Технологічна картка до уроку літератури рідного краю 5 клас. Ольга Ліщук казка"Насінинка

 

Технологічна карта уроку української літератури (ЛРК)

Урок № ___

ПІБ учителя: _Лазарєва Світлана Василівна

Клас: _5

Тема уроку: _Ольга Ліщук. Казка «Насінинка»

Цілі уроку:

Навчальні – подати відомості про життя письменниці, ознайомити із збіркою «Казки Старої Шовковиці»; удосконалювати навички виразного читання, уміння аналізувати прочитане, самостійно робити висновки;

Розвивальні - зацікавити учнів літературою письменників-земляків; розвивати зв’язне мовлення, навички критичного мислення, уміння давати оцінку прочитаним творам, висловлювати власні судження, розуміти свої емоції;

Виховні – виховувати стійкість,  прагнення робити добро; усвідомлювати потребу уважного ставлення до ближнього

Обладнання уроку: Портрет О.Ліщук, текст казки «Насінинка», картка «Відповідність», таблиця «Колесо емоцій»  Роберта Плутчика, аудіозапис пісні «Ой, для чого ж очі маю..»

Тип уроку: Засвоєння нових знань і формування вмінь і навичок

 

Предметні компетенції учнів на уроці:  Літературознавча :

ознайомити учнів з творчістю Ольги Ліщук та її творчим доробком, зокрема збіркою «Казки Старої Шовковиці»; удосконалювати навички виразного читання, уміння аналізувати прочитаний твір; формувати уміння чітко робити висновки щодо прочитаного.

 

 

Основні поняття	Основні знання	Основні вміння
Літературна казка	Знають текст казки «Насінинка», основні відомості про автора.	Аналізують зміст казки, характеризують героїв, розуміють їх емоційний стан.
Література рідного краю		Виразно читають текст, дають розгорнуті відповіді на питання, спираючись на власний досвід; визначають тему, основну думку.
		Формулюють своє ставлення до прочитаного, вміють обгрунтувати.

 

Ключові компетентності:

 спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовою: формування умінь розуміти україномовні тексти різних жанрів і стилів; цінувати красу і багатства української мови;

інформаційно-цифрова компетентність: формування умінь працювати в різних пошукових системах для отримання потрібної інформації;

уміння вчитися: формування умінь користуватися різними джерелами інформації; постійно поповнювати власний словниковий запас.

ініціативність і підприємливість: формування умінь презентувати власні ідеї та ініціативи чітко, грамотно, використовуючи доцільні мовні засоби;

обізнаність та самовираження у сфері  культури: формування умінь висловлювати власні судження;

екологічна грамотність і здорове життя: формування умінь бережливо ставитися до природи як важливого чинника реалізації особистості.

 

 

Наскрізні лінії: «Громадянська відповідальність», «Екологічна безпека та сталий розвиток»

 

 

 

 

 

 

 

Хід уроку

 

Етап уроку		Завдання етапу	Зміст (порядок проведення/конспект уроку)	ФОНД*	Діяльність учителя	Діяльність учня
1 Вступна (організаційна) частина	1хв.	Підготувати учнів до роботи на уроці в цілому і на кожному конкретному етапі уроку	Вітання		Вітається, запрошує до роботи.	Вітається
Актуалізація опорних знань учнів	2хв.	Активізувати навчально-пізнавальну діяльность учнів.	Бесіда: -Чим літературна казка відрізняється від народної? -Як ви гадаєте, у сучасному світі живуть казкарі? А ви б хотіли з ними зустрітися? Про що б ви спитали?	Ф	Запитує, доповнює, уточнює.	Відповідає на питання. Доповнює.
Мотивація і стимулювання навчальної діяльності	4хв.	Підготувати до свідомого сприйняття матеріалу, стимулювання пізнавального інтересу.	1.Слухання аудіозапису пісні на слова О.Ліщук «Ой, для чого ж очі маю…». https://www.chitalnya.ru/work/1156732/?fbclid=IwAR18zbsURIGE_wubFbO0RrZqNwjXW_q2XUN0Q_5epDulIS0xJuXZhI9j_1A 2.Бесіда: Чи сподобалась вам пісня? Про що вона? Ви б хотіли дізнатися більше про авторку?	Ф	Запитує.	Слухає, висловлює власні враження, відповідає.
Повідомлення теми, Залучення учнів до мети і завдань уроку цілеспрямованої, активної навчальної діяльності.	6хв.	Повідомити тему уроку, залучити учнів до цілеспрямованої навчальної діяльності.	1.Вступне слово вчителя.(Додаток1 2.Рольова гра «Зустріч з письменницею Ольгою Ліщук» (Додаток 1) 3. «Словесне малювання» Питання до учнів: Діти, якою ви уявляєте стару Шовковицю? А у вас на подвір’ї є таке дерево, яке б могло розповісти вам казку? Пофантазуйте.	Ф	Розповідає.	Три учні, які отримали індивідуальне домашнє завдання, розігрують інтерв’ю з авторкою.     Слухає, описує образ старої Шовковиці, відповідає на питання з власного досвіду.
Вивчення нового матеріалу Сприймання і осмислення учнями навчального матеріалу	22хв	Організувати роботи над осмисленням тексту казки.	1.Робота з колесом  Роберта Плутчика. 2.Бесіда за змістом казки.(Додаток 2) 3. Вправа «На відповідність».(Додаток 3) 4.Робота в групах: 1 група: скласти ланцюжок емоцій головного героя (письмово), пояснити виникнення тої чи іншої емоції (усно). 2 група: підготувати виразне читання уривку. 3 група: скласти гроно «Риси характеру Насінинки». 4 група: скласти сенкан на тему «Насінинка». 5. Групи презентують свою роботу.	І   Ф     І         Г	Запитує, перевіряє, координує роботу в групах, слухає, коментує, доповнює.	Розповідає про своє враження про казку «Насінинка» та про емоції, які виникли під час читання. Відповідає на питання за змістом казки. Установлює відповідність між героєм та цитатою, яка належить йому. Працює в групі над отриманим завданням, комунікує з іншими учнями.
Узагальнення і систематизація знань	5хв.	Узагальнити отримані знання, зробити висновки щодо вивчення твору письменниці.	1.Прийом «Мікрофон» (відповісти на питання: «Чого навчила мене ця казка?») 2.Прийом «незакінчене речення» (оберіть речення, які б вам хотілося продовжити, закінчіть їх) --Коли я прочитав казку, то… --Мене ця казка здивувала … --Мені захотілося прочитати інші казки Оьги Ліщук, тому що… -Ользі Ліщук я бажаю… 3. Заключне слово вчителя.	Ф	Слухає відповіді учнів. Підводить підсумок уроку	Відповідає на питання, обирає і закінчує речення.
Підбиття підсумків уроку (рефлексія)	2хв.	Перевірити психоемоційний стан учнів.	Інтерактивний прийом «Намалюй настрій»			Малює смайлик на аркуші відповідного кольору.
Повідомлення домашнього завдання	3хв.	Повідомити учням зміст домашнього завдання, пояснити методику його виконання	Завдання за вибором: 1) написати листа авторці; 2) намалювати стару Шовковицю		Пояснює домашнє завдання.	Слухає, задає питання, записує в щоденник домашнє завдання.

 

 

 

Література:

1. Ліщук Ольга Миколаївна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://uk.wikipedia.org/wiki/Ліщук_Ольга_Миколаївна
2. Сказки старой шелковицы: запорожская писательница презентовала книгу для детей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iz.com.ua/zaporoje/zaporozhskaya-pisatelnitsa-prezentovala-knigu-dlya-detey
3. Ольга Ліщук “Казки старої Шовковиці” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://arkush.net/book/904/2
4. Ольга Ліщук “ Ой, для чого ж очі маю” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://www.chitalnya.ru/work/1156732/?fbclid=IwAR3TmxyYKbKW8rJy10qeh-Kdf5GFu_Xe7oZINH-d7DgveBBqD9bcVflkB0Q

 

 

Додатки: 

 

Додаток 1

Рольова гра «Інтерв’ю з письменницею»

Учитель

Ольга Миколаївна Ліщук  народилася 1 липня 1966 року в Казахстані. Згодом родина переїхала  в село Сухоіванівку (нині смт Степногірськ Василівського району), де закінчила Кам’янську середню школу із золотою медаллю у 1982 році, а також фармацевтичний факультет  Запорізького медичного інституту з червоним дипломом. Працювала в аптеках Запоріжжя та області. Деякий час була "аптечним лікарем" в госпіталях Північної Африки та Близького Сходу.

На даний момент – авторка має поетичні збірки, пісенники та фантастичні повісті: «Чудеса по заказу» (2015), «Щоб легше йти» (2016) «Пісня моя» (2016), «Стрибок» (2015), «Прибуття» (2017), «Осінній зорепад» (2017), «Зірки не розкажуть» (2020). Крім літературної діяльності, Ольга Миколаївна є композитором і поклала пісні на слова багатьох запорізьких авторів. Член Національної спілки письменників України, міської організації композиторів Запоріжжя та Всеукраїнської асоціації "Весела Січ" імені Петра Ребра. Працює в аптечній мережі НВПП "Олєкс".

 

Учень:- Ольго Миколаївно, розкажіть, будь ласка, про вашу збірку «Казки старої Шовковиці».

ОМ.Ліщук:- У збірку ввійшли 5 казок, я сама ілюструвала її. Ця книга, діти, саме для вас.

Учень:-Про що вона?

О.Ліщук:- Вона про різноманітність природи, про добро, надію і про те, що потрібно завжди вірити в краще і мріяти.

Учень:-- Чого вчать ваші казки?

О.Ліщук:-- Вони вчать придивлятись до навколишнього світу і відчувати його красу. Вони розповідають, що світ живий, що треба поважати кожне життя.

Учень:-- Ольго Миколаївно, звідки така назва?

О.Ліщук:-- Назва не випадкова. Коли я була маленькою (далі матеріал з пер.видання)…

Учень:-А яку казку ви написали першою?

О.Ліщук:--«Насінинку». Це теж історія з життя (розповідь). Діти, всі мої казки—це історії з життя. Я дуже люблю природу і вважаю, що ми повинні оберігати її. Зараз я працюю в Приморську, і мені непри ємно бачити, як влітку дорослі знищують медуз і привчають до цього дітей. Діти, будьте уважними до світу навкруги, поважайте життя кожної живої істоти.

Учень:--Ольго Миколаївно, ми вам вдячні за прекрасні казки і чудову розповідь про історію їх створення.

 

 

 

 

Додаток 2

Запитання за змістом казки.

-Назвіть героїв казки.

-Чи доводилося вам вдома спостерігати картину, описану на початку казки?

-Про що мріяла Насінинка?

-Яка прикра пригода сталася з Насінинкою?

-Яке враження справила на вас М’ята? Обгрунтуйте.

-Як мешканці саду готувалися до зустрічі з Сонцем?

-Яку пораду дав Перший Сонячний Промінь Насінинці? Чи скористалася Насінинка порадою?

-Як Насінинка опинилася в сприятливих умовах? Яке враження справив на вас Маленький  Хлопчик? Які риси характеру йому притаманні? В чому ви можете взяти з нього приклад?

-Яким чином Насінинка віддячила Маленькому Хлопчикові?

-Чому люди не зривали жовтий огірок?

- В чому полягало щастя для Насінинки?

-Хто з героїв найбільше підтримав і допоміг Насінинці?

 

 

 

 

                

Додаток 3

 

Картка

Установіть відповідність між героєм та його цитатою.

1) Маленький Хлопчик

2) Хризантема

3) М’ята

4) Перший Сонячний промінь

5) Мама

6) Насінинка

7) Роса

8) Павучок

 

А) «Змирися—не судилося тобі стати рослиною».

Б) «Молодь! Кожна дрібниця для молодих набуває розмірів Всесвіту».

В) «Сонечко зустрічатимемо! Подивись—усі готуються! Швидко берися за розум!»

Г) «То працюй! Дитино, в тобі криється сила дорослої рослини! Хапайся за життя! Майбутнє залежить виключно від тебе!»

Д) «А давай ми його пересадимо!»

Є) «Цікаво! Вперше бачу в садку таку рослину… Але рада вас вітати».

Ж) «…день сьогодні для цього хороший. Іди, пошукай йому місце».

З) «Дивіться всі і радійте за мене!»

НАСIНИНКА

У шухляді, в барвистому паперовому пакетику, спало насіння. В пакетику було темно, прохолодно й затишно. Але одна Насінинка лише дрімала – вона мріяла про світ, який ще не знала, і зосереджено перевіряла, чи добре вона пам’ятає, як потрібно правильно виходити зі сну й проростати, щоб стати гарною рослиною.

Аж ось… Так!!! Насінинка побачила світло, а за мить опинилася на вологій м’якій ганчірочці, яку дбайливі руки прикрили зверху серветкою. Час прокидатися! Насінинка почала старанно всмоктувати вологу, щоб розбухнути й відкрити тверду оболонку, випускаючи маленьке коріннячко. Яка радість! Як приємно виконувати своє призначення! Мисочка з насінням стояла на підвіконні – щоб було тепло і від батареї опалення в хаті, і від травневого Сонечка з вулиці. На цьому ж підвіконні полюбляв грітися і рудий хазяйський Кіт, а його заспокійливе мурчання допомагало насінинкам приходити до тями після довгого сну.

Минуло небагато часу, і ті ж руки почали брати насіння та висаджувати його в підготовлені луночки на городі. Наша Насінинка була щаслива: ось-ось настане і її черга! Але… Що це?!? Коріннячко зачепилося за нитку, тому втрималося, коли Людина трусила ганчірочку, перевіряючи, чи все висадила.

А тоді… пішла з городу, не чуючи відчайдушного благання Насінинки:

– Ні! Ні!!! Ще я!!! Зачекайте!!!

Людина підійшла до крана, відкрила його й почала прати ганчірочку. Потужний потік води підхопив Насінинку, проніс її вздовж цементного рівчачка й викинув на вологу землю…

Коли Насінинка оговталася, вона зрозуміла, що все не так уже й погано: є земля, щоб росло коріннячко, є вода, щоб пити. Трохи прохолодно і якось незатишно, але то вже таке… Ой, а хто це поряд? Міцні розгалужені стовбури стрімко підносять угору яскраве листя молодих рослин – яка краса! Ото б із ними потоваришувати!

– Хто ви? – приязно запитала зачарована Насінинка.

– Я – М’ята, до того ж – особливого сорту! Я вже почала цвісти, щоб ти знала! – гордовито відповіла найближча рослина. – Але й не мрій, що ти будеш моєю сусідкою.

– Чому? Я вам не подобаюсь? Я тихенько житиму поряд…

– Ти не маєш шансів у моїй тіні, – байдуже сказала М’ята. – А ще – ти на поверхні, а не в землі, тому й потрапиш на обід Курці, яка приходить сюди пити воду.

– Я зачеплюся коріннячком і проросту! – відчайдушно вигукнула бідолаха.

– Не зачепишся, бо вода постійно зноситиме тебе. Змирися – не судилося тобі стати рослиною.

– Ні!.. – Насінинка гірко заплакала.

Вона не пручалася, коли вода знову підхопила її й віднесла впритул до гордої М’яти. А за хвилину з’явилася Курка…

Можливо, на цьому б і закінчилася казка, але Курка була ситою і не звернула уваги на таку дрібницю – нашу Насінинку.

Потім прийшли тихий вечір і довга ніч. Насінинка не спала – вона жаліла себе й ображалася на долю. За що їй таке?!? Адже вона була б надзвичайно гарною рослиною! А якщо її мала висадити Людина, то й корисною! Вона могла б здивувати світ! Вона могла б… Але – вона вже нічого не зможе… Сльозинки одна за одною скочувалися на принишклі травинки, змушуючи Павучка, що збирався задрімати недалечко, нервуватися. За кілька хвилин Павучок не витримав і втік, бо був надто вразливим.

Насінинка, мабуть, засохла б, коли закінчилися сльози, але вчасно настав ранок. Роса була дуже незадоволена її пригніченим виглядом, але, зітхнувши, старанно вмила й напоїла. «Молодь! Кожна дрібниця для молодих набуває розмірів Всесвіту…» – тільки й подумала мудра Роса. А довкола всі метушилися: Жучок чистив вусики, Гусінь робила фізичні вправи, вчорашній Павучок повернувся і заходився вмиватися, навіть М’ята порозправляла листячко й квіточки, а десь угорі розспівувалась якась Пташка (її не було видно). Аж ось пролетіла велика Муха в строгому синьому вбранні, оголошуючи:

– З-з-зараз! З-з-зараз!

– А «зараз» – що? – все ще схлипуючи, наважилася запитати в Павучка Насінинка.

– Хіба не знаєш? Сонечко зустрічатимемо! Подивись – усі готуються! А ти? Швидко берися за розум! – Павучок замовк, бо мав ще дочистити свій величенький животик.

Раптом усі завмерли, навіть пустун-Вітерець припинив дражнити сердиту М’яту. В урочистій тиші з’явився кмітливий і лагідний Перший Сонячний Промінь у жовтому вбранні. Виявляється, він завжди турбується, щоб Сонце – його тато – побачило лише радість на землі.

– Агов! Чи всі живі, чи здорові? – Перший Сонячний Промінь уважно роздивлявся навкруги. – Чого рюмсаєш, малече? – відразу ж звернувся він до Насінинки.

– Я не зможу стати рослиною… – ледь чутно відповіла вона.

– Не зможе, – підтвердила М’ята.

– Чому? – здивувався Перший Сонячний Промінь. – Мій тато дає тепло й світло, твоє коріннячко майже торкається землі, води – пий, скільки хочеш!

– «Майже», але ж не торкається… – тієї миті Насінинка вважала, що вона – найнещасніше створіння в світі.

– То працюй! Дитино, в тобі криється сила дорослої рослини! Хапайся за життя! Майбутнє залежить виключно від тебе!

– То все – балачки! – авторитетно запевнила М’ята.

Але Насінинка замислилася. Їй дуже хотілося жити! І справді – аніж плакати, треба спробувати щось робити! Отож – вона з натхненням почала працювати, для початку відростивши коріннячко, щоб зачепитися ним за землю. Ввечері Людина знову відкрила кран, і побігла вода, але Насінинка втрималась, і це було її першою перемогою!

Минув деякий час у відчайдушній праці, і Насінинка випустила двійко перших листочків. Вона стала Рослинкою! Звичайно, листочки були кволі, бо їм не вистачало світла, але маленька Рослинка щодня спілкувалася з Першим Сонячним Променем, і він надихав її:

– Мрій про Велике Життя! Навіть якщо тобі важко зараз – мрій! Не чекай, коли буде краще. Просто зараз живи, працюй і мрій!

І Рослинка мріяла! Вона уявляла себе сильною, пружною, вкритою квіточками, а потім – і плодами…

Я відкрию тобі таємницю: якщо ти мрієш щиро, життя тебе послухається. Не віриш? Тоді дізнайся, що було далі!

Одного трохи похмурого дня (бо Дощик вирішив погратися – то починався, то тікав геть) по воду до крана підійшов Маленький Хлопчик. Він мив ручки, коли раптом помітив біля рядочка м’яти дивну рослинку, яка здалася йому знайомою.

– Мамо! – погукав Маленький Хлопчик. – Іди-но сюди! Дивись – листочки, як у нас на танцях ніжки в першій позиції. Я вже такі бачив на городі!

Рослинка зрозуміла, що в її долі настає вирішальна мить. Вона розправила своє листячко, як могла, і почула:

– Синку, та це ж – огірок! Як він тут опинився? – здивувалася Людина. – Але ж йому тут не місце!

– Не місце, не місце! – підтвердила М’ята, хоч знала, що люди її не зрозуміють.

– Він загине? – з жалем запитав Маленький Хлопчик.

– Так… Шкода, звичайно…

Рослинка, почувши це, опустила листячко… Невже всі зусилля були марними?!? А що ж мрія?.. Навіть Павучок знову вирішив змінити житло – лікар заборонив йому хвилюватись, а тут таке! Але добре, що він трохи забарився, відв’язуючи павутиння, бо тоді б не почув сказане далі:

– Мамо, а давай ми його пересадимо!

– Навряд чи він прийметься…

– Але ж спробуємо!

– Добре… Бо й день сьогодні для цього хороший. Піди, пошукай йому місце.

А потім… Рослинка майже не пам’ятала, як маленькі ручки обережно її викопували, кудись несли, пригортали землею на новому місці – їй було зле. Зо два дні Рослинка хворіла, навіть Перший Сонячний Промінь її не втішав. Але коріннячко знову почало рости, листочки вдихнули повітря, Маленький Хлопчик приніс води, а тепла й світла було – хоч співай! Прийшов ранок, коли Рослинка прокинулася повною сил і життя. Тієї миті вона зрозуміла, що її мрія здійснюється!

– Добрий день, шановна! – привіталася до неї сусідка. – Ви хто?

– Я – Огірок, – відповіла Рослинка, пригадавши слова Людини.

– Цікаво! Вперше бачу в садку таку рослину… Але – рада вас вітати! Я – Хризантема, живу тут уже давно.

Огірок потоваришував із ввічливою Хризантемою. Життя завирувало! Пташка, яка жила в садку на Дереві, склала нову пісню на честь невідомої тут рослини. Місцева Гусінь, що дуже переймалася своїм харчуванням і травленням, не чіпала незнайоме листячко. Старий Павук, який виявився троюрідним дядьком Павучка, що жив біля М’яти, годинами зітхав з приводу слабкої нервової системи родича. Рослинка з радістю спілкувалася з усіма, але найбільше чекала на візити Маленького Хлопчика, який приносив їй воду й милувався кожним новим пагінцем. Такі хвилини були справді чарівними, бо наповнювали невимовним щастям!

Настав день, коли Огірок зацвів, і до нього завітали заклопотані бджоли. Трохи бентежило незнайоме слово «самозапильний», яке вони часто повторювали, але під квіточками вже з’являлися малесенькі огірочки, тож чого було хвилюватися?

А потім… З чим порівняти ту незабутню мить, коли Маленький Хлопчик зірвав перший огірочок? Рослинка – тепер уже молода доросла Рослина – спромоглася! Так!!!

– Дивіться всі й радійте за мене! – щасливо вигукнула вона.

А Хризантема лиш усміхнулася, бо вона жила вже багато років і знала, що справжній тріумф Огірка – ще попереду. І квітка мала рацію, бо невдовзі Маленький Хлопчик повернувся, присів біля Рослинки, притулив листячко до щічки й сказав:

– Дорогий Огірку, твої огірочки – найсмачніші! Я ніколи ще таких не куштував! Я щасливий від того, що ти в мене є!

Повітря ніби взялося веселками, крізь які Рослинці усміхнувся Всесвіт! Її вітали Сонце, Вітерець, Пташка, подруга-Хризантема, інші квітки, Дерево, на якому жила Пташка, навіть місцева Гусінь на хвилинку припинила прислухатися до свого шлунку. А старий Павук заховався в нірку, бо його нервова система теж виявилася заслабкою для такого хвилювання, хоч і приємного.

…Настала осінь. Вже ніжно цвіла темно-червоним сусідка-Хризантема, а Рослинка, що примудрилася випускати нові корінчики із пагонів, які торкалися землі, все дарувала й дарувала свої огірки. Але один огірок люди не зривали. Він був уже жовтим і аж порепався. Рослинка дбайливо підгодовувала той огірок, бо в ньому визрівали її дітки – маленькі насінинки, які зустрічатимуть нову весну.

Наш Огірок прожив довге щасливе життя, кожного дня усміхаючись Першому Сонячному Променю, який навчив його мріяти.