Свято вшанування пам'яті Т.Шевченка "Альманах долі"

Р.Л.Маскевич

Заступник директора з виховної роботи,

вчитель української мови та літератури

ОНЗ «Романівська гімназія»

Альманах долі

Відео пісень на слова Шевченка та читання «Заповіту» до початку заходу

Запис слів.( Фон «Реве та стогне…»)    Серед тисячі сотень років, цей день і час навічно записаний в небесних книгах історії українського народу. 9 березня 1814 року небозвід сповістив про народження безсмертного українського сина, на якого так чекала земля.

I блок. «Радій, Вкраїно, тішся мати…»

На сцені суєта. Розмова сусідів.

• Які вони бідні! Подивіться, в них немає навіть зайвого стільця…
• Ні фіранок на вікнах…
• Ні картин на стінах…
• Які вони бідні! Подивіться, вони їдять тільки черствий хліб…
• Та й для такої сім’ї – це занадто мало…
• В них немає навіть в що одягтись…
• Я бачила сьогодні, як двоє порядних людей, пан та пані, злякались нашого сусіда і перейшли на другий бік. «Він зараз попросить у нас грошей,- сказав пан. А він похитав головою услід і посміхнувся.
• Він такий веселий!
• Вони з дружиною такі привітні і постійно посміхаються…
• І співають! Гарно так співають!
• На них приємно дивитись!
• А мені їх дуже шкода. Важко працюють, а нічого не мають…
• Одним словом: кріпаки та й годі…

Всі: Так, так! Кріпаки! Кріпаки! Кріпаки!

• Хотілося б знати, хто народиться в наших сусідів: син чи донька?
• А хіба вам не все рівно.
• Не все рівно, я люблю хлопчиків…
• А я дівчаток…
• Хто народиться, знає один лише Бог…
• Так, він знає…
• Бідолашний чоловік: він такий кумедний у розпачі…
• А ще він сказав, що неодмінно у нього народиться син і стане міністром або генералом…
• З кріпаків у генерали?!

Всі сміються.

Чується крик новонародженої дитини.

Батько(вибігає). Син народився! Чули? У мене син народився! (вибігає)

• Люди! Це ж знак! Щойно ми говорили, ким буде дитя, як він одразу ж з’явився на світ.
• Генералом чи міністром не знаю, чи він стане, одначе за знаменням – він буде великою людиною.
• Дай, Боже! Дай, Боже!
• Тихіше! Не злякайте слуг Божих, бо саме зараз вони вишивають його долю!

Звучить мелодія скрипки,(мелодія «Доля Тараса») сусіди виходять тихенько. На задньому плані три жінки вишивають долю малого Тараса.

Літературно- хореографічна композиція «Доля Тараса»

( Жінки одягнені в різного кольору одяг, різного віку. Нитка такого ж кольору, що і плаття. Символічно дівчата плетуть полотно, складають у косу, прикріплюють до куліс. З обох сторін опущений український орнамент)

1. В сю мить народилась дитина.  ( Пісня)

Дивіться, зоря вгорі тремтить.

Ясна душа ясного сина!

Радій, Вкраїно, тішся, мати!

Скажіть, що треба йому дати?!

2. Кинь йому лісів зітхання,-   (Слово)

Плескіт хвиль, пісні степів,

Фарби радісні світання,

Всю красу майбутніх днів.

3. Простягни в повітря руки,   ( Пам’ять)

Полови і не збирай

Всі живі і мертві звуки

І у серце поховай.

1. Хай шумлять у ньому квіти,

Хай шумлять – гудуть ліси,

Хай лунають заповіти і великі голоси.

2. Кинь йому у серце сльози,

Болі всі і всі жалі

3. Кинь докори і погрози,

Скарги рідної землі!

2. Кинь народні в серце сльози,

болем жалю проколи,

3.Та любов до Батьківщини

Вічно в серце запиши.

2.Хай жалі в вінок зів’ються,

Хай слова в мечі скуються…

3.В творчім серці вічний рух,

Дивні дива творить Дух.

( Закінчують плести композицію, підходять до мікрофонів)

1. Серце йому я із Слова зіткала,

Струни із злотної мрії сплела.

Муки, як руки, на струни поклала,

Терном колючим його повила.

Фон «Доля Тараса»

Виходить доля Пам’ять.

Я - очевидець тих подій. Бачила  я, бачила, як Тарас плакав, дивлячись на руїни Суботова , як стискав кулаки від болю і гніву. Чув, як шептав  слова, народжені у серці:                                                                                                 ...Отак-то Богдане! Занапастив єси вбогу Сироту Україну!                                                               Звичайно, ми люди маленькі, багато говорити не сміємо, але в душі згодні були з Тарасом:  не  об'єднаймось  ми з Росією, може, не паплюжили б нашу святиню, нашу історію. Гірко, сумно страшно... Але вірив Тарас, віримо й ми, що домовина розвалиться ...І з-під неї встане Україна і  розвіє тьму неволі . Світ правди засвітить і  помоляться на волі-невольничі діти!

Блок «Великий льох»

Музична заставка. Дзвони. Виходять Три душі ( в білому) і ворони ( в чорному. Говорять спочатку душі, закривають обличчя білим рукавом після слів. Говорять ворони, після слів закриваються чорним рукавом)

• Бог простить:

Ми тепер душі, а не люди.

• А відціля видніше буде,

Як той розкопуватимуть льох.

• Коли б вже швидше розкопали,

Тоді б у рай їх повпускали.

• Бо так сказав Петрові Бог:

«Тоді у рай їх повпускаєш,

Як все москаль позабирає,

Як розкопа великий льох»

 

1. Як була я людиною,

То Прісею звалась;

Я отутечки родилась,

Тут і виросла в Суботові

Як квіточка; і всі мене любили й вітали.

Та лихо зостріло!

Вранці-рано в Пилипівку,

Якраз у неділю,

Побігла я за водою…

Дивлюсь – гетьман з старшиною.

Я води набрала

Та вповні шлях і перейшла.

 

Пауза. Всі заніміли. Якийсь звук.

• А того не знала,

Що він їхав в Переяслав

Москві присягати???

1. Та я ледве донесла до хати оту воду

• Чом ти з нею відер не побила?
• Батька, матір, себе, брата, собак отруїла

Тією клятою водою?

1. То ж за те караюсь,

От за що мене, сестрички, і в рай не пускають.

Вороняче каркання

• Ой москаль незгірша штук:

Добре вміє гріти руки!

• І я лютая, а все-таки

Того не зумію, що москалі з козаками в Україні діють.

• Ото указ надрукують:

«По милості Божій,

І ви – наші. І все наше,

Разом:  І гоже, й не гоже!

 

Кар-кар-кар

Душі. А тебе за що в рай не пустили?

2. А мене, мої сестрички,

За те не пустили,

Що цареві московському коня напоїла.

 

Пауза. Якийсь звук.

• Це тоді, як вертавсь із-під Полтави?
• А ти йшла з водою до хатини?

2.Тож він мені махає рукою,

Каже коня напоїти!

А я й напоїла!

• Ти не знала?!

Разом: Ой тяжко ти согрішила

 

 

 

Вороняче каркання

 

• Треба крові брата, крові,

Бо заздрю, що в брата

Є в коморі і на дворі,

І весело в хаті!

• (істерично) Уб’єм брата!
• Спалим хату!
• Чутка є, що цар хоче весь світ полонити.
• З барлоги медвідь виліз, ледве-ледве переносить ногт.
• Та одутий, аж посинів, похмілля проккляте його мучило.
• Та як крикне:» Дивіться, оце козаки по всій Україні

Високі могили. Оце воля спить! (ха-ха-ха)

• Україно! Оце твої діти, твої квіти молодії, кров’ю политі.
• Московською блекотою заглушені

Кар-кар-кар

 

Душі.

3. А я в Каневі родилась.

Щей не говорила, мене мати ще сповиту, на руках носила.

Як їхала Катерина в Канів, по Дніпрові

Мати галеру золотую мені показала.

А в галері князі, і всі сили, воєводи…а меж ними цариця сиділа.

Я глянула, усміхнулась…

• От за що, наша сестрице,

Тебе в рай не пускають!

3.Чи я знала, що сповита,

Що тая цариця – лютий ворог України

Разом: Голодна вовчиця!

 

Кар-кар-кар

• Зажурилась Україна-

Така її доля!

• Ніхто її не рятує…

Козачество гине,

• Гине слава, батьківщина-

Немає де дітись.

Виростають нехрещені козацькії діти.

• А за віщо, за що люде гинуть?

Того ж батька, такі ж діти-

• Жити та брататись

Разом: Не вміли, не хотіли, треба роз’єднатись!

 

Кар-кар-кар

Оживає дві сторони

Музична заставка.

Душі

Разом: Смеркається. Полетимо ночувати в Чуту

Разом (ворони) Якщо буде робитися, відтіль буде чути

 

Музичний фон.

Доля.

Струни  зрячі,  вічні  струни   ()
Ти  торкнеш  рукою  -
Попливе  вкраїнська  пісня
Та  й  Дніпром-рікою.

Хвиля  пісні  -  вища  й  краща,
То  лагідна  знову...
Ой  Тараса  думи  віщі  -
Для  душі  розмова!

 

 Звучить пісня кобзаря.

Виходять хлопці й дівчата, уважно слухають, витирають сльози.

Хлопець до дівчини: Не плач, Катерино, не показуй людям сльози, терпи до загину!

(Веселіше до дівчат) А щоб личко не марніло з чорними бровами,

До схід сонця в темнім лісі умийтесь сльозами.

Хлопці: Умиєшся – не побачать,

То й не засміються (хлопці сміються)

Дівчата: А серденько одпочине, поки сльози ллються.

Хлопці: А давайте утнем такої

Не про лихо, бо ми його не знали й не знаєм.

• Веселої утнем, щоб земля ломилась

 

Перепалка між хлопцями та дівчатами ( говорять по черзі всі дівчата і хлопці):

Хлопці.  На городі пастернак, пастернак.

Чи ж я тобі не козак, не козак?

Дівчата. Чи ж я тебе не люблю, не люблю?

Хлопці. Чи ж я тобі черевичків не куплю, не куплю?

Хлопці. Куплю, куплю, чорноброва,

• Куплю того дива.
• Буду, серце, ходить,
• Буду, серце, любить.
• Дівчата.  ( вибиваючи такт – чечітку ногами)
• Ой гоп, гопака!
• Полюбила козака,
• Та рудого, та старого –
• Лиха доля така.

Дівчата. (разом): Пішла баба у танець, а за нею горобець

Хлопці.  (разом): Вихилясом, викрутасом! Молодець горобець!

 

 

II блок.  «Кохання»

 

Вона. За сонцем хмаронька пливе,

Червоні поли розстилає,

І сонце спатоньки зове

І синє море покриває

Рожевою пеленою.

Мов мати дитину.

 

Вона. Очам любо. Годиночку,

Малюю годину

Ніби серце одпочине,

З Богом заговорить.

А туман, неначе ворог,

Закриває море

І хмароньку рожевую,

І тьму за собою

Розстилає туман сивий,

І тьмою німою

Оповиє тобі душу,

Й не знайдеш, де дітись,

І ждеш його, того світу,

Мов матері діти.

 

Він.  Серце! Моя ти зоре!

Ти з неба злетіла.

Серце моє, зоря моя,

Де це ти зоріла?

 

Вона. Я сьогодні забарилась,

Батько занедужав:

Коло його все поралась…

Він.   А мене й байдуже?!

Вона.   Який – бо ти, єй же Богу!

Він.  Оксано! Глянь на мене:

Завтра буду я далеко. Далеко, Оксано.

Завтра вночі в Чигирині

Свячений достану.

Дасть він мені срібло-злото,

Дасть мені він славу;

Одягну тебе, обую,

Посаджу, як паву,

На дзиглику, як гетьманшу,

Та й дивитись буду;

Поку не вмру, дивитимусь

Вона.   А може й забудеш?

Розбагатієш, у Київ

Поїдеш з панами,

Найдеш собі шляхтяночку,

Забудеш Оксану!

Він.   Хііба краща є за тебе?

Вона.   Може й є, не знаю.

Він.  Гнівиш Бога, моє серце-

Кращої немає,

Ні на небі, ні за небом,

Ні за синім морем

Нема кращої за тебе!

Вона.   Що се ти говориш?

Він.   Правду, рибко!

 

Сцена прощання. Козак вибігає.

 

Вона.  Подай же нам, Всещедрий Боже!

Отак цвісти, отак рости,

Так одружитися і йти,

Не сварячись в тяжкій дорозі,

На той світ тихий перейти.

Не плач, не воль, не скрежет зуба-

Любов безвічную, сугубу

На той світ тихий принести.

Відео «Хочу ще»- «Тополя»

Музична заставка

Доля і дівчинка

Доля. Одно питання мимоволі 
Ввесь час в думках моїх встає: 
Чом не вгледів він сонця волі, 
Чому тепер він не жиє?

Д 1.. Якими дужими громами 
Пророчий голос би гримів,
Якими буйними річками 
Котивсь, шумів би його спів!?

Які б вінки він сплів героям,
І як уславив би їх чин?
Доля. Він грав би в сурму перед боєм.
Боровся б сам серед руїн.

А як оплакав би могили,
Яких би квітів насадив!
Д. 2. Калина б віти похилила 
І в вітах вітер  гомонів.

Якими лютими бичами 
Карав би нас, що кволі ми,
Що розійшлись ми манівцями 
На крок єдиний до мети.

Д.1 Як в душу б він заглянув кожну, 
Як кожний біль би наш відчув. 
Він влив би міць непереможну, 
Серця б він вірою надихнув...

І де б він був ?!.. Чи на засланні, 
Серед неораних степів,
Чи разом з нами на вигнанні 
Ділив би сльози і терпів?

Доля. Він тут би був! Орел Крилатий 
Не зміг би стерпіти ярма,
Бо як би там він міг співати,
Коли вітчизна вся німа

 

Музична заставка

 

• О милий Боже України!

Не дай пропасти на чужині,

В неволі вольнім козакам!

• І сором тут, і сором там-

Вставать з чужої домовини,

• На суд твій праведний прийти,

В залізах руки принести

І перед всіми у кайданах

Стать козакові!

• Запалили у сусіда нову добру хату
• Злі сусіди; нагрілися

Й полягали спати,

• І забули сірий попіл

По вітру розвіять.

Лежить попіл на розпутті,

А в попелі тліє

Разом: Іскра огню великого

Хлопці. (разом) Благослови на месть і на муки

Благослови наші, Боже,

Нетвердої руки!

 

Дівчата дають в дорогу рушники

 

Дівчата(разом):  Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас сила

І воля святая!

 

Запис перестрілки. Дівчата відкривають хлопців

 

Хл.1.  – Нас залишилось троє. Краще померти стоячи, чим на колінах. Хто зі мною?

 

Хлопці стають спинами один до одного. Один грає на трубі. Хлопці читають.

• Як умру, то поховайте

Мене на могилі.

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

• Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

• Поховайте, та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

• І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Разом: Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.

 

Чути перестрілку. Дівчата перекривають хлопців.

Дівчата. (разом): Зелені парості ростуть.

І виростуть;

• І без сокири аж зареве та загуде.
• - козак безверхий упаде,
• Розтрощить трон, порве порфіру
• Роздавить вашого кумира,

Людськії шашелі

• Няньки, дядьки отечества чужого!

Не стане ідола святого.

Разом: (дівчата й хлопці)

І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі!

Відео «Думи мої»  

Музична заставка.

• Жива душа поетова святая
• Жива в святих своїх речах
• І ми, читая, оживаєм,

Разом:  І чуєм Бога в небесах!

 

Блок 4.   «Засіваю слова від роси і води».

Хлопець в образі Кобзаря засіває слова

Шевченко. Засіваю слова від роси і води,

Засіваю мої сльози,

Нехай зійдуть і виростуть

Ножі обоюдні,

Розпанахають погане,

Гниле серце, трудне…

І вицідять сукровату,

І наллють живої

Козацької тої крові,

Чистої святої!

 

Шевченко сідає на східці, пише вірші. Зерно ( діти з колосками) проростає і символічно виростає поле з колосків.  Кобзар встає на плач новонародженої дитини, запитує у дітей:

• Чи всі діти?
• Усі, батьку! ( повертаються обличчям до Кобзаря)
• Кобзар.  В Україну ідіть, діти, в нашу Україну.

Скажіть, що правда оживе, натхне, накличе, нажене,

Меж людьми криком пронесе

І люд окрадений спасе

• Чи буде правда меж людьми?
• Повинна буть, бо сонце стане

І осквернену землю спалить

 

Діти йдуть у зал, стають між рядами

Виступ хору«Пролісок» . Пісня про Шевченка,

а на сцену виходять  дівчата та Долі.

Раптом, ніби здалеку починає звучати скрипка «Реве та стогне Дніпр широкий» , «Пролісок» стає півколом

• Зупиніться, чуєте?
• Звідки звуки ції ллються?
• Пісня.   Се кобзар співає, грає, пісні з серця виливає!
• Слово.   Слово те, що я дала
• Пам’ять.   Пісню й слово, що зібрала,
• Знову кобза віддала
• І степи позаливала
• Пісня.    (починає співати) Реве та стогне Дніпр широкий
• Слово.   Сердитий вітер завива
• Пам’ять.    Додолу верби гне високі
• Разом:  горами хвилю підійма.

Пісню підхоплюють усі учасники та глядачі в залі.