Технології дистанційного навчання

Гарантія ефективності це - можливість повторення педагогічної технології будь-яким вчителем зі звичайним рівнем підготовки і в звичайних умовах. Молоді вчителі у сучасних умовах є мобільною, дієвою частиною освітньої спільноти, найбільш схильною сприймати зміни та брати в них активну участь. Інтеграція України в Європейський, світовий простір актуалізує завдання підготовки нової генерації вчителів, які добре володіють сучасними педагогічними технологіями. Можна без перебільшення стверджувати, що їх інтелектуальний і духовний потенціал в умовах інтеграційних процесів може значно розвинутись, якщо молоді вчителі будуть поінформовані про особливості різних педагогічних технологій Розглянимо одну з них, це технологія дистанційного навчання. В умовах інформаційного суспільства виникає об’єктивна потреба розробки і впровадження принципово інших освітніх технологій, адекватних новим задачам, що постають перед освітянською галуззю. У цьому зв’язку перспективними є технології дистанційного навчання, що реалізуються на основі новітніх телекомунікаційних систем. Технології дистанційного навчання – це сукупність знань та відомостей про методи, форми, прийоми та засоби організації освіти користувачів, розподілених у просторі та часі. Дослідженням дистанційного навчання займалися у різні часи як зарубіжні (Джон Даніель, Анна Канвер, Грег Кірслі), так і українські вчені – В.Г. Биков, Н.О. Думанський, Ю.О. Жук, В.І. Олійник та інші. В їхніх дослідженнях, зокрема, здійснено аналіз понять «дистанційне навчання», «дистанційна освіта», проаналізовано хронологію виникнення та розвитку дистанційної освіти, визначено особливості використання технічних засобів навчання та викладання. Доцільним буде звернути увагу на особливості застосування технологій дистанційного навчання в сучасних умовах. У реальному часі дистанційне навчання реалізується у таких режимах. Синхронний режим – це взаємодія між суб’єктами дистанційного навчання, під час якої учасники одночасно знаходяться в електронному освітньому оточенні або спілкуються в наслідок засобів аудіо та відеоконференції. Перевагою синхронного режиму навчання є те, що можна миттєво долучати учасників освітнього процесу відведений час до роботи. Учні можуть чути і бачити свого вчителя, поставити йому запитання, коли щось не є зрозумілим. Асинхронний режим – взаємодіяння у віддаленому навчанні, між вчителем та учнями із затримкою у часі, використовуючи при цьому форум, соціальні мережі, електрону пошту. Перевагами асинхронного режиму є те, що учні можуть вивчатися та виконувати завдання у зручний для них час і у власному темпі. Навчальні матеріали розміщуються педагогом в інтернеті, що дозволяє вихованцям переглядати інформацію для кращого засвоєння тієї чи іншої теми. Як показала практика наших днів найкращим варіантом отримання освіти є гібридне навчання. Воно здійснюється за допомогою поєднання синхронної форми навчання (наприклад відеоконференції) і водночас застосовання асинхронної форми навчання. Така форма навчання дає можливість учневі вибирати як йому зручніше працювати на кожному конкретному уроці та його етапі. Адже окремі види завдань доречно використовувати у синхронному режимі, а інші – у асинхронному. У свою чергу це сприятиме формуванню учнями власної траєкторії навчання, поєднуючи у роботі різні можливості. На мою думку, запровадження технологій дистанційного навчання передбачає корінну трансформацію моделі навчання. На відміну від традиційних відносин викладача-студента / учня (лекція, лабораторні заняття тощо) на перше місце виходить здатність здобувача освіти самостійно опрацьовувати інформацію з різних джерел. Зростає і навантаження на викладача, оскільки він має не лише обрати найбільш ефективну модель дистанційного навчання з орієнтацією на готовий чи створений власноруч веб-ресурс, але й враховувати значну кількість факторів: -синхронність / асинхронність навчання; -індивідуальні особливості сприйняття інформації здобувачем освіти (візуал, аудіал, кінестетик); -наявність / відсутність самомотивації у здобувача освіти до опрацювання значних обсягів інформації; Дистанційні технології навчання, які підтримують і забезпечують дистанційну освіту та посідають не останнє місце серед найсучасніших освітніх технологій, набули поширення в розвинутих країнах світу (зокрема США, західноєвропейські країни, Японія) Вже багато років ці країни вдало використовують дистанційну освіту. Кожна країна має певні особливості впровадження віддаленого навчання, які зумовлені її економічними, політичними та соціальними умовами. Вперше дистанційна освіта почала використовуватись з 1969 року у Відкритому університеті Великобританії. На цей час в університеті навчається більше 200 тис. осіб, а програми університету використовуються в 21 країні, в тому числі в Україні. У 1987 році створена Європейська Асоціація Університетів дистанційного навчання (ЄАУ ДН), до складу якої входять 17 організацій 199 членів з 15 країн Що таке дистанційна освіта? У літературі існує багато визначень дистанційної освіти. Це говорить про масштабність і багатомірність цього педагогічного явища. Отже, дистанційна освіта-це форма навчання, при якій учень отримує комплекс освітніх послуг і знаходиться на відстані від педагога та освітніх ресурсів. Для дистанційної освіти характерним є нова роль викладача. Викладача, який проводить навчання зі студентами дистанційної форми навчання, називають тьютором. Тьютор повинен добре володіти можливостями віртуального середовища, у якому розміщений дистанційний курс. Це дозволить урізноманітнити і покращити процес навчання. Тьютор має дотримуватися правил мережового етикету, поважати гідність студентів, демонструвати високу культуру при спілкуванні, бути взірцем для студентів. Для впровадження дистанційної освіти необхідно докласти великих зусиль, спрямованих на розробку дистанційних курсів. Дистанційний курс - це комплекс навчально-методичних матеріалів та освітніх послуг, створених у віртуальному навчальному середовищі для організації дистанційного навчання на основі інформаційних і комунікаційних технологій. Дистанційна освіта позитивно впливає на студента, формує самоорганізованість, прагнення до знань, уміння працювати з комп’ютерною технікою і самостійно приймати відповідні рішення. 2002 рік є початком повноцінного дистанційного навчання в Україні, саме цьому році відбулася реалізація навчання на відстані, підтримана Міністерством освіти і науки України. Впровадженням дистанційної освіти в українському освітньому просторі вважається 21. 01. 2004 року, (розроблене перше Положення про дистанційне навчання, ухвалене наказом № 40 Міністерства освіти і науки України). Наказом Міністерства освіти і науки України від 26.04. 2004р. № 335 створена Координаційна рада з розвитку системи дистанційного навчання. На неї покладаються питання нормативно-правового, науково-методичного та організаційного забезпечення, системотехнічного забезпечення та стандартизації дистанційного навчання, матеріально-технічного та кадрового забезпечення системи дистанційного навчання. Сьогодні порядок організації дистанційного навчання регулюється Положенням «Про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти» затвердженої наказом МОН України від 08.09.2020 № 1115. Згідно статистичних даних представлених МОН України, впродовж 2019-2020 навчального року працювало 182 школи, в котрих, учні перебували на дистанційній формі навчання. У теперішній час, таких шкіл, за інформацією місцевих органів у галузі освіти, уже 233. Серед них – 48 приватних установ та 185 державних закладів загальної середньої освіти. Тема дистанційного навчання є новою, цікавою й мало дослідженою. Події останніх років вивели її на перші рівні актуальності. Разом з тим, занурившись у систему дистанційного навчання стало зрозуміло, що дана форма роботи є не досконалою що і сформувало ряд питань як для освітнього середовища, так і для держави в цілому. Саме тому проблема дистанційного навчання, якою привабливою не видавалася б потребує ретельного дослідження. Чи є технологія дистанційного навчання інноваційною? Нововведення глибоко проникають у всі напрями професійної діяльності людей, а згодом стають предметом вивчення, аналізу та розповсюдження. Інновації на освітній ниві є результатами наукових досліджень викладачів, напрацьованого групового педагогічного досвіду. Однією із таких інноваційних схем у системі освіти є дистанційне навчання, яке дає можливість студентам вчитися, перебуваючи на будь-якій відстані від навчального закладу. Таким чином, технологія дистанційного навчання є інноваційною технологією.