Свято рідної мови "Мово рідне, слово, рідне, хто вас забуває

Свято рідної мови:
                              Дзвенить струмочком рідна мова
Ведуча: -Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір'я бабусі чи дідуся, до яких ви їздите у гості. У нас сьогодні тепло і затишно, тож давайте поговоримо про Україну, про її рідну мову.

Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
і народу без мови нема.

Буква до букви — 
І виникло слово. 
Слово до слова — 
Звучить рідна мова.
 

Золоте курчатко 
В золотій торбинці 
Принесло сьогодні 
Літери дитинці. 

А дитина з літер 
Збудувала слово. 
І звучить, як пісня, 
Українська мова.

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила,
Та як же не любить мені тебе.

Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися змогла.

Люблю твої ліси, струмки, джерельця,
І все - усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю.

 Мова кожного народу

 Неповторна і своя.

 В ній гримлять громи в негоду,

 В тиші – трелі солов’я.

 Солов’їну, барвінкову,

 Колосисту – на віки –

 Українську рідну мову

 В дар дали мені батьки.

 Берегти її, плекати

 Буду всюди, повсякчас, -

 Бо ж єдина – так, як мати, -

 Мова в кожного із нас!

Ведуча: - Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Що це?

Всі: - Мова!

Ведуча: - Кожному у дар Божий дана мова. За біблійними переказами, колись всі люди говорили однією мовою. Та згодом люди так загордилися, що захотіли зрівнятися з самим Богом, тому задумали побудувати вежу висотою до небес. Бог вирішив перешкодити їм. Він змусив пихатих людей говорити різними мовами, і вони не змогли більше розуміти один одного. Будівельники не змогли продовжувати будівництво вежі, і їм нічого більше не залишалося, як розійтися по усьому світі. З тих пір кількість мов у світі збільшилося, і на сьогоднішній день налічується близько 5000. Деякі мови перебувають на грані зникнення, а є й такі, які зовсім припинили своє існування.

 Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші - мовою звуків. Лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби  свого минулого і сучасного.
 

 Як парость виноградної лози,

 Плекайте мову. Пильно й ненастанно

 Політь бур’ян. Чистіша від сльози

 Вона хай буде. Вірно і слухняно

 Нахай вона щоразу служить вам,

 Хоч і живе своїм життям.

 Прислухайтесь, як океан співає –

 Народ говорить. І любов, і гнів

 У тому гомоні морськім.                                                                                                  

 Немає  мудріших, ніж народ, учителів,

 У нього кожне слово - це перлина,

 Це праця, це натхнення, це людина.

 Не цурайтесь мови, люди,

 Рідного джерельця,

 Хай вона струмочком буде,

 Хай дійде до серця.

 Хай вона в піснях лунає

 Кожен день і в свято,

 Соловейком хай співає

 В українській хаті.

 Бо ж така вона багата,

 Українська мова,

 Неповторна і крилата,

 І така чудова…

 Не цурайтесь, люди, мови,

 Не цурайтесь роду.

 Як  погасне  рідне слово –

 Не буде народу.

Мово рідна, слово рідне!

 Хто вас забуває,

 Той у грудях не серденько,

 А лиш камінь має.

 Як ту мову мож забути,

 Котрою учила

 Нас всіх ненька говорити,

 Ненька наша мила?!

От тому плекайте, діти,

 Рідненькую  мову

 І учіться говорити

 Своїм рідним словом!

 Мово рідна, слово рідне,-

 Хто вас забуває, той у грудях

 не серденько,

 Але камінь має!

Ведуча: Давайте пригадаємо перші уроки рідної мови від матусі. Звичайно -це колискові пісні.

Колискова пісня, колискова —
то найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами...
Скільки в ній ласкавості і шани,
скільки в ній тривожності людської,
і надій, і сивини гіркої...
Колискова пісня, колискова —
то солодка материна мова.

У цей світ ми увійшли ще малюками
У світ багатий, загадковий і казковий
Стежину  колисковими  піснями
Матуся нам стелила у світ мови.

А слів у Мові - не порахувати,
Яскраві, наче зорі вечорові, .
Дзвінкі, немов трембіти у Карпатах,
Могутні, наче хвилі ті Дніпрові.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово, 
У барвінки зодягайся, моє щире слово. 
Колосися житом в полі, піснею в оселі, 
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі. 
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали, 
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

Раз казала мені мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!
 

Велична, щедра і прекрасна мова, 
Прозора й чиста, як гірська вода, — 
То України мова барвінкова, — 
Така багата й вічно молода. 

Вона, як ніжна пісня колискова, 
Заходить в серце й душу з ранніх літ, 
Ця мова, наче пташка світанкова, 
Що гордо лине в свій стрімкий політ. 
 

Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина.
А найбільша наша мати –
Рідна  Україна.

Ведуча: - Дуже гарні українські свята, звичаї та обряди, які завжди супроводжуються  чудовими  мелодійними  піснями. А чи знаєте в звідки пісня взялась в Україні                                         Легенда про пісню.

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики...
Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дитину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.
—Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.
—Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
—Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
- Є у мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Вклонилась низенько Всевишньому, і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська пісня.

                                       (Звучить пісня «___________________Це моя Україна».)
Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї
Народу твого мовою.

 

Вся історія народу - в мові
Мова - душа народу.
Позбавити народ рідної мови –
Це означає вбити народ. 

Ми з нею відомі усюди,
Усе в ній, що треба там, є,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
 

Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот.
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.

По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.

По світу її, як святиню, нестиму
Допоки живу,в  чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною, вірністю сина.
Ця мова для мене, як мати, єдина.

Ведуча: Наша мова сягає своїм корінням у глибоке минуле. Ще в ХV-ХVІІ ст. судове й державне листування велося українською мовою. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, Німеччині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країнах світу). Історію, географію, літературу та мову України вивчають у  багатьох коледжах та університетах США.

Ведуча: — Любов українського народу до своєї мови знайшла відображення у загадках, прислів'ях, приказках про рідну мову.
 

• (Загадки про мову).
  
  Маленька, менша від мачини,
  Ні з ким не стану на борню.
  А при читанні, коли треба,
  Й людини мову я спиню
  Що це таке?
  (КРАПКА)
  
  Злита з хвостиком ця крапка,
  Невелика, власне, лапка.
  Робить паузу, всім знайома.
  Як вона зоветься?
  (КОМА)
  
  Він після речення, цитати
  Вмостився, схожий на гачок
  Всіх нас примушує питати
  А сам ні пари з вуст — мовчок.
  (ЗНАК ПИТАННЯ)
  
  Що за знак - стрункий як спис.
  Він над крапкою завис.
  Спонука до поклику,
  Хто ж бо він?
  (ЗНАК ОКЛИКУ)

Ведуча: А тепер пригадайте прислів'я та приказки.

• Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові.
• Без мови немає народу.
• Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш. 
• Слово чемне кожному приємне.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.
• Ласкаве слово – що весняний дощ.
• Шабля ранить тіло, а слово – душу.
• Народ скаже – як зав’яже.

Яка ж багата рідна мова!
Який чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій.

Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкаже і покаже.
Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути,
І приказок, і порівнянь
А мову знаючи, здобути
Ти можеш просто безліч знань.

То ж мову вчи і прислухайся.
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім хотілось її вчить.

Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна
І нею можна все сказати
І найрідніша нам вона.

Ведуча: - Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна. Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

 

Доню, моя доню,
Синьоока зірко
У житті буває
Солодко і гірко.
Як би не манили
Твої очі зваби,
Не посмій вчинити
Батьківщині зради.
 

Не посмій забути
Маминої мови
Нею квітне поле
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути м'яти,
Але рідну мову
Мусиш пам'ятати.

Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.

Бо як відречешся
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.
 

Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє

Ну де ще є така чарівна пісня?
Серед яких на світі мов?
То серце від журби неначе стисне,
А то навіє радість і любов.
 

Ведуча: - Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Без мови ми - ніхто, а маючи свою мову - ми нація, горда і незалежна.Ведуча: - Злі люди глумилися з нашої мови, принижували її, забороняли, але вона вистояла і сьогодні звучить гордо і крилато.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.
 

Обіцяєм: Рідну Мову –
І співучу, й барвінкову
Будем завжди шанувати
Що почули - пам'ятати.
Ти - як зірка світанкова
Українська наша мово.

То ж вивчайте рідну мову
Вже тепер з маленьких літ.
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ!

Хай лунає мова в світі
Повна сили і тепла,
Не цурайтесь мови, діти,

Не замутьте джерела!
 

Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатися мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової,
Щоб людському щастю дбанок свій придбати,

Ведуча: - Ось і підійшло до кінця наше свято. Перш за все я хотіла б подякувати вам, дорогі діти, за те, що ви так гарно підготувалися до цього свята. І хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам'ятали, про те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство це - наша рідна мова.

— А зараз я прочитаю вірш з пропущеними словами, а ви спробуйте їх відгадати і хором назвати.

На землі великій є одна країна:

Гарна й неповторна, мила …(Україна).

І живуть тут люди добрі, працьовиті,

І скажу, до речі, ще й …(талановиті).

Землю засівають і пісні співають,

На бандурі грають і вірші … (складають).

Щоб жила й раділа кожна родина,

Щоб була щаслива наша …(Батьківщина)!