Сценарій "Букварикове свято"

Букварикове  свято

(Звучить  музика  з  пісні « Принцеса  і  Король»)

Автор:    Жив колись  один  чоловік.  Він придумав  літери.

Мудрець:  Піду  я  до  людей  і  навчу  їх  читати.

Автор:   Минула  ніч. Зібрався  мудрець  іти  до  людей.

Мудрець:  Треба  розмістити  всі  літери  так  щоб  легко  було  їх  читати.(А,Б,В..)

Автор:  Та  ось  букві  «Я» не  терпиться — вона  намагається  потрапити   чоловікові  до  рук.

«Я»:  А я  куди?  А я куди?

Мудрець:  З  тобою  буде  немало  біди.

Автор: Та  літера   «Я»  ніяк   не     вгамується.

«Я»:    А   мене   чому   забули?

Мудрець:  Хто  між  літер  найскромніший ? Назовіть  її  ім̕я.

Автор:  Буква   «я»  найголосніше, загукала.

«Я»:    Я,  це  я.

Мудрець:    Ну  а  хто  хвалько  найбільший? Назовіть  його  ім̕я.

Автор:  Стало  «Я»   тихіше  миші.  І  сказало.

«Я»:  Це  не  я.

  Мудрець:  Ну  все.    Набридло.  Ти,  «Я»  будеш  на  останньому  місці  в  алфавіті.

(Вішає  літеру  і  виходить,  заходять  діти)

Учень 1:               Увага!  Увага!

                    У  нашій  школі  сьогодні  свято.

                    Приходьте  в  гості,  мами  і  тата!

                    Приходьте  до  нас  бабусі  шановні,

                    Дізнайтесь  які  ми  тепер  красномовні.

 

                   Є  святкових  днів  багато

                    На  листках  календаря

                    А  між  ними  наше  свято

                   Вшанування  букваря

 

Учень 2:        Буде  у  нас  сьогодні  свято,

                    Першокласників  зберем.

                     Хай  приходять  всі  малята ,

                     Попрощатись  з  букварем.

 

Учень 3:        В  небі  сонечко сіяє.

                     Заглядає  в  перший  клас

                     І  воно  напевне  знає.

                     Що  сьогодні  свято  в  нас!

 

                     День  вітання  і  прощання

                     Свято  перших  букварів

                     Перша  сходинка  зростання 

                     Для  найменших  школярів!

                     Ми  запрошуємо  всіх 

                     І  дорослих, і  малих.

 

Учень 4:       До країни Знань стежину

                     Всім показує Буквар.

                     Йде за ним у цю країну

                     Зацікавлений школяр.

 

                    Тепер  ми  учні! Перший  клас.

                     Нове  життя  тепер  у  нас.

                     Прийшов  урок  на  зміну  грі

                     Тепер  ми  учні,  школярі.

 

Учень 5:        І від  дзвінка і до дзвінка

                       Робота  наша  нелегка:

                       Рахуй,  пиши а  ще  читай

                       Учительці  відповідай.

 

                      Та  все  це  не  лякає  нас,

                       Бо  ми  старанний  перший  клас!

                       У  школі  нас  всьому  навчать,

                       І  роки  весело  промчать.

 

 

 

 

 

 

Пісня « Чого  вчать  у  школі».

Букви  в  зошиті  писать. На «12»  не  на « 5».

Вчать  у  школі (3)

 Додавати  і  ділити, менших  себе  боронити.

 Вчать  у  школі (3)

 До  п’ яти  додати два. По складах  читать  слова.

 Вчать  у  школі (3)

Вміти  книжку  берегти. Бути  чемними  завжди.

Вчать  у  школі (3)

Круг  накреслити  як  слід. Показати  захід- схід.

Вчать  у  школі (3)

Міцно  з малечку  дружить. Все життя  у  дружбі  жить.

Вчать  у  школі (3).

 

Учень 6:         Я  прийшов  до  школи  вчитись

                        Бо  поставив  за  мету:

                         Скоро  стану  президентом

                         Тільки  трохи  підросту.

 

 Учень 8:        Поки  ще  рано  казати,

                        Може  я  в  бізнес  піду.

                        Чи  фотомоделлю  стану

                         Як  за  зростом  підійду.

 

Учень 9:        Я  банкіром  хочу  стати,

                       Полюбляю   рахувати.

 

 Учень.          Я художницею буду,

                       Малюватиму споруди,

                       І портрети, і пейзажі –

                       Все, що мама мені скаже!

 

Учень 10:       А  я  буду  депутатом,

                        Бо  люблю  голосувати.

 

Учень11:      А  я  вчителькою  стану 

                       Буду  вчити  малюків.                                                                                   Мріємо! Мріяти  не  рано?

                        Кажуть  роки  швидко  мчать.

                         Якщо  будемо  старанні,

                        В школі  нас  всього  навчать.

 

Учень11:         А  тепер  про  школу  нашу,

                         ми  вам  весело  розкажем.

 

Учень12:          МИ—шкільна  сім”я  єдина.

                      Ми  вчимо  за  складом  склад.

                      Мама,  щастя,  Україна.

                      Ріки,  гори,  пишний  сад.

                      За  все  це  ми  говоримо

                     «Спасибі  книзі---Букварю».

 

Пісня «Букварик»

1.Беру до рук букварик я,

Там букви всі від а до я,

Від звуків перших до складів

Букварик стежечку провів.

 

Приспів:

Букварику,   букварику,

Про все розкажеш ти,

Про зоряні ліхтарики,

Про ріки і мости,

Про кізку з козенятами

і вовка та сову.

А я усе шукатиму

сторіночку нову.

 

2.Склади збираються в слова,

аж закрутилась голова,

Слова у речення біжать,

за ними треба поспішать.

Приспів.

3.Читаю речення малі

Про ліс і квіти на землі.

І про швидкого колобка,

що від бабусі утіка.

Приспів.

 

Ворона:        Кар-кар! Добридень  вам!

                       Тут   всі  книжки  я  бачу  гарні.

                        Але  чи  є  у  вас Буквар?

                        Кар-кар.

                        Чи  є  при  кожнім   слові.

                        Картинки  кольорові.

                        Аби  й  мої   вороненята.

                        Кар-кар.  Навчилися  читати.

 

 

 

Учень :          Так,  маємо  таку  ми  книжку

                         І  з  радістю  даруєм  вам,

                         Бо  школярі  у  першім  класі.

                         Вже  добре  вивчили  Буквар.

 

 Ворона:         Спасибі  вам.  Кар-кар.

 

Буквар:        Я  веселий  букварик,  весело  співаю.

                       Бо  веселе  свято  в   школі 

                       Я  сьогодні  маю.

                       Я  щасливий  букварик,  я  тому  радію,

                       Що  всі  діти  в  першім  класі 

                       Вже  читати  вміють.

 

(Виходить  дівчинка    з  букварем  в  руках)

 

Школярка:      Виглянуло  сонечко,  сяє  на  лужку 

 Галинка          Я  назуcтріч сонечку  з  букварем  біжу.

                          Рву  ромашки  білі  я,  кашку  золоту

                           Від  усіх  щасливіша,  веселіша  я,

                           У  ліску  між  квітами  вчусь  читати  я.

 

(Дівчинка  іде  збирати  квіти,  а  вовчик  тим  часом краде  букварик  і  розсипає  літери) 

 

 

Вовк:      Що  це?  Що  це?  Подивіться!

                 Це  не  звір,  не  птах,  не  птиця!

                 Що  це? Таке  гарне  кольорове.

                 Мов  метелики,  чудове. 

 

       

Учень :        Ой,  ти  вовче  сірий,

                      Що  ти  наробив  ?

                      Усі  літери  за  мить.

                      В  лісі  розгубив.

 

(  заходить  дівчинка  здивовано  шукаючи  букварика)

  

 Школярка:  От  лихо. А  де ж  мій   Букварик? Хто  Його  забрав?

 

Учень : Не  журись,  Галинко! Букви  ми  твої  зберемо, у букварик  покладемо.

(Ходить  шукає )

 

Пісня

Галя  по  садочку  ходила

Під  кущем  букварика  згубила

Ходить  по  садочку  блукає

І  свого  букварика  шукає

 

           Не  журися,  Галю, серденько

           Ми  знайдемо  книжечку   новеньку.

           Годі  тобі  сльози  пускати

            Знову  будеш  віршики  читати.

 

Сорока 1:           Скре-ке-ке.  Що  трапилось,  дівчинко?

 

Школярка:    У  мене  хтось  украв  букварика  та   розгубив  усі   літери.  Без  них  не  буде  нашого  свята.   Треба  їх  повернути..

 

 

Сорока 2:  Я  знаю  що  тобі  робити.

                 Треба  детективу  подзвонити.

                 У  мене  є  його  номер  телефону.

                  Ось  дзвони.

 

(Дівчинка  дзвонить)

 

Детектив:      Добридень  вам.

                        Ви  мені  телефонували.

                         У  вас  літери  пропали?

 

Сорока 1:   Треба  букви  позбирати 

                    І  до  ладу  поскладати.

                    Щоб  могла  мала  Галинка

                    Далі  вчитися  читати.

 

Сорока 2:  Летимо  скоріш  до  лісу!

                   Попрохаєм  всіх  звірят,

                   Щоб  вони  допомогли  нам

                   Скласти  літери  у  ряд.

                   Полетіли! Полетіли! 

  

Детектив:  Що  я  можу  вам  сказати,

                     Літери  будемо шукати ,

                     Та  свою  вам  можу  дати.

 

 

Мальвіна: Чула в лісі лихо сталось. Десь всі букви подівались. Я віддам, мабуть, свою!

 

Незнайко:   Допоможіть! Рятуйте!

                     Ой! Насилу врятувався!

 

Мальвіна:   Незнайко? Що трапилось?

 

Незнайко:  Добрий день!

 

Мальвіна:  А чому це ти так репетував?

                

 Незнайко:  То я від злодія втікав.

 

 Мальвіна: Від злодія? Від якого злодія?

 

 Незнайко:  Від звичайнісінького. Такий собі звичайнісінький злодій, хотів                                    вкрасти у мене капелюх.

 

Мальвіна:  Твій капелюх? А навіщо він йому?

 

Незнайко:  Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим         розумніша голова.

 

Мальвіна:  Ой, Незнайко, не сміши. В тебе розумна голова? Та ти ж нічого не знаєш. Тому тебе й прозвали Незнайком. Ти ж зовсім книжок не читаєш.

 

 Незнайко: Хто я?! Я?! Та я всі книжки давним давно перечитав.

                     Хто придумав, що Незнайко

                     Не читає зовсім книг?

                     Це неправда, так і знайте:

                     Жить не можу я без них.

                     Я читаю без зупинки

                     П”єси, вірші та казки.

                     Від картинки до картинки,

                     Ну а потім навпаки!

                     Я про дідуся Мазая

                     Пам’ятаю назубок:

                     Він, заходячи в трамваї,

                     Забував купить квиток!

                     Д’артаньян ганяв ворону,

                     Колобок спав у норі,

                     І збирали шампіньйони

                     Тридцять три богатирі.

                     Бармалей спіймав дельфіна,

                     Чорномор замерз в снігу,

                     А кирпатий Буратіно

                     Покохав Бабу Ягу!

                     Я читаю без зупинки:

                     П’єси, вірші та казки.

                     Від картинки до картинки,

                     Ну а потім навпаки!  

 

 Мальвіна (сміючись): Ну й Незнайко! Ну й насмішив! Ти ж усе переплутав!

 

 Незнайко: Ну от, знову ти з мене смієшся.

 

 Мальвіна. Годі тобі, не ображайся. Краще прислухайся. Ти нічого не чуєш?

 

(Звучить мелодія пісні  Червоної  Шапочки )

 

Якщо довго, довго, довго, якщо довго по доріжці,

Якщо довго по стежинці бігать, тупать і стрибать,

То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно,

То можливо, то можливо можна в школу нам прийти!

А-а – вчаться там діти великі й малі.

А-а – знань їм багато дають вчителі.

А-а – там навчаються читати,

А-а – і писати й рахувати,

А-а – там цікаво всім завжди. (2р.)

 

Буквар.  О, та це ж Червона Шапочка. Здрастуй.

 

Червона Шапочка. Привіт усім. Я дуже рада, що мене сьогодні запросили на свято. Але крім вітання,  у мене для вас є сюрприз. Відгадайте, що у моєму кошику?

 

Незнайко.  Звісно, що: пиріжки для бабусі.

 

Червона Шапочка.  А от і не вгадав. Ніякі там не пиріжки, а загадки для першокласників і буква «А» для тебе, Букварику.

 

Незнайко. О, я так люблю відгадувати загадки! Це для мене дрібниці. Можна я теж буду відгадувати твої загадки?

 

 Червона Шапочка.  Гаразд, але слухай уважно! Загадка перша: «Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита. Не людина, а розповідає.»

 

 Незнайко.  Що ж це таке? А, я здогадався! Не кущ, значить… дерево. Так, на дереві… Що ж на дереві? А, на дереві торбинка, зшита з клаптиків, а в торбинці… О, а в торбинці радіоприймач! Правильно? Все підходить? Ну як, я вгадав? Правда я молодець?

 

 Мальвіна. Ой, Незнайко! Ну й нагородив! Це ж книга!

 

 Незнайко. Ти диви, і правда! А можна ще одну?

 

Червона Шапочка. Добре, слухай:

                                   Невеличкий мокрий птах ходить дзьобом по грядках?

 

  Незнайко. Знаю, знаю. Це сусідчине курча після дощу черв’яків на городі шукає!

 

 Червона Шапочка. Ні, Незнайко, знову неправильно. Це ручка.

 

 Незнайко. А звідки ви все це знаєте?

 

 Мальвіна. Це тому, Незнайку, що ми любимо читати книжки.

 

 Незнайко. Знаєте, що я вирішив? Я теж буду багато читати і тоді стану розумним. Ви мені допоможете?

 

Червона Шапочка. Звичайно допоможемо, бо всі казкові герої повинні бути грамотними і розумними, щоб не було соромно перед дітьми.

 

Мальвіна. Дорогий Букварику, ми так заговорились, що я зовсім забула про подарунок для тебе. Ось, візьми,будь ласка, від мене букву «М». Вона тобі пригодиться.

 

Буквар. Дякую вам,друзі. Мені пора в дорогу.

 

Дощик:  Швидко я сюди примчався,

                Бо дізнався, бо дізнався,

                Що у дівчинки біда – усіх букв не вистача.

                Кап-кап-кап, співаю я,

                Помию вулиці й поля,

                Помию я усе довкола.

                І заблищить нова школа.

               А я загляну у вікно,

               Де букву «Ш» вже ждуть давно,

               Щоб провести щасливо свято,

               Я хочу букву «Щ» віддати.

               Та не сам я до вас прийшов,

               А привів із собою сестричку – Хмаринку.

 

Хмаринка:  Я хмаронька-хмаринка,

                      Неба пухнаста дитинка.

                      Закрила сонця промінці,

                      Тримаю букву «Х» в руці.

                      Хай «ХА» залишиться у вас,

                      Хай весело сміється клас.

                      А я ще трошки пожартую

                      І дощиком вас почастую.

 

Метелик:   Веселий метелик під дощик попав.

                    І крильця мені вітерець обламав.

                    Метелику прикро.

                    Та я не сумую –

                    І дівчинці букву свою подарую.

                    Це гарненька буква «Е».

 

Боровик:  Тільки дощик закінчився

                   Із землі я появився,

                   Я – боровик,

                   Я найсмачніший гриб на світі,

                   Я – білий,

                   Мене шукати слід уміло.

                   Коло пенька в траві високій

                   Знайти боровика морока.

                   Я ріс, дрімав коло пеньочка,

                   Накритий дубовим листочком.

                   Сьогодні ж на мою шапчину

                   Злетіла буква «Бе»-дитина.

                   Прошу, Букварику, букву взяти,

                   Боровика добром згадати.

 

Їжак:   Ох, як страшно я втомився,

             Поки сюди прикотився.

             Маю піджак з голочок,

             Звуся просто – Їжачок.

             Мудру букву «Ї» віддам,

             Пригодиться вона вам.

             А тепер же побіжу,

             Може ще й грибок знайду.

 

Гриб :    Я у  лісі  заблудився,

               Бо  від  мух  листочком  вкрився.

               Глянув   вліво,  глянув  в  право

               І  подумав «Кепські  справи».

               А  горобчик  пролітав—він  листочок  з  мене  зняв.

                   Свою  букву  я  приніс,

                    Може  трішки  допоміг.

 

Бджілка :      Жаль.

                        Я  у  лісі  не  жила.

                        Я  не  вчилася  у  школі.

                        Бо  збирала  мед  у  полі.   

                        І  співала «Жжжж»

                        Я  із  дітками  дружу

                        І  дарую  букву  «ж».

  

 

Зайчик :        Звусь я Зайчик—Побігайчик

                        Хочу  зватись  зайчик-знайчик,

                        Я  вам  віршик  прочитаю

                        Про  своє  життя  у  гаю.

                        Там  я  голосно  сміюся,

                         І  нікого  не  боюся!

                         Я оббігав  сто  доріг,

                          І  на  свято я  прибіг,

                         Бо  мої  малі  зайчата

                         Хочуть  літери  вивчати.

                         І  просили  передати 

                         Літеру  свою  для  вас.   «Є».

 

Лисичка:      Я  лисичка,  я  сестричка

                        Не  сиджу  без  діла.

                        Я  гусятка  пасла,

                        Полювать  ходила.

                        Я  гусятка  пасла,

                        Полювать  ходила.

 

Я - лисичка,  я -  сестричка,

Дуже  гарну  маю  звичку.

Лінуватись  не  люблю

І  за  це  себе   хвалю,

І  за  це  себе  люблю.

Я  нітрішки  не  лінилась,

В  лісі  добре  потрудилась.

І  букварику  тепер  принесла  я  букву  «ел».

 

 

Ведмідь:  Помагати всім готовий

                  І тому прийшов до школи.

                 Приніс сюди букви …

          Нехай у Букварика будуть.

          А мені вже час у ліс,

          Швидше я б в барліг заліз.

          Цілу зиму буду спати,

          Смачно лапу в сні смоктати.

          І згадаю в своїх снах

          Оце свято ще не раз.

          Але хто ж це там бреде?

          Це Дюймовочка іде.

 

Дюймовочка:  Яке було життя славне

                          На вікні в моєї мами,

                          В гороховій шкарлупці,

                          На трояндовій пелюстці.

                          А тепер одна блукаю,

                          Свою ластівку шукаю.

                          Казка далі мене кличе,

                          Вам же букви «Д» і «Й» позичу,

                          Щоб Дюймовочка мала

                          Завжди в пам’ті жила.

                          Але що це за покривало

                          На мене з гори впало?

 

Осінь:  Це я, осінь золота,

              Що у вирій відліта.

              Проминули мої дні:

              І веселі, і сумні,

              Цілу осінь вчились діти,

              Як читати, як сидіти.

              Тож хотіла їх вітати,

              Добре слово їм сказати.

              Але бачу: лихо сталось,

              Букви десь порозлітались.

              Часом це буває так.

              Що ж залишу…

              М’який знак.

              І скажу всім по секрету,

              Що вже передала зимі естафету.

 

Зима:  Я, зима білосніжна,

            Загорну все в сніги.

            На дерева, на квіти напущу холоди.

            Все замерзне у тиші, заніміє, замре.

            А на спогад вам залишу букву «З».

 

Вовчик:   Вітер  в  полі  повіває

                  Він  вербу  стару  гойдає.

                  Вибіг  вовчик  на  поляну

                  І  на  вітер  косо глянув,

                  Що  за  диво  в  лісі  бачу?

                  Щось  кругленьке,  не  живе

                  Ой,  та  це  ж  мені  вдалося.

                  Відшукати  букву  «ве».

А  тепер  ходім  до  лісу  бо  весна  уже  іде.

(Звірі  стають  на  свої  місця).

 

 

 Весна:  Я – весна, - цариця ясна.

               Ніжна, пишна і прекрасна.

               Ніби дівчина в вінку.

               Все довкола оживає,

               Птах з вирію пролітає.

               Радість і тепло несу.

               Розцвітають сад і поле.

               Зелень, ніби буйне море.

               В тебе серденько сумне,

               Щоб відчули щедрість мою,

               Віддам одну твою доню.

               Це гарненька бука «Н».

              А тепер іди зі мною

              Помилуєшся красою.

              Найгарнішим місцем в світі,

              Звуть його Долина Квітів.

 

Квіти:  Ми просто з саду, ще в росі,

             Погляньте, які гарні всі.

             По букві віддамо сьогодні,

             Всі квіти будуть з нами згодні.

 

 Фіалка: Як ніч спаде на землю покривалом,

                Я зачарую запахом своїм.

                Фіалка букву «Ф» дарує славну,

                Щоб колір фіолетовий розцвів.

 

 Ромашка: Жовтіє сонце всередині,

                    Біленькі пелюстки голубить,

                   Ромашка на тонкій стеблинці.

                   Скаже: «Любить чи не любить»

                   Всміхаюсь вітру, небу, хмарам,

                   Люблю весну і тепле літо,

                   Цвіту  в саду і в полі гарно.

                   Мене в вінки вплітають діти.

                   Чуйне й добре серце маю.

                   То ж Букварику скажу тепер,

                   Що про твою пригоду знаю

                   І пропоную букву «Р».

 

 Айстра:  Опівночі айстра в саду розцвіла…

                 Умилась росою, вінок одягла.

                 І стала рожевого ранку чекати,

                 Бо дуже хотіла на свято потрапити.

                 Я від родичів і від себе

         Букву «А» принесла для тебе.

         Звеселю своє серце піснями,

         Порадію разом з вами. 

 

 

 Літо:  З далекої дороги до вас я прийшло.

            Я – літо,

            Володарка сонця, тепла і краси,

            Хмар пухнастих й дощу веселкового,

            Квітів всіх кольорів і рясної роси,

            Вишень стиглих і меду липового.

            Дзюркотливих річок і засмаглих облич,

            І волошок, і лип, і хлібного лану.

            Буква «Т» є у літа,

            То ж клич її, клич.

 

 (літери  сидять  під  кущем)  

 

Детектив:  Ось  де  ви. Ходімо,  ходімо.

                    Час  повертатися  до  букваря

                    Дивіться  кого  я  вам  привів.

 

 

Сова:      Пугу-пугу.

 

                В   гості  я  прийшла  до  вас.

                Влаштувать  екзамен  враз.

                Заковирка  тут  така

                Має  думать  голова.

                Свою  букву  вам  даю 

                Інші  букви  продаю.

                Щоб  могли  ви  букви  взяти

                Слід  загадки  відгадати.

 Сидить  баба  на  грядках,  Вся  закутана  в  хустках.(Капуста)

1. Махнула  птиця   крилом,  закрила  пів  світу, чорним  рядном.(Ніч)
2. Виріс  у  полі, на  добрій  землі. Місце  найкраще  знайшов  на  столі.(Хліб)
3. Довгі  ноги,  довгий  хвіст. По  болоті  ходить  скрізь.(Чапля)
4. Виводить  букви  і  слова, ота  цікава  штучка. В руці  виблискує  здаля. Нова  гарненька…(Ручка)

 

 «Г»:      Без мене вам не обійтися,

              Хочу громаді прислужиться.

             Вже напекла і наварила,

              У гості дуже б всіх просила.

             Але спочатку букву Г

             Нехай Буквар в мене візьме.

             Г – наймолодша в алфавіті,

             Лиш починає жити в світі.

             Дуже потрібна всім,звичайно,

             І учні знають її гарно.

             Візьми, Букварю, я спішу,

                  Дітям в святі поможу.

 

Детектив:     Мав  нелегку  я  пригоду 

                        Через пустощі  та  шкоду.

                        Але  звірі  лісові  не  покинули  в  біді.

                        Букви  всі  вони  зібрали.

                        Ось  тепер  в  порядку  вся

                        Алфавітова  сім’ я.

 

Учень:   Веселе  місто  алфавіт

               Йому  сьогодні  наш  привіт,

               До  нього наш  лягає  путь,

               У  ньому  літери  живуть.

               Живуть  там  літери  в  словах,

                А  кожне  слово -  звір  чи  птах.

 

Учень:      Ти, Галинко,  не  зітхай,

                     Ось  букварик  твій,  тримай!

                     Дружбу  з  книгами  веди,

                     Свій  букварик  бережи.

 

 

Школярка:   Я  сміюся,  я  радію,

                        Я  як  сонечко  яснію    

                        Більше  ніколи  не  буду  губити

                        Буду  із  ним  завжди  дружити

                        Бо  знайшла  крім  букваря

                         Друзів  так  багато  я.

 

Буквар:         Всі  літери   прочитані,

                       Усіх  їх—33.

                       Тепер  дітей  учитимуть 

                       Підручники  нові.

                       І  я  вже  можу  трішечки

                        Спочить  і  погулять.

                       Бо  з  вересня,  бо  з  вересня

                       Нових  дітей  навчать.

 

А  вас  прошу  не  лінуватись,

І  вчить  уроки  день  при  дні.

І  берегти  книжки.

Від  нині  друзі  вам  вони.

 

 

Читанка:  Я—Читанка-читаночка,

                  Дітям  забавляночка.

                   Я  слова  свої  в  рядки

                   Поскладала  за  любки.

                       Треба  все  це  прочитати,

                       Щоб  розумним  дуже  стати,

                       Я  навчу  вас  край  любити,

                       Рідним  словом  дорожити.

 

Математика:     Я—наука  дуже  точна.

                             Вчу  дітей  завжди  охоче

                             І  не  тільки  рахувати,

                            Додавати  й  віднімати.

                            Розвиватиму  уміння,

                            Мисленню  навчу,  терпінню,

                            Подарую  вам  відвагу,

                            До  майбутніх  знань  відвагу.

 

Рідна  мова:     Рідна  мова,  рідне  слово,

                            Наче  музика  чудова.

                            Як  водиця  із  криниці,

                             Де  купаються  зірниці,

                            І  співуча,  і  квітуча,

                            Щедра  як  земля  родюча,

                            Загадкова  і  чудова

                            Неповторна  наша  мова.

 

Буквар:  Спасибі,  хлопчики,  дівчатка,

                Що  букваря  на  світле  свято

                Ви  не  забули  запросити.

 

               Рік  швидко  пролетів

                Ви  підросли  і  помужніли

                Тепер вже  знаєте  багато

                 Та  гарно  вмієте  читати

 

Учень:  Спасибі  тобі  за  добру  науку

             За  паличку першу, і  за  першу  букву

             За  перше  слово і за  першу  казку.

             Ми  пам’ ятатимемо  довгі  роки

             Мудрі і  повчальні твої  уроки.

 

Учень:  Прощавай  букварику

               Наш  найперший  друже

               Ми  тобі  букварику

                Дякуємо  дуже.

 

Учень:  З  вами  весело  гуляли 

              Ми  на  святі  Букваря

              Та  прощальну  заспівати

               Нам  пора  уже  пора.

 

 Учень:  Настає  вже  час розлуки.

                 Скоро  підем  в  другий  клас!

                 А  сьогодні  на  прощання

                 ми  станцюємо  для  вас.

(танець)

 

Учень :       Ми  всі  діти  Українські,

                     Український  славний  рід,

                     Дбаймо,  щоб  про  нас  маленьких,

                     Добра  слава  йшла  у  світ.

 

         Вчитель : Але ми з дітьми вдячні не лише підручникам. Від першого вересня і до сьогоднішнього дня поруч із нами були також  батьки. Вони допомагали своїм синочкам і донечкам вчитися.

 

Побажаємо  сил і наснаги!

Вам, шановнії батьки,

«Спасибі» хочу я сказати

За допомогу у навчанні,

старанність, витримку, любов.

За те, що вчились рахувати,

старанно букви всі писати

Та гарно - гарно малювати.

Це перший крок!

Попереду - ще 10 років!

Отож, навчайтеся, батьки,

І кожен день робіть уроки!

Цілий рік ми так трудились!

Навіть трохи притомились.

Час настав і відпочити,

Нас чекає довге літо!

Ми бажаємо вам

 

А - активності творчої.

В - віри розсудливої.

Д - достатку життєвого.

Є - єдності сімейної.

Ж - життя безкінечного.

З – здоров’я безмежного.

К - кохання взаємного.

М - мрії здійсненної.

Н - наснаги професійної.

П - посмішки щирої.

Р - радості світлої.

Т - теплоти родинної.

У - успіху великого.

X - хліба цілющого.

Ч - чарівності весняної.

Щ - щастя невичерпного.

Я - ясності довершеної.