«Та осінь в пам’яті живе»

Літературно-музична композиція
до 75 річниці визволення України від
нацистських окупантів «Та осінь в пам’яті живе»

Мета: закріпити знання вихованців про події Другої світової війни та про визволення України від нацистських окупантів, вшанувати пам'ять загиблих визволителів; сприяти формуванню у свідомості дітей значимості перемоги для українського народу, величину вкладу кожного українця у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників Другої світової війни, любов до країни,  в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

Обладнання: тематично прикрашена сцена:  епіграф на плакаті; «Ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів» М. Бажан;

плакат «Зі святом Визволення»; карта «Хроніка Визволення»; ПК, проектор, відеосюжет програми “Історія гідності. Друга світова війна”, аудіозаписи пісень  «Священна війна», «Степом, степом...», «Мальви», «Над землею тумани», «Маки червоні», «Журавлі», «Перемога», «У нашому серці», «Україна», «Зупиніть війну!».

Форма проведення: загальношкільне свято-реквієм.

 

ВЕДУЧИЙ. Сьогодні ми говоримо про перемогу. Так, це велика радість. Україна визволена. Стоїть вона, сонячна і грізна, від  Дінця до Карпат, від Путивля до Чорного моря, опалена пожежею війни.

ВЕДУЧИЙ. І завтрашній день її ми бачимо виразно: нові плуги підуть у борозні, нові врожаї заколосяться у полі. Міста загоять рани. Зацвітуть села білим цвітом, як молоко. Народяться діти.              ..

ВЕДУЧИЙ. Так писав Андрій Малишко у жовтні 1944 року.

ВЕДУЧИЙ. У ці останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнені від нацистських загарбників. Пам'ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині.

ВЕДУЧИЙ. А сьогодні ми визначаємо 75-річницю визволення України від нацистських окупантів. Линемо синівською пам'яттю в минуле і згадаємо про наших визволителів.

Пісня „Україна” (Тарас Петриненко)

 

ВЕДУЧИЙ.  Україно! Сивий степ – моя колиска,

І спасибі, що його ти зберегла.

Я вклонюся цьому степу низько-низько,

Поцілую чисту воду джерела.

ВЕДУЧИЙ. Я почую:  розмовляють між собою

Скромний  горбик і загострений курган.

Ох,  чимало костомахою-косою

Накосила тут розлючена карга!

ВЕДУЧИЙ. Немов вода, спливли літа,

Шумить життя нове.

Та не спливає осінь та;

У пам'яті  живе.

ВЕДУЧИЙ. Ви чуєте, стражденні  тисячі

задушених, постріляних нещадно,

як моляться при мiсячнiй свічі

нащадки нелюдів. А є у них нащадки?..

«Ми хочемо спокутувать вину,

Хоча ніхто з нас не вбивав, не вішав...»

Хай моляться. Я тихо обмину.

В моєму серці є молитва інша.

Мою молитву повторю за тими,

Чий прах отут, — за ними, за святими.

ВЕДУЧИЙ.  Ще не забули ми і не забудем плач,

Почутий уночі із Бабиного яру.

Ще не загоїлись пробоїни в Дніпрі,

Ще видно по лісах яри, окопів шрами.

ВЕДУЧИЙ. (Виходить з квітами і палаючою свічкою; чути гул літаків)

1 вересня 1939 р. о 4 годині 45 хвилин залпи німецького броненосця «Шлезвінг-Гольштейн» по польському прикордонному укріпленні на косі Вестерплятте розпочали Другу Світову війну.

(Гул літаків змінюється звуками артилерійських вибухів, потім чути голос диктора, який повідомляє про початок Великої Вітчизняної війни, лунає куплет пісні «Священна війна», учні виносять плакат «Родина-мать зовет!»)

ВЕДУЧИЙ. Теплою була остання мирна ніч 22 червня 1941 року.

Ще не встигло зійти сонце, як на світанку небі з’явилися сотні німецьких літаків, що несли смерть. Перші бомбові удари прийняла українська земля. Ворожа авіація бомбувала міста та села. Потім війська вермахту перейшли радянський кордон.

ВЕДУЧИЙ. Все починалося з грому небесного

   Такого жорстокого, такого нечесного.

   Із ненависного, злісного грому,

   Який на світанку вигнав із дому.

А небо світле закрили чорні хрести!

ВЕДУЧИЙ. Господи, Боже! Якщо ти є, захисти!

   Крізь руки у двір гусенята малі…

   І кров на травиці… І кров на землі…

   І шипить у ставку гаряче залізо,

   І полум’я дике шугає над лісом…

   І мама мовчазно-бліда, мов стіна…

   І тато поволеньки кажуть: «Війна».

Фонограма «Священна війна».

 

ВЕДУЧИЙ.

В нас клятва єдина і воля єдина.

Єдиний в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

ВЕДУЧИЙ.  Найбільша частина німецьких сил ~ група армій „Південь” мала захопити Україну. І саме на Україні німці здобули ряд вражаючих перших перемог: були окуповані Дрогобич, Львів, Луцьк, Рівне, Ковель.

ВЕДУЧИЙ.  7 липня розпочалася оборона столиці України - міста Києва. Вона тривала 72 дні. 73 оборонялась Одеса.250днів –  Севастополь.

Фонограма «Легендарний».

ВЕДУЧИЙ.  На осінь 1941 року фашисти повністю окупували Україну, встановили тут особливий порядок. Тепер на власній території українці відчували себе людьми «третього ґатунку». Молодь відправляли в Німеччину.

ВЕДУЧИЙ.  В. нацистське рабство було вивезено з України більше двох мільйонів працездатних юнаків та дівчат. Йшли на Захід поїзди, завантажені людьми, продовольчими товарами, творами мистецтва, навіть українським чорноземом, бо таких родючих ґрунтів Європа не мала.

ВЕДУЧИЙ.   Ми сталлю з гармат, свинцем з карабіна

Розтрощимо вщент ворогів

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

ВЕДУЧИЙ.  Історична Бажанова «Клятва» пролунала вже на другий день після того, як ворог напав на нашу рідну землю. Вона кликала і вселяла віру в перемогу.

ВЕДУЧИЙ.    Україно моя! Чисти хвилі ланів,

Променисті міста, голубінь легкокрила!

Україно! Сьогодні звірі-ворогів

Ти своїми грудьми зустріла.

Фрагмент відеохроніки.

ВЕДУЧИЙ. «Немає більшого покликання, як захищати рідну землю. Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино, Все, навіть наші серця. І хто не звідав цього щастя, цієї краси вірності, той не жив по-справжньому...», – писав фронтовик, молодий Олесь Гончар у романі «Прапороносці».

ВЕДУЧИЙ.

Знялось виття фашистського поганства.

Шарпнуло кігтями – і без остач

усіх нас зачепило...Сумно грають

в оркестрі,  а мені здається: плач

 це з України...Сурми хай ридають!

Хай розговорять горе удови

І матері, що йдуть за гробом, тужать

І плачуть,  руки простягають... Ви!

Трикляті гітлерівці! Не подужать

Все ’  дно вам нас ніколи!

Так за що ви мучите народ безвинний?

ВЕДУЧИЙ. Роззявила свастики паща зміїна, ,

Та гада розчавить наш гнів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

Пісня «Степом».)

ВЕДУЧИЙ. Багріє кров’ю й полум’ям земля,

Кричить, в вогонь упавши, немовля,

І падає безумна мати ниць

Під тягарем залізних рукавиць,

А дівчині жадібні руки рвуть

Розкраяну ножем німецьким, грудь.

ВЕДУЧИЙ. Нацистський правитель України Ерих Кох, відомий своєю жорстокістю й нетерпимістю, закликав німецьких вояків до найсуворішого становлення до місцевого населення.

ВЕДУЧИЙ. Жорстоких репресій зазнали українські люди. За кількість місяців в Україні було створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів. Щоденно у таких установах мордували людей, знищували у газових камерах, спалювали.

ВЕДУЧИЙ. Бабин яр – у Києві, Дробицький яр – у Харкові, такі яри були майже в кожному місті України.

ВЕДУЧИЙ. Одним зі своєрідних «фірмових» знаків карально-репресивної політики Третього Рейху щодо цивільного населення окупованих територій Європи було свідоме знищення населених пунктів разом із мешканцями. Приводів, якщо говорити узагальнено, для таких акцій окупантів було два: помста та залякування населення за дії рухів опору та радянських партизан, а також як елемент тактики «випаленої землі» під час відступу військ Вермахту. Всесвітньо відомими стали такі злочини у Європі: чеська Лідице – 10 червня 1942 р. вбито у селищі і замордовано у концтаборі 320 осіб; білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р. у селі знищено 149 осіб; французький Орадур-сюр-Глан – 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи. Проте світ практично не чув про українську Корюківку – 1–2, 9 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тисяч осіб різного віку – від немовлят до немічних старих, селище повністю знищено. Більшої та жорстокішої каральної акції за всю Другу світову війну в Європі (1939–1945) не було.

 

 

ВЕДУЧИЙ. Напливає, як мгла,

На селище ворога лють,

Від «порядків нових»

Червоніє жорстоко земля...

Ой, до школи ведуть,

Ой, до страти здовкола везуть...

Ой, палючий вогонь!

Ой, мов зірка, згора немовля.

ВЕДУЧИЙ. Згорають серця!

Материнські, згорають серця,

Сивочубих дідів ,

Напрацьовані руки горять...

Смерть пекельно-палюча,

Безжальна й страшна до кінця,

Зло заброд гоготить,

Мов Батия вернулася рать.

ВЕДУЧИЙ.

Слухай, серце, - землиця рида

За людей, що у школі спалили,

За розстріляних діток малих...

Стільки років пройшло, пролетіло, а плач не затих.

ВЕДУЧИЙ.

В неволі за колючим дротом

Лежав поранений солдат,

 І хліб черствий, що звався, бротом,

Йому по крихті кидав кат.

За те, що він хліба й заводи

Вітчизні кров’ю боронив, -

Йому гнилу давали воду,

Його прикладом вахтман бив.

Забудеться– й очиці сині

Примарою перед бійцем:

Його дітей на Полтавщині

Спалили іроди живцем.

І от холодним вкритий потом,

За рік неволі вже старий,

Все ж не скорився: попід дротом

Він підкопався і утік.

В лице холодний вітер віяв,

А він кривив голодний рот,

І все про хліб до болю мріяв,

І проклинав тюремний брот. (Ігор Муратов «Хліб»)

ВЕДУЧИЙ.. Але наш  народ не корився лютому ворогові. З перших днів вторгнення, розпочалося боротьба проти загарбників. На окупованій території виникають партизанські загони, підпільні організації. Українські ліси стали надійною домівкою партизанів. Вони визволили полонених, організували диверсії, пускали під укіс ворожі поїзди. Горіла земля під ногами фашистських окупантів. Боротьбу з ними вели загони під керівництвом Ковпака, Федорова, Наумова та інших.

ВЕДУЧИЙ.

 Краю рідний, хоч вітром синім

Нам дмухне із далеких меж,

Ти під німцем не зігнеш спину,

Ти в крові і в грозі встаєш!

ВЕДУЧИЙ.

Чорний крук на розпутті кряче,

Оживає Холодний яр,

Із, концтабору йде незрячий,

Непокірний, грізний Кобзар.

Він заходить у кожну хату,

Він під нас роздає листи:

Бийте ворога - супостата,

Підривайте, громіть мости!

ВЕДУЧИЙ.

 І об землю гримлять кайдани,

І палає в пожежах путь,

З смолоскипами партизани

Нам -назустріч побідно йдуть.

Пісня «Над землею тумани»

ВЕДУЧИЙ.

 Ні! Сили на землі нема

І сили на землі не буде,

Щоб потягти нас до ярма,

Щоб потоптати наші груди.

ВЕДУЧИЙ.

Гримить Дніпро, шумить Сула,

 Озвались голосом- Карпати,

І плач подільського села

В Путивлі сивому чувати.

Чи совам зборкати орла?

Чи правду кривді подолати?

ВЕДУЧИЙ.       О Земле рідна! Знаєш ти

Свій шлях у бурі і негоді!

Встає народ, гудуть мости,

Рокочуть  ріки ясноводі.

Пісня «Ой Дніпро»

ВЕДУЧИЙ. Форсування Дніпра – одна з найбільших в світовій історії воєнних операцій - участь у ній брали понад два з половиною мільйони солдатів, більш як дві тисячі танків та близько трьох тисяч літаків.

ВЕДУЧИЙ.      Успішні наступали операції Червоної армії сприяли визволенню нашої землі. 23 серпня 1943 року Харків зустрічав своїх визволителів, у листопаді був визволений Київ. Війська йшли на захід.

ВЕДУЧИЙ.У 1944 році радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України:

ВЕДУЧИЙ. Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 р. – січень 1944 р.);

ВЕДУЧИЙ. Корсунь-Шевченківська операція (січень-лютий 1944 рр.);

ВЕДУЧИЙ. Рівненсько-Луцька операція (січень-лютий 1944 рр.);

ВЕДУЧИЙ. Криворізька операція (січень-лютий 1944 рр.);

ВЕДУЧИЙ. Визволення Одеси, Миколаєва (березень-квітень 1944 рр.);

ВЕДУЧИЙ. Визволення Криму (квітень-травень 1944 рр.);

ВЕДУЧИЙ. Львівсько-Сандомирська операція (липень-серпень 1944 рр.). 27 липня 1944 р. звільнено Львів;

ВЕДУЧИЙ. Східно-Карпатська операція (вересень-жовтень 1944 рр.).

28 жовтня 1944 року звільнено Ужгород. Територія України була остаточно визволена від загарбників.

Пісня «Мальви»

ВЕДУЧИЙ. Отже, битва за визволення України тривала 22 місяці . Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію Центральної та Південно-Східної Європи. Війська 1-го Українського фронту визволяли від гітлерівських загарбників польські землі, а у квітні-травні 1945 р. разом з Білоруськими фронтами провели Празьку операцію, у ході якої був завершений розгром нацистської Німеччини, штурмували Берлін. 2, 3, 4-й Українські фронти взяли участь у звільненні від нацистської окупації Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини. Війська 2-го Українського фронту брали участь і в розгромі Квантунської армії Японії на Далекому Сході.

ВЕДУЧИЙ. За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації.

ВЕДУЧИЙ. На території України цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст, 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч медичних закладів і 33 тисячІ закладів освіти.

ВЕДУЧИЙ.  Як та купина, що горить - не згора,

Живе у стежках, у дібровах,

У зойках гудків, і у хвилях Дніпра, •

І в хмарах отих пурпурових.

ВЕДУЧИЙ.  В громі канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

До весен і світлих і щирих.

ВЕДУЧИЙ. Воїни-українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками. Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн. осіб., які очолювали більше половини з 15 фронтів, що діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. 

ВЕДУЧИЙ. На відзнаку мужності й героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання «Місто-герой» було присвоєно містам Київ, Одеса, Керч і Севастополь.

Пісня «Перемога»

ВЕДУЧИЙ. Наша знов оновиться країна,

Наш народ продовжиться в роду.

Ніжками потупцяє дитина

По доріжці, по траві в саду...

ВЕДУЧИЙ. Усмішка в народі розцвітає,

кожен: й я свій труд несу!

Відбудова!  Труд переростає у красу.

ВЕДУЧИЙ.

Десь там, в історії, гудуть фронти,

Клекоче пеклом знавісніла битва...

Солдаток плач, скорбота сироти,

І матерів свята молитва

ВЕДУЧИЙ.

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову

Десь там під Києвом чи під Лозовою

Й навіки падали в траву...

ВЕДУЧИЙ.

Десь там, в історії... Та кров холоне й нині,

В зажурі вічній наші матері...

Я хочу щастя милій Україні,

Я хочу миру на моїй землі!

Пісня «Зупиніть війну»