Текст "Про книгу Деніела Кіза “Квіти для Елджернона...”.

        Я вас вітаю!Якщо у вас видалася вільна хвилина і ви вирішили провести її з книгою, вивільніть свою душу, дайте їй голос…Я хочу порадити вам книгу,якій виповнилося 50 років, але вона сучасніша, ніж будь-що інше в цьому світі;вона є в переліку обов’язкових до прочитання в програмі американських школярів та неодноразово екранізувалася  - це пронизлива історія, яка нікого не залишить байдужим!Мабуть,один з найлюдяніших творів у світовій літературі.

         Я говорю про книгу  Деніела Кіза “Квіти для Елджернона”.

Якісна художня література потроху повертається у наше життя. Здається, ми спостерігаємо, як сучасна література стає класичною: може тобі теж час почитати цю книгу?

Історія написання науково-фантастичного роману Деніела Кіза «Квіти для Елджернона» сама по собі варта окремого роману. До того ж вона, на відміну від твору, дійсно фантастична.

Все почалося з того, що 1958-го року письменник-початківець і практикуючий психоаналітик Кіз приніс оповідання «Квіти для Елджернона» в редакцію відомого американського часопису «Galaxy Science Fiction». Видавець знав, що гарна фантастика завжди стає бестселером. Оповідання сподобалося, але редактор зажадав, щоб автор змінив кілька останніх абзаців, мовляв, читачі конче потребують хепі-енду. Кіз відмовився, і оповідання врешті було надруковане у конкурентів - в журналі «Fantasy & Science Fiction». Через рік оповідання здобуло престижну - до речі читацьку! - премію Х’юго. Рівень художньої літератури вимірюється не лише сюжетом з гарним фіналом. На хепі-енд читачам було плювати. Їх взяла в полон зворушлива історія розумово відсталого хлопця Чарлі Гордона, який мріє стати розумним і несподівано отримує свій шанс…

Читацький успіх це не абищо - видавництво «Doubleday» запропонувало Деніелу переробити оповідання в роман і навіть виплатило аванс. Кіз працював над романом три роки - з 1962-го по 1965-й, значно поглибивши морально-етичну складову твору. Він не з чуток знав, яким принизливим буває відношення пересічних громадян до розумово відсталих, бо довгий час професійно працював саме з такими дітьми. А це була середина XX століття – суспільство ще навіть не прикидалося, що діти Сонця- це теж діти, а Даун - це лише синдром. Коли роман було дописано, в «Doubleday» поставили вимогу: щасливий кінець- і край! Письменник повернув аванс і звернувся в інше видавництво, потім ще в одне… Протягом року Кіз отримав відмову в п’яти видавництвах, що займалися кращою сучасною літературою, коли нарешті в 1966-му роман вийшов друком у «Harcourt».

Тут-таки і повторилася та сама історія, що трапилася з оповіданням. 1966 рік- премія "Х'юго". Кіз - єдиний автор, який зумів здобути дві найпрестижніших в англомовній науковій фантастиці нагороди за два твори з однією і тією ж назвою. Того ж самого року роман «Квіти для Елджернона» нагородили премією «Неб’юла» Американського товариства письменників-фантастів, а ще через два Кліфф Робертсон отримав «Оскар» за головну роль у фільмі «Чарлі» за романом. Потім були п’єси, мюзикл, телефільм, радіовистава, публікації в тридцяти країнах по всьому світі і переклади на 27 мов.

 З часу першої публікації «Квіти для Елджернона» не зникають з книгарень. Нарешті з’явився і перший український переклад. Він вартий того, щоб прочитати. Тут є все: і життя, і сльози, і любов. Немає тільки хепі-енду, але це той рідкісний випадок, коли це не має значення.( За матеріалами статті М. Корольової)

Ідея, що лежить в основі найбільш відомого роману Кіза, осяяла його в 1945 році, поки він чекав поїзда, щоб доїхати з Брукліна в Нью-Йоркський університет. "Я подумав: моя освіта вбиває клин між мною і людьми, яких я люблю, - писав він у своїх мемуарах "Елджернон, Чарлі і я" (1999). - І тоді я задався питанням: що б сталося, якщо б можна було підвищити інтелект людини?"

Роман "Квіти для Елджернона" був проданий тиражем більше п'яти мільйонів примірників і увійшов в хрестоматії з вивчення англійської мови.

У 1968 році режисер Ральф Нельсон зняв за романом "Квіти для Елджернона" фільм "Чарлі". За роль Чарлі Гордона актор Кліфф Робертсон отримав премію "Оскар".

«Дохторь Штраус каже аби я писав шо думаю і помнив усе шо зі мною буде від сьогодні. Я не знаю чому але він вважа шо це важливо аби вони могли бачити чи можна якось використати мене. Я думаю, з мене буде польза бо міс Кінніан каже вони спробують зробити мене умним. Я хочу бути умним.» Цими словами починається одна з найзворушливіших книг 20 століття.

Чарлі Гордон — розумово відсталий, але у нього є друзі, робота, захоплення і непереборне бажання вчитися. Він погоджується взяти участь у небезпечному науковому експерименті, який може зробити його найрозумнішим...

Яку ціну маємо ми платити за свої бажання? Чи варті вони того?

• «Я хочу стати умним якшо вони дозволять мені»
• «Я не знаю шо таке наука, але вони всі це кажуть, то либонь це шось таке,шо допомагає тобі здобути щастя.»
• «Якшо аперація закінчиться успішно я покажу цьому мишу я можу бути умним як і він а може навіть умнішим. Тоді я зможу чітати краще і правильно писати слова і багато чого знати і бути таким як інші люде. Думаю це здивує кожного.»
• «Якщо аперація матиме успіх і я стану умним можливо я зможу відшукати свою маму батька й сестру й показатися їм. Хлопче ото вони здивуються побачивши мене умним як і вони та моя сестра».
• «Я тільки хочу стати умним як інші люде шоб я міг завести багато друзів які любитимуть мене»
• «Якшо ти умний ти можеш мати багато друзів і ти не почуваєш себе самотнім весь час.»
• «Я відповів шо мені 32 роки й буде 33 в наступний день мого народження.»
• «Я переміг Елджернона.[…] Либонь я став умним якшо зміг перемогти такого розумного миша як Елджернон. Але чомусь я не почував себе розумнішим ніж був.»
• «Ми почали чітати дуже складну книжку. Я ніколи раніше не чітав такої складної книжки. Вона називається Робинзон Крузо й у ній розповідається про чоловіка який потрапив на безлюдний острів. Він розумний і багато чого вміє тож має де жити і шо їсти й чудово вміє плавати. Мені лише його шкода бо він живе сам один і не має друзів. Але думаю хтось має жити ше на тому острові бо в книжці є картина Робинзона з його гарною парасолькою на якій він дивиться на людський слід. Я сподіваюся він знайде друга й не буде таким самотнім.»
• «Вони хотіли зробити мене квітневим дурнем а я натомість зробив дурнями їх усіх.»
• «Вона сказала хоч Бог і дав тобі дуже мало але ти робиш більше аніж багато людей із мізками шо не знають як ними користуватися. Я сказав шо всі мої друзі люди розумні й добрі. Вони мене люблять і ніколи не робили чогось такого шо не було б добрим.»
• «Я думаю, це добре, що я зрозумів, чому всі сміються з мене. Я багато думав про це. Причина в тому, що я надто дурний і навіть не розумію, коли роблю якусь дурницю. Людям здається кумедним, коли дурна особа не може щось робити так, як це роблять вони.»
• «Я сказав, що не маю ніяких проблем. Він засміявся, а тоді підвівся зі стільця й підійшов до вікна.— Що розумнішим ти ставатимеш, то більше проблем матимеш.Мабуть, я був дуже дурним, якщо вірив словам людей.»
• «Я досяг нового рівня, і гнів та підозра були моїми першими реакціями на світ, який мене оточував.»
• «Ніхто в пекарні більше зі мною не розмовляє й не блазнює у той спосіб, до якого вони звикли. Тож я став почуватися на своїй роботі досить самотнім.»
• «Але всім бракує часу»
• «Тепер я самотніший, аніж був будь-коли раніш.»
• «Я не знаю. Я почуваюся наче тварина, яку вигнали з її затишної, безпечної клітки.»
• «Він робить ту саму помилку, що й інші, коли вони дивляться на людину зі слабким розумом і сміються, бо не розуміють, що тут ідеться про людські почуття. Він не може зрозуміти, що я був людиною до того, як він зайнявся мною.»
• «…вони думають про мене як про монету, виготовлену в їхній особистій скарбниці»
• «Я хотів підхопитися на ноги й крикнути кожному, що він йолоп: я людське створіння, я особа — з батьками, спогадами й історією — і я існував до того, як ви мене завезли до своєї операційної!»
• «Як Елджернон, я відчув, що сиджу в клітці, яку вони збудували навколо мене.»
• «Мамо, подивися на мене. Я більше не відсталий у своєму розвитку. Я нормальний. Більше аніж нормальний. Я — геній».
• «Дайте йому спокій! Він нічого не розуміє! Він не може стати іншим, ніж він є… але, ради Бога, поставтеся з розумінням до нього. Він людське створіння!»
• «Життя й праця — найчудовіші речі, які може мати людина.»
• «Розум — одне з найбільших людських обдарувань. Але дуже часто пошуки знання перешкоджають пошукам любові. Це ще одна істина, яку я відкрив для себе зовсім недавно. Я пропоную її вам як гіпотезу: розум без здатності віддавати й отримувати любов приводить до ментального й морального зриву, до неврозу й, можливо, навіть до психозу. А ще я скажу, що розум, який зосередився на собі як на центрі, що виключає людські взаємини, може привести тільки до насильства й болю. Коли я був недорозвинений, то мав багато друзів. Зараз я не маю жодного. О, я знайомий із багатьма людьми. Багатьма й багатьма. Але я не маю справжніх друзів.»
•  «Дуже важливо бігти нагору, хоч би що з тобою відбувалося.»

Виходить, генії й ідіоти- дві сторони однієї монети?У них різні IQ, різні умови життя, але вони схожі в одному: часто і ті,і інші нескінченно самотні!

На випадок,якщо ви ще вагаєтеся, відгуки читачів:

•  Скандаліст, 12/30/2010 20:58:54

Чудова книга. Тепер не писуть такі, на жаль.......

• Соня, 4, 26, 2012 10:55:35

Книга є дуже цікавою, легко читати: просто супер! Якщо ви думаєте, що читати, просто: завантажити і ЧИТАТИ! Без подальших ЦЕРЕМОНІЙ...

• Марія, 9, 13, 2012 16:38:02

Я плакала... Будь ласка, прочитайте, тому що це може бути будь з ким...

• Orcfyf, 4/19/2013 12:34:14

Дуже-дуже

• Олена, 5/9/2013 14:47:18

Приголомшлива книга, тільки що прочитала на одному диханні. Одна з найбільш улюблених!

• Сергій, 9/21/2014 року 23:06:19

Це шедевр!

• 11/20/2013 8:50:22

Дуже зворушливо і захоплююча книга для читання на одному диханні.

• Сергій, 2/24/2014 року 14:26:25

Найкраще, що я прочитав останнім часом!

• Ольга, 5/5/2015 14:41:29

Гарний роман! Захоплює душу. Рекомендую.

• Євген, 12/6/2015 11:32:46

Дивовижний роман! Подвійне враження, показує слабкі сторони та вади людського суспільства. Я рекомендую прочитати.

• Оксана, 22/6/2016 19:24

Книга дуже хороша, зворушливо і сумно. Змушує замислитися про толерантність і необхідність бути більш гуманними до інших. Рекомендую!

• Фото Graph, 1/11/2014 13:24:21Можливо, це найкраще, що я читав протягом останнього року. Щоб сказати, що книга добре,- це не сказати нічого! Цікавий сюжет,із глибоким змістом та розкриттям характеру, легко читається. І я згоден з тим, хто сказав, що книга має бути у шкільної програмі.
• Катерина √, 5/3/2015 року 19:12:32

Книга дуже сподобалося... незвичайна. не завантажує непотрібною інформацією... дуже цікава історія прочитала на одному подиху...

• Олена, 8/1/2015 16:23:15

Краще за все, прочитайте все! Думала тільки про нього після прочитання багато біль днів, я приголомшена.

• Таня, 1/4/2016 12:43:01

Просто блискуча книга.

• Я особисто для Вас 23/10/2016  21:00

Три дні тому прочитала…на одному подиху…досі під враженням…не відпускає! Ця книга-моє читацьке відкриття: НЕ ПРОПУСТИ СВОЄ!!!

Головне,судячи із відгуків та онлайн –обговорень,книга популярна серед молоді. Отже, надія є!  Ви ще не впевнені? Перегляньте буктрейлер студенток

КУ ім. Б. Грінченка https://www.youtube.com/watch?v=y4K9HiqBRJY

Так уже сталося, є у мене одна звичка:після прочитання книги оцінити її екранізацію.Твір був екранізований не раз, я вибрала варіант 2006 року. Змін багато, але картина, знята Давидом Дельріє заслуговує на увагу, дає можливість подивитися на твір під іншим кутом.

2006

Країна            Франція, Швейцарія

Директор        Девід Дельріє

Сценарій         Енн Джаффері,Деніел Кіз, Девід Дельріє

Композитор    Чарльз Курт

Художник        Лоренс Бренже, Валері де Бюк

Прем'єра (світ)         18 жовтня 2006

У головній  ролі:                                                         

•Жюльєн Бренже                                                                                          

Радила вам, ділилася своїми думками і відкриттями Світлана Онищенко. Дослухайтесь!