Свято «Шануймо калину» для учнів початкової школи

 

Свято «Шануймо калину»

Мета: виховувати любов до українського народного символу — калини; розширити знання дітей про калину; вчити слухати та декламувати вірші, пісні; розвивати творчі здібності.

Обладнання: кросворд; атрибути для ігор; аудіо записи, вишиті рушники.

                                                          Хід заходу

На дошці — закрита тема.

— Щоб дізнатися тему нашого заходу, відгадайте загадки та заповніть крос­ворд. Кросворд «Наші обереги»

Учитель. Україно! Осяяна сонцем, прославлена трудом, піснею возвели­чена. З чим тебе порівняти? Чи з весняним ранком, чи з бездонним небом, чи з веселим шумом червоної калини?

Гарна калина в усі пори року. І навесні, коли прикрашена квітами, і восени та взимку, коли горять багряно її спілі ягоди.

Червона калина — символ України. В усіх народів є улюблені рослини-символи: у росіян — береза, у молдаван — виноград, у канадців — клен.

А в нашому краї з давніх-давен шанують калину. Нема села, двору, де б не зацвітав навесні білим цвітом кущ калини. Тож не дарма кажуть: «Без верби і калини - нема України» Українці з давніх-давен шанували цю рослину. Не було хати, біля якої не росла б калина

Учитель. Коли зацвіте перший кущ ка­лини, дівчата і хлопці вибирали з-поміж себе найвродливішу дівчину — ка­лину. З гілками і квітами калини ходили навколо і приспівували веснянки

Учні (по черзі)

1.   Ой, у нас на селі новина:

Зацвіла у лузі червона калина.

2.   Ой, калино, калинонько, калинице,

Час тобі, калинонько, розвиться!

3.Ой, калино, калино зелена,

Спусти гіллячко додолу

На зелену діброву,

Де соловейко гнізда в'є,

 А сивая зозуленька кує.

 

4.   Ой, дівчата-голуб'ята, радьмося!

Та виходьмо на травицю. Граймося!

Та виходьмо на травицю в добрий час.

Нема таких весняночок, як у нас!

5.   Вітер віє, вітер віє,

 А сонечко гріє.

Яка весна веселенька,

 Все ся зеленіє.

Яка весна веселенька,

 Все ся розвиває.

 Галузочка до галузки

Листя простягає,

галузочка до галузки,

Зацвіла калина.

 Як зозулька закувала,

Світ розвеселила.

Учні виконують пісню-хоровод «Зацвіла в долині...».

Проводиться давня українська гра з гілочкою калини «Шукало» (проводить «Калина»).

К а л и н а. Усі утворюєте коло.В середині — Шукало. Слід передавати гілочку калини таким чином, щоб Шукало не бачив, де гі­лочка, промовляючи;

Шукало, шукай,

Де гілочка, вгадай!

Учитель. А чи знаєте ви, що калинові ягоди гарно лікують багато хвороб: ангіну, запальні процеси шлунка і кишечника? А відвари з калинової кори

застосовують для промивання ран. У народній медицині помітніших ліків, ніж калина, не було. Свіжі ягоди з медом вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регуляції травлення, кров'яного тиску. Соком калини натирали обличчя щоб рум'янилось.

Учитель. Калина — це символ красивої української дівчини, символ ди­тини.

— Які прислів'я і приказки про калину ви знаєте?

Учні (по черзі)

•  Красна, як калина.

•  Червона, як калина.

•  Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

•  Без верби і калини нема України.

•  Гарна дівчина, як у лузі калина.

•  Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

•   Молода дівчина така гарна, як калина в лузі.

•  Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

•  Щоки червоні, як кетяги калинові.

•  Пишна та красива, як червона калина.

•  Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

•  Калина рано зачервоніла — на ранню і люту зиму.

•  Прийде година — достигне й калина.

Давно наш народ поетизував кущ калини, оспівав у піснях та легендах

Учень 1: Жила собі дівчина Калина. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не було у неї на підвіконні. А квіти дуже любили калину за її добре серце. Навесні, як завжди, дівчинка пішла в ліс. Довгий шлях від лісу до села. А обабіч ні деревця ні кущика. «Дай, - думає Калинка. -посаджу тут щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала у лісі тоненьке деревце і посадила.

Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка, а тут на привіллі розрослося і великий кущ.

Іде якось шляхом подорожній, стомився, піт витирає. Бачить - рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє, польові квіти привітно кивають голівками, пташечки між віттям радісно щебечуть. Сів подорожній перепочити. Усміхнувся весело подорожній і сказав: «Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили, і тому роботящому серцю, що його викохало».

Тут весь кущ немов від сну стрепенувся, гіллячки напружились. І враз кущ укрився ніжним білим-білим цвітом. Дивиться перехожий - що ж воно далі буде?

Обсипався білий цвіт, а замість нього ягоди червоні, як намистинки виблискують. У дивно у кожній ягідці заховалося зернятко, схоже на малесеньке серце.

Прийшла Калина до куща і дивується. Звідки такі зернятка?

А кущ нахилився до неї і шепоче:

- Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім'я, Калино.

Відтоді всі так і називають той кущ калиною.

Виконується після «Ой, єсть в лісі калина».

Учитель. Про калину написано багато віршів, пісень. Але найкраще її оспівав у своїй творчості Т. Шевченко.    .

 Учні

1.   Сонце гріє, а вітер віє

З поля на долину.

Над подою гне додолу

 Червону калину.

На калині одиноко

Гніздечко гойдає,

А де дівся соловейко?

 Не питай, не знаю.

2.  Тече вода з-під явора

Яром на долину,

 Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

 Явір молодіє,

А кругом них верболози

Й лози зеленіють.

3.   Зацвіла в долині

 Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо-любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Учитель.

Україна, мама, калина... Ці слова нероздільні. Любов до нашої калинової України починається з колискової пісні, яку співала нам мати.

А колисочки стояли на землі, були причеплені до стелі, стояли на ослоні. Робилися колиски для дівчат з калини, щоб дівчина була гарна, вродлива і спі­вуча, як калина, а для хлопців з явора або дуба — щоб хлопці були дужі і гарні. На колисці були зарубки, коли родилась дитина, робили зарубки-метрики, що символізували поповнення роду.

А що не колискова, то все згадка про калину. Ось послухайте!

Дівчата (співають, колисаючи ляльок.)

1. Ой-ну люлі, люлі.
2. Налетіли гулі,
3. Та сіли на гулі,
4.  Стали думать ще й гадать,
5. Чим дитину забавлять.

2.   А-а, калинонько,

Засни, мала дитинонько.

 Буде місяць колихати,

Через листя заглядати,

Тебе в щічку цілувати,

А ти будеш міцно спати.

3.   Ой, повішу колисочку у полі, у полі.

Будуть дитя колисати високі тополі.

Ой, повішу колисочку та на калиноньку,

 Буде вітер колисати мою дитиноньку.

4. Прилетіла зозуленька, сіла на калину,

Крилоньками фуркотіла, збудила дитину.

Бодай з тебе, зозуленько, сиве пір'я впало.

Збудила дитиноньку: ще би була спала.

Учитель. Біля колиски твориться найбільша тайна людського буття -переливання в душу дитини найкращих материнських почуттів. Це пісня материнської душі,  ласки,  неповторної ніжності.  А тому переплетені тут радість і біль, тривога і надія, добро і любов.

Тоне нехай цвіте калина біля кожної оселі, нехай радує кожного і прино­сить усім щастя.

Пісня « Ти скажи,скажи калино…»

Учні(до черзі)

1.   Рости, донько, Україно, молода калина.

Твоя ненька, веселенька, небесами лине.

 І сестер вітає, виростай же, калинонько,

В материнськім гаї.

2.   Цвіти рясно білим цвітом калино-дитино.

 На відраду своїй неньці і своїй родині.

Рости донько-калинонько, бережи коріння.

 Сіє зорі твоя мати, твоя Україна.

3.   Говорила мати: «Не забудься, сину,

 Як збудуєш хату — посади калину.

Білий цвіт калини — радість України,

А вогнисті ґрона — наша кров червона.

4.   Червона калина — і краса, і врода

Нашої країни, нашого народу.

Пам'ятаєш, сину, як сказала мати:

 — Посади калину в себе біля хати.

Хай ізнов калина червоніє, достигає

Всьому світу заявляє:

Я — країна-Україна, на горі калина.

5. Вишита колоссям і калиною.

Вигойдана співом солов'я.

Звешся веселкове, Україною,

Нене, зачарована моя.

Вишиту колоссям і калиною.

Виборену кров'ю і вогнем.

Називаєм гордо - Україною,

І ніхто нам цим не дорікне.

Учитель: Діти, я рада і горда, що ви знаєте пісні і вірші про калину. Бережете її вдома, милуєтеся її цвітом і плодами. Хай вам щастить!