Технологія проблемного навчання

Технологія проблемного навчання. Деркач Ю. О.

Дж. Дьюї стверджував, що прагнення до пізнання з'являється в людині тільки у разі, коли він стикається з проблемою, яку не вирішити відомими йому способами. Вирішенням проблеми, він навчається.

   Проблемний виклад. Сутність його полягає у створен­ні викладачем системи проблемних ситуацій і управлінні процесом їх розв'язання студентами. Він передбачає вра­хування особливостей структури продуктивного мислення в пізнавальній діяльності студентів: створення проблем­них ситуацій, їх аналіз і виявлення протиріч, формування проблемних запитань, пошук способів розв'язання пробле­ми шляхом висування гіпотез, доведення їх. Реалізується проблемний виклад переважно під час лекцій. Цей метод відповідає першому етапу проблемного навчання.       Частково-пошуковий метод. Він передбачає виклад навчального матеріалу у формі евристичної (грец. heurisko - знаходжу, відкриваю) бесіди. Часткове пояснення нового поєднується з постановкою педагогом проблемних запи­тань і пізнавальних завдань або експериментів, що поро­джують проблемну ситуацію. При цьому навчальні пробле­ми формулюють і розв'язують студенти з допомогою викла­дача (частково у формі дискусії). Цей метод використовують переважно на другому етапі проблемного навчання.       На семінарських, практичних, лабораторних заняттях поряд із згаданими методами проблемного навчання широ­ко використовують метод «мозкового штурму», який зо­рієнтований на колективний пошук розв'язання пробле­ми. Ідея цього методу заснована на тому, що, оскільки критика гальмує мислення, необхідно відокремити в часі висування гіпотез, розв'язання проблеми і оцінювання. У розв'язанні проблеми беруть участь дві групи студентів - генератори ідей та експерти. Генератори ідей за певний час висувають максимальну кількість гіпотез (будь-яких, на­віть явно помилкових чи фантастичних), а експерти відтак оцінюють гіпотези. У такий спосіб досягається колективне розв'язання проблеми.

Дослідницький метод. Використовують його у разі значної відповідності засвоєних студентами знань і вмінь тим, які необхідні для розв'язання досліджуваної пробле­ми. Викладач організовує роботу студентів, даючи їм нав­чальні завдання проблемного характеру із зазначенням мети роботи. Він спонукає студентів до самостійної роботи зі збирання та систематизації фактів, їх аналізу, організо­вує пошукову діяльність (постановку проблеми і її розв'язання) тощо. Проблемні ситуації виникають під час виконання не лише теоретичних, а й практичних завдань. Завдання може бути розраховане на кілька хвилин занят­тя, а також на кілька днів, тижнів, місяців і виконуватись із використанням першоджерел, застосуванням досвіду експерименту. За цього методу переважають евристичні процедури, пов'язані з висуненням гіпотез, використанням аналогій. Цей метод відповідає третьому етапу проблемно­го навчання.       Проведення проблемних занять вимагає від викладача ретельної підготовки, яка передбачає:       -  виявлення знань студентів, які повинні бути базови­ми для проведення такого заняття. Це необхідно для забез­печення правильного формулювання проблем і розуміння висунутих проблемних ситуацій студентами;       -  з'ясування проблеми загалом. Сформульовану проб­лему поділяють на 2-3 під проблеми, кожну з яких мають сформулювати студенти самостійно. Підпроблеми поділя­ють на міні-проблеми і розглядають у логічній послідов­ності (розв'язання однієї проблеми підводить до формулю­вання та розв'язку наступної);       - підбір інформації для кожної міні-проблеми і проду­мування методики розв'язання підпроблем і проблеми за­галом;       -  підбір наочних посібників і ТЗН;       -  підготовка завдань для самостійної роботи студентів.

Пошукова навчальна діяльність студентів

Загальні риси проблемного, пошукового навчання.

Дякую за увагу!