Т. Г. Шевченко. «Як умру, то поховайте …» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Мрія про щасливе майбутнє свого народу.

 

 

 

 

Урок української літератури в 7 класі

 

 

 

 

 

Т. Г. Шевченко. «Як умру, то поховайте…» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу

 

 

 

 

Тема. Т. Г. Шевченко. «Як умру, то поховайте …» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Мрія про щасливе майбутнє свого народу.

Мета. Ознайомити учнів з історією написання твору; прослідкувати, як у вірші розкривається любов Т. Г. Шевченка до України й ненависть до кріпацтва; визначити життєве кредо поета;

          удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу поетичного твору;

навички виразного читання;

           виховувати любов до поетичного слова, його розуміння;

          формувати комунікативну компетентність, розвиваючи зв’язне мовлення, уміння логічно мислити, грамотно висловлювати власні думки;

          розвивати асоціативне мислення, творчу уяву;

          розвивати спостережливість, уважність;

          виховувати почуття любові до рідного краю, поваги до його кращих представників.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Обладнання. Портрет Т. Г. Шевченка, фотоматеріали: пам’ятник поету на Чернечій горі, вид на Дніпро з Чернечої гори, сходи, які ведуть до могили    Т. Г. Шевченка, підручник, фонозапис (Г. Гладкий, „Заповіт”), дидактичний матеріал, дошка (нові слова, нові терміни: кредо, метонімія).

 

Хід уроку

                                                                           «Шевченків  «Заповіт»  облетів

                                                                            увесь  світ»

                                                                                                  Нар.  творчість

 

І. Організаційний момент.

Привітання. Оголошення плану уроку.

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань.

1. Виразне читання учнями уривків балади Т. Г. Шевченка «Тополя».
2. Перевірка складених учнями тестів до балади  «Тополя» та біографії письменника.
3. Рольова гра. Учень, який складав питання до балади, виконує роль учителя (ставить питання, оцінює учнів, які відповідають). Метод «мозковий штурм». (Якщо є учні, які виконували це домашнє завдання).
4. Перевірка виписаних із балади «Тополя» художніх засобів (якщо є учні, які виконували це домашнє завдання).

(Оцінювання здійснюється в процесі перевірки домашнього завдання)

 

ІІІ. Оголошення  теми  й  мети  уроку

     Сьогодні  на  уроці  ми  познайомимось  із  «Заповітом»  Т. Г. Шевченка;  прослідкуємо,  як  у  творі  розкривається  полум'яна  любов  автора  до  України;  попрацюємо  над  складанням  партитури  вірша  і  розгадаємо  секрет  популярності  «Заповіту».

     Сподіваюсь,  що  цей  урок  допоможе  вам  зайняти  активну  життєву  позицію  та  глибше  пізнати  великого  Кобзаря.

                   

ІV.  Мотивація  навчальної  діяльності  учнів

1.  Обмін  думками

-  Що  ти  знаєш  про  «Заповіт»  Шевченка?

2.  Бесіда

-  Які  асоціації  викликає  у  вас  слово  «заповіт»?

-  Коли  людина  пише  заповіт?

 

V.   Сприйняття  й  засвоєння  учнями  навчального  матеріалу

1.  Повідомлення  учня  про  історію  створення  «Заповіту»

      Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби.

      У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова:

    Як умру, то поховайте

    Мене…

     Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30–40-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту.

     Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі в 1843–1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань по Україні. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:

…вставайте, кайдани порвіте.

    Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859). В автографі вона не має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 року.

 

2.  Виразне  читання  напам'ять  поезії  підготовленим  учнем

    Можна скористатися рекомендаціями Б. Степанишина:

“Заповіт” починають читати “спочатку тихо, повільно і лагідно, зі смутком, інтимно-довірливо. В міру наближення до кінця першої спареної строфи голос читаючого дужчає, темп швидшає. Тут учнів необхідно застерегти, щоб вони робили паузу після слів “було видно”, котрої вони, як правило, не роблять, припускаючись цим глибокої смислової помилки. Наступна здвоєна строфа читається неголосно (тихше, ніж кінець попередньої строфи), але схвильовано, а тому пришвидшено, останній рядок – різко. Останній строфі треба приділити найбільше уваги. Перші чотири рядки прочитати не швидко, але пристрасно, заклично. Зважаючи на алітерацію р, вимовляти цей звук слід з деяким притиском. Заключні чотири рядки читаються ще повільніше, тихше, але урочисто, піднесено, приблизно так, як читався початок твору”

 

3. Читання вірша «Заповіт» учителем напам’ять.

      Випереджальне завдання учням: слухати вірш із закритими очима. Які картини ви побачите в уяві? Які асоціації стосовно ліричного героя твору у вас виникнуть (хто звертається й до кого з рядками поезії)? Які почуття виникають у вас, коли слухаєте цей вірш? (Розвиток асоціативного мислення)

 

4.  Бесіда  за  змістом  твору

-  Що  ви  відчули,  слухаючи  поезію?  Спробуйте  висловити  свої  почуття  кількома  словами

-  Які  картини  побачили?

-  Скільки  логічних  частин  можна  виділити  в  поезії?

 

   Бажані відповіді учнів з поясненнями вчителя:

      Спочатку неначе батько зібрав свою родину й оголошує своє останнє прохання. Спокійно, повагом.

      Потім перед нами постає вся Україна – з широкополими ланами, ревучим Дніпром, зеленими кручами… І вже перед нами не батько родини, а неначе козацький ватажок, адже поховати заповідає «на могилі», значить знайти останній притулок на козацькому кургані й розділити участь оборонців рідного краю. Звучить заклик до боротьби, до повстання, до знищення кріпацтва. Символічними є пейзажні деталі: ревучий Дніпро, широкий степ, широкополі лани – свідки «козацької слави". Усе це свідчить про невіддільність постаті поета від України.

      У заклику до повалення існуючого ладу – вибух пристрасті поета. Це програма його життя, яку він не встиг виконати. Тому хоче, щоб вона здійснилася після його смерті.

      У кінці твору ми бачимо самого Шевченка з його вірою в те, що народ збудує нове суспільство – «велику сім’ю, вольну, нову». Ми чуємо скромне бажання поета згадати його «незлим, тихим словом».

 

1 частина: заклик поета поховати його на Україні, любов до рідної країни, її широка картина.

2 частина: заклик до боротьби, до повалення існуючого ладу, ненависть до кріпосників.

3 частина: мрії про нове суспільство після знищення кріпацтва.

 

5. Визначення теми та основної думки твору. Жанр, композиція,сюжет.

  Як ви визначили тему твору?

(Відповіді різні, але однозначної не буде).

   Так, ми звикли визначати тему, ставлячи запитання: про що твір? Але ми маємо справу з твором ліричним, у якому на першому місці – почуття автора, а не події. Почуття, викликані якимись подіями. Отже, нам треба визначити, які почуття зображені у творі і якими подіями вони викликані.

На дошці

Почуття                       явища

Любов                           Україна

Ненависть                    кріпацтво, існуючий лад

      Отже, поет зображує любов до України і ненависть до панів-кріпосників.

       Значить, тема вірша: зображення почуттів поета, викликаних суспільним становищем України (кріпацтвом).

       Головна думка: заклик до українського народу знищити існуючий лад й побудувати нове, вільне суспільство на Україні. Що є життєвим кредо поета.

(Записуємо тему та головну думку в зошити).

      Як Т. Г. Шевченко зумів донести до читача свої почуття? Чому ми змогли так зрозуміти все, що відчував поет?

 

  Жанр: громадянська лірика, вірш-заповіт.

  Тлумачення слова «заповіт»: а) офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті // Передсмертна воля; б) настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам // Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів; в) суворе правило поведінки, неухильний обов’язок (заповідь).

 

   Композиція.

   За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.

Експозиція:

Як умру, то поховайте…

На Вкраїні милій…

Зав’язка:

Як понесе з України

Кров ворожу.

Кульмінація:

…Вставайте,

Кайдани порвіте.

Розв’язка:

І мене…

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 

  Сюжет.

   Це розвиток-переживання ліричного героя про долю народу. У розгортанні сюжету можна виділити три частини, пов’язані між собою за допомогою інтонацій.

   Перші слова «Заповіту» вражають своєю граничною простотою, навіть буденністю. Тут нема і сліду «декларативності». Поет від імені ліричного «Я» висловлює свою останню волю.

   Неначе батько зібрав синів перед смертю і лагідно, спокійно, без жалю і зітхань, як колись загадував їм чергову роботу, нині просить з ледь помітною журбою поховати його, як годиться.

   Але в цій простоті — глибина думки і образу. Кількома звичайними словами намальована ціла картина.

   Разом із собою поет силою поетичного слова підняв своїх читачів на таку височінь, звідки вони оглядають Україну від краю до краю, відчувають себе господарями цієї краси, цієї величі і усвідомлюють співгромадянську відповідальність за долю рідної Вітчизни.

   Символічними є пейзажні деталі: ревучий Дніпро, широкий степ, широкополі лани,— бо вони — свідки «козацької слави». Бути похованим «на могилі» — означає знайти останній притулок на козацькому кургані і розділити участь оборонців рідного краю. Тому початок поезії свідчить про невіддільність постаті поета від України.

   У двох наступних парах строф поет уже думає не про себе, не про свою смерт, а думає і турбується за долю рідного народу, його майбутнє. Відчувається хвилювання автора: рядки тут більш енергійні, поривчасті, з недомовленостями. Якщо станеться так, що Дніпро «понесе з України у синєє море кров ворожу…», тобто коли будуть знищені усі кати його народу, а трудящі стануть вільними і щасливими, він готовий полинути з вдячності до бога і молитися йому, а значить, і вірити в нього.

   Пов’язавши перші дві строфи з третьою словом «поховайте», Шевченко звертається до рідного народу з наказом-порадою революційного повалення існуючого ладу:

…вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

   Рядки ці — вибух пристрасті поета, його найзаповітніше бажання, здійсненню котрого він віддав усі сили і помисли. Це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Вмираючи (як він думав) і не встигнувши побачити свій народ вільним, він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія. Поет-трибун прямо говорить народові, що порвати кайдани неволі (символ соціального і національного гніту) можна тільки шляхом збройної боротьби, в котрій проллється кров. Але це буде справедлива війна: епітети «вража зла кров» вказують прямо, що йдеться про тиранів-царів, панів-кріпосників та інших гнобителів трудящих. Інакше пани ніколи не віддадуть своєї влади.

   Закінчується «Заповіт» дуже оригінально. В останній строфі особисті й громадянські мотиви зливаються в один. Після емоційного спалаху-заклику відчувається спад напруження і перехід до інтимного світу поета, його мрій. Непохитно вірячи, що народ збудує нове суспільство — «велику сім’ю, вольну, нову».

   У от у цьому прекрасному суспільстві, за яке боровся і страждав поет, нехай не забудуть його. Хай інколи мати-Вітчизна згадує «незлим тихим словом» свого вірного сина. Це друге його особисте прохання. І дуже скромне. В одному з варіантів було «тихим добрим словом», але поет замінив «добрим» на «незлим».

 

6. Художні засоби твору. Самостійна робота з таблицею.

Художні й мовні засоби

Любов	Ненависть
Епітети:	Епітети:
Тавтологія:	Метафора:
	Метонімія:

(Метонімія – новий художній засіб для семикласників. На уроці вони повинні вперше з ним ознайомитися. На дошці під заголовком» «Нові слова, нові терміни» записано визначення, який художній засіб називається метонімією. Учитель розраховує на спостережливість і уважність учнів, сподіваючись, що хтось зверне увагу на записи на дошці й випише цей художній засіб у таблицю. Якщо ні, то зробить це вчитель під час перевірки).

Записуємо визначення «метонімія» в зошити.

 

7. Обговорення змісту поезії за питаннями.

• Що є заповітом? Для чого його складають?

• Чим шевченківський «Заповіт» відрізняється від звичайного?

• З яким проханням звертається Т. Шевченко до народу на початку поезії?

• Чому Шевченко бажає бути похованим на Україні? Про що це свідчить?

• Якою поет змальовує Україну? («Степи широкі», «лани широкополі», Дніпро, кручі) Про що мріє Т. Шевченко?

• Хто були ворогами українського народу?

• Яких страждань зазнав простий люд?

• До чого закликає поет у творі? Відповідь свою підтвердіть цитатами.

• Яким шляхом, на думку Т. Шевченка, можна здобути волю? Чому?

• Про яку «сім’ю» мріє автор? Якою вона буде за його переконанням? Доберіть епітети до цього слова з твору.

• Яке останнє прохання поета?

• Як трудящі виконали заповіт Кобзаря?

 

8. Прослуховування пісні «Заповіт»  

  На  слова  і  мотив  «Заповіту»  написано  понад  півсотні  музичних  творів.

  Аудіозапис  пісні.

 

9.  Робота з комп'ютером у  парах 

   А  тепер  пропоную  роботу  в  парах. 

                                 

     На  робочому  столі  знайдіть  і  відкрийте  папку  під  назвою  «Заповіт».

       Перед  собою  ви  бачите  текст  «Заповіту».  Складіть,  будь  ласка,  партитуру  вірша,  вказавши  паузи  та  підкресливши  слова,  на  які  падає  логічний  наголос.

(  Учні працюють над складанням партитури вірша,  обговорюють виконані завдання)

 

VI.Підсумки. Закріплення нового матеріалу. Оцінювання учнів

     Бесіда:

- Що нового про Т.Шевченка ви дізналися із “Заповіту”?

- Назвіть вислови з твору, які стали крилатими. Як ви вважаєте, чому?

- Чи могли б ви взяти якісь слова із „Заповіту” своїм девізом?

- Визначте основну думку (ідею) вірша.

- Яке значення має творчість Т.Шевченка для українського народу?

- Які цілі ми собі ставили? Досягли їх чи ні?

(Можна використати метод «мікрофон», можна поставити учням запитання, можна використати таблицю для самоперевірки, тести). Приклади тестів додаються.

 

VII. Заключне слово вчителя.

              Помер Т. Г. Шевченко в Петербурзі, де й був похований на Смоленському кладовищі. Але в тому ж 1861 році був перепохований на Україні поблизу міста Канева. І видно йому тепер і Дніпро, і кручі, і широкополі лани.

         А «Заповіт» Шевченка став твором, який облетів увесь світ. Є прислів’я «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ», яке  є  сьогодні  епіграфом  нашого  уроку. Чому? Бо перекладений більше ніж 50 мовами народів світу й дістав міжнародне визнання. Коли у 1929 році хорова капела «Думка» виступала в Парижі, їй довелося на прохання французів виконати «Заповіт» кілька разів.

         Спочатку «Заповіт» був перекладений російською мовою ще в 1862 році, далі польською, сербохорватською, болгарською, чеською, словацькою, білоруською, німецькою, французькою, англійською. Серед перекладачів «Заповіту» є немало всесвітньо відомих імен: Е. Войнич, І. Франко,              О. Дюран.

          На слова «Заповіту» написано кантати (С. Людкевич, Б. Лятошинський), хори (М. Лисенко, в. Заремба, К. Стеценко, Л. Ревуцький,  О. Александров), симфонічну поему (Г. Глієр). Мелодія «Заповіту», яку знаєте ви, написана Гордієм Павловичем Гладким, полтавським учителем .

 

        Отже, «Заповіт» Тараса Шевченка – програмний твір поета, неповторний поетичний заповіт у світовій поезії, з яким він звернувся до народу. До 1845 року історія української поезії не знала такого прямого заклику до боротьби проти царизму.

 

VII. Домашнє завдання.

1. Вірш «Заповіт» вивчити напам'ять.
2. Скласти «доміно» до життєвого шляху А. Чайковського, знати зміст І, ІІ частин твору «За сестрою».
3. *** Написати твір-мініатюру “Чи є сучасна Україна вільною?” або “Шевченків заповіт здійснився”.