Виховний захід розкриває значущість калини ,як символа українського народу; виховує патріотизм, прищеплює дітям любов до природи, до рідного краю
виховний захід для учнів 2-6 класів
Червона КАЛИНА - СИМВОЛ України
Обладнання: коровай, калинова гірлянда , плакати-вислови, виставка літератури, малюнків, пироги з калиною, картинки – народні символи України.
Мета: показати значущість калини ,як символа українського народу розвивати пам’ять, мислення; виховувати патріотизм, прищепити дітям любов до природи, до рідного краю
Звучить пісня М. Янченко «Лише у нас на Україні» (Заходить дівчинка в українському вбранні)
А як звать тебе,дитино?
Щоб дізнатись як мене звати, треба загадку відгадати.
За хатою у садочку, у зеленому віночку,
У червоному намисті дівчинонька чепуриться.
І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен смик, та й укине за язик. (калина)
Вгадали, правильно.
То ж не груша , я не слива –
Я калинонька вродлива.
Я стою в зеленім листі
У червоному намисті.
-А звати мене– Калинкою. А тепер послухайте мою розповідь... (Повідомлення «Калина – народний символ України»)
Учитель. Майже в усіх народів є рослини-символи. У канадійців — клен, в Індії національною квіткою є лотос, у Японії— квітуче дерево - сакура, а в нас — верба й калина. Правду каже прислів’я: «Без верби й калини нема України».
Навесні зацвітає калина ніжним білим цвітом, а восени ховаються між листочками червоні грона. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги.
У калини китиці червоні,
У калини квіти, білі-білі
Я тримаю гілочку червону,
А здається – усміх України.
(Пісня Н. Май «Червона калина»)
Калина - символ кохання, краси та щастя. А звідки пішла назва калини? Народ склав про неї багато легенд. Ось одна з них
1-й учень. Було це давно. В одному селі жила привітна й чарівна дівчина. Звали її Калиною. Люди любили її за щире й добре серце. Одного разу навесні вона насадила вздовж шляху якісь рослини. Калинка аж від своєї хати носила воду та поливала їх. І почали рослини розростатися у великі кущі. Іде подорожній шляхом, стомився — сів відпочити під кущ. А тут диво-дивина. Кущ ураз укрився білим цвітом. Пізніше осипався цвіт, і ягоди, як намистинки, почали виблискувати. Прийшла Калинка до своїх кущів і здивувалася. А кущ нахилився й зашепотів:
— Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе пам’ятали, подаруй мені своє ім’я, Калинко!
2- учень. У селі жила дуже красива дівчина , яку звали Калинкою .
Одного разу вороги схопили її і забрали з собою .Вона хотіла втекти від них , а коли тікала , то зачепилася своїм намистом за кущ. Намисто розірвалось і розсипалося по землі. На тому місці , де впали червоні намистинки , виріс кущ. Вітерець лагідно гойдав його гілля , сонечко пестило своїми промінчиками .І на кущі з’явилися червоні ягоди. Люди назвали цей кущ калинкою – на честь тієї дівчинки – красуні .
Колись цвітом калини дівчата прикрашали коси. А ягодами люди лікувалися від простуди.
Лікувальні властивості калини
Для лікування використовують квіти, плоди та кору калини.
1)При підвищеному тиску вживають ягоди з кісточками, засипані цукром або залиті медом.
2)Свіжі ягідки і настій з них використовують при кашлі, запаленні легень, ангіні.
3)Свіжий сік - при головних болях, виразці шлунка, для профілактики ракових захворювань шлунка.
4)Відвар калини добре лікує діатез, алергію, лишай.
Вчитель: Червона калина є символом рідного краю. Її вишивали на рушниках, скатертинах, сорочках. Коли в давнину козак вирушав у
дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб нагадувала козакові рідну домівку, матір, наречену, рідну мову.
Куди б доля не закидала українця, скрізь він згадував про червону калину.
Поїхав на чужину козак молоденький
Поїхав на чужину козак молоденький,
Горіхове сіделечко, коник вороненький.
От поїхав на чужину та й там і загинув.
Свою рідну Україну навіки покинув.
Звелів собі насипати високу могилу,
Звелів на ній посадити червону калину.
Будуть пташки прилітати калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті.
Не було в Україні хати, біля якої б не росла калина. Недарма в народі кажуть: без верби і калини нема України.
А які прислів’я і приказки ви ще знаєте?
Прислів’я.
Хвали людину по ділах, які робить.
Навчай дитину, коли росте.
У калини квіточки
То біленькі зірочки
У калини зернятка
То маленькі серденька
У калини ягідки
Червоненькі крапельки.
Через те і кущ калини
Став за символом України.
Кущ калини саджають коло хати , коли народжується дитина, тому що він символізує чесність , добробут, злагоду
Із калини робили дитячі люльки. Вважали, дитина, яка спатиме в калиновій люльці, гарно співатиме, матиме добру, ніжну і щедру душу .
Часто, колисаючи своїх маленьких дітей, матері наспівували колискові:
Люлі, люлі, дитя спати, бо пішла десь мати,
Пішла на долину калину ламати,
Калину ламати, дитя напувати,
Щоб росло здорове, мало чорні брови.
На калині мене мати колихала,
Щастя, долі в чистім полі виглядала.
Ой калинонько червона, нахилися,
Від землі ти сили наберися.
А ще з калини роблять такі чудові музичні інструменти, як сопілка.
Говорила мати:
- Не забудься, сину,
Як збудуєш хату,
Посади калину.
Білий цвіт калини –
Радість України,
А вогнисті грона –
Наша кров червона.
Пам’ятай же, сину,
Що сказала мати,
Посади калину
В себе біля хати.
-А зараз пропоную вам пограти в гру «Хто краще про калину скаже?»
Калинка в колі , дає гілочку кожній дитині , діти промовляють про неї слова .
(Ти :червоненька, весела, промениста, вродлива, смачна, ніжна, квітуча, трішки гіркувата, пишна, рясна, красива, корисна, цілюща , соковита, наче дівчина ).
-Молодці , як багато чарівних слів ви підібрали для Калиноньки. Про неї складено багато віршів , пісень, хороводів.
Вірш «Калинка»
Ось калина над рікою
Віти стелить по воді
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко надів ?
Червонясте, променисте
Розквітає , як вогні
Дай хоч трішечки намиста
Ти, калинонько, мені.
-Який чудовий віршик про тебе, Калинонько, розповіла нам Каринка.
Великий український поет Тарас Шевченко теж дуже любив калину. У своєму «Кобзарі» він вжив слово «калина» аж 385 разів. Багато його віршів стали піснями.
Учень. Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину;
Над водою гне з вербою
Червону калину.
Учень. Тече вода з-під явора,
Яром на долину ;
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє, а кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Посадила стара мати
Три ясени в полі.
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині…
А дівчина заручена –
Червону калину.
Червона калина хай піснею лине
Туди, де криниця і тиха стежина,
І казка, і приказка, і колискова,
Бабусина скриня і мамина мова,
Колядка, щедрівка, розшита сорочка
І врода дівоча в барвистім віночку».
Танець «Калинонька»
Калина пишним білим цвітом
Покрила квіти навесні.
А восени, як згасне літо,
Дарує ягідки рясні.
Зриваймо кетяги калини,
Не забуваймо лиш про те:
Калина – символ України,
Калина – дерево святе.
-Правильно, діти. Калина –символ України. А які ще народні символи ви знаєте?
Щоб пригадати їх, давайте розгадаємо кросворд.
Кросворд «Народні символи України»
І справді, калина й Україна — нероздільні. Калина полюбила українську землю, її сприятливі кліматичні умови, й українці бережуть її. Про шанобливе ставлення до цієї рослини свідчить хоча б той факт, що на Україні понад 100 населених пунктів названі словом «калина» або похідними від нього. Це - Калинове, Калинівка, Калиновий гай, Калинкове. Є прізвища – Калинчук, Калиніни. Українських дівчат називали ім’ям Калина або Килина. Навіть машину марки «Жигулі», назвали «Калиною».
Хочу я, щоб для вас, коли ви станенте дорослими, дорогою була рідна домівка, щоб полюбили ви рідний край, звичаї нашого народу, українську мову калинову. Щоб ніколи не могли зламати калинову гілку, інше деревце чи кущик. А навпаки, садили і доглядали калинові гаї, прикрашали рідну землю своїми руками.
(С.Весна «Квітуча Україна»)
Ми вам співали, танцювали, вірші декламували.
Про калину все, що знали, розказали.
Хай ведуть вас від цього порогу
Щасливі стежки і широкі дороги.