Тема: « ДОБА РУЇНИ І РУЇНА ЛЮДСЬКИХ ДУШ У ДРАМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «БОЯРИНЯ»»

                                     Урок - дослідження в 10 класі

Тема: « ДОБА РУЇНИ І РУЇНА ЛЮДСЬКИХ ДУШ У ДРАМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «БОЯРИНЯ»»

Мета:

навчальна: удосконалювати вміння аналізувати драматичний твір; з’ясувати причини появи, історичні та психологічні аспекти драматичної поеми «Бояриня»; визначити основні проблеми, ідею твору, шляхом аналізу ідейного змісту поеми; сприяти висвітленню особистостей головних героїв, суперечливих моментів української історії періоду кінця ХVІІ – ХVІІІ ст.; дослідити особливості художньо-зображальних засобів неоромантичного стилю; розширити знання учнів про відображення даної епохи в українській літературі; сформувати уявлення про миротворчість та необхідність цього явища на сучасному етапі;

розвивальна: розвивати творче мисленя учнів, уміння аналізувати прочитане, сприяти розвитку читацьких смаків учнів; формувати творчу, комунікативну, самоосвітню компетентності;

виховна: сприяти формуванню патріотичних почуттів, громадянського обов’язку; виховувати в учнів потяг до правди, справедливості, інтерес до історичного минулого України, небайдужість до всього, що відбувається в світі, залучатися до волонтерського руху.

Цілі уроку.

Учні мають знати:

• сторінки української історії періоду ХVІІ – ХVІІІ ст. (доба Руїни);
• історію написання твору «Бояриня»;
• особливості жанру драматичної поеми.

Учні мають уміти :

• розкрити трагічність образу Степана;
• пояснити причини внутрішньої драми Оксани;
• порівняти традиції, культуру, менталітет Московії та України кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст.;
• обгрунтувати актуальність драми;
• хараттеризувати течію неоромантизму, визначати основні риси;
• з’ясувати поняття «миротворчість» та «миротворець».

Тип уроку: комбінований

Форма уроку: урок-дослідження

Обладнання: портрет письменниці; тексти твору, схематичне зображення історичного буття України періоду Руїни, ознаки неоромантизму (роздатковий матеріал), ілюстрації до драми та доби Руїни, аудіозапис пісень К.Бужинської та В.Білоножко (молодшого), відео-ролик А.Івашина «Благослови» (Молитва за Україну), відео-фрагмент вистави «Бояриня», презентація до матеріалу уроку, портрети воїнів-миротворців, картки з таблицею для самооцінювання.

Випереджувальні завдання: підготувати повідомлення про добу Руїни та інформацію про письменників, що висвітлили це питання в літературі, з’ясувати значення понять «миротворчість» та «миротворці»

ЕПІГРАФ: Стій, серце, стій! Не бийся так шалено.

                    Вгамуйся, думко, не літай так буйно!..О чарівнице, стій!

Візьми мене з собою, линьмо разом!

    Л.Українка                                             

Не можу я покинути й піти

Кудись одна світ за очі від тебе.

На чужині що зможу я знайти,

Де все чуже, чужі земля і небо?

Галина Стеценко

 Записи на дошці:

• “Леся Українка була якнайщільніше зв`язана з українським національним рухом. Він був для неї потрібним, як свіже повітря для її хворих легенів”. (Михайло Драй-Хмара).

• “Леся Українка пристрасно проголосила право і обов`язок жінки брати активну участь у вирішенні долі своєї нації”. (Роман Веретельник)

Хід уроку 

 І. Організаційний момент (пісня «Київська Русь» у виконанні Катерини Бужинської)

ІІ.Актуалізація опорних знань

1.Повідомлення учнів, що досліджували історичне підгрунтя твору.

Історики:

УЧЕНЬ. Історія далека, загадкова, не до кінця зрозуміла і з’ясована, важка, кривава,трагічна.  Така вона - історія нашої землі, квітучої, багатої, «куточка раю» на землі, та ще й з щирим працьовитим людом, що завжди готовий сердешно вітати гостей у своїй оселі. Але цієї землі прагнули не лише гості, все більше було ворогів. І от безперестанні війни й колотнечі, а через них занехаяні поля й господарства, неврожаї, голод, сльози, горе... і сподівання на ліпші часи. А ще надія на долю. Де ж шукати захисту? Хто допоможе сердешній Україні легко дихнути? Ці питання хвилювали багатьох гетьманів. Не давали вони спокою і Богданові Хмельницькому.

  УЧЕНИЦЯ. Що ж він бачить навколо? Польща ледве сама наводить лад у себе вдома. Та й останнім часом давалася взнаки  українцям безперестанна боротьба з нею. А ще католицька віра. Все це робило Польщу заклятим ворогом України. Туреччина «Хоч і змогла б захистити Україну, та давня ненависть до «бусурманів» не давала поєднатися з нею. Швеція, Австрія, Франція - були дуже далеко і зовсім  не давали того захисту, котрого бажалося. Зосталося лише Московське царство. Не до смаку були українцям московські розпорядки, бо в Росії все залежало від царя. А тим часом українці - простолюдні мріяли про рівні права для всіх, тому то гетьман і вважав це  за найголовнішим у свогєму житті, за святощі, за які він так довго і вперто боровся стільки років. У ті давні часи ні один ще народ не мав такої демократичної республіки (держави з виборним державцем). Але єднала їх хоча б віра.. 0тже, що вибирає Хмельницький? 8 січня 1654 року відбувається Переяславська рада, де гетьман та козацька старшина присягають на вірність російському цареві. От тоді і наступає для України доба, яку називають страшним словом - Руїна.

УЧЕНЬ. У своїй праці «Тисяча років української культури» М.Семчишин зазнначає: «У другій половині ХVІІ ст. за гетьманування І.Виговського, Ю.Хмельниченка, П.Тетері, І.Брюховецького, П.Дорошенка, Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи, що дотримувалися різних орієнтацій – то на російський царизм, то на польського короля, то на турецького султана, то на шведського короля, Україна стала ареною безперервної боротьби проти внутрішніх і зовнішніх ворогів та гетьманських міжусобиць.»

 УЧЕНИЦЯ. Руїна – період історії України ХVІІ століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.

 Наукове висвітлення цей історичний період дістав у працях М.Костомарова «Руїна», М.Аркаса «Історія України - Руси». Деякі історики пов’язують його з правлінням трьох гетьманів - ставлеників Москви (І.Брюховецького, Д.Многогрішного та І.Самойловича) й обмежують хронологічно 1663 – 1687 та територіально лівобережною Україною, інші вважали (зокрема Б.Крупницький), що Руїна відносилась як  до  Лівобережжя, так і до Правобережя і тривала від смерті Б.Хмельницького до початку правління І.Мазепи 1657 – 1687.

УЧЕНЬ. Причини Руїни:

- відсутність загальнолюдського лідера, який би міг продовжити справу Б.Хмельницького після його смерті;

- глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внурішньої та зовнішньої політики;

- егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих;

- перетворення українських теренів на об’єкт загарбницьких зазіхань Росії, Османської імперії та Кримського ханства внаслідок внутрішньої міжусобної боротьби.

 УЧЕНИЦЯ. Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави  (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України. Українську православну церкву було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, які не могли здобути широкої народної підтримки своєї політики (І.Брюховецький, М.Ханенко, Ю.Хмельницький, Д.Многогрішний, С.Опара,  І.Сірко, Я.Сомко, П.Суховій, П.Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду, - І Виговський, П.Дорошенко.

Літературознавці:

УЧЕНИЦЯ. Доба Руїни. Своєю неоднозначністю вона привертає увагу й сьогодні. Ця тема є актуальною, оскільки й зараз наше життя чимось нагадує руїну, а політичні дебати подібні до змагань за булаву українських гетьманів. В українській літературі чаовий період  ХVІІ – ХVІІІ ст. висвітлено у творах: “Чорна рада” П.Куліша, “Чернігівка” М.Костомарова, “Гетьман Дорошенко” Л.Старицької - Черняхівської, “Гандзя” І.Карпенка-Карого, “Бояриня” Лесі Українки тощо.

Прагнення до звільнення особистості, гармонія ідеалу з життєвою правдою, право нації на самовизначення – основні риси такого напрямку як неоромантизм

2.Словникова робота. Учні отримують роздатковий матеріал.

Запис у зошити:

Неоромантизм – стильова хвиля модернізму. Що виникла в українській літературі но початку ХХ століття. Визначна риса – подолання розриву між ідеалом та дійсністю, що було притаманне романтизму.

Ознаки неоромантизму:

- історико-героїчна тематика;

- герой-борець за волю рідного народу;

- у творах обстоюється право нації на самовизначення, соціальна справедливість;

- прагнення героя до звільнення особистості, виступ проти пасивного оточення через альтруїстичні мотиви;

- гармонія ідеалу з життєвою правдою;

- відсутність поділу персонажів на головних і другорядних;

- різка поляризація дійових осіб: з одного боку – герої, окрилені високою мрією, а з іншого боку – бездуховні утилітаристи;

- безкомпромісний конфлікт.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

1.Психологічна настанова щодо вивчення теми. Діти, подивіться одне на одного і подаруйте посмішку.

  Не забувай,

Що ти на землі -  людина.

 І хочеш того чи ні –

 Усмішка твоя – єдина,

 Мука твоя – єдина,

 Очі твої – одні.

Такою ж неповторною, як і ви, є кожна особистість.  Так і Леся Українка, оригінальна і неповторна, ми сьогодні подовжимо досліджувати її творчий доробок.

 ІV. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Цілевизначення.

Отже,  сьогодні тема нашого уроку:  «ДОБА РУЇНИ І РУЇНА ЛЮДСЬКИХ ДУШ У ДРАМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «БОЯРИНЯ». (Тему і сформульовані завдання учні записують у зошит.)

Епіграфом до уроку будуть слова  Л.Українки та  Г.Стеценко. Саме вони підводять до розуміння однієї з причин внутрішньої драми головної героїні  -  Оксани. Нам потрібно розкрити трагедію рідного краю крізь призму особистого життя героїв.

 Нехай допоможе вам у цьому аутотренінг.

 Аутотренінг

 Я – учень,

Я – особистість творча,

Я думаю,замислююсь,

Я хочу знати. 

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Виберіть правильну відповідь

 Що спонукало Лесю до написання поеми «Бояриня»? як ви гадаєте?

• Ностальгія за рідним краєм ( поема написана у Єгипті в 1910 році)
• Нарікання критиків, що Леся пише лише чужу історію.
• Спілкування з Яворницьким, який в цей час  теж перебував в Єгипті.

2. Слово вчителя.

  «Бояриню» Леся Українка написала 27-29 квітня 1910 року в Хельвапі, що недалеко від Каїру. Це перша п’єса письменниці про Україну, хоч, як зазначав Микола Зеров, і в усіх інших, навіть якщо вони про події і країни, далекі в просторі й часі від Батьківщини, відчувається щось до болю трагічне і в тому трагізмі якраз вітчизняне. Дія в «Боярині» відбувається в другій ХVІІ половині століття, коли угоди, підписані на Переяславській раді, з боку Росії були потоптані. Україна, яка за умовами договору мала бути лише у військовому союзі, через грабіжницьку політику царизму, ворогування козацької старшини між собою в боротьбі за владу, перетворилася на руїну. Нитка з цього клубка нещасть потягнулася потім через багато майбутніх століть мало не до нашого часу. У передмові до книжки Ліна Костенко яскраво змалювала становище тогочасної України: «А до неволі якнайкраще підходить слово: Руїна. Це той історичний період, коли відбувається дія «Боярині». Період, майже не висвітлений в нашій літературі. Тим часом він був одним з найтрагічніших в нашій Історії. Час, коли Правобережжя обезлюділо. Коли димом батьківщини був дим попелищ».

 Лесю Українку дуже хвилювала  доля рідної країни, те, що її земля переживала соціальний і національний гніт. Звернувшись до історичного минулого,  вона шукала паралелі між минулим і сучасним. І сьогодні ми спробуємо разом осмислити ідейний зміст твору. А також з’ясувати у чому причина загибелі Оксани.

  Уперше твір було надруковано вже після смерті автора 1914 року в журналі «Рідний край». Через чотири роки «Бояриня» вийшла окремою книжкою в Катеринославі, а згодом увійшла до 12 - томного зібрання творів Лесі Українки, виданого «Книгоспілкою» протягом 1927 - 1930 років. Радянські критики і літературознавці намагалися обійти мовчанкою цю драматичну поему або аналізувати її досить обмежено. Лише через шість десятиліть замовчувань драматична поема знову була видана в Україні.

Розробляючи історичну тему, письменниця порушила актуальні проблеми національної психології, надала їм філософського звучання.

• У чому полягає історична канва у творі?

   ( У поемі змальовуються церковні братства, в яких брали участь і жінки. Так, з сюжету поеми ми знаємо, що Оксана належала до дівочого братства, яке виготовляло корогви; згадується про московських посіпак, які зневажливо ставилися до українців; розповідається про козацьку старшину, яка «понадивилась» на московські соболі; йдеться про недовіру до Петра Дорошенка, який привів на Україну татар).

3.Теорія літератури.

Драматична поема - невелика за розміром віршована п’єса,у якій поєднується драматичне,епічне й ліричне розкриття теми; викладання матеріалу відзначається стислістю і лаконізмом, основна увага зосереджена на розкриті ідейного конфлікту тапереживаннях героїв.

4. Робота з текстом поеми. Інтерактивна вправа «Сократівський діалог» (Мета - дослідити, як крізь призму особистого життя героїв розкрито трагедію рідного краю)

• Які почуття у вас викликав твір? Яке враження справив?
• Що лежить в основі сюжету? (Леся Україна за історичне тло своєї драми взяла період Руїни і гетьманування Петра Дорошенка — часи колоніальної політики російського царизму та безперервної боротьби українців проти

внутрішніх і зовнішніх ворогів, а також гетьманських міжусобиць, які призводили до руйнації людських душ.)

• Які проблеми порушує Леся у творі? (Основна проблема – це проблема національної психології та вибору власної суспільної позиції.

Інші проблеми:

•  Проблема наслідків Переяславської угоди для України та її народу.

- Проблема двох традиційних культур, двох цілком відмінних менталітетів.

- Протиставлення понять воля — рабство.

- Проблема відповідальності за долю свого народу перед нащадками.

- Проблема сумління і національної гідності.

- Проблема пасивності - зради, патріотизму.)

• Посилаючись на текст, покажіть, якими постають дві родини (Перебійного і Степана)?

  (РОДИНА СТЕПАНА

Батько (козак, помер у жупані).

Мати (не забуває про рідне, але кориться обставинам).

Степан (роздвоєність образу: відступництво від України і вірність

зрадженій присязі).

Ганна (Ганнушка) — народилась на Україні, традицій не знає.

Ванька — народився в Московії, традицій не знає — москаль.

Батько — козак, син москаль

 Так на прикладі Степанової сім’ї Леся Українка показала, як руйнувалися національні родинні підвалини заради благополуччя і достатку, нівелювалися батьківські звичаї тих, хто зазнав царської ласки.

РОДИНА ПЕРЕБІЙНИХ

Олекса Перебійний, батько — козак.

Мати — дотримується народних звичаїв.

Іван — патріот, відвіз корогву в Чигирин, напевне, загинув.

Оксана — бояриня. Відступництво, зрада, відчуття безпорадності

призводить до загибелі. Продовження роду немає. Оксана керується принципом: «Що я дала Україні?»

Старий Перебійний належав до козацької старшини, яка на Переяславській раді присягала цареві. Він, людина розважлива і мудра, давно вже відчув, що угоди з Москвою потоптані, і Україна потрапила в неминучу залежність від Росії. Син Перебійного – Іван – запальний, гарячий, але щирий, гострий на розум, однозначно судить про Переяславську раду – як зраду з боку української старшини.

У палкій любові до України виховували батько й мати Перебійні свою доньку Оксану – центральну постать драми.)

• Як ви розумієте слова «Сутужна, сину мій, вкраїнська справа…»?  (Перебійний прекрасно пам’ятав і давніші часи, польську неволю, татаро-турецькі набіги. Саме з його уст зриваються майже безнадійні слова: «Сутужна, сину мій, вкраїнська справа…». Дії  в «Боярині» відбувається в другій половині XVII ст., коли угоди, підписані на Переяславській раді, з боку Росії були потоптані, Україна, яка, за умовами договору, мала бути лише у військовому союзі, через грабіжницьку політику царизму, ворогування козацької старшини між собою в боротьбі за владу, перетворилася на руїну. Нитка з цього клубка нещасть потягнулася потім через багато майбутніх століть мало не до нашого часу.)
• Які суспільно-політичні ідеали супроводжувала Оксана? (Розуміння святості патріотичного обов`язку, необхідності служіння Україні (дівчина каже з гордістю: “Я перша братчиця в дівочім братстві”; готує перед смертю заповіт не тільки родині, а й однодумцям – “братчикам, хто ще живий лишився.”)
• Виразником яких поглядів був Степан? (Найперше - своїми гуманними способами допомоги Україні: “І невже мушкет і шабля мають більше сили та честі, ніж перо та щире слово?” Глибоко зворушує Оксану Степанова трепетна любов до покинутої не з власної волі батьківщини. Він і на свою наречену дивиться як на своєрідний образ рідного краю. Свою справу робили, звичайно, освіченість, шляхетність, красномовство, поетичність світосприйняття вихованця Київської Академії.)
• Чому не справдилися взаємні надії на щастя? Яка авторська позиція?

(Через тягар домостроївських приписів щодо життя жінки, крайнє обмеження її людських прав, примітивізація життєдіяльності навіть на побутовому рівні;

атмосферу страху, лицемірства, підлабузництва у середовищі царської свити, з якою було пов`язане існування родини;

приреченість Степана на компроміси з власною совістю, на постійне приниження своєї людської й національної гідності заради як виживання сім`ї, так і мінімальної змоги допомагати землякам;

неможливість будь-якої самостійної патріотичної дії з боку самої Оксани, а звідси – відмирання національних коренів, гірке відчуття власної непотрібності Україні.)

• В одну мить Оксана несподівано стає на захист Степана. Чим це можна пояснити?  (Відчуття власної людської гідності і шанування гідності інших: відмовляється принести братові свіжу страву, коли той зверхньо, різко наказав, а не попросив; згладжує його особисті випади проти гостя, остерігається вразити докором чоловіка, коли сама вже перебуває у критичному стані: “Се я недобра! Так немов не знаю, що бідний мій голубонько страждає за всіх найгірше…”)
• Яка причина загибелі Оксани? (Найболючіших страждань молодій активній жінці завдає не так фізична розлука з батьківщиною, як беззмістовне пусте життя. У пам`яті спливає образ шаблі, заіржавілої у піхвах, що втратила своє призначення. Все це означає, що героїня сама над собою вершить своєрідний суд, вважає невільницьке життя позбавлене смислу й особливого опору хворобі вже не чинить.)

5. Творче завдання. Інтелектуальна вправа «Заверши речення».

- Степан, що з родиною вже не повернувся на Україну,... (став боярином, мав продовжити служити Україні «з-під царської руки»).

- «Як же можу на Україні здійняти зброю так, щоб... (не діткнути ніколи нею брата», — говорить Степан).

- Надмірна обережність Степана переросла в... (боягузтво й бездіяльність).

- Оксана не змогла жити на чужині, бо... (там рабство).

- Не змогла змиритися із принизливим становищем чоловіка, бо...

(вихована на волелюбних ідеях).

- Не змогла піднестися над обставинами, вжитися на чужині, бо...

(то було б пристосуванство).

6. Робота в групах. Кожна з груп має право ставити запитання, не погоджуватися з твердженням інших, відстоювати свої.

Група А Визначити основні елементи сюжету драматичної поеми «Бояриня». З’ясувати, як сприймається назва  драматичної поеми.  Що означають імена Оксана та Степан?

(УЧЕНЬ. Експозиція – знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного з сином його бойового побратима Степаном – боярином.

Зав’язка – згода Оксани на одруження.

Розвиток дії – життя головної героїні в Москві, їїнеможливість ужитися в роль боярині.

Кульмінація – усвідомленняОксаною власної бездіяльності,докір степанові з приводу своєї і його пасивності.

Ров’язка – спустошення молодої української патріотки, готовністьприйняти смерть як невідворотність долі.

УЧЕНИЦЯ. Слово «бояриня» асоціюється з образом розкішної величної, впевненої в собі жінки. Та замість неї в однойменній п’єсі бачимо безправну жінку, душу якої ятрить туга за втраченою волею,за рідним краєм. З гіркою іронією сама Оксана говорить: «Бояриня! Отака з мене бо-я-ри-ня».             

Ім’я Оксана в перекладі з грецької означає «чужоземка», а Степан — «коло, вінець».

— У чому символічність імен?

Значення ім’я Оксани доволі прозоре; замкнуте коло, у яке Степан себе добровільно заточив, терновий вінець на його голові (теж коло) символізує страждання і муки, на які він прирік себе, свою дружину і частково народ.)

 Група Б характеризує  образ Степана.

 Проблемні питання

• Що ви дізналися про родину Степанового батька?  За що отримав боярство? Як ставився до цього?
• Чому Степанів батько прагнув якомога довше утримати сина на Україні, бажав йому шлюбу з українкою?
• Як ставився Степан до високого титулу? Чому? Як жилося йому в Москві до зустрічі з Оксаною?
• Чи знав Степан, як тяжко буде його молодій дружині жити на чужині? Чому він пізніше «повертав присягу» Оксані? Чи можна назвати це благородством?
• Як служилося Степанові в царя? Чому він не пробував протестувати проти наруги  над собою?
• Чи міг Степна допомогти більше, ніж допомагав?
• У яких сценах Степан виглядає жалюгідним, мізерним?
• Чи вірила Оксана в те, що її чоловік «після бою подоланим подати пільгу зможе»?
• У чому трагедія старої Степанової матері?
• Чому чужина для Ганнусі не була такою згубною, як для Оксани?

 (УЧЕНИЦЯ. Вихованець Києво-Могилянської академії Степан — український інтелігент другої половини XVII ст., що втратив свою національну культуру і перейняв чужу.

Син колишнього козака, а згодом московського боярина, Степан потрапляє в козацьку слободу з російськими боярами, гостює в родині представника козацької старшини Олекси Перебійного. Зустрівшись із його дочкою, закохується в неї. Оксана відповідає йому взаємністю, і вони, побравшися, вирушають до Москви, аби «звити там своє кубельце», завести свої порядки та звичаї. Але все вийшло не так, як бажалося.

УЧЕНЬ. У Москві Степан стає зовсім іншою людиною. Як московський боярин, він змушений забути про людську гідність, плазує перед царем. Від своєї дружини Степан вимагає, щоб вона також підкорилася московським звичаям: одягла ненависний їй одяг, почастувала його гостей бояр, додержуючи «поцілуйного обряду».

Якось у їхньому домі з'явився гість з України і привіз листа — супліку до царя та іншого листа — Оксані. Степан, злякавшись, радить їй спалити свого листа, аби уникнути можливих неприємностей. Оксана, знесилена тугою за Батьківщиною, пропонує чоловікові повернутися в Україну, а Степан побоюється, що цар скрізь «достане свого боярина». Оксана зрозуміла, що її чоловік усього боїться, але почуття обов'язку не дозволяє їй навіть дорікати йому, тим більше взяти з його рук «повернуту присягу».

УЧЕНЬ. Степан — слабовольна боязлива людина. Він сприймає придушення визвольної боротьби українського народу не так трагічно, як його дружина, можливо, навіть дещо задоволений з того, що «тепера на Вкраїні утихомирилося», спокійно говорить про зустріч з жінчиною ріднею, Оксана ж не може собі пробачити, що і вона, і її чоловік під час кровопролиття в Україні сиділи «у запічку московськім, поки лилася кров».

Коли тяжко хвора Оксана каже чоловікові, що його руки хоч і не в крові, зате в іржі, звинувачує його в покорі і бездіяльності. Степан не розуміє своєї дружини, не може збагнути, чому вона відмовляється від поїздки в Україну.

Він любить Оксану, хоче врятувати від неминучої смерті, але вже надто пізно. Умираюча дружина попри все покладає надію на Степана і заповідає йому допомагати чим тільки зможе скривдженим співвітчизникам:

• Борцем не вдався ти, та після бою

подоланим подати пільгу зможеш,

як ти не раз давав...)

Група В характеризує образ Оксани

Проблемні питання

• Чи сподівалася закохана Оксана, що її становище на чужині буде таким принизливим і тяжким?
• Як ставилися дівчина до братовбивчої війни в Україні? Чи права вона в своїх судженнях? Чи залишилися в неї ці судження незмінними? Чому?
• Де вперше Оксана відчула себе справді підневільною і чому скорилася?
• Як ви розумієте Оксанині слова «Татари там…татари й тут…»?
• Чому Оксана увесь час жаліла Степана? З яких мотивів вона не відіслала подрузі-братчиці гроші, не обізвалася з чужини ні до рідних, ні до брата? Чи думала Оксана про свою безпеку?
• Чому Оксана дійшла до думки про втечу? Як цю думку ви розцінюєте? Схвалюєте чи осуджуєте?
• Чи тільки ностальгія призвела жінку молоду жінку до загибелі, чи відгомін українських подій теж не минув для неї  безслідно?
• Чим ви поясните жорстокість останніх діалогів Оксани із Степаном? У чому прозріння жінки?
• Чому Оксана відмовилася від поїздки на Україну? Чи відчувала вона свою провину перед Батьківщиною?

 (УЧЕНИЦЯ. Оксана — дівчина, яка дуже любить природу: їй подобається вирощувати та збирати квіти, співати пісні біля річки та в гаю. Вона щира патріотка своєї країни: А якже, я перша братчиця в дівочім братстві. Оксана пишається тим, що вона народилася в Україні, тим, що вона українка. Раптом вона зустрічає Степана, який приїхав із Москви на Україну. Оксана щиро закохалася в нього, погодилася бути його дружиною, поїхати з ним до Москви. Але вона навіть не уявляла, що чекає її на чужині, вона сподівалася бути щасливою з коханим чоловіком, а вийшло все навпаки. Серце героїні розривається від туги за рідним краєм. Ставши в Москві бояринею, Оксана не цурається своїх звичок, одягу, мови. Тут зіставляє авторка два світи – український і російський. В Україні жінка була вільною, вчилася в братській школі, а в Москві її вважають за холопку, що не має права навіть «з чоловіками пробувати при беседі».

 -  Хіба я тут не як татарка

сижу в неволі?

  УЧЕНЬ. Проста, але чесна і щира українська дівчина не може зрозуміти московських звичаїв. Оксана не може, як Степан, відцуратися рідної мови, звичаїв рідного народу, вона не може забути Україну. Московське життя було для Оксани неволею, вона почувала себе, немов у в’язниці:

- Степане, та куди ж се ми попались? Та се ж якась неволя бусурменська.

УЧЕНИЦЯ. Чим довше Оксана живе в Москві, чим краще пізнає чоловіка та його обов’язки на службі, тим огидніша стає для неї Москва. Оксана не розуміє, як можна цілувати руку царю, вона вважає, що це принижує людину. Кохання Оксани до чоловіка поступово змінюється розчаруванням. Вона розуміє, що Степан намагається догодити царю й боярам, щоб покращити матеріальне становище своєї родини, але це не підвищує його в очах Оксани, а навпаки. Степан втратив усі свої не лише національні, а й людські якості, свою гідність і гордість:

- Ба знаєш, як то кажуть: «Скачи, враже, як пан накаже!»

УЧЕНИЦЯ. Постійно думаючи, як збагатитися, Степан зовсім не приділяє уваги Оксані, їхні почуття зникають. Оксана намагалася допомогати чоловікові, зробити з нього людину, вона пропонувала йому покинути Москву, повернутися в Україну, проте її зусилля нічого не дали. Степан вважав, що в нього все є, він вважав себе щасливою людиною, але не розумів, що він занапастив свою душу, занапастив себе й Оксану.

  УЧЕНЬ. Дівчина поривається поїхати в Україну, благає чоловіка послужити рідному краєві, користуючись близькістю до царя. Але полохливий Степан боїться, тремтячи за своє місце, за своє фізичне виживання, забороняє Оксані навіть підтримувати зв’язки з рідним братом.

Через зневіру в коханні й собі, від бездіяльності в серйозний для Батьківщини час молода бояриня згасає, виголошуючи:

- Я гину, в’яну,

Жити так не можу!

  УЧЕНИЦЯ. У драмі «Бояриня» Леся Українка порівнює образ Оксани з образом України. Україна була вільною та щасливою, але її підкорила Москва, зробивши з неї велику руїну. Так само й Оксана в’яне й марніє на чужині, в неволі. Розлучившись із рідною країною, дівчина захворіла не лише фізично, а й духовно.  Степан сказав, що спитає дозволу у царя, щоб з’їздити на Україну, проте вона не погодилася. Героїня весь час сумувала за рідною країною, мріяла повернутись, але не змогла: їй було соромно перед Україною, перед народом. Коли на Україні була жорстока боротьба, вона нiчого не зробила, щоб покращити долю рiдного краю,втекла, сховалась, до того ж не куди-небудь, а саме в Москву, тобто перейшла на бiк ворога. Оксана не уявляла, як пiсля того, що вона зробила. подивиться в очi українцям, якi захищали свою батькiвщину, ризикуючи власним життям, її сумлiння не дозволило зробити те, про що мрiяла весь час, на що завжди таємно сподiвалась.

 УЧЕНЬ. Відчуваючи близьку смерть і провину перед народом, патріотка Оксана в розпачі кидає Степанові:

-…Зломилась воля.

Україна лягла Москві під ноги,

Се мир по-твоєму – ота руїна?

Але Оксана байдуже ставиться до того, що, мабуть, скоро помре, вважаючи, напевно, що своєю смертю спокутує провину. Вона добровільно прирікає себе на смерть, але хоче, щоб Степан жив, бо він потрібніший Україні.

УЧЕНИЦЯ. Умираючи, Оксана вірить, що доля українського народу обов’язково переміниться, що Батьківщина її стане колись вільною. У передсмертних її словах  сплелися ніжна любов до рідного краю з невимов-ною тугою, породженою її невільницьким становищем:

Добраніч, сонечко! Ідеш на захід…

Ти бачиш Україну – привітай!

  Леся Українка в драмi «Бояриня» закликає не залишати рiдної землi, рiдного народу, не цуратися рiдної мови та звичаїв, а робити все можливе, щоб бути справжнiм українцем, патрiотом рiдної землi. Поетеса закликає всiх до боротьби, яка б покращила долю України. У драмi «Бояриня» поетеса реально зображує вiдносини мiж Україною).

7. Виразне читання другого діалогу Степана й Оксани.

• Які нові риси ви помітили в Степана?
• Як ви розумієте вигук Оксани: «Та й осоружна мені ця Москва»?
• Чому в Москві Оксана відчуває себе самотньою?
• Як ви розумієте слова письменниці: «Будь проклята, кров ледача, не за чесний стяг пролита».

8. Рольова гра «Життєва позиція Івана, Степана, Оксани»

Іван. Я - Іван, брат Оксани, дивлюся на Степана не так, як Оксана й батько. Степан боїться проливати кров й підтверджує моральну інвалідність свого пацифізму міфологемою братовбивчого гріха  (він розповідає легенду про Каїна і Авеля). Я ж готовий до збройного обстоювання честі, прав і вільностей України. Ніколи не погоджуся з тим, що чужу землю можна назвати Вітчизною. Я вважаю Степана перебіжчиком, зрадником, що продався «за  соболі московські». Поведінку Степана можна назвати національною пасивністю - зрадою.

Степан.  Зрозумійте, я не хотів служити рідним панам і поїхав на чужину з єдиною метою - помагати хоч здалека рідним братам. Моє небажання втручатися в національно - визвольний процес, пояснюється схильністю до тактики «малих добрих справ». Але ж також я люблю свою Вітчизну. Оксана для мене – це символ волі і краси рідного краю, а Москву я часто називаю чужою. Щоб полегшити долю земляків я ладен танцювати перед царем, співати йому пісень, навіть на голові ходити. Душа ніби роздвоюється: з одного боку, я думаю про своїх земляків, а з іншого – розумію, що присяга «велика річ», «велике діло». Я бачу відступництво Москви, знаю всі кривди, які чинять москалі. Та зняти табу на відступництво від уже нечинної присяги не можу. Батько виховував мене християнином. У моїй душі протидіють два начала: відступництво від України і надлюдська вірність зрадженій присязі. Подаючи руку Оксані, я сподіваюся втекти від нелегкої московської дійсності в рай подружнього життя, де «в цілім світі вже нема чужини»:

От побачиш, як ми там кубелечко зівємо,

Хоч і в Москві! Нічого ж там чужого

У нашій хатоньці не буде – правда?

   Але я зрозумів, що неможливо щасливе життя в далекій непривітній і чужій Москві. Я бачу, що мою Оксану охопила ностальгія, дружина сумує за Україною. Пропонував їй їхати додому, повертав присягу. Проте Оксана відмовилася, хотіла, щоб ми тікали вдвох будь-куди від царя і немилого чужого побуту. В останній розмові я дістав страшну відповідь від Оксани: «От,здається, руки чисті, Проте все мариться, що їх покрила Не кров, так..немов якась іржа… Як на старих шаблях буває, знаєш?»

Оксана. Я вподобала Степана не лише за його лагідну вдачу і вірне кохання, а й за таку близьку своїй натурі пацифістську настроєність, бо ніколи не прийняла б шлюбного персня з руки, обагреної братньою кровю. Зустрівшись у Москві з численними обмеженнями навіть на родинно - побутовому рівні, побачивши, як і Степан, і його мати згинаються, як холопи, під тягарем чужих звичаїв, розгублюючи рештки самоповаги, я розумом і серцем відчула рабську неволю, особливо пригнічує покірність чоловіка перед царськими прислужниками. Не раз я запитувала у чоловіка: «Степане, та куди ж се ми попали? Та се ж якась неволя бусурманська?» А він заперечував, говорив, що тутешній побут не подібний до татарського полону.              

Холопів продають… Чим не татари?

    Я терплю подвійний гніт: і як жінка, і як українка. Як стихне все Степан збирається поїхати в Укарїну, в гості до моїх батьків. Він думає, що у ріднім краї оживе моя душа. Але ні! Це ж сором! Як дивитися землякам у вічі, пересидівши в Москві лиихі роки. Коли  велося змагання за життя. Зараз мені пригадується, як колись разом з братом знайшли стару шаблюку. Хотіли погратися, але не змогли, оскільки не вдалося витягнути її з піхов, бо вона іржею до неї прикипіла. «Отак і ми з тобою, - зрослись, мов шабля з піхвами…навіки…Обоє ржаві» Я вже не пишаюся тим, що мої і Степанові руки не заплямовані кровю, мені здається, що їх покрила якась іржа. Обстоювала, так вірила у третій шлях, відмінний від Степанової тактики «малих добрих справ» і Іванової орієнтації на збройне повтсання завів у глухий кут.

9. Перегляд кінцевого фрагмента вистави «Бояриня» (Марія Шумейко в ролі Оксани, театр ім. М. Заньковецької)

VІ.Узагальнення знань.

1.  Проблемні запитання. Метод «Обери позицію»

Я вважаю…

Тому що…

Наприклад…

Отже…

• Чий образ сильніший: Оксани чи Степана?
• У чому причина загибелі Оксани? (Неможливість будь-якої самостійної патріотичної дії з боку самої Оксани, а звідси – відмирання національних коренів, гірке відчуття власної непотрібності Україні).
• Доведіть актульність твору

(І зараз наше життя чимось нагадує руїну, а політичні дебати подібні до змагань за булаву українських гетьманів; і зараз багато українців перебувають на чужині.Формулюємо провідну ідею драми: духовно повноцінне, здорове життя людини неможливе без волі і без служіння батьківщині.

Ось звідки бере початок українська Руїна! І колишня, і сьогоднішня. З душ, у яких посилилася безвідповідальність за долю свого народу перед нащадками, бажання купити сите життя навіть в обмін на власне сумління й національну гідність. Драма є актуальною у сучасному прочитанні. Це привілей лише найкращих, найталановитіших класичних творів – бути потрібними багатьом поколінням читачів, кликати їх до роздумів над сучасністю, над власним життям.)

• Розкрийте суть останньої заповіді Оксани: «Як умру, ти не бери вже вдруге українки, візьми московку ліпше…» (Оксана волелюбна, смілива. На докір Степана вона відповідає:

Всі ми ріжемо словами,

А тут жінки плохі, вони бояться…)

2. Робота в зошитах.  Учитель підводить учнів до висновків, які записують в зошиті.

У драмі Лесі Українки «Бояриня»:

• порушено гострі соціально - політичні й національно - етичні проблеми;
• показано демократичні традиції, що визначали побут і спосіб життя України, суспільний устрій;
• говориться про неприйняття українцями атмосфери рабської покори;
• звучить осуд зрадників, тих, хто, плазує перед чужоземцями.

3.Слово вчителя

Нині в України не прості часи, знову її розривають на шматки внутрішні і зовнішні чвари. Як і колись вона потребує підтримки і допомоги. Колись Степан та його родина взяли на себе місію миротворців, що представляли інтереси України при царському дворі, і не дивлячись на їхню пасивність, вичікувальну позицію,  патріотка Оксана вірить, що все ж від них більше користі, ніж від неї. Вона вигукує до Степана:

-…ти на світі потрібніший,

 Борцем не вдався ти, та після бою

подоланим подати пільгу зможеш,

як ти не раз давав...

Адже чого варті ті українці, які плекають у собі надію на власне благополуччя за рахунок зради рідному слову? Чи не керує нами, громадянами незалежної України, почуття рабської запопадливості.

Не повинні, не маємо права віддавати на знущання майбутнє нашої країни. На Сході України точиться братовбивча війна. І зараз наше життя чимось нагадує руїну, а політичні дебати подібні до змагань за булаву українських гетьманів; і нині багато українців перебувають на чужині в пошуках кращої долі. Але не перевелися ще на нашій землі патріоти, що боронять нашу землю попри всі негаразди).

Що таке «миротворчість» та хто такі «миротворці» нам допоможуть з’ясувати наші історики?

(Лунає пісня В.Білоножка (молодшого) «Я ненавиджу війну…)

4. Історія і сьогодення. (учнівські повідомлення)

Історики: УЧЕНЬ. Миротворчість – це широкий спектр дій, спрямо-ваних на досягнення згоди між сторонами, що перебувають у конфлікті, за допомогою МИРНИХ ЗАСОБІВ (стаття 6)

Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Рада Безпеки, згідно зі Статутом відповідає запідтримання міжнародного миру і безпеки.

Слід також зазначити, що згідно зі Статутом, головною метою ООН є підтримання міжнародного миру та безпеки.

А підтримання миру — це дії, пов'язані з розгортанням у районі конфлікту груп спостерігачів, військових контингентів, а часто й цивільного персоналу ООН з метою сприяння дотримання досягнутих угод про припинення вогню. Головна мета цього заходу — припинити кровопролиття, роз'єднати конфліктуючі сторони.

УЧЕНИЦЯ. Миротворець – 1. Людина, яка намагається встановити мир у стосунках між людьми. 2. Військовослужбовеь із контингенту спеціальних сил який служить у зоні можливого військового конфлікту з метою недопущення воєнних дій.

15 липня — День українських миротворців.

Верховна Рада України, 21 травня 2013 року, одноголосно прийняла Постанову № 292-VII «Про встановлення Дня українських миротворців». Постановою визначено 15 липня Днем українських миротворців з подальшим відзначенням його на державному рівні, з метою вшануванням мужності і звитяги, зразкового виконання службових обов'язків, вірності присязі учасників миротворчих операцій та забезпечення збереження пам'яті славетних героїв-миротворців, які загинули під час виконання обов'язків у складі миротворчого контингенту та миротворчого персоналу.

УЧЕНЬ. Нобелівська премія миру (швед. Nobels fredspris) — одна з п'яти премій, започаткованих Альфредом Нобелем відповідно до його заповіту від 1895 року. Премія присуджується щороку, починаючи з 1901 року, за видатні заслуги у збереженні миру.

Вибір лауреатів премії здійснюється щороку у жовтні Нобелівським комітетом з 5 осіб при парламенті Норвегії. Нагородження лауреатів відбувається щорічно у день смерті Альфреда Нобеля 10 грудня в Осло. Кожен лауреат отримує диплом та медаль лауреата Нобелівської премії, а також грошову винагороду.

Першу Нобелівську премію миру було присуджено у 1901 році, її лауреатами стали швейцарець Жан Анрі Дюнан та француз Фредерік Пассі. За час свого існування з 1901 до 2015 року премію миру було присуджено 96 разів, а її лауреатами стали 102 особи (з них 86 є чоловіками та 16 — жінками. Першим жінкою-лауреатом Нобелівської премії миру стала Берта фон Зутнер, яка отримала премію 1905 року). Декілька лауреатів Нобелівської премії миру закликали Україну, Росію, США та Євросоюз до припинення насильства в Україні, передає УНН з посиланням на німецьке видання Focus.

УЧЕНИЦЯ. Збройні сили України беруть участь у  миротворчих операціях.

Заохочувальна відзнака Міністерства оборони України — медаль «За миротворчу діяльність» входила до діючої до 2012 року системи відзнак Міністерства оборони України.              Відзнака встановлена наказом Міністра оборони України Євгена Марчука від 13 вересня 2003 року № 292.

Нагороджені пам'ятним нагрудним знаком «Воїн-миротворець»:

Га́лва В'ячесла́в Анато́лійович (нар. 4 січня 1973, Черкаси, Україна — пом. 26 серпня 2014, Новоазовськ, Україна) — український військовик, полковник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, бойовий інструктор. Співробітник компанії P1G-Tас, спеціалізацією якої є розробка військового спорядження. Загинув під час війни на Сході України.

Мазунов Руслан Олександрович (нар. 26 січня 1979,  Михайлючка,  — пом. 24 червня 2014, поблизу Слов'янська, Україна) — український військовик, майор, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Загинув в ході антитерористичної операції під Слов’янськом

Олефіренко Юрій Борисович (нар. 27 квітня 1965, Бобринець,  — пом. 16 січня 2015, під Маріуполем, Україна) —  український військовик, капітан I рангу Збройних сил України, командир 73-го морського центру спеціального призначення Військово-морських сил ЗС України (2014–2015), учасник бойових дій в Афганістані , операції НАТО  в  Афганістані (2008 - 2009) та війни на Сході України. Кавалер Ордена Червоної Зірки.

(Вшанування пам’яті загиблих хвилиною мовчання.)

VІІ. Підсумок уроку

1.Поясніть епіграфи уроку: Чи відповідає зміст епіграфів змісту шашого уроку? Що сьогодні стало для вас відкриттям?

2. Рефлексія (тест)

1. Жанр твору «Бояриня»:

А психологічна повість;

Б драматична поема;

В психологічна новела.

2. «Бояриня» написана:

А 1910 р.;

Б 1912 р.;

В 1908 р.;

1) в Єгипті;

2) Італії;

3) Німеччині.

3. Опубліковано поему:

А 1910 р.;

Б 1912 р.;

В 1914 р.

4. Оксана має брата:

А Івана;

Б Степана;

В Олексу.

5. У поемі згадано притчу про:

А сіяча;

Б Авеля і Каїна;

В про злих виноградарів.

6. Де навчався Степан?

А У Московській академії;

Б у Київській академії;

В у Київській семінарії.

7. Імена яких гетьманів згадано у творі?

А Івана Мазепи, Дорошенка;

Б Виговського, Дорошенка;

В Хмельницького, Дорошенка.

8. Для одужання Оксану лікар-німець радить повезти:

А на Вкраїну;

Б в Італію;

В в Єгипет.

9. Оксана просить Степана втекти:

А до України;

Б у Польщу;

В у Німеччину.

10. Чим Оксана займалася в Московії?

А Відвідує школу братчиць;

Б займається шитвом, вишиванням;

В порається по господарству.

11. «Куди ж це ми попались? Та се ж якась неволя бусурманська».

Чиї це слова?

А Ганни;

Б Оксани;

В Івана.

12. Кому належать слова:

“Так скрізь воно по світі: що сторона - то звичай, а що город - то й   норов, кажуть люди”.

А Матері Оксани;

Б матері Степана;

В Оксані.

3. Заключне слово вчителя

   «Бояриня» довго не друкувалася. Драму не ставили на сцені. Цілі покоління не знали, про що цей твір. Але багатьом корисно було б опрацювати цей твір для поглиблення культури міжнаціональних відносин. Леся Українка- великий майстер мозаїчного творення характерів своїх героїв. За повної відсутності історичних осіб, відсуненій на другий план і майже не показаній боротьбі за владу, що велася тоді на Україні, в художньому, а не історичному творі письменниця зуміла виразно передати дух тієї епохи. Україна зримо присутня в кожній реплиці Оксани, у кожній згадці Степанової матері, навіть у побутових сценах. Письменниця, як ми бачимо, розкрила транедію рідного краю через призму особистого життя Степана й Оксани. У Степановому виборі ностальгія зливається воєдино з коханням, а глибоко інтимні почуття тісно переплітаються з естетичними почуваннями. Єдність громадянського і особистого характерна і для Оксаниної душі. Оксана усвідомлює власну відповідальність за духовний занепад чоловіка, що асоціюється з образом заржавілої шаблі. Разом з Оксаною прозріває Степан, визнаючи хибність життєвої позиції: «Хто мав хвилини щастя у боротьбі важкій, нас страшна душила змора». Духовне повноцінне, здорове життя людини неможливе без волі і без служіння батьківщини. Це, власне, і є ідея твору.

 (Перегляд відео-ролику: А.Івашина «Благослови» (Молитва за Україну)

• Бережімо ж Україну! Цінуймо! Докладімо ж максимум наших зусиль задля її процвітання!

VІІІ. Оцінювання. (Учні заповнюють табличку самооцінювання)

ІХ. Домашнє завдання.

• Підручник, теоретичний матеріал, с.292 – 294, 296 – 298;
• Намалювати ілюстрації до твору «Бояриня»;
• Творче завдання: створити «фанфіки-дебати» (викласти власне бачення образів твору):

*Моє слово на захист героя,

*Мої поради героєві (лист із дружніми побажаннями), або  фанфіки «З епохи в епоху»:

*Як би жив Степан у ХХІ столітті,

*Сучасні Оксана і Степан.

ДОВІДКА

Фанфік або фенфік (від анг.fan – шанувальник і fiction – художня література) – це різновид творчості шанувальників популярних творів мистецтва, літературний твір, заснований на якому-небудь оригінальному творі.

    Література

1. Аркас М.М. Історія України - Руси.  - К.: Вища школа, 1991. – 456 с.

2. Драй - Хмара М. Бояриня. – Львів:  Дзвін, 1991. – С.147.

3. Українка Л. Драматичні твори. – К.: Дніпро,1989. -

4. Літературознавчий словник - довідник/Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Академія, 1997. – С.504.

5. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд куль-турного процесу. – К. Академія,1993. – С.147.

6. Слоньовська О.В. «Сутужна, сину мій, вкраїнська справа…» (Історичний мате-ріал до розгляду драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня» та аналіз змісту твору.) // Українська мова і література в школі. – К.: «Освіта» ,1991, №12. – С.26.

7. Павлів І. «Бояриня» Лесі Українки: Трагедія рідного краю на тлі родин-ногожиття героїв. (Урок-відкриття у 10 класі філологічного профілю)//Дивослово.  - К.:ТОВ «РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУ ДИВОСЛОВО», 2011, №2. – С.5.

8. https://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія: Нагороджені пам’ятним нагрудним знаком «Воїн-миротворець»

9. Тлумачний словник сучасної української мови: загальновживана лексика: Близько 60000 слів /За заг. ред. проф. В.С.Калашникова. – Х.: ФОП Співак Т. К., 2009. – С.533