Абетка
Дуже прикра трапилась з вами історія. Але це все через вашу лінь і ваші ліньки. Ось тепер, Лінь, до роботи. Мусите повернути бідолахам їхні імена.
- Не хочу!
- Не буду!
- Не вмію!
- Я теж не хочу, але знаю хто може допомогти. Є в мене один знайомий детектив «Шукайло». Він дуже розумний і працьовитий.
(Звучить музика. Шукайло ходить між дітьми)
Детектив
Що за гуркіт, що за звук?
Може це хропе борсук?
А-а… це Буквожеро спить,
Неначе трактор гуркотить.
Рада є на це одна.
Розбудити хропуна.
Та самому страшно йти.
Хто б це міг допомогти?
Тільки рись. Вона міцна
І відважна звірина.
Рись
Не піду, адже я рись.
Потім з ним іще борись
Та й кусайся цілу ніч.
Адже він за таку річ
Лютий буде як дракон.
Та й мене вже хилить в сон.
От до вовка ти б зайшов.
Той поможе! Будь здоров!
(Детектив гукає та виглядає вовка)
Вовк
Не годиться, хоч я й вовк,
Аби він мене затовк.
Гнів вельможних цих персон.
Як би не прогнати сон.
Краще тихо будь як миш
Потерпи, а вдень поспиш!
Детектив
Що ж робить?
Мураха
Ноу проблем! Розбудить
Буквожера зможу вмить!
Детектив
От погляньте! Ой-ля-ля
Хвальковите це маля!
Що ти зробиш,
ти ж маленька?
(Мурашка чіпляється за Буквоїда, трясе його і бігає за ним)
Буквоїд
Ой! Допоможіть!
Що то за сила мене трясе?
Я більше ніколи…
Я відтепер завжди…
Рятуйте!!!
Детектив
Добре! Я тобі допоможу! Та спочатку ти маєш цим нещасним школярам повернути їхні імена.
Буквоїд
Гаразд. Я поверну літери, але вони перемішались.
Детектив
Добре. Як тебе звати?
Буквоїд
Дякую, Я обіцяю, що віднині буду харчуватися тільки помилками і тепер можете мене називати дід Помилкоїд.
Лінь
А ми будемо вчити дітей лінуватися робити помилки.
Лінуватися погано читати.
Лінуватися брудно писати.
Одним словом лінуватися лінуватися.
Абетка
Ось і добре, що з усім поганим ми попрощались. Тепер час зустрітися з тим, заради кого ми тут зібралися на свято. Букварику!
Буквар
Малят зустріти тут я радий знову,
Всіх вислухати зараз вас готовий.
Бо знаю я, талановиті дуже-дуже
У першім класі мої любі друзі.
І наче вчора ви прийшли до школи.
Ту мить згадати ви готові?
Учні разом:
Готові!
Буквар
Ось минув майже рік, як ми зустрілися. Ви вивчили всі букви, підросли, подружилися. Розкажіть, якими ви стали за це час?
Діти:
Активні
Бойові
Веселі
Галасливі,гречні
Дружні
Енергійні
Єдині
Жваві
И слова не починає
Їжакуваті
Йоршисті
Ласкаві
Мрійливі
Наполегливі
Особливі
Першачки
Регочемо
Стараємось
Трудимось
Успішно
Фантазуємо
Хороші
Цінуємо
Чуйні
Шануємо
Щирі
М’кий знак просто мовчав
Юні
Я все вивчала
Буквар
Молодці, діти. Я дуже радий за вас. Ви засвоїли всі букви і стали справжніми школярами та друзями. А яке гарне свято ви організували на мою честь. Дякую вам! Ви мене берегли і шанували. Це дуже важливо для мене. Адже після літньої відпустки, мені знову треба вирушати до першокласників.
Танець-пісня «Мій Буквар»
(Діти віддають букварики Букварю)
Буквар
Дякую вам, діти. За гарні успіхи у вивчені букв, за здобуті навички читання, я нагороджую вас почесними грамотами та подарунками. Тепер з вами буде працювати мій молодший брат Післябукварик.
(Вручення нагород)
За це рік ми стали справжніми друзями. Але не тільки з вами, а й з вашими матусями. Вони теж щодня гортали мої сторінки. Працювали дуже старанно. А ви ж на них так схожі, тому у вас все і вдалося.
Кажуть, що на світі
Сонце найясніше.
Та всміхнеться мама –
І стає світліше.
Кажуть, що без сонця
Не розквітнуть квіти.
А хіба без мами
Є щасливі діти?
Я до неї серцем
Любо пригорнуся.
Хай сміється сонце,
Як моя матуся.
Моя матую, дякую тобі
За все, що маю і що буду мати.
І за життя дароване мені,
Тобі вклонюся низько, люба моя мати. (Пісня «Мама і я»)
(Діти підходять до матусь, цілують їх)
Учні
1.Добрий букварику,
Мудра книжко!
Хочеться навіть
Поплакати трішки.
2. Жаль розлучатися.
Хоча і треба.
Ми не забудем
Ніколи про тебе.
3. Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву.
4. За перше слово і першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
5. Ми пам’ятатимем довгі роки
Мудрі й повчальні твої уроки.
Діти (разом):
Прощавай Букварику, наш найперший друже.
Ми тобі, букварику, дякуємо дуже.
Буквар
Віднині будем серед книг
З Абеткою в бібліотеці ми стояти
А восени інших діток
Почнемо знову ми навчати
А вам бажаємо:
Разом: «В добру путь країною Знань!»
Абетка
Ми впевнені, ви нас не підведете.
Обіцяєте?
Діти
Обіцяємо
2.Коли ця мрія здійснюється, то ми стаємо щасливими.
3.То давайте не стримувати свої мрії і нехай вони збуваються
Пісня-танець «У ритмі серця»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку