УЖИВАННЯ АПОСТРОФА
Апостроф (’) — знак, який передає на письмі роздільну вимову літер я, ю, є, ї після твердого приголосного: в’язати [вйазати], під’їхати [підйіхати].
АПОСТРОФ СТАВИТЬСЯ |
АПОСТРОФ НЕ СТАВИТЬСЯ |
1.Після губних Б, П, В, М, Ф, які належать до кореня м’ята, солов’ї, б’ється |
1.Якщо перед губними Б, П, В, М, Ф стоїть інший приголосний (але не Р), який належить до кореня Свято, тьмяний, цвях, дзвякнути, духмяний, медвяний, мавпячий, різдвяний Але: торф’яний, черв’як ,арф’яр, верф’ю, верб’я Якщо ж цей інший приголосний, який стоїть перед Б, П, В, М, Ф, належить до префікса, апостроф ставиться розв’язати
|
Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються будь-яким приголосним. Роз’їзд, двох’ярусний, об’єднати, пів’ яблука , дит’ ясла, пан’ європейський, транс’ європейський |
|
2. Після твердого [Р]. Міжгір’я, матір’ю |
2. Після м’якого [Р']. Рясно, буряк |
3. У словах іншомовного походження після твердих Ж, Ш та Г, К, Х. Х’юстон, миш’як, Монтеск’є |
3. У словах іншомовного походження та російських власних назвах після пом’якшених Б, П, В, М, Ф. Пюре, бюджет, Вязьма |
Примітка. З апострофом пишуться слова: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура, кон’юктивіт, фельд’єгер. А також ім’я Лук’ян та похідні від нього Лук’янович, Лук’яненко, Лук’янівка.