Тексти для читання з національно -патріотичного виховання

ТЕКСТИ для читання з національно-патріотичного вихованняпідготувала вчитель початкових класів КЗ”Шатівський ліцей” Сисенко Тетяна Василівна

НАШ ОСНОВНИЙ ЗАКОН Не так уже й давно, а саме – 28 червня 1996 року, народилася в нашій незалежній державі Конституція України – наш Основний Закон. Ти, друже, напевно, чув від дорослих, що закони взагалі, яких є чимало, визначають і підказують нам усім – і малим, і дорослим, – як жити у своїй країні та з її сусідами у злагоді й мирі. А Конституція України визначає, якими бути всім отим законам. Одне слово, Конституція – це така собі «матінка» всіх. Слово «конституція» походить із латинської мови, якою говорили ще в Стародавньому Римі. А означає воно «устрій», «установлення», тобто будь-яка конституція визначає, якій бути державі, де ми живемо, а також – наші права та обов’язки. А вони є в усіх і в кожного! Скажімо, твої батьки мають піклуватися про тебе, а ти повинен помагати їм у всьому, слухатися їх, поважати дорослих і своїх ровесників; Зрозуміло, тоді й вони поважатимуть тебе. Адже в Конституції України записано, як то кажуть, чорним по білому, що «діти рівні у своїх правах незалежно від А ще там записано, що «будь-яке насильство над дитиною переслідується законом». Отже, твої права оберігаються державою: ніхто й ніколи з дорослих не може примусити тебе чинити щось погане чи зле, не може зашкодити тобі, твоїй гідності й честі! Але й ти, друже, мусиш чинити так само: нікого ні до чого не змушувати, жити за правилами та законами нашої країни, бути її відданим громадянином!.. Отже, друже, пам’ятай: Конституція України – то життєвий дороговказ і для тебе, і для мене, і для всіх-усіх сущих в Україні, і для самої нашої держави – теж! А «день прийняття Конституції України є державним святом Днем Конституції України», – так записано в самій. Конституції!..

ЛЕГЕНДА ПРО ПШЕНИЦЮ У ті давні часи, коли перші люди були в раю, ніхто не знав, що таке голод. Душі їх були чисті, мов сніг, і невинні, мов травневі квіти. Усі люди були наче одна родина, де панувала гармонія та любов. Але сатана, злий дух всесвіту, посіяв гріх у душах людей. Відтоді почалося життялюдського роду, повне мук, сліз і неспокою. Важкий тягар придавив раптом їхні серця і водночасуперше вони відчули голод. Адже їх нива не родила, бо в землі не було насіння. Був на небі один ангел, який дуже любив і жалів людей. Полетів він до Божого престолу. - Господи! – промовив ангел. – Дозволь мені допомогти знеможеним, їх нещастя вогнем палить мою душу! - Іди й допоможи людям, – лагідно всміхнувся Бог. Мов блакитна квітка, злетів із неба ангел і спустився на землю. Але люди, втративши чистоту душі, втратили і здатність бачити ангелів. Вони могли бачити тільки земні речі. І ангел засмутився. Золоті блискучі сльозинки полилися з його очей і засіяли землю... Улітку нива засяяла стиглим, неначе щире золото, зерном. Вдячні люди падали навколішки, тремтячими руками пригортали і цілували хліб, дарований їм небесами... Тепер нема у світі таких розлогих та родючих степів, як в Україні, де влітку хвилюються безмежні лани, засіяні українським золотом. І споконвіку поважає український народ пшеницю. Любить так, що навіть для свого національного прапора вибрав кольори золотої пшениці та блакитного неба.

УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК Мабуть, кожна дівчинка вміє плести віночок – із жовтих сонечок-кульбаб або з кленових листочків – короною чи просто з’єднуючи в барвисте коло лісові й лугові квіти. Впліталося до віночка багато різних квітів, як-от: ружа, калина, безсмертник, деревій.. ... Кожна рослинка неповторна. Барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Узимку відвар барвінку п’ють від простуди, улітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть з нього весільні віночки. Цілий рік його шанують, бо вважають символом життя. Безсмертник дарує здоров’я нашому роду людському. Цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові. Любисток і волошки у віночку – це символ людської відданості. Ромашка ж приносить не тільки здоров’я, але й доброту та ніжність, і вплітають її з кетягами калини та цвіту яблуні, вишні. Переплітають з вусиками хмелю – символу гнучкості й розуму. А всього в українському віночку дванадцять квіточок, кожна – лікар, оберіг.

ЛЕГЕНДА ПРО ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому матір подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім’я Тризуб. Середньому сину мати дала в дорогу блакитно жовтий одяг. Сміливий та сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними (героїчними вчинками). Люди запам’ятали його і прозвали Прапором. А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім’я Гімн. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку – Україну. Вони стали державними символами України.

ВОГОНЬ − БАТЬКО, ВОДА − МАТИ… Темно. Ніч. Ще ніч. І ти чекаєш ранку. Ти дивишся на небо – а воно як море. Як темне море. От викотилась би на нього золота діжа і враз би засяяло. І все навколо звеселилося б, ожило. Аякже: сонце встане – то й ранок настане. «Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє», – кажуть люди. А ще вони кажуть: «Куди водиця тече, там травиця росте». Звісно, без сонця й води все марніє. Бо вогонь і вода народжують життя. Світло й вода. Люди вірять: сонце – батько, вода – наша мати. А де тато й мама, там і син. От і Трійця Свята. Так і називався колись тризуб наш. Герб України. Бо він давній. Ще в князя Володимира був герб. А люди знали його ще з трипільських і давніших часів. І завжди шанували цей знак як Дерево Життя, бо вірили у святість Народження, цінували красу Пробудження. І вірили вони в чарівну силу барви життя, чистої і справедливої. Якої саме барви? Ти скажеш і сам, як глянеш на ранкове небесне море. Бо побачиш: вогонь (сонце) – жовтий (золотий), вода (небо) – синя. Або як спостерігатимеш ранкову річку чи ранковий ставок: сонце золоте сяє із синьої (голубої) глибини. А люди кажуть: «Як небесна височина, так морська глибина». Вогонь і Вода. Сонце і Небо. Осяяна сонцем пшениця й небесна блакить. Життя. Україна. Отож і полощеться на весняному вітрі синьо-жовтий прапор і тішить пробуджені душі, єднаючи нас із нашою історією. А щоб жила наша держава, щоб не вмирала її історична слава і жадана воля, народ обрав собі пісню-оберегу, пісню-гімн, якою стверджує свою незнищенність, утверджує свою полум’яну любов до Батьківщини, замовляє світлу майбутність. Слова цієї пісні написав ще 1862 року Павло Чубинський, а музику до них склав 1863 року композитор Михайло Вербицький. Називається вона «Ще не вмерла Україна». І лунає вона тепер понад світом, розносячи болючу славу України, а Україні виборюючи світлу долю.

Діти повітряних тривог Мене звати Мія. Я народилася в бомбосховищі. А точніше — у підвалі пологового будинку в Коломиї, 25 лютого 2022 року, о 19:06, під час повітряної тривоги. Тривав другий день, як Росія стріляла й скидала бомби на народжених і ненароджених — тих, хто були напоготові, як-от я. Усе минуло добре. З мамою була наша лікарка пані Сюзанна, а тато встиг облаштувати лікарняний підвал, щоб усім було трохи тепліше й безпечніше. В разі чого. Це «в разі чого» означає, що будь-якої миті небо може стати небезпечним. Повітря починає стогнати — його розриває всяке лихосилля російських військових. Тоді треба швидко ховатися під землю. Мене називають бойовою дівчиною. У мене є одна сила, про яку знають лише діти повітряних тривог. Я відчуваю, де вони й що роблять, і маю з ними зв’язок.

Діти повітряних тривог Це Олежа. Олежа разом зі старшим братом Іваном сидить у підвалі сусідського будинку в Харкові. Там дуже страшно. Іванко ламає російські чати. Він переписується з Аллунею з Дніпра, Русіком із Луцька та Джулі2039 (невідь звідки), які роблять те саме. Коли настає час трохи відпочити, брат показує Олежі відео з різними звуками лихосилля. І Олежа знає, що ось це — злобний «Іскандер», оце реве «Град», оце ракети «Калібр», а ось це — касетна бомба. Олежа знає, що таке постріли й вибухи: він теж бойовий хлопчик, народився в Авдіївці 2015 року. Я попросила Олежу розповісти, як звучить «Іскандер». Це такий жахливий звук, ніби світ довкола спочатку завиває всіма голосними, а потім таке ніби р-р-р-р-р, а потім щось глухе. Олежа каже, що лихосилля може зруйнувати площу Свободи, але ніколи не вб’є свободу в серцях вільних людей. Це його мама так запевняє. Ми обіймаємося.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛАСокол, Алла Володимирівна. Моя країна - Україна / Алла Сокол, Олена Конечна ; худож.: Олена Мяснікова, Ліза Зотова ; ред. Олександр Коваленко. – Донецьк: Глорія Трейд, 2010. – 62, [3] c. : іл.https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0010550картинки з Інтернету https://www.google.com/search?q=«Діти повітряних тривог»: Лариса Денисенко книжка про війну в Україні (ТЕКСТ)https://www.barabooka.com.ua/diti-povitryanih-trivog-larisa-denisenko-napisala-knizhku-pro-vijnu-v-ukraini-tekst/