Свято весняних квітів

Свято квітів

Мета:  поглибити знання учнів про різноманіття квітів; формувати внутрішні мотиви діяльності активного захисника навколишнього середовища; розвивати навички виразного читання, інтонування реплік,декламування віршів; виховувати любов до рідної природи, бажання берегти і примножувати її багатства.

Обладнання: костюми для інсценізування, малюнки квітів, букети живих квітів.

Місце проведення: класна кімната.

Форма проведення: свято.

Хід заходу

Любі діти, у наш клас

Завітали люди щирі.

Привітайте в добрий час

Гостей усмішкою й миром!

Доброго дня, травам росистим!

Доброго дня, квітам барвистим!

Доброго дня, сонечку ясному!

Людям усім і усьому прекрасному!

1-й ведучий.Квіти – вічні супутники нашого життя. Палахкотять біля вікон українських осель яскравим вогнем мальви і жоржини, чорнобривці і маки, буяють різнобарв'ям нагідки, троянди, дзвіночки, айстри.

2-й ведучий.

Я землі цієї паросток зелений,

Я землі цієї крапля дощова,

Заплелись у мене, проросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

1-й ведучий. Сьогодні у нас свято наших барвистих друзів – квітів. На хвилину замисліться: що вам відомо про окремих представників квіткового братства рідної природи, про квіти наших лук, лісів, полів, клумб? Ми допоможемо краще пізнати їх, щоб викликати ще більшу шану, любов до квітів, сприяти бережливому ставленню до рослин, рідної природи.

 Квіти, як і музика, створюють піднесений настрій, надихають на творчість.

Флора.

Свято квітів! Свято! Свято!

Всі на свято! Всі до нас!

Троянда.

Чуєте пахощі в нашім дворі?

Квіти розквітли в ранковій порі!

Тут на світанку сам дощик ходив,

Білу Лілею від сну розбудив.

Ось – троянда. Диво, чудо!

Квітка незвичайна,

Бо лікує і застуду,

Якщо вона чайна…

Шипшина.

Ви Чорнобривцям загубите й лік.

Горді Майори стоять віддалік.

Ніжна Петунія з ними в гурті,

В повнім цвіту Повняки золоті.

Ромашка.

Синій Панич покрутився на тин:

Як поглядає відтіль на Жоржин!

Знаю, він кличе Жоржин у танок:

Свято сьогодні у наших квіток.

Нагідка.

Бджілка на скрипці заграє в цей час,

Джміль прилетить, принесе контрабас.

Зразу Красольку підхопить Повняк,

Щоб танцювати удвох краков'як.

Чорнобривець.

А Чорнобривець бровою моргне,

Ніжкою тупне – гопак нам утне.

Танок “Весняний вальс”

Флора. Чарівний світ квіткового царства. Скільки романтичних легенд, переказів, фантастичних казок приберегли для нас квіти. І кожна з них ще й досі таїть у собі чимало незвіданого, загадкового, таємничого. Ось придивіться до цієї квітки.

Показує на троянду.

Мабуть, жодній квітці не присвячено стільки легенд, поем, віршів, як троянді. Нині відомо понад 10 тисяч сортів культурної троянди.

Садівник.

Шипшини кущ у мене під вікном

Цвіте блідо-рожевим цвітом…

А друзі кажуть, нащо він тобі,

Цей кущ-дикун? Ти викорчуй його

І посади троянди тут культурні,

Як он в тебе на клумбі. Я ж на те

Відповідаю: всі оті культурні,

Французькі, фоліантові та чайні,

        Гібридно-чайні з назвами складними,

Все більше іноземними – усі

Праматір'ю своєю називають

Оцю звичайну, просто польову…

Троянда. В одній з легенд розповідається, що коли з морської піни біля берегів Кіпру виникла прекрасна богиня Афродіта, Земля дуже розсердилася і вирішила створити щось не менш прекрасне.

Флора. Так виникла квітка троянди, яка своєю красою покликана змагатися із самою богинею краси. У багатьох країнах вирощують на плантаціях спеціальні сорти троянд, з яких добувають цінну трояндову олію.

Троянда. З тисячі кілограмів трояндового цвіту після тривалої переробки одержують лише кілька грамів такої олії, вона є складовою частиною всіх високоякісних парфумів. На міжнародному ринку трояндова олія цінується дорожче за золото і платину.

Садівник.

Зацвіла на скелі кам'янистій

Скромна квітка і непоказна,

З річки промінь відбився іскристий,

Ним вмивалась ранками вона.

Флора.

А внизу троянда красувалась

В платті з оксамиту і парчі,

В сонечку веселому купалась,

Омивалась росами вночі

І сміялась.

Троянда.

Ой, мамо, шипшино.

Краще тобі зовсім не цвісти,

Квіт мій зірве радісно людина,

Ну, а ти, кому потрібна ти?

Ти зросла донизу головою

На камінні дикому в траві…

Садівник.

А шипшина з брили кам'яної

Важко брала соки життьові,

Силу сонця й скелі, де зросла,

У червону кульку на стеблині

Щедро вона всю перелила,

Щоб у дар віддать її людині.

Шипшина.

І настрій з червоних тих жарин

Дав людині крем'яної сили,

Врятував од темної могили

І повів до світлих верховин.

Флора.

Розцвіли червоні маки

Вранці по росі.

Я піду і назриваю

Маків для краси.

А тоді найкращу квітку

В коси заплету.

А сама посеред поля

Маком зацвіту.

Мак. Мак – давня рослина. Його красиві, яскраві квіти завжди привертали увагу людей.

Мак – це квітка суто літня.

Зустрічалася, либонь?

Квітка – надто вже тендітна,

Пелюстки – немов вогонь.

Садівник.

На стрункій високій ніжці

Біля річки на лужку

У хустині-білосніжці

Стрів я квіточку таку.

Ясним оком жовтуватим

Усміхнулася мені.

Я схотів її зірвати,

А бджола сказала: «Ні».

 

Флора. На цю квітку з білосніжним віночком-хустиною і яскраво-жовтим очком серцевини можна натрапити і в лузі, і в полі, і біля доріжки.

Від сонечка жовтавого

Йдуть білі пелюстки,

Царівна поміж травами,

Цвітеш все літо ти.

Ромашка.

І не казка, і не сон це.

Врешті зрозуміли ми:

Це росте – маленьке сонце

З промінцями білими!

1-й ведучий.

Красуєшся до осені,

На сонці розімліла,

На золотавеє волосся

Вдягла віночок білий.

Люди давно переконалися в лікувальних властивостях ромашки. Використання лікарських рослин у нас дуже поширене. Зараз створено умови для глибокого вивчення і широкого використання лікарських рослин.

 Лікарські рослини збирають і заготовляють не тільки долослі, а й школярі. Але робити це треба обережно і вміючи.

Кульбаба.

Як припустить теплий дощик,

Я згорнусь в зелений кошик.

Подивись!

А коли година гожа,

Я на сонце в небі схожа.

Усміхнись!

Одцвіту я жовтим цвітом,

Одягну на себе літом

Капелюх!

Набіжить Вітерець, повіє,

Капелюшок мій розвіє,

Наче пух!

Пісня «Я люблю у лузі квіти».

Пролісок.

Я перша квіточка весни.

Я пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

Росту між кленів, між дубів,

Люблю і сонце, й тінь.

Зелені рученьки мої

Листочками зовуть.

Я полюбив ліси й гаї,

Живу я здавна тут.

І вірю: люблять всі мене,

Як весну золоту.

Бо знають, що зима мине,

Коли я зацвіту.

Проліски.

З-попід снігу навесні –

Квіточки ростуть рясні…

Кожна квітка сповіщає,

Що зима була – й немає!

1-й ведучий.

Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть їх, угадай?

Конвалія.

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть,

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мбуть!

В них так пахощів багато,

У такій вони красі…

Хай ростуть, не буду рвати,

Хай отут цвітуть усі!

Флора. Мабуть, немає людини, байдужої до чарівної краси ніжних, витончених, дуже ароматних квітів. Наче якісь зачаровані сріблясті дзвіночки, повисають вони на зелених струнких стрілках-ніжках посеред зеленого листя. В одному з давньогрецьких міфів стверджується, що конвалії виникли з краплин поту богині мисливства Артеміди.

Садівник. В українському фольклорі розповідається, що ці квіточки, подібні до перлин, – не що інше, як застиглий сріблястий щасливий сміх лісової Мавки.

Конвалія. Велике значення маємо ми в медицині. Але збирати нас для лікувальних цілей треба обережно, бо конвалія – рослина отруйна.

Шипшина.

Ось – ромашки білявенькі,

Чорнобривці – чорнявенькі.

А в нагідки така біда,

Така біда, коса руда.

Стоїть вона, сиротина,

Одним-одна коло тину.

Ромашка.

А ромашки дивуються.

Чорнобривець.

Чорнобривці чудуються.

Усі разом:

Звідкіля ти рудесенька,

Як сонечко, ясненька?

Нагідка. Ще в середні віки з Південної Європи потрапила я до вас. Особливо поширена в Україні.

Флора. Хто не знає чудової, надзвичайної, запашної окраси наших клумб – гвоздики! Приваблива квітка давно привернула увагу людини. А введена вона була в культуру за досить цікавих історичних обставин.

Гвоздика.

Не метелик і не фантик

На стеблі зеленім,

А червоно-білий бантик,

Як в косі у мене.

Дзвіночки.

Знаю, як їх величать:

Та чому не дзеленчать

Квіточки-дзвіночки

В моєму садочку?

Барвінок.

Не було б таких новинок,

Та хрещатенький Барвінок

Усіх здивував –

Він зелений взимку, влітку,

Весь зелений з себе,

А його блакитна квітка –

Начебто із неба.

Квітка.

Тільки й щастя, тільки й жити

Поки буде сонце гріти, –

Зав'янем колись!

Як там буде – знає доля.

А ще покіль наша воля,

Гуляй, не журись!

Садівник.

Кожній квітці навесні

Сняться кольорові сни.

Кульбаба.

Кульбабі сняться золоті,

Тюльпану – сни червоні.

Шипшина.

Бузку – бузкові сняться сни,

Волошці – волошкові.

Ромашка.

Ромашці – білі від роси,

Фіалці – фіалкові.

Садівник.

А вранці прокидаються

Квітки і там, і тут

І райдужними зграйками

Для всіх навкруг цвітуть.

Пісня «Зіронька ранкова».

Гладіолуси.

Гладіолуси, гладіолуси…

Можна нюхати їх і трясти.

Квіти-велетні, тільки впорайся,

Щоб матусі їх піднести!

Лілія.

Біла-біла! Приваблива, ніжна.

Та не в тому, як мовиться, суть.

Ну чому це ім'я білосніжне

Здавна тільки дівчаткам дають?

Нарцис.

Бачиш квітку дивну цю, Катрусю?

День святковий прийде – не мудруй,

І на день народження бабусі

Їй букет нарцисів подаруй!

Фіалка.

Всі знають це змалку.

Вони – квіткарі-сіячі.

Ой, як солодко пахне фіалка!

Особливо – вночі!

Волошки.

А волошки, наші квіти,

Голубіють на полях:

При дорозі, в просі, в житі,

У пшениці, в ячменях.

Їх не люблять хлібороби,

Бур'янами їх зовуть.

Ну, а дітям до вподоби –

З них вінки вони плетуть.

2-й ведучий. У народі кажуть: «Очі сині, як волошки в житі». Неповторна барва, своєрідна краса волошки. Волошки в житі – це клаптики неба блакитного серед хлібів.

Цілющі властивості рослини містяться в її квітках. У народній медицині з навару пелюсток роблять примочки при хворобах очей.

Волошка – здавна улюблениця дівчат. Сині квіточки як символи людської відданості вплітали у віночки.

Тюльпан.

Серед квітів це не пан,

Хоч і зветься він ТЮЛЬПАН.

Постав його відразу

У кришталеву вазу.

Півники.

Скрізь ростуть по всьому світі,

Пишні та поважні…

Є – болотні, жовтоцвітні, є також домашні.

Мак.

Як без вишні – не садок,

Так без маку – не вінок.

А його ось, як на те,

Скільки в полі тут росте!

І червоний, і стрункий,

І свіженький він такий!

Цілу купу нарвемо –

Всім віночки сплетемо.

Ромашка.

Золотенька серединка,

І біленькі пелюстки –

Ми ромашки. Всі нас знають

І плетуть із нас вінки.

І як хочеться нарвати –

Швидше в поле, на лужок.

Вони рідко зацвітають

Так, непрохані, в садок.

Цвітуть троянди в літній час…

Хоч гілочки й колючі,

Та квіти гарні, як атлас,

Пахучі-препахучі.

Флора.

Люби природу не як символ

Душі своєї.

Люби природу не для себе,

Люби для неї.

Квіти – це історія народу.

Квіти – це наша природа.

Квіти – це ми.

Зі святом квітів гостей всіх вітаємо!

Як багато про них ми дізналися!

Але понад усе ми бажаємо,

Щоб в природі, на волі вони залишалися.

А ростимуть густо – не буде в світі пусто!

Пісня “Щастя і добра”