№ 9 Б
Мене звуть Богдан. У мене брат Борис. Він – боксер. А мама – бібліотекар. А тато – бандурист.
Мама і тато на роботі. А Іринка дома сама. Вона прибрала у кімнаті. Помила посуд. Потім Іринка постелила на стіл білу скатертину. Поставила у вазу бузку.
№ 10 Ж
Усе літо журавель і журавка жили край болота. Настала осінь. Уже виросли журавлята. Курликали журавлі. Вони відлітали у вирій.
Стояли погожі літні дні. У лісі дозріли ягоди. Дві подружки – Женя і Жанна зібрались іти по ожину. З ними була і собачка Жучка.
Уже надворі пізня осінь. Відлетіли у вирій жайворонки, зозулі, ластівки. Зронив дуб жолуді, клен поскидав жовте листячко. Безлиста верба журливо дивиться у воду. Вітер перестав бавитися жмутками листків.
Настала грибна пора. І от ми в лісі. А тут різні гриби. Та так багато! Ось у Галинки груздь. Гнатикові попався підберезник. А дідусь Гаврило зрізав боровика.
№ 11 Г Ґ
Галинка поливала на городі огірки. А в городі ґелґотали гуси. Вони просилися на озеро.
Угорі дві ґави звили гніздо. Саме над ґанком. Галинка з Ігорем усі дні спостерігали за ґавами. Ось у гнізді вилупились маленькі. Ґави носили до гнізда гусінь.
Біля ґанку Гриць стругав грабельки для Ганнусі. Тато цементував доріжку, що вела до ґратчастої хвіртки. А мати поралась біля зелених кущів аґрусу.
№ 12 Й
У Надійки за містом дача. Там пасіка. На ній дідусь Андрій. Незабаром він братиме з вуликів пахучий гречаний мед.
Пірнула Надійка під воду. А там диво! Тварини і рослини незвичайні. І такі різні кольори! Тут і зелений, і червоний, і синій, чарівний казковий світ побачила Надійка на морському дні.
У тата в майстерні скрізь інструменти. Татусь Андрій великий майстер. Він змайстрував у понеділок велику ляльку. Маленька доня дуже рада.
№ 13 Я
Одягла Оля пальто, взула валянки, взяла санки і побігла гуляти. Вона каталася на санчатах з гори.
Яка чудова у Тетянки ялинка! Багато святкових подарунків. Бабуся Ярина принесла красиву ляльку.
Росла при дорозі яблунька. Усім вона була потрібна. Взимку яблунька рятувала зайчика у заметіль. Навесні рясно цвіла, влітку давала затінок. А восени дарувала смачні яблучка.
№ 14 Ш
Катрусі лише шість років, а вона вже справжня швачка – сама пошила для ляльки шапочку і спідничку.
Був морозний ранок. Кругом тиша. І раптом у нашу шибку хтось постукав. Ми побачили гарну пташку. Вона була сіренька, а на грудях жовтенька. То була синичка.
№ 15 Ї
З ранкової прогулянки повертався додому старий їжак. На спині у нього стирчала велика сироїжка. Смачний буде сьогодні сніданок у їжакової родини.
№ 16 Ц
Цього літа Гриць уперше побачив Київ. Йому скрізь було цікаво: на Дніпрі, у метро, біля цегляної церкви. Та особливо сподобалось у цирку.
№ 17 Ю
Дідусь Юхим з Юрком поставили в ставку ятери. Вранці в одному ятері виявився зеленкуватий рак. А в іншому виблискували три карасі. Ото буде смачна юшка!
№ 18 Є
У Євгенка тато працює єгерем. Він охороняє лісових звірів від браконьєрів. Євгенко пишається своїм татом. Євгенко хоче теж стати єгерем.
№ 19 Дж
Дмитрик і Степанко пішли до лісу. Там б’ють джерела. Степан знайшов джерело і квіти. Над квітами літали джмелі. Тут і бджоли. Вони шукали мед.
№ 20 Ч
Індичата і качки п’ють водичку. Водичка у черепочку. А в садочку квокче квочка. Коло квочки – діточки.
№ 21 Х
Надворі починалась хуртовина. Петрик хутенько вніс сухі дрова. Мати затопила грубку. Невдовзі з роботи прийде тато, а в кімнаті буде тепло.
Прилинули хмари здалеку та й принесли дощ. Лагідний, теплий. Затанцював він по дахові, по кущах зашелестів. І все, що попадало під дощ, зраділо йому.
№ 22 Щ
У густому кущі черемхи прокинувся щиглик. Під вікном защебетала ластівка. Незабаром озвалися й інші пташки. Вони співали на різні голоси, ніби змагалися між собою.
Ідуть весняні дощі. Все блищить: трава, кущі. Кругом парасольки і плащі.
№ 23 Ф
У нас є ферма. Ми щоранку поспішаємо на ферму. Тут чисто, тепло, затишно. Мама і сестра доять корів. Кожного ранку ми веземо молоко до магазину.
Незабаром Федько і Софійка підуть у перший клас. Їм уже придбали нову форму. А поки що вони гуляють у дворі.
№ 24 Ь
Льон росте у полі. На ньому сні квіти. Коли квітне льон, то поле немовби море. Льон – корисна рослина.
Настала осінь. У повітрі літали ледь видимі павутинки. Далеко за море полетіли лелеки. З трави визирали маленькі опеньки.
Настали сильні морози. Дорослі залили коло дому ковзанку. День у день на ковзанці дітвора. Тато купив Василькові нові ковзани.
Паморозь укрила сад. На дорозі стало слизько. З покрівель звисали прозорі бурульки.
Настала зима. Усе навколо біле-біле. А калина червона. Сидить Гафійка біля віконечка, відсунула фіранку і милується калиною. Посідали на калину снігурі і ласують смачними ягодами.
Україна - чудовий край. Зелені гаї, безкраї степи, квітучі сади, високі гори – це Україна. Сивий Дніпро і вічно молодий Київ на його берегах – це теж наша Україна.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.
Сиві волосинки
Два тижні маленька Олеся тяжко хворіла. Їй було так тяжко, що кожної хвилини дівчинка могла померти. Від її постелі ні на мить не відходила мама. Коли небезпека минула і Олесі стало легше, мама лягла поруч з донькою й заснула.
Прокинулась мама, Олеся й запитує її:
- Мамо, чому це в косах твоїх багато срібних волосинок?
- Горе посріблило, - відповіла мама.
- Матусю, - сказала Олеся, - яку ж тобі радість принести, щоб не стало цих срібних волосинок?
1. Що сталося з Олесею?
2. Хто піклувався про неї?
3. Про що запитала Олеся маму?
Наш рід
Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, чорнобривці, сині волошки. Навіть качечку вишила.
- Що це буде, нене? – питає Андрійко.
- Українська святкова сорочка для тебе.
- Чому українська? – допитується Андрійко.
- Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься Україною. А ти маленький українець.
- А ти, мамо? - І я українка, і татко, й бабуся, й дідусь. Ми українського роду і любимо нашу землю, нашу мову, наші квіти.
Україна – як наша рідна хата.
1. Які квіти вишивала мама на полотні?
2. Чому сорочка називається українською?
3.Як називається наша земля?