У поданому сценарію розкривається символіка вишивки, стрічок. Завдяки вивченню побуту та звичаїв українського народу у молодого покоління формується національна свідомість.
Мета заходу: ознайомити учнів з побутом та звичаями українського народу; дати уявлення про символіку рушників, вишиванок, віночка; розкрити багатство рідної мови та красу української пісні; розвивати творчі здібності школярів; плекати любов до рідного слова; виховувати повагу до рідних, близьких, старших; виховувати повагу до традицій українського народу, патріотизм, шанобливе ставлення до культури, спадщини, народних звичаїв.
Обладнання: стіл, сервірований народним посудом; лавки, вкриті домотканими ряднами; вишиті рушники; ікона Матері Божої; виставка вишитих серветок.
Ведуча 1. Україна... Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Це історія українського народу, що віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ українська народна пісня.
Ведуча 2. Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхненний її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх.
Ведуча 1. То ж запрошуємо, дорогі гості, у нашу світлицю. Гостей дорогих ми вітаємо щиро, стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!
(Лунає пісня «Зеленеє жито, зелене»)
Ведуча 2. Ми народилися і живемо з вами в Україні. Наша земля, наш народ багатий народними обрядами, мудрістю, що живе в приказках та прислів’ях. Ці короткі влучні вислови є висновками з життєвого досвіду. А чи знаєте ви, дівчата, приказки та прислів’я?
Дівчина 1. Звичайно! Ось, наприклад:
Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
Шануй учителя, як родителя.
Дівчина 2. Тяжко тому жити, хто не хоче робити.
Очам страшно, а руки роблять.
Дівчина 3. Не той друг, що медом маже, а той, що правду каже.
З ким поведешся, того й наберешся.
Ведуча 1. Народ наш працьовитий. Скільки роботи переробляють людські руки: вони сіяли і жали, мололи і вчиняли, вибілювали і прали. То ж дякуйте людям, які дбають про вас, бережіть їх труд. Та після важкої праці радісним був відпочинок, коли святкували обрядові та релігійні свята. У такі дні, в будь-яку пору року влаш-товували вечорниці. Одним з найулюбленіших свят на-шого народу було свято Калити, яке відзначали 13 груд-ня на день св. Андрія Первозванного. Обов’язково пекли Калиту у вигляді тонкого коржа, посередині з отвором. Хто перший вкусить Калиту, той матиме щастя. Старші дівчата в цей день ворожили.
Дівчина 1. Вишиванка — символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Народ ставився до них як до святині. Вишиванки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії.
Дівчина 2. Дівчата раніше добре дбали про свій посаг. Питали односельці потім у свекрухи: чи важка скриня була в молодої? По тому скільки дівчина напряла і наткала, судили про весь рід і про саму дівчину.
Багато ще залежало й від матері, яка повчала доньку:
Мати:
Тримай доню, хату, як у віночку,
І рушничок на кілочку,
Тримай відерця всі чистенькі
І водиці повненькі.
Дівчина 2. А дівчина, діждавшись сватів, висловлювала подяку своїй матері:
Дочка: (кланяється)
Та спасибі тобі, моя ненько,
що будила мене раненько,
А я слухала, вставала,
та рушнички пряла,
По тихому Дунаю білила,
По сухому бережку сушила.
(Лунає пісня «Рушничок»)
РУШНИЧОК
Мама мені вишивала рушник
Голками, наче сріблясте проміння.
Дощ за вікном моїм начебто зник —
В небі хмаринки не чорні, а сині.
Стати б маленькою зростом мені,
Стежкою, аж до зорі мандрувати,
Тільки насправді, а не уві сні
Голосно пісню веселу співати.
Ой, рушник, рушничок —
Кольорова доріжка.
Ой, рушник, рушничок,
Вже стомились ніжки.
Ой, рушник, рушничок,
Полем стелиться нитка.
Ой, рушник, рушничок,
Я маленька, як квітка,
Я маленька, як квітка.
З маків червоних віночок сплету,
Райдуга зранку доріжкою стане,
Все подолаю і все віднайду,
Зіроньку з неба яскраву дістану.
Друзям в дарунок несу рушничок,
Кажуть, що дива на світі немає,
Вірю: до зустрічі з казкою крок,
Щастя навколо по світу — я знаю.
Ведуча 2. Сила рушника – у його візерунках. Рушники можна читати, як читають книги. На кожному рушникові є крайчики, то знаки Води. Ламана лінія розповідає про те, що життя продовжується, воно вічне. А чотирикутники – то символ Сонця. На рушникові можна побачити соняшник і китиці винограду, рожу і барвінок, дубові листочки, жолуді, вишню і вербове листя.
Калина на рушникові – символ дівочої вроди. А калина з дубом – поєднання краси і сили. Барвінок – символ пам’яті й постійності. Червона троянда – символ миру, материнства, захоплення, смерті, мученичества; біла – духовність, чистота.
Вербове листя – символ родинного вогнища. Мак – червоні пелюстки – це любов, а чорна серцевина – ненависть, тому є символом поєдинку любові й ненависті. Синій колір волошок – символ незрівнянної краси, чистої радості. Конвалія символізує вірність, ніжність, чистоту. Соняшник – символ світлого, життєстверджувального. Хміль – символ самого життя. З квітами переплітався пташиний світ. Тому й можна було побачити на рушниках півника і зозулю, голуба і сороку, солов’я та різних фантастичних птахів. Зозуля – улюблена птаха нашого народу, з нею пов’язують
щастя родини.
Дівчина 8. Багато було обрядових рушників, на всі ви-падки людського життя. Хату будують – сволок на рушнику піднімають. Дитина народиться – гості з руш-никами. А їм хліб-сіль теж на рушникові. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, який беріг від лиха.
(Звучить «Пісня про рушник»)
У чарівну силу рушника вірили, як у доброго чародія, що береже від всякого лиха.
Ведуча 1. Чи знаєте ви, що кожен колір на рушнику має своє символічне значення?
Погляньте на рушник: Яке широке біле полотно, чисто біле – це символ світлого життєвого шляху. Недаремно білий колір походить від імені бога Белла. Він означає: ясний, світлий, милий, гарний. Як і білий, так і червоний символізують дівочість, весну. Червоний – най актив-ніший колір. Це символ любові й перемоги, символ життя, свободи, урочистості, крові.
У багатьох областях України зародилася традиція вишивати червоним та чорним по білому, що символізує єдність усіх груп в одному народі. Чорний – то смуток, журба, печаль, горе. Зелений колір – спокійний. Він символізує мир, спокій, надію, сум. Це символ рослинного життя. Блакитний колір – то колір радості, щастя, духовності, символ ніжності, легкого суму, далечини. Жовтий колір символізує мир, багатство, достаток, світло, радість. Це колір теплий, веселий. То ж не випадково прапор нашого народу – жовто-блакитний.
Виходить дівчина, тримаючи в руках вінок.
Дівчина 5. А віночок із стрічок різних кольорів – це теж символіка. Найпершу посередині в’яжуть стрічку світло-коричневу – символ землі-годувальниці, побіч жовті стрічки – символ Сонця, світло-зелені – символ краси і молодості. Блакитні – символ неба і води, що дають силу і здоров’я, а далі – жовтогарячу – символ хліба; фіолетову – символ мудрості людини; малинову душевності, щирості, рожеву – достатку.
А чисто білих не пов’язували, бо це символ пам’яті про померлих. Якщо в’язали білу, то зліва внизу вишивають Сонце, а на правому кінці – Місяць.
Стрічки – це обереги волосся від чорних очей. Віночок згадувався і у дитячих іграх.
Гра «Тимку-Тимку»
У центр кола стає хлопець. Дівчата ходять колом, примовляючи:
Ой, Тимку, Тимку, вибирай ся Химку,
Котру хоч, з тою підскоч.
Хлопець вибирає дівчину, вони беруться руками за вінок і підскакують. Гра повторюється три рази.
Ведуча 1. Дякуємо вам, любі друзі, що завітали у нашу світлицю, на наше свято. Ми сьогодні співали пісні, грали в народні ігри, розказували приказки та прислів’я, побачили українську народну казку. Сподіваємося, що наші вечорниці допомогли вам оцінити скарби рідної мови.
Дівчина 2. Бажаємо вам сили,
Щоб ніколи не хворіли,
Щоб люди вас поважали,
Щоб діти завжди шанували.
Хлопець. Щастя і здоров’я не на один рік,
А на цілий вік!
А на цьому слові
Бувайте здорові!
(Пісня «І в нас, і в вас хай буде все гаразд»)