Таблиця "Педагоги-новатори"

П.І.Б.

Педагога

Країна

Педагогічний

винахід

Сутність

винаходу

1. В. О. Сухомлинський (1918—1970) 

«Школа — це насамперед учитель. Особистість
учителя — наріжний камінь виховання».

2. А. С. Макаренко

(1888-1939)

"Колектив учителів і колектив дітей — це не два колективи, а один колектив, і перш за все колектив педагогічний"

СРСР

СРСР

Гуманiстична педагогiка (комплекс естетичних програм)

Iнтенсивна педагогiка (методика колективного виховання)

В центр виховного процесу Сухомлинський поставив особистість. Основою його концепції є повага і довіра до дитини, визнання її унікальності та права на власний вибір. Розробляючи систему гуманістичного виховання, показав велике значення й ефективність методу створення спеціальних педагогічних ситуацій, виховна суть яких зумовлена конкретною практичною діяльністю вихованця у реальних життєвих умовах, коли необхідно зробити моральний вибір, виявити власні людські якості. Проголосив творення добра дитиною найважливішою ідеєю своєї педагогічної концепції.

Розробив педагогічну технологію ідеї «школи самореалізації особистості». Його творчі знахідки щодо навчання: «школа під відкритим небом», уроки мислення на природі, кімната думки, культ книги, свято казки та ін., апробовані в
практичній діяльності Павлиської школи, стали надбанням учительства. Педагог-новатор створив комплекс естетичних програм пiд назвою «Виховання красою».

   Увійшов у класику сучасної педагогіки як новатор інтенсивної педагогіки, один із засновників теорії та методики колективного виховання.

   Найліпший шлях до виховання вбачав у створенні таких умов, коли вихованці є водночас і вихователями, тому виховував через життя, роботу, прагнення колективу. У системі Макаренка взаємини активістів і решти колективу будувалися на засадах справедливості й гуманізму, спільної діяльності, спрямованої на досягнення мети, відносинах відповідальної залежності, наявності органів самоврядування. Велику увагу приділяв розумовому, трудовому, фізичному, естетичному вихованню, удосконаленню педагогічного процесу в школі, поліпшенню навчально-виховної роботи.  Теорія виховуючого колективу забезпечила науковий підхід до проблеми педагогічної майстерності і методики виховання в цілому. Практична реалізація ідей виховуючого колективу сприяла вирішенню проблем теорії моралі, учнівського самоуправління, свідомої дисципліни, клубної творчої діяльності тощо. Завдяки А. С. Макаренку в теорію виховання і в практику нашої школи широко ввійшли такі методи виховання, як: організація колективу, формування громадської думки, поєднання поваги з вимогливістю, створення позитивних традицій, використання змагання, розумних і мотивованих видів заохочень. 

3.  В.Ф.Шаталов

(1 травня 1927)

"Кожний учень талановитий. Треба уважно шукати іскри таланта, і не дати їм згаснути"

СРСР - Україна

Педагогiка спiвробiтництва (система iнтенсивного навчання)

   Віктор Федорович Шаталов розробив свою авторську дидактичну систему, завдяки якій вчителям можна навчитися вчити всіх дітей предметів математика, фізика, хімія, успішно і швидко, і незалежно від підготовки дітей і матеріального рівня їх батьків. Оригінальна система інтенсивного навчання Шаталова, розроблена для середньої і старшої ступенів загальноосвітньої школи включає близько 200 педагогічних відкриттів, найважливіші з яких:

-авторські навчальні посібники, що представляють програмний матеріал головним чином в вербально-графічних формах, що спрощують процес викладу, сприйняття і запам'ятовування,

-принцип відкритих перспектив, орієнтований на розвиток творчого мислення школярів,

-принцип систематичної зворотного зв'язку, на базі різноманітних нестандартних форм об'єктивного обліку і контролю знань кожного учня на кожному уроці, що дозволяє відмовитися від учнівських щоденників і класних журналів,

-замість традиційних домашніх завдань учні отримують великі «пропозиції», обсяг і складність яких варіюються на етапах навчання з урахуванням індивідуальних особливостей, а до закінчення курсу наближаються до конкурсних і олімпіадних,

-практикуються оригінальні форми взаимопроверки учнів, в тому числі в інтересах збільшення часу для вирішення завдань високої складності,

-традиційні іспити замінені роботами по «листам групового контролю» і так званими релейними, які виявляють результат самостійної діяльності над усіма видами завдань.

4. Ш. О. Амонашвiлi

(8 березня 1931)

“Гуманна педагогіка - як синя птиця: знаємо, що немає цієї птицi, але віримо, що вона є. Краса її вабить нас, а пошук народжує творчість. І бачимо: виявляється, сам пошук гуманної педагогіки вже є гуманна педагогіка”

СРСР - Росiя - Грузiя

Гуманiстична педагoгiка (гуманно-особистiсна технологiя)

Гуманно-особистісна педагогіка, реалізована в «Школі Життя» Ш.А. Амонашвілі, виходячи з реальних умов російської дійсності не заперечує предметного навчання, класно-урочної системи, але прагне збагатити навчальну діяльність «Світлом духовності та знань», перетворити урок в саму «Життя дітей».

Цільові орієнтації:

- сприяти становленню, розвитку і вихованню в дитині благородної людини шляхом розкриття її особистісних якостей;

- облагороджувати душу і серце дитини;

- розвиток і становлення пізнавальних сил дитини;

- забезпечення умов для розширеного і поглибленого об’єму знань і вмінь;

- ідеал виховання – самовиховання.

Концептуальні положення.

1. Положення особистісного підходу педагогіки співробітництва.

2. Дитина як явище несе в собі життєву місію, якій вона повинна служити.

 3. Дитина – вище створіння Природи і Космосу і несе в собі їх риси – могутність і без граничність.

  4. Цілісна психіка дитини включає три пристрасті: до розвитку, до свободи і до дорослішання.

5. С. М. Лисенкова

(1924 - 2012)

“Діти люблять вчитися, але важливо уточнити: діти люблять добре вчитися”

СРСР - Росiя

Виховання успiхом

 (iдея випередження)

  Перспективно-випереджаюче навчання з використанням опорних схем при управлінні учбовим процесом, що коментується — основний доробок педагога. Педагогічна техніка вчителя складається з кількох компонентів, які розглянуто й обґрунтовано педагогом-новатором.

• По-перше, це – організація спостереження.
• По-друге, стимулювання творчої уяви у дітей. Софія Миколаївна формулює вимоги щодо організації діяльності: дитині потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте, пережите, а також знайти зв'язки, відношення між явищами та предметами, і тим самим закласти основи творчого мислення.
• По-третє, розвиток у дитини потреби у творчості. На занятті треба створити атмосферу престижності творчого процесу. При цьому варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність і спрямувати її на творчість: запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти що-небудь цікаве у природі тощо.
• По-четверте, підтримка позитивних емоцій щодо навчання. Завдання педагога полягає в тому, щоб дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці.
• По-п'яте, виховання вольових рис характеру дитини, таких як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. Одним з ефективних засобів виховання вольових рис характеру С.М. Лисенкова вважає різноманітні ігри.