Технології організації навчальної діяльності на уроках фізичної культури.

Про матеріал
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» - «Фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення її моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру. В особистому аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка виражається ступенем розвитку фізичних сил і рухових навичок, а також рівнем життєдіяльності людини та стану її здоров'я. Вона дозволяє за допомогою своїх специфічних засобів і методів розкрити потенційні фізичні можливості людини.
Перегляд файлу

 

Тема: Технології організації навчальної діяльності на уроках фізичної культури.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» - «Фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення її моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

В особистому аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка виражається ступенем розвитку фізичних сил і рухових навичок, а також рівнем життєдіяльності людини та стану її здоров'я. Вона дозволяє за допомогою своїх специфічних засобів і методів розкрити потенційні фізичні можливості людини.

Фізичне виховання є головним напрямком впровадження фізичної культури.

Однією із сторін фізичного виховання є навчання. У фізичному вихованні навчання характеризується як організований процес передачі і засвоєння систем спеціальних знань і рухових дій, спрямованих на фізичне і психічне вдосконалення людини.

Результатом навчання у фізичному вихованні є фізична освіта. Вона полягає в придбанні спеціальних систематизованих знань, рухових умінь і навичок, а також способів самостійного пізнання закономірностей рухової діяльності та вмінь використовувати їх у повсякденному житті.

Обсяг і зміст теоретичних знань, умінь і навичок у загальноосвітній школі визначається програмою з фізичного виховання, згідно з якою учні повинні знати:

- історичні аспекти українського спорту;

- поняття про «особисту фізичну культуру»;

- поняття про фізичний розвиток і фізичну підготовку;

- поняття про здоровий спосіб життя;

- роль спорту в формуванні особистості;

- оздоровче значення занять спортом;

- руховий режим учня і його значення;

- значення фізичної культури для здоров'я школярів;

- значення активного відпочинку в позаурочний час для здоров'я і працездатності;

- правила поведінки на заняттях фізичною культурою з метою запобігання травматизму;

- правила безпеки на уроках;

- надання першої допомоги у разі травмування, обмороження та перегрівання;

- попередження спортивного травматизму і патологічних станів організму;

- профілактика спортивного травматизму і патологічних станів організму;

- самострахування під час виконання фізичних вправ;

- правильне дихання під час виконання фізичних вправ;

- гігієнічні норми рухової активності;

- гігієнічні вимоги до занять фізичними вправами;

- одяг і взуття для занять фізичною культурою;

- правила загальної гігієни і санітарії;

- засоби попередження інфекційних захворювань;

- правила і методика загартовування;

- загартовування водою; правила купання у відкритих водоймах;

- харчування та руховий режим школярів;

- гігієнічні вимоги до раціонального харчування;

- питний режим, режим харчування;

- значення і методика корегуючої гімнастики для формування постави;

- правила поведінки в разі перших ознак захворювання;

- суб'єктивне відчуття, захисне і тренуюче значення втоми;

- дозування фізичних навантажень;

- зовнішні ознаки, стадії і біологічне значення втоми; ознаки перевтоми;

- засоби підвищення працездатності, прискорення відновлення;

- вплив занять фізичними вправами на основні системи і функції організму;

- згубний вплив шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики);

- державні тести і нормативи оцінки стану фізичної підготовленості;

- вплив фізичних вправ на розвиток основних фізичних якостей;

- правила розвитку сили, гнучкості, швидкості, спритності, витривалості;

- правила самоконтролю та безпеки під час виконання фізичних вправ;

- самоконтроль за станом організму під час виконання фізичних вправ;

- прийоми самоконтролю під час занять фізичними вправами;

- методика самостійних занять фізичними вправами;

- основні правила змагань із вивчених видів спорту;

- види туризму; організація і підготовка походу чи подорожі;

- фізичні вправи для підготовки до праці, служби в армії, надбання професії, гармонійного розвитку майбутньої матері.

Уміти:

- складати і виконувати комплекси вправ фізкультпаузи, ранкової гімнастики, для формування правильної постави і профілактики плоскостопості;

- виконувати комплекси вправ для розвитку сили, гнучкості, швидкості, спритності і витривалості;

- виконувати вправи комплексного тесту;

- виконувати бігові, стрибкові і метальні вправи;

- виконувати акробатичні вправи, вправи на приладах, опорні стрибки, лазіння по канату в 2 чи 3 прийоми;

- визначати пульс до і після навантаження;

- вести щоденник самоконтролю;

- страхувати, оцінювати техніку виконання вправ з різних розділів програми;

- встановлювати намет, вкладати рюкзак;

- орієнтуватися на місцевості різними способами;

- пересуватись на лижах різними способами;

- грати у волейбол, баскетбол, , футбол гандбол, рухливі чи народні ігри.

Основною формою фізичного виховання школярів, яка забезпечує необхідний рівень знань, умінь і навичок, передбачених навчальною програмою, є урок фізичної культури.

Уроки фізичної культури в комплексі з іншими предметами, позакласною та позашкільною роботою покликані забезпечувати всебічний гармонійний розвиток особистості школяра. Вони відрізняються від інших навчальних предметів тим, що їх специфічним змістом є рухова діяльність. Проте це не знижує її освітнього і виховного значення. У процесі педагогічно спрямованих занять фізичною культурою в учнів формуються теоретичні знання і практичні навички, уміння раціонально виконувати рухи в усіх видах діяльності. Уроки фізичної культури виховують у дітей дисциплінованість, самостійність, колективізм, сприяють підвищенню фізичної і розумової працездатності. Інструктивна спрямованість уроків фізичної культури визначає зміст і забезпечує реалізацію інших форм занять фізичними вправами школярів.

Якісне проведення уроків фізичної культури сприяє залученню учнів до самостійних занять фізичними вправами і в спортивних секціях.

Характерними рисами уроку, що відрізняють його від інших форм організації фізичного виховання є:

- яскраво виражена дидактична спрямованість;

- керівна роль учителя, що передбачає викладання предмета і виховання учнів;

- чітка регламентація діяльності учнів і дозування навантаження згідно з їхніми індивідуальними можливостями;

- постійний склад учнів та їхня вікова однорідність;

- зумовленість занять розкладом.

Ці риси підносять урок фізичної культури до рівня основної форми занять і створюють сприятливі умови для досягнення кінцевої мети навчання в школі -- підготовки всіх учнів до самостійного життя, творчої праці, формування в них потреби та вміння самостійно займатись фізичними вправами, зміцнювати своє здоров'я і систематично підтримувати належний рівень фізичної підготовки упродовж життя.

Успіх у досягненні даної мети залежить від багатьох чинників і в першу чергу від професійної підготовленості вчителя фізичної культури, яка складається з:

- науково-теоретичної підготовки;

- методичної підготовки;

- організаторської підготовки;

- підготовки з матеріально-технічного оснащення занять;

- підготовки зі страхування і виконання правил безпеки в процесі занять фізичними вправами.

Наявність у вчителя належної професійної підготовки буде сприяти виконанню ним таких дидактичних вимог до уроку:

- чіткість постановки мети і завдань уроку (характер завдань залежить від етапу процесу навчання -- ознайомлення, розучування, закріплення і вдосконалення);

- єдність освітніх, виховних і оздоровчих завдань (в ході організації навчальної діяльності на уроках вчитель повинен забезпечити не лише оволодіння руховими уміннями і навичками, розвиток фізичних якостей, засвоєння знань, але й виховувати особистісні якості -- сміливість, наполегливість, колективізм, почуття патріотизму, готовність до захисту Батьківщини і т.д. Кожен урок фізичної культури повинен розвивати в учня інтелект, моральність, фізичні здібності тощо);

- організаційна чіткість уроку, забезпечення керівної ролі вчителя (своєчасний початок уроку, усвідомлення учнями кінцевої мети уроку, раціональні способи керівництва навчальною діяльністю, використання активу класу, мотивація і стимулювання учнів тощо);

- доцільний добір засобів і методів навчання з урахуванням дидактичних цілей і завдань уроку (кожен урок повинен мати розвиваючий характер, включати нові вправи, методи і форми організації діяльності учнів і т.д.);

- поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи (на уроці вчитель озброює учнів уміннями і навичками самостійної роботи, прийомами самоосвіти і самоконтролю, формує культуру рухів, виховує потребу до систематичних занять фізичними вправами);

- забезпечення функціонування системи контролю знань, умінь і навичок учнів (усі дії учнів на уроці повинні оцінюватись, висуватись нові завдання, показуватись шляхи їх досягнення);

- дотримання безпеки травматизму на уроці (перевірка справності приладів, використання прийомів страхування, раціональне розміщення учнів при виконанні вправ з метання, зіскоків, лазіння по канату і т. ін.).

На відміну від інших, урок фізичної культури відрізняється труднощами організації навчальної діяльності учнів в умовах залу і спортивних майданчиків.

З одного боку, велику відповідальність у цьому плані накладає на вчителя підвищена небезпека травмування учнів. З іншого боку, демократизація змісту освіти повинна вести до демократизації форм навчання, а отже, самого уроку. Заорганізований, заформалізований урок давно став перепоною дальшого поліпшення фізичного виховання учнів. Пам'ятаймо, що нудні уроки, на думку Ж. Руссо, можуть викликати в учнів тільки ненависть до вчителя і до того, що він викладає. Усе це зобов'язує педагога, виходячи із завдань, змісту і місця проведення уроку, віку дітей, організувати їх так, щоб одержати високий освітній, оздоровчий і виховний ефект, уникнути нераціональної витрати часу і травм, наблизити урок до життя природними формами людського спілкування, що буде сприяти вільному розвиткові дітей.

Для організації учнів на практиці користуються: 1) елементарними способами управління; 2) різними способами виконання учнями вправ; 3) методами організації їхньої діяльності.

Елементарні способи управління -- це шикування і перешикування для спільних дій, показу і виконання вправ; перехід від одного місця занять до іншого; розпорядження для виконання окремих завдань щодо обслуговування занять; індивідуальні завдання під час засвоєння вправ і виховання фізичних якостей тощо.

Серед способів виконання вправ розрізняють одночасний, почерговий, поточний поперемінний і позмінний.

Одночасне виконання вправи, коли учні одночасно виконують одне або різні завдання, може бути пов'язане із завданнями в парах, трійках (одні виконують, а інші підтримують, страхують, спостерігають, оцінюють, дають вказівки).

Почерговий спосіб полягає в тому, що кожен учень починає виконувати вправу тільки після закінчення роботи попереднім, і застосовується переважно на першому етапі навчання.

За поточного способу кожен учень залучається до роботи перед закінченням виконання вправ попередніми (перекиди на акробатичній дошці, опорний стрибок). Цей спосіб використовується в тих випадках, коли вправа вже засвоєна і забезпечена належна страховка.

Досить поширений поперемінний спосіб виконання вправ. Наприклад, під час вивчення метання м'ячика в ціль або передачі м'яча в баскетболі учні стають у дві шеренги обличчям один до одного. Вправа виконується учнями то однієї, то другої шеренги. Цей спосіб виконання вправ дає змогу налагодити взаємонавчання і взаємооцінку учнів Він може застосовуватися на всіх етапах.

Позмінне виконання вправ ("хвилями" по 4-6 і більше учнів) використовується залежно від якості обладнання місця занять, наявності приладів, дрібного інвентаря.

Вибір елементарних способів управління і виконання вправ учнями залежить від окремого завдання і його складності, інтенсивності дій і допустимого сумарного навантаження, умов роботи (температури повітря, стану учнів, матеріальних умов) Наприклад, під час виконання стрибків зі скакалкою більшість учителів використовують одночасний спосіб виконання вправи. Після такої одночасної роботи всі діти потім одночасно відпочивають, а значно ефективніше в даній І подібних ситуаціях пропонувати поперемінний спосіб коли половина учнів виконує серп стрибків, друга зміна, відпочиваючи, витрачає час раціонально спостерігає, контролює й оцінює спроби однокласників

Наявність елементарних способів управління учнями і способів виконання ними завдань дає змогу найбільш ефективно використовувати методи організації діяльності учнів. У практиці роботи застосовуються фронтальний, груповий та індивідуальний методи організації

Суть фронтального методу полягає в тому, що всі учні класу водночас залучаються до виконання одного завдання Він доцільний під час ознайомлення учнів Із новим матеріалом, розучуванні порівняно простих вправ, що не потребують особливої страховки І допомоги, а також під час вдосконалення добре засвоєних вправ Максимальне охоплення учнів руховою діяльністю дає змогу досягати високої щільності занять

Фронтальний метод організації праці школярів вимагає ретельної підготовки до уроку, створює можливість найкраще контролювати хід навчання Тримаючи весь клас у полі зору, вчитель може з достатньою точністю визначити готовність учнів до навчання, рівень засвоєння вправ Використовуючи цей метод, можна досягти високого тренувального ефекту занять

Фронтальний метод є основним в організації фізичного виховання молодших школярів.

Під час поглибленого розучування складних вправ часто використовують груповий метод, що дає змогу краще дозувати навантаження, спостерігати за виконанням завдань учнями, виправляти помилки Однак варто пам'ятати застосування цього методу призводить до помітного зниження моторної щільності уроку. Тому якщо на уроці не використовуються багатопропускні прилади, а його зміст вимагає великих перерв між виконанням окремих спроб, такі часові проміжки знижують робочу установку І функціональну готовність до чергових зусиль У таких ситуаціях пропонуємо додаткові завдання. При цьому, якщо провідна установка в занятті на засвоєння техніки І високу якість виконання вправ, то додаткові завдання повинні бути пов'язані з основним матеріалом Виконання завдань, не пов'язаних Із засвоюваними на уроці вправами, відволікає увагу школярів І знижує ефективність навчання Якщо ж заняття спрямовується на високий результат у вправах Із високим навантаженням, то додаткові завдання даються на інші групи м'язів, що сприяє прискоренню процесів відновлення

За використання групового методу організації дуже важливим є вибір принципу розподілу учнів на групи. Раціональним слід вважати розподіл учнів за рівнем їхньої підготовленості. Однак при цьому не принижуйте гідності дітей, для чого по-перше, забезпечуйте можливість міграції учнів Із групи в групу (залежно від навчальних успіхів), а по-друге, для вивчення кожного нового розділу програми формуйте нові групи. Можливий розподіл учнів на групи за симпатіями, бажаннями, творчими здібностями. Цінним тут є загострення почуття відповідальності кожного члена групи за успіх товаришів.

Груповий метод сприяє розвиткові самодіяльності учнів, їх активізації, розгортанню змагання за успішне розв'язання завдань уроку

Застосування групового методу організації навчальної діяльності на уроці можливе лише за умови кваліфікованої допомоги вчителю з боку фізкультурного активу При цьому треба керуватися розумінням, що не кожна дитина -- організатор, не кожного можна навчити цього мистецтва, але й підлеглим він не може бути весь час Тому слід прагнути до того, аби кожна група поступово перетворювалась у колективного організатора, а з нею -- кожен учень формував організаторські здібності Для цього групі доцільно формувати не прямолінійні відносини "керівник -- підлеглий", а відносини співдружності "усім треба виконати одне завдання"

Характеризуючи груповий метод, не можна не згадати про формування малих груп, команд і пар, не підкреслити їхню роль у процесі навчання, виховання фізичних якостей, прийому контрольних нормативів Наприклад, забіги на уроках легкої атлетики рекомендують формувати за близькими, але не однаковими результатами Отже, учням з низькими показниками створюється можливість поліпшити їх, а для сильніших проводять додаткові забіги, що теж позитивно позначається на їхніх результатах

Формуючи пари на ігрових уроках, партнерами до слабопідготовлених учнів ставлять кращих іноді в ролі партнерів і помічників виступають учні різної статі Проте вчителю слід також знати, що під час складання проб на пластову відзнаку вправності пластуни біжать поодинці. Це, зрозуміло, сприяє вихованню волі та наполегливості у досягненні мети

Груповий метод дозволяє певною мірою індивідуалізувати процес фізичного виховання за рахунок диференціації методів, засобів та інтенсивності навчальної діяльності відносно рівня підготовленості окремих груп учнів

Проте не завжди групова діяльність сприяє підвищенню ефективності навчання. Для цього необхідно формувати контактні групи 5 певним чисельним мінімумом та максимумом ЇЇ членів. Психологами встановлено, що ефективна колективна діяльність починається у групі, що складається з 7+2 учнів. За меншої їх кількості не формується колектив, за більшої -- група розпадається на мікроколективи. Рекомендована наповнюванісгь групи забезпечує стимулюючий втілив колективу на особу й одночасно створює сприятливі умови для індивідуалізації навчання.

Суть індивідуального методу організації навчальної праці школярів полягає в тому, що окремі учні, отримавши те чи інше завдання, повинні тут же самостійно його виконувати. Цей метод підходить більше старшокласникам; може використовуватись у всіх частинах уроку і дає змогу застосовувати доступний кожному темп засвоєння вправ, запропонувати найраціональнішу індивідуальну послідовність навчання і потрібні підготовчі вправи.

У деяких методичних посібниках виділяють метод колового тренування як самостійний метод організації діяльності учнів. Однак за своєю організацією він суттєво не відрізняється від групового, і таке виділення можна вважати виправданим лише, враховуючи можливість колового тренування, для закріплення вивченого матеріалу і виховання фізичних здібностей.

Залежно від віку, статі та кількості учнів, рівня підготовки та етапу навчання, специфіки навчального матеріалу і завдань кожен із методів має різну ефективність. Тому протягом 45 хв. уроку бажано (залежно від названих та інших обставин) змінювати методи організації, підбираючи кожен раз найдоцільніші.

Результати проведених нами спостережень й аналізу уроків фізичної культури свідчать, що педагоги часто більше уваги приділяють на уроці організації і ''дисципліні" учнів, ніж засвоєнню вправ і вихованню фізичних якостей, забуваючи, що основним критерієм результативної діяльності учнів є зрушення у фізичному розвитку і фізичній освіті школярів. Отже, відбувається зміщення акцентів: засіб перетворюється в мету, що вкрай недопустимо.

Підготовку вчителя до уроку можна поділити на два етапи: 1) попередня підготовка 2) безпосередня підготовка.

Етап попередньої підготовки передбачає аналіз результативності роботи за минулий рік, виявлення позитивних моментів, хиб і прорахунків, пошук шляхів їх усунення та проектування (планування) діяльності на наступний рік.

Мета цього етапу полягає у створенні системи націлення учнів на досягнення конкретних результатів і, в зв'язку з цим, у раціональному розміщенні засобів протягом року. Водночас, на першому етапі формується система закріплення вивчених вправ шляхом періодичного повторення та систематичної самостійної роботи школярів.

На етапі безпосередньої підготовки до уроку вчитель виконує великий обсяг роботи, зокрема, щодо змістовного, організаційного, методичного І матеріального забезпечення уроків, їх побудови. Технологія безпосередньої підготовки вчителя до уроку передбачає послідовне виконання ним низки дій (операцій), а саме:

1) конкретизує завдання уроку. Під час планування навчального матеріалу завдання уроків уже були сформовані, але у процесі роботи може бути виявлено, що запропонований учителем темп педагогічних дій щодо засвоєння конкретних вправ занадто високий (або низький), тому безпосередня підготовка і починається з уточнення завдань і вибору оптимального варіанта їх розв'язання (з урахуванням конкретних обставин);

2) добирає відповідні засоби для вирішення висунутих завдань При цьому враховується, що розв'язання одних і тих же завдань можливе різними засобами, але для кожного конкретного випадку (на різних етапах навчання, в різних умовах) засоби мають різну ефективність Учитель зобов'язаний обирати найдоцільніші, що дають змогу забезпечити вирішення водночас кількох завдань і найкоротшим шляхом вести учнів до мети,

3) здійснює організаційно-методичне забезпечення, тобто підбирає методи І форми організації навчальної діяльності, визначає розміщення І шляхи переміщення учнів, способи розташування і прибирання приладів, роздачі та збору інвентарю, економлячи дорогоцінні секунди уроку Водночас передбачаються заходи попередження травм, прийоми активізації учнів, оптимальне співвідношення і органічна єдність застосування репродуктивних І продуктивних методів навчання, а також оздоровчі та виховні впливи наступного уроку,

4) здійснює рухову підготовку до уроку, пов'язану з необхідністю постійно підтримувати належну власну спортивну форму Учитель повинен уміти показати всі запропоновані дітям вправи на рівні результатів, передбачених контрольними нормативами для учнів

Перед уроком педагогу слід спробувати виконати нові підготовчі та підвідні вправи, бути готовим виконати або проімітувати виконання вправ, запланованих на наступний урок

Рухову підготовку напередодні уроку в спортивному залі, на майданчику вчитель може поєднати з підготовкою активу до наступного заняття У деяких школах такі спільні заняття вчителя з активістами в позаурочний час стали доброю традицією

Особливо в перші роки роботи вчитель повинен багато працювати над удосконаленням міміки, жестів, формуванням навичок страхування, проведення і надання фізичної допомоги учням під час виконання ними вправ,

5) забезпечує теоретичну і мовну підготовку. Учитель повинен мати ґрунтовні знання, які йому належить передавати учням, досконало опанувати мову і методику повідомлення (передачі) теоретичних відомостей, щоби не знизити рухову активність учнів.

Варто також пам'ятати, що мовлення впливає не тільки на свідомість, а й на почуття школярів. Умілою подачею команди вчитель може підкреслити характер руху (м'який, плавний, різкий), регулювати з її допомогою рівень фізичних зусиль і викликати необхідну зворотну реакцію дітей. У зв'язку з цим напередодні кожного уроку вчитель повинен відновити в пам'яті ту інформацію, яку буде повідомляти юнакам і дівчатам, визначити й місце і форму передачі (у вигляді зауважень, оцінок, запитань, обговорень, коротких бесід тощо)

Старанно обирайте потрібні для кожного конкретного випадку слова, правильно будуйте речення. Краще говорити просто і дохідливе. Переважно учні прискіпливо зауважують неправильне наголошування слів. У різних ситуаціях потрібен різний темп мовлення якщо вчитель виправляє помилки, доцільно говорити повільно, у бесідах, розповідях, поясненнях використовують середній темп, керуючи іграми, можна прискорити темп

Тоном мовлення на уроці досягають певного емоційного стану. Він може бути урочистим, святковим (підсумовування змагань, на спортивних вечорах, святах), задушевним (під час підготовки до подолання труднощів), радісним або сумним (після перемоги або поразки), обурливим (за порушення дисципліни). Небажаним є менторський тон, котрий відштовхує учнів

Впевнена, вольова мова сприяє успішному керуванню класом Управляйте і динамікою звучання голосу "Учителі-крикуни" не досягають бажаної дисципліни, оскільки учні адаптуються до сильного звучання голосу і якщо інколи необхідно підвищити голос, то це вже не дає очікуваного ефекту Команди і розпорядження, подані занадто тихо, змушують школярів напружувати слух, що їх швидко втомлює і робить неуважними

Всіляко уникайте монотонного мовлення, говорити треба, підвищуючи і понижуючи голос, згідно зі змістом слова або речення, а також дії учнів.

Велике значення в мовленні вчителя має дикція -- чітка і виразна вимова слів і фраз

Правильна вимова тісно пов'язана зі знанням термінології Неприпустимо користуватись неправильними, а іноді й вульгарними висловами

Мовна підготовка набуває виняткового значення у зв'язку з прийняттям закону про державність української мови,

6) здійснює матеріальне забезпечення уроку. У цьому плані робота ведеться у трьох напрямах по-перше, вдосконалення, оновлення і створення відповідного матеріалу для чергового уроку, по-друге, підготовка наявних приладів, інвентарю й обладнання, по-третє, створення умов для проведення наступної серп уроків

Перший напрям полягає у виготовленні напередодні заняття дрібного інвентарю (гранат, обручів, набивних м'ячів, гімнастичних палиць тощо) в умовах шкільної майстерні силами вчителя і учня, поліпшенні стану розмітки, підготовці наочних посібників, музичних засобів Навчальних карток, різноманітних технічних пристосувань для налагодження контролю І самоконтролю, поліпшення якості виконання вправ

Другий напрям забезпечується безпосередньо перед заняттям і передбачає підготовку місця проведення уроку (гігієнічні умови, місця приземлення, установка приладів, інвентарю, прапорців, рулеток тощо) До цієї підготовки слід залучати чергових учнів і тимчасово звільнених від занять

Третій напрям полягає у тому, що під час проведення однієї серії уроків учитель (передусім початківець) повинен турбуватися про забезпечення нормальних умов для засвоєння матеріалу наступної серії уроків (за принципом народної мудрості '"готуй сани влітку");

7) турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан, пам'ятаючи, що діти сприймають особу педагога такою, якою бачать її. "Ваш одяг і зовнішній вигляд скажуть за вас раніше, ніж ви встигнете промовити перше слово" (Міло Френк).

У процесі здійснення названих технологічних операцій, тобто підготовки до уроку, вчитель робить різні записи, помітки, рисунки, схеми, оформляючи їх у вигляді конспекту. Спрямовані вчителем, готуються до уроку й учні. Суть їхньої підготовки полягає: по-перше, у виконанні домашніх навчальних завдань щодо виховання фізичних якостей і засвоєння елементів техніки вправ, включаючи завдання, пов'язані з ідеомоторною підготовкою; по-друге, у виготовленні дітьми в домашніх умовах дрібного інвентарю, необхідного для виконання домашніх завдань та роботи на уроках; по-третє, у підготовці належним чином спортивної форми та елементів екіпіровки; по-четверте, у репетиційній підготовці частини учнів до виконання певних функцій учителя на уроці.

Урок фізичної культури - основна форма фізичного виховання школярів. На уроках в учнів виховуються морально-вольові якості особистості формується розуміння того, що піклування про своє здоров'я та фізичну підготовку є не тільки особистим, а і суспільним обов'язком, виробляється потреба до повсякденних занять фізичними вправами. Учні навчаються життєво важливих рухових дій. їх виконання в різних умовах, отримують відповідні знання, що допомагають самостійно займатися фізичними вправами; виховують рухові якості, необхідні в практичному житті людини. Уроки фізичної культури сприяють зміцненню здоров'я дитини, всебічному та гармонійному розвиткові.

У зв'язку з цим одним із важливих завдань для вчителів, батьків, пропагандистів фізичної культури е необхідність спрямовувати роботу на виховання в дітей стійкого інтересу до занять фізичними вправами.

Початок навчання в школі змінює вид дальності учня - рухову (ігрову) діяльність на навчальну. На уроках фізкультури процес зміни видів діяльності проходить своєрідно. На початку навчання діти ставляться до занять, як до гри, як до можливості рухатися, чим ї задовольняють природну потребу руху.

Час початкового навчання займає особливе значення щодо виникнення і розвитку в школяра інтересу до фізичної культури. На цей процес впливають батьки, вчителі, учнівський колектив, засоби юсової інформації, література.

Велике значення для прищеплення інтересу до фізичної культури має сім'я. Інтерес виникає і стане стійким та дійовим, якщо батьки залучать дитину до занять фізичними вправами ще з дошкільного віку, створять для цього умови, покажуть особистий приклад.

Виховує в молодших школярів позитивне ставлення до занять фізичними вправами і особистий приклад вчителя. Разом з професійними якостями суттєве значення мають такі риси вчителя: підтягнутість, акуратність, спритність, краса рухів, уміння показати фізичну вправу та дохідливо пояснити її.

Фізичний розвиток та міцне здоров'я необхідне всім дітям, а це можливо досягти лише тоді, коли сформований у кожного з них стійкий інтерес до занять фізичною культурою.

 

docx
Додано
19 березня 2021
Переглядів
2302
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку