ознайомити учнів із ранньою баладою “Тополя”, розкрити багатство її мови, символіку і міфологічну основу; розвивати в учнів інтерес до усної народної творчості, до поетичного слова Шевченка; виховувати любов до рідної землі, вчити знати, любити й поважати звичаї, традиції українського народу; виробляти в учнів навики виразного читання.
Т.Шевченко “Тополя” Романтична ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності.
Мета: ознайомити учнів із ранньою баладою “Тополя”, розкрити багатство її мови, символіку і міфологічну основу; розвивати в учнів інтерес до усної народної творчості, до поетичного слова Шевченка; виховувати любов до рідної землі, вчити знати, любити й поважати звичаї, традиції українського народу; виробляти в учнів навики виразного читання.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, “Кобзар”, аудіозапис уривків поеми “Тополя”, українських пісень, словник літературних термінів.
Повідомлення теми, мети і завдань уроку
Звучить українська пісня. Учитель читає початок балади “Тополя”
- Які епізоди вам найбільше запам”яталися?
Минув і рік, минув і другий – козака немає 3
-Ось на тобі сего дива! 6
Тонка-тонка та висока – до самої хмари 7
Постривайте, все розкажу... 1
Не піду я пановати, не піду я, мамо! 4
Полюбила чорнобрива козака дівчина 2
Зроби, моя пташко, щоб додому не вернулась... 5
Відомо, що тополя здавна вважалася на Україні символом дівочої краси та вірності. Колись тополі висаджували на узбіччях доріг. Мандрівний чоловік, забачивши тополю, неодмінно згадував дружину, донечку і прискорював ходу, бо тепла згадка примножувала сили. Тополя із символу дівочої краси переростала на символ рідної землі, батьківщини.
Не випадково, у творчості Шевченка часто зустрічається образ тополі. Про це нам розповість_________________
(Учениця зупиняє свою увагу на творах Кобзаря: “Княжна” “Наймичка”, “Коло гаю в чистів полі”, “Не тополю високую”, “Мар”яна-черниця”, де зустрічається образ тополі.
Вибудуйте логічний ланцюжок і знайдіть у тексті і прочитайте ті епізоди, де згадується тополя:
Твір називається “край дороги гне тополю...
“Тополя” “рости, рости, тополенько, все вгору та вгору
“подивися тополенько, як нема – заплачеш
“зілля диво наробило – тополею стала
“тонка-тонка та висока до самої хмари
Метод конкретних ситуацій (МКС) перевірить ваше ставлення до героїв твору.
(2 команди. Читаємо 3 цитати і 3 питання до них).
Постривайте, все розкажу...”
“Твою долю позаторік знала...”
“Край дороги гне тополю...”
Тополя – символ....
Робота в парах
Що в баладі реалістичне – фантастичне?
(взаємоперевірка із дописаними сусідом фактами)
Як майстерно передає автор почуття покинутої, яку тільки чарівну пісню вкладає в її уста, зачитайте.
Як відомо, лебідь-символ вірності в коханні. Лебеді живуть лише парами, а один – гине. Тож фінал поеми закономірний.
Це цікаво!
*Був звичай: на Івана Купала водили тополю. Високу на зріст вродливу дівчину вбирали у вінок із тополиного листя і ходили співаючи по селу:
Стояла тополя край чистого поля,
Стій, тополенько, не розвивайся,
Буйному вітру не піддавайся.
*Славилася краса, чистота почуттів, вірність, а осуджувалося вітрогонство.
*Відомо, що у кожній хаті дівчинка народилася, то на видному місці біля двору садили маленьке тополеня.
*Існувало повір”я: якщо дитина уродиться горбата, треба стати під тополею, міцно обняти її, і вона має “забрати горб”.
*А щоб дівчина була стрункою, треба було навесні, коли з”являлися перші листочки, ранесенько приходити до тополі і обнімати її якомога вище. Дівчинці тополя здоров”я додавала.
Образ України в творі.
Метаморфози міфологічні (перетворення на тополю), народні ворожіння (твою долю... позаторік знала).
Отже, у цій баладі відбиті первісні вірування людей у можливість переселення душі людини в рослину, відбито ідею невмирущості справжнього кохання, краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.
Підсумок уроку (ЧПКМ – Час вільної творчості)
( на основі вивченої теми одні учні пишуть висновок від почутого на уроці, інші – малюють)
По закінченню ті, що писали, озвучують свої думки, а художники – знайомлять з ілюстраціями.
Підсумок учителя
Сьогодні ми відкрили для себе одну із золотих сторінок світової літератури. Тарас Шевченко належить до найславетніших поетів людства. Він – співець України, її неповторної природи, а головне, її волелюбного і працьовитого народу. Вірші поета були, залишаються і завжди будуть книгою життя для трудящих нашої планети.
Чим раніше ти починаєш черпати мудрість із життєдайних джерел Шевченкової поезії, тим повніше успадковуєш духовні скарби минулого, тим глибшими будуть у тебе почуття краси, розуміння добра і зла, любові і ненависті, правди і кривди, міцнішими – почуття любові до Батьківщини.
У глибини майбутнього посилав Кобзар свої заповіти синам свого народу, і серед них – найперший і найголовніший:
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Минають віки, стираючи надписи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічне. Так вивчаймо його, думаймо над істиною, виконуймо його заповіти!
Мені хочеться, щоб у житті кожного з вас була Тарасова пристрасть,
Тарасова мужність,
Тарасове невмируще слово!