Тарас Шевченко і англійська література

Тарас Шевченко і англійська література

У рамках міжнародного аспекту підготовки до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, було домовлено про презентацію в США та в Україні нового перекладу англійською мовою "Кобзаря" Тараса Шевченка. Новий переклад зробив співробітник "Голосу Америки" Петро Фединський.

«Я не робив переклад  заради прибутку, а задля віри в Україну.  Бо так  заповів Тарас Шевченко!»Петро Фединський

Дотепер над донесенням Шевченкового слова до англомовного читача працювало понад 80 перекладачів. Майже всі поезії Шевченка відтворюють англійською мовою. Багато з них мають по декілька інтерпретацій. Зокрема, «Садок вишневий коло хати» - одинадцять, а «Заповіт» - двадцять.

Перше видання "Кобзаря" англійською мовою було здійснене у 1964 році в Канаді Ватсоном Кіркконелом та Констянтином Андрусишиним

Першу спробу представити Шевченка англомовному світові зробив 130 років тому Андрій Онуфрійович Гончаренко український емігрант у США. Він був уродженим лінгвістом, володів грецькою мовою, був обізнаний зі світовою історією та архітектурою. Крім епізодичних публікацій, які з’явилися раніше, треба відмітити 1 вересня 1868р., коли у «Віснику Аллеки» Гончаренко почав подавати в оригіналі уривки Шевченкових творів. Перша згадка про Шевченка

Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в бога ...... Уже прокликали до паю, А я собі у бур'яні Молюся богу... І не знаю, Чого маленькому мені Тойді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо, і село, Ягня, здається, веселилось! І сонце гріло, не пекло! Та недовго сонце гріло, Недовго молилось... Мені тринадцятий минало

Етель Ліліан Войнич. На початку ХХ століття серед перекладачів Шевченка англійською мовою виділяється Етель Ліліан Войнич – англійська письменниця і композитор, автор славнозвісного роману «Овід». Найкращі серед її перекладів — ”Заповіт” (найдосконаліший з усіх дотепер відомих двадцяти двох англомовних тлумачень), «Зоре моя вечірняя», «Мені однаково, чи буду».

Віра Річ: «Я вивчила українську, щоб перекладати Шевченка...»Віра Річ – дивовижна постать в історії світового українства. Її часто називали послом української культури в англомовному світі. Ніколи, ніде, нікого подібного до неї в нас не було. Її життя й праця – це без перебільшення, мужній подвиг в ім’я такої далекої й такої близької для неї України.

Український інститут Америки оголосив конкурс англомовних есе. Зазначена тема - «Чому сьогодні має значення Тарас Шевченко?»

In honor of the 200th anniversary of Ukrainian poet Taras Shevchenko on October 15, 2013 the Central Alley at Sedgwick Site in Cambridge University was named TARAS SHEVCHENKO WAY

Nowadays the Association of Ukrainians in Great Britain is the largest representative body of Ukrainians.

У рамках святкування у 2014 році 200-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка директором Музею імені Тараса Шевченка (Торонто, Канада) Людмилою Погорєловою на постійне зберігання передано документи (фото, друковані видання, буклети, брошури, газети, ін.) про діяльність музею та вшанування пам’яті Великого Кобзаря у Канаді протягом 1975-2014 рр.

США Вашингтон. Відкриття пам'ятника відбулося 27 червня 1964 року в присутності понад ста тисяч людей, відтоді 27 червня вважається українським днем в США.

Канада. Вінніпег. Монумент біля провінційного парламенту відкритий у 1961 році. Автор - канадський скульптор українського походження Лео Мол (Леонід Молодожанин)

When I am dead, bury me. In my beloved Ukraine,My tomb upon a grave mound high. Amid the spreading plain,So that the fields, the boundless steppes,The Dnieper's plunging shore. My eyes could see, my ears could hear. The mighty river roar. Testament, 1845

…Запекло, почервоніло І рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло, Боже небо голубеє І те помарніло. Поглянув я на ягнята! Не мої ягнята! Обернувся я на хати — Нема в мене хати! Не дав мені бог нічого!.. І хлинули сльози, Тяжкі сльози!.. 

…А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала, Та й почула, що я плачу. Прийшла, привітала, Утирала мої сльози І поцілувала ..... Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє... лани, гаї, сади!.. І ми, жартуючи, погнали Чужі ягнята до води. Бридня!.. а й досі, як згадаю, То серце плаче та болить, Чому господь не дав дожить Малого віку у тім раю. Умер би, орючи на ниві, Нічого б на світі не знав. Не був би в світі юродивим, Людей і бога не прокляв!

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: “Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись”. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… В казематі