Тема.Хуліо Кортасар (1914 – 1984). «Менади». Короткі відомості про письменника. Фантасмагорична картина безумства натовпу в оповіданні Х. Кортасара «Менади».

Горобняк А.В.,

вчитель зарубіжної літератури

 Залісецького  НВК

«ЗОШ І-ІІ ст.. ДНЗ»

Тема.Хуліо Кортасар (1914 – 1984). «Менади».

Короткі відомості про письменника. Фантасмагорична картина безумства натовпу в оповіданні Х. Кортасара «Менади». 

Мета: ознайомити учнів з особистістю і творчістю аргентинський прозаїка та поета, представника напряму «магічного реалізму» Хуліо Кортасара, розглянути творчість не тільки як специфічну форму діяльності людини, але і як сутнісну характеристику особистості письменника, розширити уявлення учнів про сучасний світовий літературний процес, сприяти формуванню ціннісного ставлення до літератури як до мистецтва, що відбиває життя, створити умови для активного

   аналізу твору «Менади», ознайомити учнів з історією створення твору, з його художніми джерелами; розвивати здібності до словесної творчості, навички конспектування, уміння самостійно готувати усне повідомлення на задану тему; прищеплювати старшокласникам інтерес до творчості письменника.

Обладнання:  підручник, мультимедійна презентація, роздатковий матеріал, виставка книг                    Х. Кортасара

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Епіграф уроку:        

                                             Якщо теперішнє має для нас неповторний смак, то лише тому,

                                                   що майбутнє служить для нього якоїсь приправою.

                                                                                                                                        Хулио Кортасар

І. Організація класу
       ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1.  Слово   вчителя

«Друге відкриття Америки», - говорили ще недавно, бажаючи коротко охарактеризувати творчий подвиг латиноамериканських письменників XX століття, які закарбували образ свого континенту. Сьогодні ця образна формула здається недостатньою. За останні десятиліття висунулися і такі майстри, які, поглибивши художнє дослідження національної дійсності, підійшли до втілення загальнолюдських проблем. У книгах Гватемальці Мігеля Анхеля Астуріаса і кубинця Алехо Карпентьєра, мексиканця Карлоса Фуентеса і колумбійця Габріеля Гарсіа Маркеса піднялася на весь зріст Латинська Америка відкриває вже не тільки себе, але і весь західний світ.
Особливе місце в цьому ряду займає аргентинський письменник Хуліо Кортасар, художник підкреслено інтелектуального складу, вихідний матеріал якого - індивідуальна свідомість, основна тема - духовна криза буржуазного суспільства, а заповітна мрія - звільнення людини. Якщо творчість більшості творців нової латиноамериканської прози при всіх відмінностях між ними сходить до витоків народного буття, то Кортасар рухається, так би мовити, зустрічним курсом, від протилежних берегів. Про «протилежних берегах» можна говорити і в буквальному сенсі: ось уже багато років письменник живе головним чином в Європі. Але де б не відбувалася дія його творів - в Парижі або в Буенос-Айресі, хто б не були їхні герої - співвітчизники автора, французи, італійці, північноамериканці, сам автор з кожною новою книгою все впевненіше виступає від імені Латинської Америки, яка переживає епоху великих історичних змін.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда

1.Чи чули ви коли-небудь прізвище Кортасар?

2.Можливо, вам щось відомо про цю людину?

ІІІ.  Оголошення теми, мети, епіграфа та завдань уроку

Отже, сьогодні на уроці ми ознайомимось із особистістю і творчістю Хуліо Кортасара, , а також розпочнемо знайомство з твором «Менади», будемо працювати з текстом твору, аналізувати його.

  IV. Вивчення нового матеріалу

1.Розповідь учнів про життєвий і творчий шлях Хуліо Кортасара

Майже половину свого свідомого життя і творчості Хуліо Кортасар прожив далеко від батьківщини, в Європі, хоча для читачів він так і залишився справжнім аргентинцем. Саме його аргентинське коріння визначило суть творчості. Про своєрідність своєї прози автор писав: «Я живу в состоянии неопределенности и изменчивости, и поскольку я могу писать, чувствуя это, я всегда предлагаю окружающим узнать, подробно исследовать одного из нас и увидеть для себя самый прекрасный сад».

Його творчість відзначалася інтересом до вічно молодої духом людини, сам письменник неохоче старів. Зберігся опис зовнішності митця: «Он казался худощавым молодым человеком в светлых спортивных брюках, спортивных туфлях и светлой спортивной куртке с короткими рукавами, как у подростка, давно выросшего из своей одежды. Небрежно откинутые назад волосы, как у юнца, давно не посещавшего парикмахерской. Круглое, безбородое, усыпанное веснушками лицо и большие, широко расставленные зеленые глаза под длинными бровями вразлет от самой переносицы. С этого, 1968 года, Кортасар несколько изменил свой внешний вид, отпустив рыжеватую бороду, но его мальчишеский облик, внимательный, чуть ироничный взгляд и легкая усмешка, приоткрывающая белые со щербинкой зубы, осталась с ним навсегда».

Народився Хуліо Кортасар 26 серпня 1914 року в Брюсселі в родині дипломата. У 1916 році після окупації Брюсселя німецькими військами родина переїхала до Швейцарії, де залишилася до кінця Першої світової війни, а в 1918 році повернулася в Аргентину. Після повернення поселився в Банфілді, живописному передмісті Буенос-Айреса. Хуліо часто згадував свій дім, безтурботне дитинство, друзів, домашніх тварин: «В моем случае речь идет о продолжающемся и поныне детстве, о многом, что остается во мне от ребенка, и это — нечто такое, от чего я не хочу и не могу отказываться».

Письменник жив із матір'ю, тіткою та молодшою сестрою Офелією, часто хворів, згодом у нього розвинулася астма. Щасливе дитинство стало підґрунтям його творчості. Ще в юні роки він звернувся до поезії, засвоївши різноманітні поетичні стилі. Свої поезії представляв на розсуд родичів. Усі захоплювалися Хуліо, а мати навіть не вірила, що все це написав її син, вважаючи його твори плагіатом. Сам автор у майбутньому назве перші свої поетичні досліди «значимим нічим».

У 1928 році X. Кортасар вступив у педагогічне училище у Буенос-Айресі, а в 1932 році отримав диплом викладача середньої школи. Тоді ж під враженням книги Ж. Кокто «Опій» відкрив для себе світ сюрреалізму. Пізніше продовжив навчання на факультеті філософії та філології столичного університету, але через рік залишив його через брак коштів. Від цього часу почав заробляти собі на прожиття сам. З 1935 року і протягом десяти наступних працював шкільним учителем у Боліварі — містечку в провінції Буенос-Айрес, потім влаштувався перекладачем в одному з аргентинських видавництв. Кортасар перекладав на іспанську мову твори Е. По, Д. Дефо, А. Жида. У цей період митець захопився джазовою музикою. За свідченнями друзів митця, він міг на довгі години закриватися в одній із кімнат свого будинку, щоб імпровізувати на саксофоні і, насолоджуючись, таким чином осягати невловиму свободу духу. Іншими важливими захопленнями були фотографування і театр. Разом з тим прозаїк писав оповідання, які ніде не публікував. З 1944 року викладав французьку літературу в університеті міста Куйо.

Початком своєї літературної діяльності Хуліо Кортасар вважав 1946 рік, коли було опубліковано оповідання «Захоплений будинок». Твір був надрукований після позитивної рецензії Хорхе Луїсом Борхесом. Щоправда, до цього в активі письменника уже була поетична збірка «Присутність», яка вийшла в 1938 році під псевдонімом Хуліо Денис. Але вірші молодого поета критики достойно не оцінили.

У 1946 році Хуліо повернувся до Буенос-Айреса, де влаштувався в Аргентинську книжкову палату. Аргентина кінця 40-х років являла собою країну інтелектуальних і літературних баталій на фоні бурних політичних подій. У 1946 році до влади прийшов диктатор Хуан Домінго Перон, людина жорстока і мстива. Політика Перона викликала ряд незадоволень інтелігенції. Цензура не давала можливості письменникам повноцінно творити. Серед незадоволених був і Кортасар. Пізніше він згадував: «Я не мог вынести постоянной лжи, она была повсюду: от внутренних переживаний до внешней жизни, из которой улицы Буэнос-Айреса вычеркивали меня». І хоча Хуліо Кортасару пропонували професорську посаду в Буенос-Айреському університеті, він категорично відмовився, не бажаючи бути на службі в країні з ворожим йому режимом.

Прозаїк екстерном за дев'ять місяців закінчив трирічні курси перекладачів з англійської та французької мов, а в 1951 році, отримавши стипендію французького уряду, поїхав з Аргентини до Парижа з наміром залишитися в Європі. Від цього часу місцем його проживання став Париж та невелике провінційне містечко Сайгон. Французьке громадянство він отримав у 1981 році лише по особистій ініціативі президента Франції Франсуа Міттерана. У перший рік свого перебування у Франції Кортасар випустив збірку оповідань «Бестіарій», яка мала шалений успіх. У 1956 році вийшла книга «Кінець гри», потім роман «Гра в класики», який зробив автора метром світової літератури XX ст.

З часом прозаїк став працювати перекладачем у ЮНЕСКО. У 50-х роках у справах ЮНЕСКО багато подорожував: Італія, Куба, Аргентина, Перу, Еквадор, Чилі. У 1974 році взяв участь у роботі «Трибуналу Рассела» (засідання в Римі, присвячене порушенню прав людини в країнах Латинської Америки). Пізніше здійснив поїздку до США та Мексики, де прочитав лекції про латиноамериканську літературу та про власну творчість, взяв участь у роботі Міжнародної комісії з вивчення злочинів воєнної хунти в Чилі. У 1976 році Кортасар таємно поїхав до Нікарагуа, де після скасування конституції почалися масові політичні репресії.

Але в 1981 році лікарі виявили в письменника лейкемію. Він у 1983 — 1984 роках ще здійснив ряд поїздок країнами Латинської Америки (Куба, Аргентина, Нікарагуа), а 12 липня 1984 року помер. Похований на паризькому кладовищі Монпарнас.

Уже після смерті письменника побачили світ збірка віршів «Тільки сутінки», книга оповідань «Інший берег», нариси «Нікарагуа — безжалісно-ніжний край».

Хоча перші літературні спроби Кортасара припадають ще на його отроцтво, до середини 30-х років занадто вимогливий письменник не зважувався на публікацію своїх творів. Його перша поетична збірка "Присутність" ("Fresencia") вийшла друком у 1938 p.. Більш вдалим виявився прозовий дебют, який відбувся у 1946 р. Ним стала публікація у періодиці оповідання "Захоплений будинок", написаного в дусі "магічного реалізму" і схваленого X. Л. Борхесом. Першою книгою Кортасара стала драматична поема у прозі "Королі" ("Los reyes", 1949). "Королі" були вільною інтерпретацією давньогрецького міфу про боротьбу Тесея з Мінотавром.

Фантастична стихія, химерно поєднана з реальністю, яка, в свою чергу, поєднує соціально-критичні мотиви та філософську узагальненість притчі, домінує і в наступних творах Кортасара — збірках оповідань "Бестіарій" ("Bestiario", 1951), "Кінець гри" ("Final de Juego", 1956), "Таємна зброя" ("Las armas secretas", 1959), "Усі вогні — це вогонь" ("Todos los fuegos el fuego", 1966), "Хтось там ходить... " ("Alguien anda por ahi", 1977), "Якийсь Лукас"("Untal Lucas", 1979) таін.

Відомий перуанський письменник Маріо Варгас Льоса назвав письменника реалістом і фантастом одночасно. Він висував припущення, що в своїй творчості митець використав чотири компоненти: фантазію, поетичність, іронію та гру.

Особливості творчості письменника:

• поєднання реальності з фантастикою;

• орієнтація на несподіванку, що вражала сприйняття;

• розхитування стійкої повсякденності під впливом таємничих, ворожих сил;

• зародження незвичного та несподіваного у внутрішньому просторі самої людини;

• розкриття сучасних соціальних, психологічних, етичних проблем;

• використання нової манери письма: калейдоскопічність подій, змішування стилів, багатошарова символіка, пародія, парабола, парадокс;

• прагнення героїв, неохочих вести благопристойний спосіб життя, своїм повсякденним існуванням спростувати існуючий світопорядок з його умовностями і стандартами.

2. Складання учнями опорної схеми-конспекту

V. Робота з літературознавчим словничком

Театр абсурду, або драма абсурду — абсурдистський напрямок у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття.

Постмодерні́зм (фр. postmodernisme — після модернізму) — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. 

Інтертекстуальність (фр. intertextualite — «міжтекстовість») — термін, що вживається для позначення спектру міжтекстових відношень і постулює, що будь-який текст завжди є складником широкого культурного тексту; полягає у:

• відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання тощо,
• явному наслідуванні чужих стильових властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл і напрямків) — тут мають місце всі різновиди стилізації.

Магічний реалізм — художній метод, у якому магічні елементи включені в реалістичну картину світу.

VІ.  Читання уривків з оповідання Х.Картасара «Менади».
 

1. Обговорення прочитаного

1. Поетика назви повісті.

 2. Переосмислення орфического міфу в повісті Х. Кортасара «Менади».

3. Своєрідність інтерпретації Х. Кортасаром міфологічного образу менад.

4. Тема творчого осяяння.

5. Тема насильства.

6. Інтертекстуальний відсилання в повісті.

7. Аргентинські реалії в повісті.

8. Повість Х. Кортасара «Менади» в контексті поетики збірки «Кінець гри ».

9. Ознаки магічного реалізму в повісті Х. Кортасара «Менади».

10. Постмодерн стратегії в повісті.

11. Авторські коди Х. Кортасара в смисловій структурі повісті.

12.Чи зацікавив вас зміст книги? Якщо так, то чим саме?

13.Що здалося вам незвичним у формі, у змісті твору?

VІІ. Закріплення знань, умінь і навичок

Творче завдання

Уявіть, що ви на презентації нової книжки Х.Кортасара. Як би ви представили його аудиторії? Складіть невеликий усний виступ.

VIІІ.  Домашнє завдання

Знати біографію письменника.

Прочитати оповідання «Менади», уміти його аналізувати.

ІX. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

•     Мене зацікавило...

•     Мені здалася слушною думка про те...