Тема 12 (НМТ) Українські землі у складі Російської імперії напр. ХVІІІ - в першій половині ХІХ ст.

Тема 12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст..

Наприкінці XVIII ст. Правобережна, Лівобережна й Південна Україна, Слобожанщина і Запоріжжя ( Наддніпрянська Україна) опинилися в складі Російської імперії, Західна Україна (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) у складі Австрійської імперії.

У 1806-1812 рр. Відбулася російсько-турецька війна, у результаті якої до Росії відійшла Бессарабія.

Наддніпрянська Україна поділялася на три генерал-губернаторства, а вони у свою чергу – на губернії:

Малоросійське генерал-губернаторство (Харківська, Чернігівська, Полтавська губернії),

Київське генерал-губернаторство (Київська, Подільська, Волинська губернії),

Новоросійсько-Бессарабське генерал-губернаторство (Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії).

У 1812 р. українці у складі регулярної армії, козацьких і ополченських полків брали участь у війні Росії з наполеонівською Францією. Наполеон Бонапарт прагнув відокремити українські землі від Російської імперії, частину їх передати  своїм союзникам, а решту території поділити на військово-адміністративні  області (наполеоніди) під протекторатом Франції. Перемога Росії не покращила становище України: кріпацтво не було ліквідовано, українські козацькі полки були реорганізовані   у військові частини російської армії. Багато зробив для створення козацького полку на Полтавщині письменник Іван Котляревський.

Початок промислового перевороту

Промисловий переворот - це перехід від мануфактурного до фабрично-заводського виробництва, від ручної праці до машинної, формування суспільних верст підприємців і найманих робітників. Розпочався в З0х pp. і завершився  в 70—80-х pp.

                  Утвердження фабрично-заводського виробництва. Цукрова промисловість займала перше місце у промисловому виробництві України в першій половині XIX ст. Вона забезпечувала 80% виробництва цукру в Російській імперії. Саме тут утворюються перші заводи. Основоположниками заводського цукроваріння були Терещенки, Симиренки, Яхненки.

                  Важливу роль у розвитку торгівлі відігравало чумакування.

                  У 1823 p. на Дніпрі з'явився перший пароплав під назвою "Бджілка".

                  Зростали морські порти Миколаїв, Херсон, Одеса ( отримала статус «порто-франко» – вільний порт).

                  Розвивалася ярмаркова торгівля

                  Посилилась сільськогосподарська спеціалізація районів

Криза кріпосницької системи супроводжувалась обезземеленням селян, посиленням їх експлуатації, безправ’ям кріпаків, жорстокістю покарань. Це призвело до соціальних виступів.

1813– 1835 роки — селянський рух під проводом Устима Кармелюка («український Робін Гуд»)  охопив усе Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії, Волині та Київщини.

Початок українського національного відродження:

•                   Починається із пошуків нащадків козацької старшини доказів на підтвердження своїх дворянських прав;
•                   Формується поняття «нація», «національна ідея», «національне відродження».

Нація – це історична спільність людей, що складається в процесі формування спільності їх території, мови, економічних зв’язків, особливостей культури та само ідентичності.

Національна ідея – усвідомлення українцями себе як окремого народу з власною історією, культурою, традиціями, мовою. Можливістю національного існування.

Національне відродження – процес пробудження самосвідомості народу.

•                   Видання у 1798 році друком «Енеїди» Івана Котляревського – перший твір, написаний розмовною українською мовою;
•                   Масонство – релігійно-етичний рух, що бере свій початок з мулярських цехів, які набули сучасних обрисів у 18 ст. Члени ордену масонів (від. англ.: каменяр) сповідували ідею  Бога  – Великого Майстра Всесвіту.

Основний наголос на національних проблемах України робила ложа «Любов до істини» (1818–1819 рр.) в Полтаві. До цієї ложі належали 20 осіб у тому числі І. Котляревський. У 1822 р. царський  уряд забороняє діяльність масонських лож, а їх учасники зазнають переслідування.

Т. Шевченко видає «Кобзар» (1840 р.)

Декабристи  - це дворянські революціонери, які в грудні 1825 р. підняли збройне повстання проти самодержавства і кріпосництва.

Організації декабристів: "Північне товариство" М. Муравйова та "Південне товариство" П. Пестеля (1821-1825 рр.)

Мета: ліквідація кріпацтва; встановлення конституційної монархії.

Україні не передбачалось надання жодних автономних прав в програмах декабристів.

Польське повстання 1830-1831 рр.

•                   Польський національно-визвольний рух виник після поділів Речі Посполитої. Його учасники прагнули відновлення незалежності Польщі.

Повстанці розраховували на підтримку українців. Українське селянство не підтримало  поляків, через небажання скасовувати кріпосне право, а українську інтелігенцію відштовхнуло прагнення поляків включити Україну до майбутньої Польщі. У вересні 1831 р. Російська імперія придушила повстання.

Наслідки :   закрито польські школи, ліквідовано УГКЦ.

1839 р. –ліквідовано греко-католицьку церкву на Правобережжі

Діяльність Кирило-Мефодіївського братства.

Кирило-Мефодіївське товариство – таємна українська політична організація, яка існувала в Києві протягом  1846-1847 років й отримала назву на честь християнських просвітителів Кирила й Мефодія.

Микола Костомаров – історик , професор Київського

університету;

Пантелеймон Куліш – письменник;

  Тарас Шевченко – поет і художник.

Програмні документи – «Книга буття українського народу» та «Статут слов’янського братства Св. Кирила та Мефодія»

Програмні положення:

• Створення демократичної федерації слов’янських республік;
• Необхідність відродження Української держави з демократичним устроєм;
• Захист громадянських прав і свобод;
• Рівноправність громадян;
• Ліквідація кріпацтва, повалення царизму.

Діяльність:

1847 року поліція зразу ж арештувала провідних членів цієї групи й доставила їх до Петербургу. Членів товариства засудили до різних строків заслань, а Т. Шевченка віддали в солдати на 10 років із забороною писати й малювати.