Таблиця "Хронограф еволюції архітектури органу та розвитку органного мистецтва

ЧАС

ПОДІЯ

III ст. до

н.е.

Винахід гідравлосу механіком з Александрії Ктесібіем (Ктесібіусом) (296-228 рр. до н.е.). Частка «гідра» натякає на те, що в конструкції органу велику роль відігравала вода, яка завдяки своїй вазі створювала тиск повітря, яке потім нагніталося в труби. 

IV ст.

Винахід пневматичного органу у Візантії. Клавіатури такий інструмент не мав. Замість клавіш були пристосовані спеціальні заслінки, які вручну перемикав органіст. 

VII ст.

Орган потрапив у Європу, внаслідок чого утворилися два типи інструментів: позитив (невеликий настільний чи напільний орган з 1 клавіатурою та 2-7 регістрами) та портатив (орган з 24 клавішами, та лабіальними (звичайними) трубами (такі труби дають чистий звук), який несе музикант і одночасно грає на ньому, при цьому права руки натискає на клавіші, а ліва накачує повітря в мехі). Особливе розповсюдження такий тип органу отримав у XIII-XVI століттях.

Орган з язичковими трубами (ті, що дають чистий тон з додаванням обертонів) називався регалем. Він активно використовувався у виконавській практиці в XVI-XVIII століттях. 

660 рік

 Папа римський Віталіан канонізував орган в рамках католицької церкви

X ст.

Орган отримав 2 клавіатуру (мануал). Причому – на кожній клавіатурі грав окремий органіст. 

XI ст.

Збільшення числа труб.

XII ст.

Почалося групування труб по регістрах. Винахід ножної клавіатури (8-12 клавіш) брабантським органістом на імя Луі ван Вальбеке.  

до XIV ст.

У стаціонарних інструментів клавіші були дуже великими (довжина до 33 см, ширина до 9 см) внаслідок чого вони були дуже тугі, тож органісту приходилося буквально бити по клавішам. Ця особливість пояснюється репертуаром, який виконував орган, а саме григоріанські хорали, які самі по собі малорухливі у виконанні.

XIV ст.

Винахід механізму копуляції (дозволяє одночасно використовувати регістри декількох мануалів під час гри на одному мануалі).

XV ст.

Орган остаточно сформувався в якості самостійного інструменту завдяки італійському майстру Антоніо Скуарчалупі, який під час перерв між частинами католицького богослужіння виконував обробки хорових партій. 

1457 рік

Створення найстарішого органу, що зберігся до нашого часу (Голандія).

XVI ст.

Орган отримав сучасний вигляд (архітектуру), став складатися з 2-3 мануалів. Для інструменту стали створювати обробки григоріанських хоралів та народних пісень. Перші нотні видання для органу. Розробка фундаментальних понять органного виконавства (техніка гри, правила голосоведіння, способи побудови композиції обробки для органу, варіанти «прикрас» тощо) 

до XVIII ст.

Органісти не використовували великий палець під час гри.

XVIII ст.

Винахід рівномірно-темперованого строю Й. С. Бахом, який дозволив налаштовувати абсолютно усі клавішні інструменти універсальним

способом, внаслідок чого значно розширилася органна література (раніше окремо взятий твір міг виконуватися на одному інструменті, але на іншому звучав надто фальшиво, що унеможливлювало розповсюдження творів для органу). Сформувалися усі язичкові регістри. Розквіт органобудування. Винахід жалюзі-щвеллера – механізму, який дозволив регулювати динаміку під час гри. Розвиток особливого типу виконавства на органі – генерал-басу.

до XIX ст.

Повітря в мехі накачувалося вручну за допомогою калькантів (качальщиків).

XIX ст.

Винахід симфонічного (романтичного) типу органу французьким органним майстром Арістидом Кавайе-Коллем (1811-1899 рр.). Орган отримав тембри струнно-смичкових інструментів, що значно збагатило виражальні можливості органу. Поява тембру тутті (повне звучання органу) та плено (мале тутті). Таким чином орган став

«оркестроподібним».

кін. XIX – поч. XX ст.

Остаточна стандартизація органу, що призвело до початку серійного виробництва інструментів. Винахід електричного струму дозволив використовувати електронасос для накачування повітря в мехі. 

поч. XX ст.

Винахід театрального органу, який відтворює тембр фортепіано а також шумові звуки (сирени, гудки, шум вітру, грім, свист тощо). Автор – американський інженер Роберт Хоп-Джонсон. Театральний орган використовувався для озвучення німого кіно.

20-80 рр. XX ст.

«Історичне органобудування» - створювання органів, які були оснащені насиченими пронизливими регістрами, притаманними бароковим органам. Реконструкції інструментів, які збереглися, активне виконання органних творів бахівської епохи, тощо.

1935 рік

Лоуренс Хаммонд побудував електро-механічний орган (хаммонд-орган). Принцип звуковидобування базується на синтезі звукового сигналу.

друга

половина XX ст.

Створення електрооргану завдяки розвитку електроніки (комп’ютерних технологій). З того часу електронні органи отримали такі різновиди:

•      Церковний (імітує справжній орган)

•      Органи для виконання джаз, поп- і рок музики

•      Домашні органи

•      Студійні органи для звукозапису

80-ті рр. XX ст.

Винахід синтезатора.

кін. XX ст.

Зворотня до історичного органобудування тенденція – неоромантична, в якій регістри мають приглушене та мяке звучання. 

1986 рік

Відкриття в Харкові першої органної зали в приміщенні СвятоУспенського собору. Серійний орган був вироблений чехословацькою фірмою «Rieger-Kloss». Він складався з 47 регістрів, 3 мануалів та 3557 труб.

2016 рік

Відкриття в Харкові нової органної зали у відреставрованому приміщенні харківської обласної філармонії. Сучасний орган унікальної конструкції  має марку «Alexander Schuke» та складається з 72 регістрів, 4 мануалів та 5700 труб (висота 10 м, загальна вага 25 т).