ТЕМА ДОСВІДУ: «Формування здоров’язберігаючих компетентностей на уроках біології»

Відділ освіти Великоновосілківської районної державної адміністрації

Краснополянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Опис власного досвіду вчителя біології

Воробцової Марини Юріївни

Моє педагогічне кредо:

Людина вчиться все життя. Від моменту народження і до самої смерті вона здобуває досвід…

ТЕМА ДОСВІДУ: «Формування здоров’язберігаючих компетентностей на уроках біології»

Зіставлення понять "компетентність", "здоров'я", "здоров'язбереження" дозволяють нам дати визначення поняття "здоров'язберігаюча компетентність", під якою слід розуміти інтегральну якість особистості, яка проявляється у загальній здатності та готовності до здоров'язберігаючої діяльності, що ґрунтується на інтеграції знань, умінь, навичок, ціннісних ставлень особистості, спрямованих на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я – свого та оточення. Вона охоплює низку життєвих навичок (компетентностей), що сприяють здоровому способові життя.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

 «Турбота про здоров’я – це найважливіша праця

 вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості

 дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд,

 розумовий розвиток, міцність знань,

 віра у власні сили…»

                                           В.Сухомлинський

Життя і здоров'я людини є найвищими соціальними цінностями в нашій державі. Це визначено Конституцією України. На школу як державну інституцію покладено виконання важливого завдання – виховання здорового покоління.

Кожна школа має бути школою сприяння здоров’ю. Життєдіяльність такої школи побудована на справжньому інтересі та повазі до дитини; на сприянні до пошуку особистості життєвого шляху; на формуванні і закріпленні соціального досвіду, а основне – на збереженні психофізичного здоров'я учня.

Важливим складником шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров'я. Cаме на досягнення цієї мети й спрямовані курси «Біологія» та «Основи здоров'я».Їх завдання – формувати в учнів свідоме ставлення до власного життя і здоров'я, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної та здорової поведінки, формування здоров’язберігаючих компетентностей школярів.

МЕТА ДОСВІДУ:

• Розкрити питання, що мають реальне значення для школярів;
• Виявити проблеми формування здоров’язберігаючих компетентностей школярів, шляхи та способи вдосконалювання роботи зі збереження і зміцнення здоров'я школярів;
• Створити сприятливу атмосферу для спілкування, обміну і взає­модії учнів.

ЗАВДАННЯ ДОСВІДУ:

• Формування життєвих навичок, що мають ключове значення для здорової і безпечної поведінки.
• Формування вмінь учнів установлювати гармонійні стосунки на основі поваги до життя як найвищої цінності, до всього живого, як унікальної частини біосфери.

• Оволодіння вміннями самостійного вивчення основних біологічних понять, законів, біологічних закономірностей; уміннями спостерігати, досліджувати й пояснювати різні біологічні явища.
• Використання теоретичних знань з метою професійного самовизначення у прикладних сферах людської діяльності (медицина, сільське господарство, біотехнологія, педагогіка).
• Розвиток розумових здібностей та якостей особистості (теоретичного стилю мислення, пізнавального інтересу, уяви, уваги, пам’яті), прагнення до самоосвіти.
• Формування емоційно-ціннісного ставлення до природи, до себе, до людей.

ОСНОВНА ІДЕЯ:

Здоров’я дітей і підлітків є не тільки їхнім головним надбанням, необхідним для самореалізації життя, але й запорукою майбутнього благополуччя країни, оскільки лежить в основі стабільності трудових ресурсів, зростання економіки, сталості морального клімату в суспільстві.

Тому закономірною є пильна увага, що приділяється цьому питанню в нашій країні. Сьогодні в Україні проблема збереження здоров’я школярів постала особливо гостро. Рівень захворюваності дітей і підлітків за останні п’ять років підвищився.  Результати численних досліджень констатують,що 90% сучасних дітей шкільного віку мають ті чи інші відхилення в стані здоров’я. З них 50% припадають на функціональні зміни в органах і системах органів, тобто такі, що з’являються внаслідок виникнення несприятливих факторів і в міру усунення цих факторів зникають. Близько 40% припадають на хронічні захворювання, тобто такі, що успадковуються, виникають у ранньому дитинстві або з функціональних порушень переходять у хронічні захворювання.

Однією з причин такого неблагополучного стану здоров’я школярів є збільшення протягом останнього десятиріччя кількості факторів, що раніше не становили проблем для педагогів і батьків учнів. Рік від року зростають навчальні навантаження. У школі з’явилися нові, справді необхідні для життя предмети: інформатика, правознавство, основи здоров’я, етика, економіка, екологія тощо, а обсяги колишніх програм практично залишаються колишніми або ускладнюються ще більше. Отже, сталося ущільнення навчальних програм з інтенсифікацією навчального процесу. У результаті системи освіти й охорони здоров’я постали перед проблемою, чи продовжувати необхідну інтенсифікацію освіти з неминучою шкодою для здоров’я.В Україні назріла необхідність такого підходу, що викликало інтерес до здоров’язберігаючих технологій у педагогіці.

На тлі екологічно неблагополучного середовища швидко розвиваються хвороби цивілізації – гіподинамія, короткозорість, порушення обміну речовин, різноманітні алергії. Викликають занепокоєння все більше поширення залучення до тютюнопаління, активно рекламованих слабоалкогольних напоїв, нераціональна організація вільного часу (наприклад, заміна реального життя на віртуальне).

ТЕХНОЛОГІЯ ДОСВІДУ:

Зміст навчального матеріалу з біології людини можна структурувати за такими наскрізними лініями:

•  життя і здоров'я людини;
•  фізична складова здоров'я;
•  соціальна складова здоров'я;
•  психічна і духовна складові здоров'я;
•  екологічна складова здоров'я.

Першими кроками впровадження в своїй роботі здоров’язберігаючих технологій було розширення застосування активних форм і методів роботи на уроках: групових та ігрових форм роботи, розробки індивідуальних і групових проектів тощо. Практично на всіх уроках біології, основ здоров’я намагаюся робити акцент на цінності здоров’я, методах його збереження і зміцнення.

Для школярів заняття фізичними вправами має становити 8 – 12 годин на тиждень. Почасти цю проблему в нашій школі розв’язує впровадження комплексу фізкультхвилинок для учнів, розрахованих так, щоб вправи не повторювалися на різних уроках і були задіяні різні групи м’язів.  Ці комплекси передбачають і вправи для очей як профілактику короткозорості. Цей комплекс фізкультхвилинок був запропонований на районному методичному засіданні вчителів основ здоров'я 26.04.2016року. (Комплекс фізкультхвилинок додається).

Здоров’язберігаючу компетентність намагаюся формувати  при вивченні курсів біології рослин та біології тварин. Вивчаючи значення рослин у житті людини знайомлю учнів з лікарськими рослинами нашої місцевості, вказую на небезпеку вживання в їжу генетично модифікованих організмів. Вивчаючи біологію, знайомлю учнів з організмами, що паразитують в тілі людини – гельмінтами, вірусами, грибами і бактеріями, а також зі шляхами їх проникнення в організм, що спонукає уважніше ставитися до свого здоров'я.

Особливу увагу приділяю формуванню «здорової атмосфери» в класі, підвищенню культури взаємин між учнями, налагодженню емоційного контакту між учителем та учнями, створенню в класі спокійного, доброзичливого творчого мікроклімату.

Конкретним результатом навчання є розвиток життєвих навичок учнів, зокрема таких, як уміння приймати рішення, розв’язувати проблеми, творчо і критично мислити, спілкуватися, здійснювати самооцінювання, гідно поводитися, чинити опір тиску, доречно виявляти емоції, долати стрес, співчуття, бути громадянином.

Освіта в галузі здоров'я має поєднувати здобуття необхідних знань та вмінь, вироблення певного ставлення і на цій базі – формування конкретних навичок позитивної поведінки, збереження та зміцнення здоров'я.

Процес здобуття знань і вмінь передбачає опанування учнями певної інформації та розуміння життєвих ситуацій. Передача знань у процесі навчання може включати як виклад та засвоєння інформації, так і розуміння того, як вони взаємопов’язані між собою. Наприклад, знання шляхів передачі ВІЛ – інфекціі є результатом засвоєння інформації, а усвідомлення зв’язку між різними шляхами передачі ВІЛ – інфекції дає розуміння того, що статеві зв’язки зі споживачем ін’єкційних наркотиків збільшують ризик інфікування.

На основі знань, умінь та особистого ставлення дитини намагаюся формувати необхідні для збереження здоров'я життєві навички як здатність практикувати конкретні моделі поведінки. До них належать життєві та специфічні практичні навички, які стосуються здоров'я, наприклад: надання першої медичної допомоги, дотримання правил особистої гігієни, вміння сказати «Ні» в окремих випадках (мається на увазі, коли пропонують алкоголь, сигарети, наркотики тощо).

Життєві навички можуть бути застосовані людиною у власній поведінці або спрямовані на інших, так само, як і на зміну навколишнього середовища для того, щоб зробити його позитивним та безпечним для життя.

Суттєво посилює ефективність цієї роботи навчання здорового способу життя як у школі, так і в родині.

У своїй практиці намагаюся використовувати метод проектів, тому що проект як метод навчання являє собою реально існуючу проблемну ситуацію, обрану самими учнями, оскільки їм цікаво знайти шляхи їх розв’язання. Тематика проектів визначається також їхньою практичною значущістю й доступністю виконання. При використанні методу проектів учні осягають усю технологію розв’язання завдань – від постановки проблеми до представлення результатів виконаного проекту.

В рамках Всеукраїнського конкурсу проектів «Вчимося бути здоровими» прийняли участь в обласному етапі. Учнями 8 класу був розроблений «Проект антиалкогольної, антинікотинової та антинаркотичної реклами». Під час роботи над проектом вирішувалися такі педагогічні завдання:

•                   надати учням можливість почу­ватися особистостями, дотичними до справ суспільства;
• учні, які виконували проект, ви­робляли навички контактів із зовнішнім світом: спілкування з учителями, органами місцевого самоврядування;
•                   розвивати творчу думку та на­вички роботи з джерелами інфор­мації, допомагати дітям, яким склад­но показати себе на уроках (реалі­зовуючи проект, вони виявляють найрізноманітніші здібності);
•                   метод проектів є тим середо­вищем, у якому учні набувають упевненості, а ситуація успіху може стати відправною точкою для подальшого зростання у влас­них очах;
•                   досвід проектної діяльності стане в нагоді не лише в самоосвіті та самореалізації, а й узагалі в житті.

Методи навчання, які використовую з метою здоров’язберігаючих компетентностей, спрямовані на формування в учнів умінь визначати рівень здоров'я, прогнозувати і зберігати його, коригувати спосіб життя і, отже запобігати захворюванням, тобто засновані на системному підході до розуміння людини та її здоров'я.

За допомогою словесних методів вивчаємо теоретичні основи функціонування системи «Людина – природа – суспільство» з метою збереження здоров'я людини і створення оптимальних умов її раціональної життєдіяльності. Слово педагога є джерелом знань, воно виявляє систему понять і закономірностей, передає термінологію науки, зміст фактичного матеріалу, є потужним джерелом емоційного впливу на учнів, бо містить думки і почуття, які формують духовний світ. Словесними методами визначаю основні алгоритми здорового способу життя.

ДОСЯГНЕННЯ:

•                   Участь у Всеукраїнському конкурсі проектів «Вчимося бути здоровими»  (обласний етап);
•                   Виступ на районному методоб’єднанні вчителів основ здоров'я та завучів з виховної роботи з презентацією «Здоров’язберігаючі технології в рамках сучасного уроку»;
•                   Виступи на засіданнях педагогічної ради:

1. «Формування життєвих компетентностей на уроках біології»
2. «Перша допомога при переломах кісток, кровотечах»
3. «Стрес та його чинники»
4. «Ефективність викладання біології на основі застосування здоров'язберігаючих компетентностей»
5. «Превентивне виховання як спосіб профілактики правопорушень серед неповнолітніх»

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ

Скажи мені - я забуду, покажи мені - я запам’ятаю, залучи мене – я навчусь. Так говорить східна приказка, тому як не намагатися, як чудово та артистично не розповідати, а в пам’яті учня залишається:

лише 20% від почутого,

30% - того що бачать,

50% - того, що чують і бачать,

70% - того, що говорять,

90% - того, що говорять і роблять.

Досвід моєї роботи у навчанні показує, що використання різних видів діяльності, до яких залучається учень – це єдиний комплекс заходів, в якому формується активна особистість, розвивається пізнавальний інтерес учнів, поліпшується їх успішність, розвивається творчість.

І головне! Я вважаю, що надзвичайно важливою умовою навчання є добра психологічна атмосфера, яка сприяє навчанню та вихованню творчої індивідуальності. Тому вбачаю обов’язком кожного вчителя – створити таку атмосферу взаємодовіри, взаємодопомоги, взаємоповаги та співпраці, що є обов’язковою умовою навчання. Вчитель повинен бути не тільки гарним фахівцем – предметником, а й гарним психологом, який добре розуміє дітей та захищає їх інтереси. Добрі та людяні стосунки між учителем та учнем вбираються і застосовуються дитиною як норма життя. Тому дотримуйтесь правил спілкування з учнями.

•                   Поважайте погляди і думки учнів. Будьте терпимими. Пам’ятайте, що ви маєте справу з дитячим світом думок і поглядів.
•                   Вмійте зрозуміти і відчути серцем, що учневі під силу, а що ні.
•                   Вмійте помічати найменші успіхи учнів.
•                   Цінуйте довіру та любов дитини до вас: це найдорожче, що в дитини є для вас.

Якщо ми навчимо дітей не тільки працювати, вчитись, долати  труднощі, а й отримувати від цього задоволення – тоді можна сказати, що основну мету, яка ставиться перед школою, ми виконуємо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Нормативно – правові документи: Конституція України. – Донецьк: ООО «Лебедь»; 2005р.; Розділ ІІ, статті 27, 49, 50, 53.
2. Програма для загально – освітніх навчальних закладів «Біологія», Київ: «Ірпінь», 2005р. 7 – 11кл.
3. Програма для загально – освітніх навчальних закладів «Основи здоров'я», Київ: «Ірпінь», 2005р.5 – 9 кл.
4. Л.Кучер «Розвиток життєвих компетентностей на уроках біології», Тернопіль – Харків: вид. «Ранок», 2010 р.
5. О.В.Тагліна «Метод проектів на уроках біології». – Харків: вид. «Ранок», 2010 р.