«ТАРАС ШЕВЧЕНКО - МАЙСТЕР ПЕНЗЛЯ ТА СЛОВА»

 

 СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ДО ШЕВЧЕНКІВСЬКИХ ДНІВ «ТАРАС ШЕВЧЕНКО - МАЙСТЕР ПЕНЗЛЯ ТА СЛОВА»

Мета: виховувати шанобливе ставлення до  творчої спадщини Кобзаря, розширювати й поглиблювати знання про життєвий і творчий шлях поета, виховувати любов до поезії, живопису, формувати загальнокультурну, соціальну компетентність.

Обладнання: мультимедійний комплекс, мультимедійна презентація, виставка книг, декорації до інсценізації уривків із творів.

 

Хід свята

Вихователь. «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа»,– так мовив про Т. Шевченка І. Франко. Не можна виразити словами велич Шевченківського генія, який і зараз надихає український народ. Це про нього захоплено сказав Є. Маланюк у сонеті «Шевченко»:

Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це лиш рупор мас,
І вже менш за все — «Кобзар Тарас»
Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше — бунт буйних майбутніх рас,
Полум'я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою за довгу ніч образ.
Лютий зір прозрілого раба,
Гонта, що синів свяченим ріже,
У досвітніх загравах — степа
З дужим хрустом випростали крижі.
А ось поруч — усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.

У виконанні ансамблю дівчат звучить пісня «Україно».

 

Дороги іншої не треба
Поки зорить Чумацький Шлях
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках

Мені не можна не любити
Тобі не можна не цвісти
Лиш доти варто в світі жити
Поки живеш і квітнеш ти.

 

Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг.

 

Поки кохаєм до нестями
Іще не скоро наш кінець
Ще, може, нашими серцями
Розпалим тисячі сердець

Ще свічка наша не згоріла
Ще наша молодість при нас
А те, чи варте наше діло
То скажуть люди й скаже час.

 

Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг.

 

Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг

Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг

Тобі до ніг.

 

Учень. Шевченко народився в селі Моринці Київської губернії, у закріпаченій селянській родині козацького походження. Згідно родинних переказів його діди й прадіди козакували, служили у Війську Запорізькому, брали участь у визвольних війнах і повстаннях, які відбувалися на Україні в XVII—XVIII ст.

Малюнок 1. Шевченкова хата

Малюнок 2. Метрична книга

 

Сценка «Тарас і мати»

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда.

Хлопчик.  А  чому так багато на небі зірочок?

Мати.  Це коли людина на світ приходить,  Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне,  зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні  зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра , любить людей, робить їм добре, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся мій хлопчику (гладить його по голові).

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не знаєм  радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Тарас.

… В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дадуть.

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми,

( А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині !… А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

 

Учень. Переїхавши до Петербурга в1831 році, Енгельгардт взяв із собою Шевченка, а щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на 4 роки до живописця В. Ширяєва. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду , змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші.

Улітку 1836 року він познайомився зі своїм земляком – художником І.Сошенком, а через нього – з Є. Гребінкою, В. Григоровичем і О.Венеціановим, які разом із К. Брюлловим та В. Жуковським навесні 1838 року викупили молодого поета з кріпацтва. Перед Шевченком відчинилися двері в широкий світ науки й мистецтва.

Малюнок 3, 4. Літній сад

 

Змагання знавців творчості Т. Г. Шевченка

Вихователь. Я запрошую знавців творчості Т. Г. Шевченка до участі в конкурсі.

Із бажаючих формуються дві команди,  обирають назви команд.

 

Запитання для першої команди

1. Розшифрувати назву віршів «П. С».        (Петру Скоропадському)

2. Коли викупили поета з неволі?                (25.04.1938 р. )

3. Коли вперше було видано «Кобзар»?      ( 26.04.1840 р.)

4. Яке звання одержав Шевченко після закінчення Академії мистецтв?  (Некласний художник.  1845р.)

5. Коли відбулася друга поїздка поета в Україну?        ( весна 1845-1847р. р.)

6. Яким псевдонімом підписував свої прозові твори Шевченко?

( Кобзар Дармограй) 

7. Кому присвячена поема «Катерина»?                     ( Василю Жуковському)

8. Хто написав музику до «Заповіту»?                             (Микола Лисенко)

9. Поет дружив із негритянським актором-трагіком. Хто він?

( Айри Олдріджа)

10. Геніальний російський актор, товариш Кобзаря. Хто він? 

(Михайло Щепкін )

Запитання для другої команди

 

1. Дівоче прізвище матері Шевченка?                       ( Катерина Бойко)

2. У якому закладі навчався Шевченко?                    (Академії мистецтв)

3. Коли відбулася перша поїздка поета в Україну?   ( 1843 - 1844р.р.)

4. Якою широковідомою народною піснею розпочинається поема «Причинна»?                                            («Реве та стогне Дніпр широкий»)

5. Коли помер Шевченко?                                              ( 19 березня 1861)

6. Де і коли був заарештований Шевченко?       (5.04 1847р. на переправі через Дніпро в Києві)

7. Які поеми Шевченка названі жіночими іменами? 

 ( «Катерина», « Марія»,    « Мар᾽яна –черниця»)

8. Чиї це слова: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа»?

(Іван Франко)

9.  Скількома мовами перекладено « Заповіт»?                      ( 150-ма)

10. Яка картина Шевченка носить таку ж назву, як і його поема?

(« Катерина»)

 

Вихователь. Використавши сюжет поеми «Катерина», Шевченко намалював однойменну картину, яка стала одним із найпопулярніших творів українського живопису.

Малюнок 5. Катерина

 

Учениця . А ми з вами далі перегортаємо сторінки біографії Кобзаря. Шевченко тричі приїздив до України.

Малюнок 6. Приїзд Кобзаря до України

 

У 1843 році побував у Києві, де познайомився з М. Максимовичем та  П. Кулішем і на Полтавщині відвідав Є. Гребінку та родину Рєпніних. Тоді ж побачився із закріпаченою ріднею.

 

Малюнок 7. Приїзд Шевченка до Києва

 

Учень. Після закінчення Академії мистецтв Шевченко навесні 1845 року вдруге повернувся в Україну, де його зустріли як великого національного поета. Ставши співробітником Київської Археографічної Комісії, Шевченко багато подорожував Україною, збирав фольклорні й етнографічні матеріали та змальовував історичні й архітектурні пам'ятки.

Вихователь. Наприкінці 1848 року хворий поет пише заповіт, який було покладено на музику. 

У виконанні ансамблю звучить  « Заповіт»

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отоді й я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Вихователь. Учасники шкільного драмгуртка до свята підготували інсценізацію одного з творів Т. Шевченка. А поки наші актори готують декорації, я пропоную вам питання вікторини «Життя і творчість Кобзаря».

Вікторина

1. Скільки творів містив «Кобзар» у 1860 році, а скільки тепер?

(17 — 228.)

2. Хто написав, що невелика книжечка «Кобзар» «внутрішнім змістом своїм без краю величезна» і «своєю появою грандіозне зрушення зробила»?

(П. Тичина)

3. Скількома мовами перекладений «Заповіт»?

(100).

 

4.  Кому з кобзарів Шевченко надіслав свій «Кобзар» з дарчим написом?

  (О. Вересаю).

5.  Хто присвятив Шевченку пісню «Дума про великого Кобзаря»?

     (П. Носач).

6. До 100-річчя виходу «Кобзаря», яка була створена поема кобзарями і

якими?

       (Носач, Кушнерик, Перепелюк написали поему «Слава Кобзареві»,

що складається з 9 пісень).

7. Із якого часу Шевченка почали називати  Кобзарем?

          ( 1840 р.)

8. Назвати псевдоніми  Шевченка?

    (Кобзар, Дармограй).

9. У  яких  роках  виходив   «Кобзар»   за  життя Шевченка?

               (1840, 1844, 1860 )

10. У якому році і ким було вперше здійснено повне видання “Кобзаря”?

            (1907 р. в Петербурзі, редактор В. Доманицький,

                                                                                   1908 р. у Львові, 1. Франко)

11. Єдина байка Великого Кобзаря, в якій відображено події в Галичині

1846 року?                                                                                               ( «Сичі»)

12. Який твір написав Шевченко за десять днів до смерті?

                 ( «Чи не покинуть нам, небого»)

 

 Інсценізація фрагменту поеми «Катерина» на сучасний лад.

 

Ведучий :     Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине…
Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,
Що привела на світ Божий,
Мусить погибати.
Серце в’яне, співаючи,
Коли знає за що;
Люде серця не побачать,
А скажуть — ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Знущаються вами.

 

 

Сцена 1

Сидять мати і батько Батько читає газету, мати щось готує. Забігає Катерина.

Мама. Катрусю, сядь поїж.

Катерина Ні мамо, не хочу, я поспішаю.

Батько І куди ж це ти поспішаєш.

Катерина. Ми з дівчатами йдемо на дискотеку. Микола  приїхав, той що в Києві вчиться, так от з ним його друг, зі столиці сам. І от вони   сьогодні разом на дискотеку прийдуть. (сміється)

Мати (бере Катерину за руку) Доню,  ти ж будь розумницею. Не втрачай голови, пам'ятай про що я тобі завжди казала.

Катерина. Ой мамо! Ти як завжди.

Мати Ти не ойкай а знаєш які ті міські хлопці. А цей ще й з самої столиці!

Батько Ти не Катю не сікайся до матері, а слухай, що тобі кажуть. І щоб вдома було до півночі. Чула.

Катерина Та добре, добре, а взагалі я вже доросла, знаю що роблю.

Мати (качає головою)

Батько Бач доросла вона!

Катерина (виходить) все я побігла. Пока!

Батько (до матері)От! Це твоє виховання.

Мати Ага, як завжди, я у всьому винна. Пішли вже краще спати, пізно вже.

(батьки виходять)

Сцена 2

 

Дискотека.         Всі танцюють

Заходять хлопці. Розмовляють між собою Дівчата звертають на них увагу.

Підходять до дівчат починають також танцювати. Москаль підходить до Катерини, обіймає її. Вони розмовляють

Москаль А как тебя зовут

Катерина Катя

Москаль Красивое имя! Пойдем прогуляемся

Катерина Підемо! (підморгує дівчатам)

Москаль Какая ты красивая. Я таких еще не видел!

Катерина Та така як усі.

Москаль. Нет, ты лучше всех! (намагається поцілувати, Катерина вивертається)

Катерина. Гарно говориш! Наче пісню спіаєш.

Москаль. Катюша, ты мне очень нравишься!

(Катерина сміється тікає, він за нею, також сміється)

 

 

Москаль Я, Катюша, сегодня уже уезжаю домой.

Катерина Вже! Так скоро. А як же я?

Москаль А ты, будешь у нас в городе приходи ко мне в гости! Номер телефона табе дать не могу, потому, что потерял свій телефон, а ты мне свой номер напиши и я тебе обязательно позвоню!

(Катерина пише номер телефону віддає москалю)

Катерина Я буду чекати твого дзвінка. (тихо) Дуже буду чекати.

Москаль все Катюша, пока!

Катерина Я буду чекати дзвінка.

 

 

 Учениця.     Напровесні 1846р.  Шевченко прибув до Києва, і у квітні того ж року пристав до Кирило-Мефодіївського братства – таємної політичної організації. У березні 1847,  після доносу, почалися арешти членів братства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р. , відправили під конвоєм до Петербурга й ув'язнили в казематі так званого Третього відділу. Під час допитів поет виявив неабияку мужність і незалежність: він не зрікся своїх поглядів і не виказав нікого з братчиків. Перебуваючи біля двох місяців за ґратами, Шевченко продовжував писати вірші, що їх згодом об'єднав у цикл «В казематі». Серед в'язничних мурів, чекаючи кари, Шевченко зміг написати таку рідкісну перлину лірики, як вірш «Садок вишневий коло хати…». Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково».

 

 

Декламування поезії «Мені однаково …».

 

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.

 

 

Виконання пісні «Садок вишневий коло хати».

 

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,

Так соловейко не дaє.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

 

 

 Учень  Шевченка, у якого під час обшуку знайшли альбом поезій «Три літа», покарали набагато тяжче, ніж інших притягнених до слідства братчиків: заслали в солдати до Оренбурга.

 На вироку Микола І  власноручно дописав: «Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати». Всупереч суворій забороні, Шевченко продовжував крадькома малювати й писати вірші, які йому вдалося переховати й зберегти в чотирьох «захалявних книжечках» у той час Шевченко написав поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Москалева криниця» та багато поезій. Поет цікавився життям казахів, що кочували в околицях фортеці, вивчав їхні пісні й легенди та малював сценки з побуту.

 

Демонстрація  слайдів.

 

Виконання пісні «Зоре моя вечірняя».

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає.
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась,
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,

А на вітах гойдаються
Нехрещені діти...

Там, де мій, дім моя земля,
Нам ніби місця вже нема... -
Я це не прийму, це брехня!
Віра це моя броня!

Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.
Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає...
А про людей... Та нехай їм.
Я їх, добрих, знаю.
Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В рідній Україні?
В рідній Україні!..
Та ми будем вільні
Тільки в Україні!

Там, де мій, дім моя земля,
Нам ніби місця вже нема... -
Я це не прийму, це брехня!
Віра це моя броня!
Там, де мій, дім моя земля,
Нам ніби місця вже нема... -
Я це не прийму, це брехня!
Віра це моя броня!

 

 

  Учень  Тільки через 2 роки після смерті Миколи ІІ клопотання друзів увінчалися успіхом, і поета звільнено з заслання у 1857 р. У серпні 1857 Шевченко залишив Новопетровськ і рибальським човном дістався до Астрахані, а звідти прибув до Нижнього Новгорода. Тут поетові довелося затриматися майже на півроку, бо виїжджати до Москви й Петербурга йому було заборонено.

Декламування поезії «Доля»

 

 Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися, серденько, колись
З нас будуть люде",— ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

 

   Учень.    Навесні 1858 р.  поет прибув до Петербурга, де його тепло зустріли українські друзі та численні прихильники. У червні Шевченко оселився в Академії Мистецтв, де жив до самої смерті.

   Учениця. Шевченко влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. Тут відвідав своїх рідних у Кирилівці та декого з давніх знайомих. У перших числах серпня 1859 Шевченко приїхав до Києва і оселився на межі Куренівки і Пріорки по вулиці Вишгородській. Його мрії про одруження та придбання землі над Дніпром не здійснилися. Шевченка втретє заарештували й  після кількаразових допитів зобов'язали повернутися до Петербурга. На світанку 14 серпня 1859 поет диліжансом через Ланцюговий міст  через Дніпро виїхав до Петербурга.

     Учень. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. У друкарні П. Куліша вийшло у світ 1860 року нове видання «Кобзаря», яке, однак, охоплювало тільки незначну частину поезій Шевченка. Того ж року надруковано й «Кобзар» у перекладі російських поетів, а в січні 1861р. випущено окремою книжкою Шевченків «Буквар», посібник для навчання в недільних школах  України,  виданий коштом автора накладом 10 000 примірників.

      Учениця. Уже хворий Шевченко взяв участь у підготовці першого числа журналу  «Основа», яке вийшло ще за життя поета. У передчутті близького кінця Шевченко записав олівцем на офорті автопортрета свій останній вірш «Чи не покинуть нам, небого». Цей твір незрівнянний поетичний документ боротьби безсмертної душі з тлінним тілом перед лицем фізичної смерті.

 

Декламування поезії «Чи не покинуть нам , небого»

 

Чи не покинуть нам, небого,

Моя сусідонько убога,

Вірші нікчемні віршувать,

Та заходиться риштувать

Вози в далекую дорогу,

На той світ, друже мій, до Бога,

Почимчикуєм спочивать.

Втомилися і підтоптались,

І розуму таки набрались,

То й буде з нас! Ходімо спать,

Ходімо в хату спочивать...

Весела хата, щоб ти знала!..

Ой не йдімо, не ходімо,

Рано, друже, рано —

Походимо, посидимо —

На сей світ поглянем...

Поглянемо, моя доле...

Бач, який широкий,

Та високий, та веселий,

Ясний та глибокий...

Походимо ж, моя зоре...

Зійдемо на гору,

Спочинемо, а тим часом

Твої сестри-зорі

Безвічнії попід небом

Попливуть, засяють.

Підождемо ж, моя сестро,

Дружино святая!

Та нескверними устами

Помолимось Богу,

Та й рушимо тихесенько

В далеку дорогу —

Над Летою бездонною

Та каламутною.

Благослови мене, друже,

Славою святою.

А поки те, та се, та оне...

Ходімо просто-навпростець

До Ескулапа на ралець —

Чи не одурить він Харона

І Парку-пряху?.. І тойді,

Поки б химерив мудрий дід,

Творили б, лежа, епопею,

Парили б скрізь понад землею,

Та все б гекзаметри плели,

Та на горище б однесли

Мишам на снідання. А потім

Співали б прозу, та по нотах,

А не як-небудь... Друже мій,

О мій сопутниче святий!

Поки огонь не захолонув,

Ходімо лучче до Харона —

Через Лету бездонную

Та каламутную

Перепливем, перенесем

І славу святую —

Молодую безвічную.

Або цур їй, друже,

І без неї обійдуся —

Та як буду здужать,

То над самим Флегетоном

Або над Стіксом, у раю,

Неначе над Дніпром широким,

В гаю — предвічному гаю,

Поставлю хаточку, садочок

Кругом хатини насажу,

Прилинеш ти у холодочок,

Тебе, мов кралю, посажу.

Дніпро, Україну згадаєм,

Веселі селища в гаях,

Могили-гори на степах —

І веселенько заспіваєм..

 

 

   Учениця. 10 березня 1861 року Шевченко помер. 13 березня його поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.

Учень.  8 травня 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею доправлена до Москви., а потім у Київ.

У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати Т. Шевченка в Києві. Та Честахівський відстоював думку про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».

Вихователь. 20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» прах Шевченка потрапив до Канева. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі ,  а  22 травня  було відслужено в церкві панахиду  і прах віднесли на Чернечу гору.

Учень. В дні перемог і в дні поразок,

             В щасливі дні , і в  дні сумні

             Іду з дитинства до Тараса,

             Крізь глум юрби і суєту,

             Ні, не в минуле, а в майбутнє,

Учениця.  До тебе я, Тарасе йду.

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього, до живого,

У Всесвіт віршів  і поем

Учень.  І в дощ, і в сніг карбую кроки

             І чую, дивлячись в блакить:

             Реве та стогне Дніпр широкий.

             Щоб розбудити всіх, хто спить.

             Я не один іду до нього -

             Ідуть до нього тисячі.

             Неначе грішники до Бога

             Свої печалі несучи.

Вихователь.     І доки в римах Заповіту

                       Вогонь поезії не згас.

                      Той рух до сонця не спинити,

                       Бо зветься сонце те – Тарас.

Вихователь. Ось і перегорнули ми сторінки біографії національного пророка і генія, ще раз доторкнулися до його полум’яного  слова.

 

Народні прислів’я, приказки та частівки про Т. Шевченка:

• Шевченко на Вкраїні – як Пушкін у Росії.
• Шевченко народ захищав, а про себе забував.
• Тараса  думки  будуть  жити  віки.
• Хто Шевченка прочитав, той багатший  серцем  став…
• Шевченко дужий  був не  силою, а словом  мудрим.
• Тарасів  «Заповіт»  облетів  увесь  світ.
• Тарасів  «Кобзар» - народу  великий дар.
• Цар  Шевченка  гноїв, та  душі не зломив.
• Тарасівська  "Катерина" – це  народная  дитина.
• Шевченко  за народ  бідував,  бо  з  народу  сам  походжав.
• Шевченко  панів  викривав,  і  за  це  й  сам  страждав.
• Шевченкові  твори  сяють,  мов  ясні  зорі.
• Хто  читав  "Заповіт"  – рвав  кайдани,  рушив  гніт.
• В наш чудовий  час вічно  житиме  Тарас.

 

А я бажаю вам нести через усе життя натхненне Шевченкове слово.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Спеціальна школа відрізняється від загальноосвітньої тим, що створена для навчання дітей з особливими освітніми потребами, які потребують спеціальних умов, методик та корекційно-розвиткової підтримки.

Основні відмінності:

• Контингент учнів:
  • Загальноосвітня школа навчає дітей за типовими освітніми програмами.
  • Спеціальна школа призначена для дітей з порушеннями слуху, зору, мовлення, інтелектуального розвитку, опорно-рухового апарату та іншими особливими освітніми потребами.
• Освітні програми:
  • У загальноосвітній школі використовуються стандартні програми.
  • У спеціальній школі програми адаптовані або модифіковані відповідно до потреб учнів.
• Фахівці:
  • У спеціальній школі працюють дефектологи, логопеди, реабілітологи, практичні психологи та інші спеціалісти, які надають корекційно-розвиткові послуги.
• Організація навчання:
  • Класи у спеціальній школі зазвичай меншої наповнюваності.
  • Використовуються спеціальні методики, обладнання та засоби навчання.
• Мета навчання:
  • Окрім засвоєння знань, спеціальна школа приділяє значну увагу корекції порушень розвитку, соціалізації та підготовці до самостійного життя.

Водночас сьогодні багато дітей з особливими освітніми потребами можуть навчатися і в загальноосвітніх школах за інклюзивною формою навчання, якщо це відповідає їхнім потребам та рекомендаціям фахівців.