Т.Г. Шевченко - промовистий живописець українського народу.

Тема :  Т.Г. Шевченко - промовистий живописець українського народу.

            Мета: Ознайомити учнів з художньою спадщиною Т.Г. Шевченка, визначити його роль в розвитку художнього мистецтва, показати шляхи становлення його як художника, розвивати спостережливість, естетичний смак, духовність, виховувати повагу до художніх скарбів України.

             Обладнання: репродукції картин Т.Г.Шевченка, Кобзар, електронні презентації, уривок художнього фільму, відеоролик.

            Тип уроку: засвоєння нових знань.

                                    Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація  опорних знань.

         Краса – завжди була і є покорителькою сердець і душ багатьох людей. Саме вона надихала геніїв на створення шедеврів архітектури, скульптури, живопису. Саме вона допомагає людям відкрити своє божественне єство.

«Архітектура – це застигла в камені музика» Віктор Гюго.

На попередньому уроці ми вивчали архітектуру 19-початку 20 ст. Домашнім завданням було вивчити  творчість відомого українського архітектора Владислава Городецького.

Запрошую презентувати –«Архітектура Владислава Городецького».

1 учень  На  фоні презентації   

 Видатний архітектор Владислав Городецький народився в 1863 р. у селі Шолудьки на Вінниччині. Закінчив Петербурзьку академію мистецтв. Особливо цікавився стилями античного світу та середньовіччя. Велику увагу приділяв системі архітектурного декору. Молодий архітектор вважав, що коли зводиш величні споруди не слід забувати про їх оздоблення в старовинному стилі. У 1890 р. оселився в Києві. За тридцять років клопіткої роботи Владислав Городецький спорудив близько тридцять будинків у Києві та кілька будівель в інших містах України. Серед них найвизначніші:

• мавзолей графів Потоцьких у с. Печері;
• Шпиківський цукровий завод;
• каплиця у Рахнах – Лісових на Поділлі;
• гімназія у Черкасах;
• лікарня у Мошнах;
• греблі та шлюзи на Волинських річках;

Наприкінці ХІХ ст. Владислав Городецький заснував у Києві власну будівельну контору.,

До свого сорокаріччя Городецький побудував для себе на вулиці Банковій знаменитий «Будинок з химерами».

В останні роки ХІХ ст. архітектор Городецький одночасно працював над проектами трьох різних будівель. На схилі над Європейською площею він звів будинок Історичного музею (нині – Національний художній музей) із класичним 6-колонним портиком, на Ярославовому валу – караїмську кенасу у мавританському стилі, у долині Либеді митець збудував костьол Святого Миколая у неоготичному стилі, уперше використавши залізобетонні палі та перекриття. Над цією величною спорудою височіють дві шпилясті вежі, у центрі розміщене традиційне для готичного стилю кругле вікно «троянда» оздоблене ліпним декором. Це храм вражає своєю пишнотою, величністю, спорідненістю із середньовічними західноєвропейськими спорудами.

Більшовики конфіскували всі статки Городецького, а тому навесні 1920 р. він із дружиною виїхав до Варшави. У Польщі Владислав Городецький збудував критий ринок , водогінну вежу, електростанцію у Радомі й Любліні, розробив проект реставрації замку князів Вишневецьких у Вишнівці на Волині.

У 1928 р. Городецький на запрошення     переїхав до Тегерана, де за 2 роки спорудив залізничний вокзал, театр, готель та шахський палац.

 Помер український митець у Тегерані 03.01.1930 р.

Одна з центральних вулиць Києва сьогодні носить ім’я архитектора, а зовсім поруч, за столиком на тротуарі у Пасажі, віднедавна п'є каву бронзовий Владислав Городецький.

 Хто із вас розкаже про мистецький витвір архітектора Городецького Будинок з химерами?

2 учень У центрі Києва стоїть дивовижний Будинок з химерами, пройти поруч якого неможливо не затримавши погляд. Розкішні фасади, як і вигадливі мармурові сходи парадного входу, прикрашено фантастичними скульптурами звірів та химер. У стіни вмуровані бетонні голови носорогів і слонів, крокодилів та антилоп, а в жолобках колон ховаються в’юнкі ящірки. Водогінними стоками слугують бетонні слонячі хоботи, на даху причаїлися гігантські жаби й морські чудовиська, на голові в яких, замість волосся ланцюги, листя та квіти. На розі будинку розмістився гігантський пітон.

Фасаду будівлі відповідає його інтер’єр, мармурова ліпка, дерев’яне різьблення. Зайшовши до парадного вестибюлю, відвідувач почувається неначе на дні морському – такий ефект від незвичайного декору. Стіни оздоблено розписами із зображенням каравел, риб і морських раковин. З розгорнутого купола звисає величезний восьминіг, ніби зроблений з найдрібніших морських мушлів і зірок.    

Зі знанням справи і розмахом він розробив сценарій мисливських сцен. Вражає неприборкана фантазія декору, виконаного за шаблонами самого Городецького.

У зведенні будівлі Городецький вперше використав нові на той час матеріали – цемент та бетон.

Я пропоную переглянути відеоролик про Дім з химерами.

  Архітектор Городецький тісно співпрацював з італійським скульптором Еліо Саля.    Чим доповнив  скульптор  Будинок  з химерами ?

3 учень Владислав Городецький був основним замовником цементних скульптур Еліо Саля. У творчості архітектора та скульптора було чимало спільного,. Еліо Саля був чудовим анімалістом. Скульптурні зображення Саля – це передусім представники світу тварин. Птахи, мешканці морського дна, міфологічні істоти, русалки, усілякі химери.

Чому саме їх зобразив скульптор? Можливо щоб наголосити на мисливських пристрастях господаря будинку. Отже, усі ці риби з великими хвостами, великі мушлі, рибальські сіті – символи життя   в античну епоху, а також у мистецтві готики, ренесансу, бароко. Зображення деяких тварин слугували геральдичними знаками, символізували певні прикмети людей, родин і цілих держав. Найчастіше використовувалися зображення орла та лева.

А хто пам’ятає про нашу екскурсію до Києва

4 Учень класом ми їздили на екскурсію до Києва, де нам особливо запам’ятався своєю красою та неординарністю Будинок з химерами. Лише тепер ми дослідити, що це неперевершена і вічна робота українського архітектора  Владислава  Городецького у співпраці з італійським скульптором Еліо Саля.

Нині Будинок з химерами резиденція Президента  України. Нам не вдалося побувати в середині резиденції і я пропоную  всім побачити внутрішню красу Будинку з химерами.

Перегляд відео.

Вчитель За виконану роботу отримуєте оцінку 12балів

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Тема сьогоднішнього уроку :  Т.Г. Шевченко промовистий живописець українського народу.

          Розкриття теми уроку ми присвячуємо   200- літньому  ювілею генія і пророка, художника і поета  українського народу Т.Г.Шевченка.

“… Я так її, я так люблю

  Мою Україну убогу,   

  Що проклену святого Бога,

  За неї душу погублю!”

          Безцінна  живописна та поетична спадщина Кобзаря пронизана безмежною любов’ю до України.

          Невипадково в історії світової культури поєднання в одній особі живописця і поета зустрічається не часто. Очевидно, це доля щедро обдарованих творчих натур, яким тісно в межах одного виду мистецтва. До таких творчих натур відноситься наш Тарас Шевченко.

           Відомий художник Леонардо да Вінчі дійшов висновку, що «Малярство – це німа поезія, а поезія – промовистий  живопис», саме цією  думкою розпочинаємо вивчення спадщини Т.Г.Шевченка як художника.

         Виконуючи випереджувальне завдання  наші дослідники,  мистецтвознавці, науковці  провели клопітку роботу по вивченню спадщини художника - поета, запрошую до слова:

Учень1.  

  Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Для Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. У Шевченкові поєднувалися і боролись водночас поет і художник. Пропоную переглянути ранні роботи

 Шевченка.

ЦЕ «Портрет М.О.Луніна 1838 р.»

 «Тополя» 1839 р.

 «Перерване побачення» 1840 р.,

Про свою пристрасть до писання і малювання Кобзар оповів у вірші “А.О. Козачковському”

   учень читає з Кобзара  на фоні ранніх малюнків

Довго те діялось. Ще в школі,

Таки в учителя – дяка,

Гарненько вкраду п’ятака –

Бо я було трохи не голе.

Таке убоге – та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу.

Та й списую Сковороду

Або “Три царіє со дари”.

Відео про дитинство. 1хв.28 сек.

Отже, художній хист прокинувся у  Шевченка дуже рано ще в дитинстві.

   Цей талант привів Шевченка до Академії мистецтв.

  Пропоную вам переглянути фрагмент худ фільму «Тарас Шевченко»  (режисер Ігор Савченко. 1951 рік.).   щоб побачити що відбувається в  творчій майстерні художника.

                            Худ фільм «Тарас Шевченко»

      Шевченко-художник зажив слави раніше за Шевченка-поета. Його творчість і в  літературі,і в образотворчому мистецтві позначена  духом романтизму. Це виявляється в інтересі до духовного світу людини, її почуттів, мальовничих куточків природи, пам’яток старовини, прагненні передати у своїх творах певний настрій,  стан душі  у звернені до історичного минулого українського народу.

    Уперше в українському мистецтві з такою силою прозвучало глибоке емоційне співпереживання долі простих людей представників найнижчих соціальних верств.

«Мені здається, що вільний художник настільки ж обмежений природою

що оточує його, ----- наскільки природа обмежена своїми вічними,  незмінними законами».

                      Т.Г. Шевченко

На мою думку слово «художник» мало б посісти перше місце в його  творчому  житті.  Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна близько 1200 робіт.

---А які у вас думки про художника Шевченка?

2.Учні: ------ я вважаю, що завдяки таланту  до малювання  Шевченко здобув волю і перед ним відкрився новий широкий світ  в якому він себе реалізував і як художник і як поет.

3 учень.  ------ художня спадщина Тараса величезна – збереглося 835 творів, картин, портретів. Гравюр на різні теми, написані протягом різних періодів життя великого Кобзаря. Ще понад 270 художніх творів вважаються втраченими, нажаль. У живописі він був поетом, у поезії-живописцем.

4 учень. Сама вже кількість цих творів свідчить, що малярству Т.Г.Ш. приділяв велику увагу. Однак за життя поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як художника.

Зараз поринемо у галерею і розглянемо найвідомішу живописну картину побутового жанру «Катерина».

          Зарошую дослідника.

Учень 5 . Дослідники живописної спадщини

Шевченка зазначають, що картину “Катерина” він написав у 1842 році. До появи “Катерини” не лише в українському, а й в загальноросійському мистецтві не було твору з таким гострим  і злободенним соціальним сюжетом. Уперше героїнею живописного полотна стала людина з народу – дівчина-кріпачка, жертва панської розпусти, принижена й ображена в найкращих почуттях.  “Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом

і вертається в село; у царині під куренем дідусь силить, ложечки собі струже, а вона, сердешна, тіль не плаче ... а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тільки мріє. Отака ота картина!” (Т.Шевченко. Лист до Г.С.Тарнавського від 25 січня 1843 р.).

 Такого епізоду, який ліг в основу живописного полотна, у поемі немає, як немає і образу діда. Тому вважати картину ілюстрацією до однойменного поетичного твору Шевченка не можна. Це самостійний твір на спільну з поемою тему і побудований відповідно до специфіки образотворчого мистецтва.

Як охарактеризує картину науковець?

Учень 6.  Науковці  вважають, що композиція картини побудована з дотриманням

настанов академічного мистецтва. . Порівняно з величною постаттю Катерини москаль  виглядає мізерним, іграшковим. Таке зображення зумовлене не лише вимогами перспективи, воно давало змогу художникові передати контрастність образів. Холодний, зеленкувато-синій тон підсилює трагедію дівчини – покритки, її сумний настрій. Впадає в око і співчутливий погляд діда. Відірвана гілка на землі символізує скалічене молоде життя.

Прагнучи до посилення емоційного звучання твору, автор поетизує героїню, свідомо прикрашаючи її. На дівчині святковий одяг: біла з довгими пишними рукавами сорочка, барвиста плахта, червоний фартух з прикрашеної вінком голівки спадають, розвиваючись на вітрі, довгі червоні стрічки. Шевченко творив свою картину далеко від рідної України, тому не мав  змоги малювати з натури . але національний український одяг дівчини, характерний краєвид надають картині виразного національного  українського  колориту.

А що нового розгледів у картині  мистецтвознавець?

Учень7. Навіщо зображений на картині селянин-ложкар? Очевидно, Шевченко хотів показати своє і простих людей ставлення до трагедії селянської дівчини. Співчутливим і розуміючим поглядом проводжає Катрю літній селянин, що надивився на віку всякого горя.

Відомий  мистецтвознавець Олександр Сидоров пише:  «…Живописна «Катерина» - дівчина, яка збирається стати матір’ю – по-справжньому гарна, а рисунок її  ніг, на що варто звернути увагу, - майже точно копіює ноги «Сікстинської мадонни» Рафаеля, яку Шевченко, звісно ж, знав з багатьох гравюр».Художник відтворив лише один момент з життя Катерини – розлуку її з коханим. У поемі цій події присвячено всього чотири рядки:

Прийшли вісті недобрії –

В поход затрубили,

Пішов москаль в Туреччину.

Катрусю накрили.

     Картина  «Катерина» - абсолютно оригінальний витвір мистецтва. В її композиції та яскравому колористичному вирішені простежуються традиції українського іконопису,  мистецтва бароко та народної картини.

    А в яких ще жанрах працював Шевченко?

Учень 8.Він працював у різних жанрах: побутовому, пейзажному, історичному, портретному. Однак, особливе місце в його мистецькій  спадщині посідає портретний жанр. Ще замолоду він  став популярним портретистом. Герої Шевченка його сучасники: Найбільша витонченість й одухотвореність притаманні його жіночим портретам –(Г.Закревської,Є.Кейкуатової та інші). Вони приваблюють вільною,невимушеною манерою виконання,глибокою психологічною проникливістю.

Знову звертаємося до наших дослідників - портретистів

Учень 9.Полюбляв Т.Шевченко й автопортрети. У них він наче намагався зазирнути у власну душу, пізнати себе,осмислити власне життя.

 Його перший олійний автопортрет написаний  у 1840 році  в час першої публікації « Кобзаря», осіяний духом романтизму . На ньому зображено молоду , енергійну , сповнену творчої наснаги людину з натхненним блиском в очах. Таким був Кобзар у кращий період свого життя - в роки першого великого успіху,популярності,сподівань на майбутнє. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літні досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові 26 років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак. У якого попереду все життя.

А що нам скажуть мистецтвознавці?

Учень 10. Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, «шевченківські»  очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет?  Де його юнацька усмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо,  не дають йому спокою горе та біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він  їх уже  відчуває?

Здається з картини Шевченко вдивляється в  нас.  Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових пророчих віршів.

Уривок «І Мертвим і живим…»

Ці пророчі слова актуальні сьогодні.

 В нашій галереї ми розглянемо і опишемо « Автопортрет зі свічкою».

Дослідникам слово.

Учень 11. « Автопортрет зі свічкою»- художник зобразив себе молодим. Це був погляд у далекі, давно минулі роки ,спогад про молодість.

Учень Тараса Григоровича, син харківської поміщиці Наталі  -  Борис Суханов, котрий брав у митця уроки малювання вже після його заслання, згадував. зачитує із книги «Національні музеї»

«З-поміж безлічі найрізноманітніших етюдів, краєвидів і начерків одшукався портрет юнака зі свічкою в руці, тіні на обличчі були дуже різкі, на голові — пишна шевелюра. Тарас Шевченко запропонував мені відгадати, хто зображений на портреті. Певна річ, я цього не міг зробити. Тоді він сказав, що це його власний портрет, ним же самим давно колись намальований, ще тоді, як він учився у Брюллова. Дуже сміявся Тарас Григорович з мого подиву, погладжуючи свою сиву голову, розправляючи козацькі вуса й порівнюючи себе, стоячи перед дзеркалом, з кучерявим, безбородим юнаком зі свічкою в руці. Він твердив, що свого часу портрет мав велику схожість з оригіналом…»

    А ще отой юнак зі свічкою нагадав митцеві, що він поет народного визнання, але в особистому житті — безталанний бурлака. А він же колись був такий молодий і вродливий, ніжний і закоханий.

Тарас Шевченко намалював 60 автопортретів, які розкривають образ митця в різні періоди його життя.

 Визначним є останній автопортрет 1861 року.

 Що побачив у автопортреті мистецтвознавець?

Учень 12. Оригінальність і висока майстерність виконання  останнього  автопортрета 1861 року не можуть не вразити навіть побіжного глядача. Портрет написаний у золотаво - коричневій рембрандтівській гамі. Голова художника немов оповита густим золотим туманом. Шевченко досяг надзвичайно правдивої, рельєфної ліпки обличчя.

  Шевченко зобразив себе на ньому в кожусі і шапці. Вся його постать тоне в мороку. Темний, майже чорний колорит (пишучи портрет, Шевченко дуже широко користувався асфальтом) ще більше підкреслює, загальний похмурий настрій твору. Яскраве проміння, кинуте з правого боку, вириває з темряви тільки лоб, очі і праву щоку. Подібно до Рембрандта, який часто, особливо в останній період творчості. Чоло і очі несуть тут найбільше психологічне "навантаження" і тому Шевченко освітлює саме ці місця портрету.

Печать тяжких життєвих випробувань лежить на всьому обличчі поета. Глибока вертикальна зморшка — свідчення довгих дум — перерізає чоло. Художник дивиться на вас розуміючим поглядом своїх "всевидящих" очей.

Ніхто, хіба тільки Рембрандт в своєму останньому автопортреті, не зображав своєї старості з такою нещадною правдою, як Шевченко.

Живописна спадщина великого сина України  вражає своєю майстерністю. Ми гордимося, що  сильне враження справила на художника Почаївська лавра, адже він так майстерно передав її величну архітектуру.  4 твори  виконано в техніці акварелі,  яка дала змогу авторові передати найтонші відтінки не тільки пейзажу, але й власного настрою.

Учень 13.  Опис за картиною Т. Г. Шевченка «Почаївська лавра з півдня»

Біла струнка споруда, розташована в лівому верхньому боці картини відразу привертає нашу увагу своєю величчю і легкістю водночас. На фоні глибокого неба лавра вражає нас правильністю архітектури і точністю форм. Вона чимось нагадує казковий повітряний замок, а величезна біла хмара у правому куті картини підсилює це враження. Художник писав картину знизу, з долини, тому споруда лаври так добре простежується і здається такою чаруючою.

А вдивляючись у твір пильніше, можна побачити і великий мурований паркан, і невеликі, схожі на бійниці, віконечка валу. І тоді лавра ніби втрачає свою легкість, стає міцнішою і приземкуватою, схожою на фортецю. І вся ця краса потопає в зелені дерев, які ледь-ледь погойдуються вітром. У тіні дерев розташувалися невеликі, мабуть, одноповерхові споруди, які можуть теж належати лаврі.

 Учень 14. Опис «Почаївська лавра зі сходу».

Який висновок напрошується після ознайомлення з архітектурою нашого краю?

Учень 15. Майстерність Шевченка-художника найбільшою мірою виявилась у цілісності і художній довершеності твору. Перед нами не просто твір великого майстра пензля, а й громадянина, який правдиво відтворив життя і побут жителів Почаєва.

Під час подорожі по Україні Шевченко задумав серію «Живописна Україна» Митець хотів увічати рідний край у малюнках, показати світові його красу, незвичайну історію, оригінальні звичаї. Для цього він звертається не до живопису, а до офорту.

Офорт (від французького буквально — міцна вода;азотна кислота — різновид гравюри на металі, котрий дозволяє отримувати відтиски з друкарських форм, які попередньо оброблені кислотами.

Про»Живописну Україну» нам повідають дослідники.

Учень 16. «Живописну Україну» Шевченко задумав видати технікою офорту. Розкриваючи задум серії, в одному з листів до Бодянського  він писав: «… я хочу рисовать нашу Украйну… Я її нарисую в трьох книгах: в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, а в другій теперішній людський бит, а в третій історію… В год буде виходити десять картин». Та не вдалося митцеві здійснити свій задум . У 1844 році вийшло лише шість аркушів і на цьому видання припинилося. Хоч Товариство заохочення художників високо оцінило мистецькі якості «Живописної України», задум видання видався йому надто демократичним. Тому воно відмовилось узяти на себе поширення хоча б сотні примірників, як просив Тарас Григорович. Серія починається офортом «У Києві», «дари в Чигирині». Судня рада, казка, старости,Видубицький монастир у Києві.

В класі навчається Юля , яка можливо за покликом серця теж стане художником,  надамо її слово.

           Виконаємо практичну     роботу в творчих групах тобто  опишемо в художньому стилі  картини Шевченка, які розміщені в Кобзарі, «Селянська родини», «Діти Репіна», «Костел Святого Александра».

                Прошу до захисту.

 ІУ. закріплення вивченого.   

Відвідавши художню галерею Т.Шевченка кожний поділиться своїми враженнями  у вигляді невеликого інтерв’ю.

Я розпочну : Художня  спадщина  Тараса - великий скарб  залишений прийдешнім  поколінням,  яскрава сторінка в історії  української художньої культури

             Учень 17 -Шевченко – геній багатогранний, але у вдячній пам’яті нащадків він довго жив, а може й досі живе, тільки як геніальний поет: Шевченко – поет заслонив собою Шевченка високоталановитого маляра, видатного рисувальника та дуже тонкого й високомайстерного гравера.

            Учень 18. Значення Шевченка – маляра потроху почало нащадкам висвітлюватися лише через століття після його смерті, і пройде, мабуть, і друге століття, поки значення його як маляра й рисувальника буде як слід висвітлене і загально усвідомлене.

         Учень19 -Творчість Шевченка- художника мала величезний вплив на весь подальший розвиток образотворчого мистецтва в Україні. Як і поезія великого Кобзаря, його живопис, графіка дали могутній поштовх до пробудження національної свідомості  українців.

     Учень 20. Українська тематика стала провідною для наступного покоління митців. Красу нашої землі, глибину душі та історії України світ пізнав пензлем і словом Тараса  Гр. Шевченка.

У. виставлення оцінок.

.  Домашнє завдання. Газета Гомін волі.

Дослідити   пам’ятники  споруджені  Т.Г.Шевченку  як  в Україні та в усьому світі.

Шевченко- це українець, рівних якому наша земля немала,і не відомо, чи матиме в майбутньому. Доля Тараса і  доля України- невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав,для неї гартував свою волю,для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово,утверджуючи віковічне прагнення до волі. Шануючи Кобзаря, вклоняємося до землі за його безсмертне слово,за леліяння рідної мови,за віру,за надію. Що над Україною ще зійде світанкова щаслива зоря  волі  й  добробуту, зоря свободи і розквіту. Пошли нам, Боже, Шевченківського полум’яного духу, мудрості, віри у щасливе майбуття рідної України.

Запалюється свічка

« Молитва» Д .Павличка

Отче наш, Тарасе всемогущий,

 Що створив нас генієм своїм,

 На моїй землі, як правда, сущий,

 Б’ющий у неправду, наче грім.

 Ти, як небо, став широкоплечо.

 Над літами, що упали в грузь;

 Віку двадцять першого предтечо,

 Я до тебе одного молюсь.

 Да святиться слова блискавиця,

 Що несе у вічну далечінь

 Нашу думу й пісню.