Тема: І.Багряний. «Тигролови». Проблема свободи й боротьби за своє визволення в романі. Ідейно–художній аналіз твору. Актуальність для нашого часу.

11 –  клас, українська література

(Слайд 1)Тема: І.Багряний. «Тигролови». Проблема свободи й боротьби за своє   визволення в романі. Ідейно–художній аналіз твору.  Актуальність для нашого часу.

 (Слайд 2)Мета уроку: розкрити сюжетно-композиційні та жанрові особливості  твору, визначити проблематику, схарактеризувати  образи героїв, закріпити вивчене про сюжетні лінії; розвивати навички ідейно-художнього аналізу твору, навчити мотивувати вчинки героїв,на матеріалі роману виховувати бути вольовими людьми, яскравими особистостями.

Очікувані результати: учні вміють визначати проблеми, порушені у творі, розкривають сюжетно-композиційні та жанрові особливості роману, характеризують образи героїв.

 Тип уроку: урок узагальнення вивченого матеріалу (з використанням інтерактивних технологій).

               
Обладнання уроку: презентація до уроку (слайди), ментальна мапа, ілюстрації, тексти роману «Тигролови», уривки з фільму« Тигролови», тести.

 

Епіграф: Ми є. Були. І будем Ми!

                  Й Вітчизна наша з нами.

                                        І.Багряний                         

 

                                                        Хід уроку
І. Вступне слово вчителя. (Слайд 3)                                                                         

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
   «Нашого цвіту по всьому світу». Ці слова вже стали крилатими. Бо нема, мабуть, на земній кулі країни, де б не жили українці. Як не було й немає такої країни, в якій б за те, що людина любить свою землю, її людей, береже традиції своїх батьків, шанує материнську мову, прагне бути вільною, знищували.
    Страшні, трагічні роки сталінського геноциду. Скільки було страчено цвіту української нації. Скільком довелося покинути Батьківщину, податися на чужину,залишитися українцем не на Україні. Всі вони мріяли повернутися на землю своїх батьків.
    Але тільки сьогодні повертаються імена тих, хто пройшов довгий шлях від забуття до безсмертя. Повертаються своїми творами, знаними у світі, але, на жаль, не в Україні. Серед них І. Багряний – письменник, публіцист, людина, для якої найбільшим щастям було повернутися на Україну і побачити її вільною й незалежною. Повертається своїми прекрасними творами, провідною ідеєю яких є віра в те, що потворна радянська дійсність не знищила й не знівечила людського й національного духу української людини.

ІIІ. Мотивація навчальної діяльності

Тож давайте помандруємо сторінками роману, виділяючи найважливіші моменти в житті героїв.

 Презентація “Зелений Клин”

Хвилина історії. Демонстрація на карті

Зелений Клин - історична українська назва території Приамур'я (Зовнішня Маньчжурія) ,площа близько 1 млн км².

Ми заздалегідь розбилися на 3 творчі групи, кожна з яких працювала над своїм проектом.

 

V. Робота в групах.

І група. Завдання: учимося розуміти авторський задум. (Слайд 5)                   

Завдання: дослідити історію створення роману.

1. Розповідь про історію написання твору. (Слайд 6)                   

І. Багряний належить до тих майстрів слова, які послідовно і протягом усього життя прагнули нести правду про суть сталінського режиму. Вся його творча біографія – це постійна сутичка з тоталітарною системою, яку він таврував за позбавлення людини людської гідності. Цьому підтвердженням є роман "Тигролови", який був написаний у 1944р. в Моршині впродовж 14 днів і в цьому ж році здобув першу премію на літературному конкурі у Львові.
            Іван Багряний перебував на Далекому Сході трохи більше п’яти років. Спочатку — як висланець, якому заборонили протягом трьох років проживати на Україні, а потім — як каторжанин «БАМЛАГу» . Задум твору виношувався ним саме під час перебування авто­ра у БАМЛАГу, коли, втікаючи з концтабору, він блукав тайгою та переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців-звіроловів, нащадків вихідців з України.

ІІ група. Завдання: пригодницький роман як джерело захопливих

розваг. (Слайд 7)                   

Завдання: визначити тему та  жанрову своєрідність твору. Довести, що роман

«Тигролови» має ознаки пригодницького роману. Аргументувати свою

Жанр «Тигролови»: пригодницький роман.

1. Робота з літературознавчим словником.

Пригодницький роман — це роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їх несподіваним поворотом, значною динамікою розгортання.

— «Тигролови» мають усі прикмети пригодницького роману: адже персонажі розмежовані на позитивних і нега­тивних; захоплюючий сюжет; мисливські пригоди; кохання з дівчиною, яка зросла в умовах дикої приро­ди; звичайно, happy end — щасливий кінець.

 

ІІІ група. Завдання: удосконалюємо вміння міркувати по -філософськи». (Слайд 8).

 

VI. Жанрово – композиційні особливості твору.

                   

Завдання: визначити тему та ідею художнього твору, коло проблем,сюжетні лінії,напрям.

 

 

Тема «Тигролови»: зображення трагічної долі людини-особистості в тоталітарному суспільстві.

Ідея «Тигролови»: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен має залишатися Лю­диною.

 

Сюжетні лінії:

Пригодницька (життя Григорія Многогрішного);

Сталінські репресії (уривчаста).

 

 

Слово надається експерту груп, який аналізує та оці­нює роботу учасників груп.

Роблячи висновок, я дійшла такої думки:завдяки нашим творчим групам ми дізналися про історію переселення наших співвітчизників на Далекий Схід, про їх нелегке, проте дуже достойне життя, про історію створення роману, його жанр, тему, проблематику, сюжетні лінії. Я вважаю, що їхня робота заслуговує позитивної оцінки.

Відео №1. Уривок із фільму «Тигролови». Епізод з паровозом(Після слайду 8) Каторжників вивели з поржавілих вагонів: їх було стільки, що ставало невтямки, як вони взагалі помістилися в потяг. Багатьом арештантам було років по 20-25, та виглядали вони, неначе старці. Вони були напівголі, брудні, виснажені, безправні, приречені. Начальник оглянув мучеників, голосно вигукнув: «Многогрішний!!!», проте ніхто не відгукнувся.

 

Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон. Не з китайських казок чи тибетських храмів — він летів з дивної пекель­ної країни людоловів,гнав над безмежжям Уралу, через хащі Сибіру, мимо понурого Байкалу,через дикі кряжі Забайкалля. Жоден народний чи небесний герой — ані Микита Кожум'яка, ані сам Юрії Переможець не в силі б подолати цього страшного дракона. Крізь за­гартовані віконця видно тисячі мерехтливих тоскних очей, що дивляться на втрачений світ —осяяну сонцем країну, озвучену сміхом дитинства і юності, де лишили­ся мати, родина, дружина.

Так починається цей роман. Прочитавши його до кін-
ця, замислюєшся над питанням: а чи потрібен він нам,
сучасним українцям, сучасній Україні? Для чого його
введено  в програму шкільного курсу укриваської літе-
ратури? Спробуємо дати відповідь  на ці питання в ході
уроку захисту проектів.

Учитель. У романі автор використовує прин­цип зіставлення, описуючи три потяги, три ешело­ни та людей, які їхали в них. Над образами змальо­ваних Іваном Багряним трьох потягів, працювала група учнів, їм слово.

                                                     Робота в групах.

 

 

1група . Ось потяг перший. (Слайд 9)  

...Палахкотів над проваллями... Звивався над прірва­ми... Пролітав із свистом спіраллю над диким бескиддям і нагло зникав десь у надрах землі - занурювався, як во-гненноокий хробак, зі скреготом і хряском у груди скеля­стих гір, свердлив їх з блискавичною швидкістю, розси­паючи іскри. Зникав... І раптом вилітав з-під землі дале­ко, мов пекельна потвора, потрясаючи реготом ніч. Пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хво­стом, як комета, летів і летів...

...Шістдесят коробок-вагонів - шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогненноока голова - велетенський двоокий циклоп - надпотужний паротяг "Й.С." (Йоснф Сталін). Ззаду - такий же надпотужний паротяг "Ф.Д." (Фелікс Дзержннський). На тендері прожектор - довгий вогненний хвіст.

...Шістдесят суглобів у дракона - то шістдесят рудих домовин, і в кожній з них повно проглинених жертв, пов­но живих мертвяків...

В цілому ж - то є етап, то є "ешелон смерті", - етап­ний ешелон ОГПУ-НКВД. Дракон.

2 група.А це опис 2 потягу.

 

Поблискуючи нікельо­ваними ручками м'яких купе, сяючи яскраво освіт­леними вікнами, тим же маршрутом по Трансси­бірській магістралі йшов інший експрес, - так зва­ний "Тихоокеансь­кий експрес н у м е р     оди н".

М'яко погойдуючись, як у мрійному вальсі, пи­шаючись шовком фіра­нок на вікнах, мерехтячи люстрами, котився він, ніби разок блискучих ко­ралів, і миготів емалеви­ми девізами на боках ва­гонів:                                            "Нєгорєлоє -Владівосто к".

...Радісний і святко­вий, сповнений вщерть життям і дзвоном, цей першокласний люксусовий експрес плив, ніби окремий світ між світами. Дріботів, вихиляючись, прицмокував, мовби панна в танку закаб­луками, і мерехтів, мерехтів. Такий другий потяг.

 

3група.

Опис 3 потягу.

 

...напівреальний, напівфантастичний "ЕКСПРЕС, КОТОРИЙ ВОЗІТ ДРОВА ІЛЄС"... Він підійшов у су­тінках, темний зсередини і чорний зокола, - підійшов тяжко, простуджено кашляючи, і став.

Довжелезний - вагонів на 50. Половина вагонів това­рових, а половина - поштових - всі ж вони несли функцію пасажирських. Ніякій дров він не возив. Вся та валка вагонів була натоптана пасажиром до одказу, так що людські руки і голови, навіть ноги випиналися з вікон і з тамбурів. Темний і неосвітлений "експрес" той го­монів, ні, гудів, як вулик. - зойкав, співав, кашляв про­студжено, матюкався віртуозно й розпачливо, лементу­вав дитячим плачем.

Експрес!.. Не експрес, а ціла республіка на колесах.

 

Учитель. Хто ж був у цих ешелонах?

1група . У першому везли в'язнів.

Тисячі! Тисячі обірваних, брудних, зарослих, як пра­щури, і худих, як скелети, людей! І все старих, згорбле­них. І хоч серед них багатьом по 20-25 років лише, але всі вони геть діди. Тисячі завішених в дрантя і коци і так -напівголих, викинених з вітчизни, з родини, з спільноти, погноблених, безправних, приречених...

...Кияни, полтавчани, кубанці, херсонці... - діти іншої, сонячної землі і іншого, сонячного моря.

 

2 група. Пасажирами "Тихоокеанського екс­пресу №1" були

...інженери і авіатори, ударники і так літуни, партробітники і туристи, колгоспні колективізатори і рад­госпні бюрократи, раціоналізатори й індустріальні авантюрники, прокурори і розтратники... Цивільні і війсь­кові... Працівники органів "революційної законності" і контрабандисти... І літні "відповідальні" панії, і ексцент­ричні, але так само "відповідальні" панни, чи то пак "това­ришки" пані і "товаришки" панни з коханцями й без ко­ханців, з портфелями і без, з партстажем і без... Закохані "кішечки" і ще більш закохані "котики"... Відповідальні відрядженці і безвідповідальні рвачі та дезертири, з парт­квитками і без, з дисциплінарними стягненнями і без...

Химерний екстериторіальний світ!

3 група.

Ще один потяг, третій.

...Вагон говорив всіма діалектами його - Григорієвої -мови: полтавським, херсонським, чернігівським, одесь­ким, кубанським, харківським...

Ба, - тими діалектами говорив весь цей "експрес", і то не тільки тепер, а, либонь, протягом цілої своєї історії. Основний контингент його пасажирів - Україна, ота зірвана з місця і кидана по всіх світах - позагеттю. І хоч цей "експрес" ходив по маршруту "Владивосток - Моск­ва", але то була своїм мовним і пісенним фольклором та всім іншим - Україна. Екстериторіальна Україна. Украї­на "без стерна і без вітрил".

 

Висновок. Два різних поїзди символізують розподіл населення «першої у світі соціалістичної країни» на дві частини — одна з них ввезена у рабство і перебуває за ґратами і колючими дротами, а друга — поки що на волі. Такий розподіл населення — найхарактерніша ознака тоталі­тарного суспільства.

Третій поїзд є символом      повного зневаження людських прав, нехтування людиною праці в тодіш­ньому суспільстві, перетворення її на безправного, нужденного раба.

 

 

Бліц-опитування«Чий портрет?» (із демонстрацією слайдів) (Слайд 10)  

1.«Почорніле обличчя з міцно стиснутими щелепами, заросле щетиною. На крутому лобі дві глибокі зморшки між крилами брів.» «Його везли етапом з України на Колиму. Присудили 25 років каторги .  (Григорій Многогрішний).

2.« «Хороша, бистроока, із стрічкою над чолом, юна, смаглява від сонця.» «Гнучка, як пантера, і така ж метка, а строга, мов царівна.» (Наталка)

3.«…густобровий, кремезний парубок» «Високий, як батько, дебелий красень. Молодий – років 25. Буйний чуб кучерявиться». (Грицько).

 4. «Їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро»(мати Наталки).

5. «Кремезний, броватий, волохаті груди… Не дід, а вусатий дідуган,дебелий, високий, червоновидий». (Денис Сірко).

6. «Цей пес відбивав мені печінки, ламав кості, розчавлював мою молодість, і намагався подряпати серце, якби дістав. І все за те, що я любив свою батьківщину, любив свій нещасний край і народ.(Медвин)

 

Завдання: представ героя. Прообразна характеристика.

 

Образ  Григорія Мноогрішного. (Слайд 11)

  

Учитель. Світом правлять дві сили – сила Зла і сила Добра. Від народження всі люди рівні. Але одним дарується влада, сила, гроші, а іншим – незмірні  страждання, злидні, розчарування. Але всі ми народжуємося Людьми! Ми повинні утверджувати своє право бути людьми на землі. Проблема в тому, що для цього потрібна неабияка сміливість. Тільки від людини залежить, що в ній самій переможе – Добро чи Зло. А для цього потрібна неабияка сила і сміливість духу.

Саме головний герой роману І. Багряного «Тигролови» належить до тих сміливців, які попри всі життєві негаразди кожним своїм вчинком, кожною своєю думкою утверджували право бути людиною. Адже відомо, що він -  нащадок славного предка Дем'яна Многогрішного, який у XVII столітті був висланий разом із сім'єю до Сибіру. Григорій у XX столітті іде тією ж стежкою на каторгу. Ми ше не бачимо цього в'язня, але відчуваємо, що це неординарна людина. Чим же він  міг так залякати НКВД, шо його присутність у поїзді, який везе каторжників, перевіряють на кожній зупинці, сам начальник конвою пильнує Многогрішного? Саме на це питання нам і належить дати відповідь.

 

Робота в групах.

 

1група .

Він виділений серед сотень ка­торжників, що знаходяться в утробі поїзда-дракона. Щоразу, на кожній зупинці, сам начальник конвою перевіряє, чи не втік він по дорозі. Очевидно, тому начальнику було наказано з особливою пильністю охороняти Многогрішного.

Його втеча підняла справжній переполох. "Начальників крик звучав люто і водночас благально, - не то він погрожував, не то він кликав, просив". Мабуть, той начальник відповідав головою за охорону Григорія Многогрішного. Задзвонили телефони на станції. Всюди нишпорили собаки з "сотрудніками". Дарма... Григорій, вирізавши ножем кілька дощок у вагоні, вистрибнув ще раніше з поїзда. Всі були переконані, що це був для нього смертельний стрибок, шансів врятуватись у нього майже не було: поїзд-дракон мчав із шаленою швидкістю.

В телеграмі-блискавці, яку чекісти розіслали по всій Транс­сибірській магістралі і по всіх прикордонних заставах, були заяв­лені такі прикмети Григорія: "Юнак - 25 літ, русявий, атлет, аві­атор. Суджений на 25 років

Після втечі з поїзда, під час блукань у тайзі, бачимо його украй виснаженим, обірваним, з давно не голеним обличчям. Коли ж поголився знайденим і самим же відточеним мисливським ножем і побачив своє відображення у воді, то йому "самому стало себе шкода, шкода того безжурного, молодого веселого обличчя, що колись зводило дівчат з розуму... З води дивилось суворе, металеве обличчя, він справжній атлет. Високий, статурний. Разом із досвідчени­ми і загартованими у мисливських походах Сірками він витри­мує важкі фізичні навантаження, він влучний стрілець. Про таких героїв кажуть: "супермен".

Григорій родом з Трипілля - селища, яке асоціюється з наз­вою прадавньої культури ("трипільська культура"). Інший, не менш важливий чинник його українськості полягав у тому, що він є нащадком (у романі сказано - правнуком) україн­ського гетьмана Дем'яна Многогрішного.

 

Визначаються риси головного героя. Складання кластера.

 

 

 

Учитель. П'ятий день він ішов. Не йшов, а гнав, як молодий гордий олень, гнав навпростець, ламаючи хащі. Видряпавшись нарешті на гору, похитуючись і важко дихаючи, стежкою йшла двонога істота. Обірвана. Худа, як кістяк. Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття. Дійшовши до поваленої кедрини, гість

важко опустився на неї, обперся спиною об корінь, закинув голову і заплющив очі.

Вирвавшись із пазурів смерті, він летів, як на крилах.

"Воля! Воля!" Широко роздимаючи ніздрі, він захлинався нею на бігу, розривав грудьми зелену стіну. Всі двадцять п'ять літ в ньому зажили враз, запульсували,  напружуючи кожний м'язок, мобілізуючп кожний нерв, кожний суглоб.

 

Після 11 слайду Відео№ 2 з фільму "Тигролови". Епізод: Григорій в хаті Сірків.

Робота в групах.

2 група.

Учень. Перед нами портрет старого Сірка.

Попереду дід. Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, висо­кий, червоновидий, волохаті груди випинаються з білої па­зухи. На ногах ічаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливський ніж, а коло сідта в переднього коня приторочена гвинтівка.

 

Батьки виростили трьох хороших дружніх дітей, привчили їх до праці.

Мати родини перше постає перед очима Григорія в національному одязі. У неї приємний голос: «Такий, як у всіх матерів там, за тисячі кілометрів звідси». Вона прийняла втікача як рідного сина, разом з дочкою виходила його, підтримувала, душею відчуваючи, що це чесна, хороша людина: «Не журися, синку. Вір у своє щастя! А воно в тебе є… У сміливих щастя завжди є…»

( Слайд  13)Грицько, Сірків син, молодий - років 25, став для втікача другом і братом, навчив мисливських премудростей. Так само, як і батьки, мовчки і делікатно підтримував Многогрішного. Молодий Сірко — вправний мисливець і звіролов, сміливий, з великою повагою ставиться до батьків, шанує традиції й звичаї козацького роду.У родині він користується повагою, усі порівнюють його зіь старшим братом Михайлом, який загинув підь час полювання на тигра.

Наталка Сірківна — горда лісовичка, мисливець і звіролов, хоче в усьому буди першою. Вона гордиться старовинним прізвищем, своєю приналежністю до древнього роду: « Сірківна, - вимовила дівчина з гордістю.- Мій батько – Сірко, і дід  – теж Сірко, і прадід. Всі Сірки».Мати говорить про неї: «Їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками… Звели їй до відьми в зуби полізти — полізе. Їй би треба хлопцем родитись…» Але разом з тим Наталка — ніжна.

3 група.

( Слайд  14 )Медвин.   Монолог героя або інтерв’ю з героєм. (Слайд 15)  

- Впізнаєте мене? Так, я начальник етапу Медвин. Мене вчили пильнувати,

полювати на людей, залякувати, катувати й принижувати непокірних. У моїй

практиці зустрічалося небагато сміливців, але був один, який примусив мене

задуматися, що знищити всіх неможливо. Він втік з ешелону, випав у безвість. Я

назвав його подумки молодим тигром з України і вперше відчув страх.

Минуло два роки. Я отримав нове призначення і високу посаду. Ніколи не

думав, що доля мене зведе з ним ще раз. Я вважав його мертвим.

Що я з ним не робив! Мені уже не зізнання його потрібні були, я добивався, щоб

він заскавчав і почав благати мене, як то роблять всі. Дивиться виряченими очима

– і тільки. Як каменюка. Це в моєму житті виняткове слідство над цим

зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини.

Брр... Ті очі з кривавими росинками на віях, вони стоятимуть переді мною

вічно... після зустрічі з ним у мене відбувся психічний струс. Ще на початку слідства той «диявол» сказав мені: «Я тебе пререслідуватиму все твоє життя. І всі ми... пререслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили,— нас тисячі, замучених, закатованих... Ти матимеш дітей, але не мати­меш радості,— з дитячих очей дивитимемося ми. І ти втікати­меш од них геть... І ніде від нас не втечеш...».

 

Диявол, диявол. Я його знайду і знищу, ще нікому не

вдавалося втекти від майора Медвина.

Висновок .Автор роману достатньо наділяє кожного з персонажів провідними рисами , показує їх внутрішній світ  у різних обставинах, і тоді образ розвивається, немов квітка в бутоні. Якщо шукати літературні аналоги до образу Наталки , то в пам’яті з’являється Мавка з «Лісової пісні» Л. Українки..Обидві виросли в лісі, у лісі живуть і дуже мало контактують із зовнішнім цивілізованим світом. Здатністю відстояти право на щастя Наталка нагадує свою далеку попередницю – Наталку Полтавку із п’єси         І. Котляревського.

 

( Слайд  15 )Учитель. « Тигролови»  відкривають нам прекрасно зображену природу Уссурійського краю з її величними горами, незайманими пралісами, бурхливими гірськими ріками, із багатим та розмаїтим тваринним світом.

 Робота в групах.

 

Завдання: бачимо текст із середини. Роль художньої деталі та тропів  у романі. «Тигролови».

Завдання всім учням: визначити позасюжетні елементи та тропи, їхню роль у творі

 

1 група

 Пейзаж

Письменник подає описи тайги в різні пори року — влітку і взимку, золотої осені, в різний час — вранці, вдень і вночі. І скрізь та завжди вона прекрасна, а разом з тим страшна для недосвідченого мандрівника, і при найменшій похибці поглине навіки.

Дає змогу побачити природу Сіхоте Аліня. Ми бачимо  Голубу падь – розлогу долину, що заросла буйним пралісом.

 

Природа в романі жива, одухотворена: «Сонце сліпучо било в очі, виринаючи з-за далеких сизих гребенястих пасом. Розмальовувало стрімке бескеття і всю панораму різноманітними фарбами, як геніаль­ний маляр. Григорієві перехоплювало подих від подиву. По нетрях рего­тали вивірки¹ десь на вершечках кедрів, зустрічаючи сонце, і сміхотливі луни стрибали наввипередки по урвищах, по нетрях, гуляли в палички-стукалочки».

Ріки й водоспади — теж частина неповторної далекосхідної природи: «Падала та річечка стрімким водоспадом серед незвичайних у своїй первісній красі урвищ і шуміла-шуміла. їх, таких водоспадів, безліч по нетрях». Або: «То були дивні, чарівні ночі в казкових первісних пралісах, на бистрій мерехтливій воді, на чорній воді з золотими арабесками». Про один з водо­спадів, який мав дивну назву «Дівчина», письменник розказує чарівну ле­генду: дівчина-удегейка полюбила чужинця і чекала його — не дочека­лась, поки стала водоспадом. Головному героєві той водоспад нагадав дівчину, в яку він закохався: «Грайливий і сердитий, буйний і лагідний, ніжний і звабливий у своїй дикій красі...»

 

 

 

 

Учень. Серце Григорія миттєво реагує на всі події і зміни в його долі. Побачивши Наталку на фо­то, воно "застрибало, мов дурне". Григорій одразу закохався в цю химерну лісову дівчину.

...Серце то втікаю до водоспаду, до неї, до Наталки... воно, те серце, підходило туди нишком, навшпиньки і ставало в головах у тієї насмішкуватої, мов заворожене...

Тиша була на світі, і тиша була на серці, може, тому, що був такий чудесний веселковий ранок, а ще, може, тому, що в того дівчиська по очах і по обличчі пустували надзви­чайні зайчики, перекочуючись, мов плями живого срібла.

Зовсім по-іншому реагує Григорієве серце під час спогадів про минуле і роздумів про долю: то во­но "закалатало, скажено забилося", коли побачив літаки в повітрі; то "страшенна туга взяла його сер­це як у лещата"; коли зустрівся з Медвиним, воно "нагло затіпалось, закалатало безумно, шааено". Думки про Вітчизну, трагедію рідного народу "ки­дали його серце, мов м'яч, у всі боки". І аж тільки на тім боці Амуру Григорій дав серцю волю.

Учень. На мій погляд, ключовою фра­зою в романі є слова "сміливі завжди мають щас­тя". Саме такі, як Григорій, стають переможцями і, безперечно, заслуговують на щастя.

 

2 група

Художня майстерність

Про художню майстерність письменника завжди гово­рити важко. У дійсно талановитого письменника ці художні засоби, на наш погляд, мають бути непомітни­ми, але такими, що запам'ятовуються, вражають. Що стосується роману, то тут можна знайти прикмети і тра­диційного, і новаторського. Із традиційних автор часто вживає епітети, наприклад, тайга у нього височенна, буйна, непролазна, зачарована, чорна зрадлива ніч. Любить він і колоритні порівняння (тайга, як африканський праліс; ліщина, мов щітка, Пісня б'ється, як птах у домовині.

 та інше).

Я хочу додати, що у творі зустрічаються й метафори різних видів (сонце... ткало золоті прошви на білій ска­тертині душа до ребер присохла).

  Текст роману густо пересипаний фразео­логізмами: "узяти на кпини", "нелови ґав", "у собачий слід", "Богу душу віддати", "писати як курка лапою", "пасти очима", "прибрати себе до рук", "ні слуху ні ду­ху", "душа втекла в п'ятки", "мов з хреста знятий", "взяти за серце", "спустити по десять потів", "де ся­деш, там і злізеш", "одним духом", "ні пари з уст", "м'яко стелили, щедро мастили".

 

Є прислів'я, афористичні вислови та пісні (ні пари з уст, Бог не без милості, козак не без щастя). Наявні елементи драми: діалоги, монологи, риторичні окличні та питальні речення.

Творчою знахідкою Багряного є оригінальний поча­ток у формі казки — настільки фантастично страшної, настільки й правдивої. Антитеза не лише словесна, а й образна. Два світи — один в арештантському дра­конівському поїзді, інший — у комфортабельному екс­пресі. Дві України — сплюндрована та ідилічна, пат­ріархальна держава давніх українських поселенців на Далекому Сході. Чимало його образів виростають до рівня символів. Поїзд — «дракон», шлях Григорія — шлях України, тигри в клітках — доля головного героя. Навіть прізвища старовинні козацькі: Многогрішний, Сірко, Мороз.

 

3 група

«Скарбниця художніх засобів твору»

 

МЕТОНІМІЯ:

1) Мати в очіпку і в рясній стародавній спідниці, посміхаючись, несе тарілки вдвері....

2) Наталко. -- це батько, -- а піди лишень скажи матері, щоб чарку нам сюди.

ГІПЕРБОЛА:

1) Етап іде на Магадан десь. Це ще тисячі кілометрів водяною пустелею до понурої, невідомої Колими а чи й далі.

2) Вночі мерехтіли зорі - мільйони зір, 

ОКСИМОРОН:

1) Не від страху, ні, від буйної радості. Від злобної радості та й від гордості за того "диявола", за того сміливця.

2) Етап іде на Магадан десь. Це ще тисячі кілометрів водяною пустелею до понурої, невідомої Колими а чи й далі.

3) Шістдесят суглобів у дракона - то шістдесят рудих домовин, і в кожній з них повно проглинених жертв, повно живих мертвяків.

 Висновок. Можна легко прийти до висновку, що на природу Уссурійського краю Багряний  дивився очима живописця.     Роман

« Тигролови» можна вважати енциклопедією художніх засобів, мова твору образна й багата,допомагає яскравіше схарактеризувати героїв, відтворити їхні  думки і вчинки, показати красу природи.

 

 

Відомо, що роман закінчується щасливо. Молодята, благословенні батькам, завдяки своїй сміливості й ви­нахідливості успішно переходять кордон та опиня­ються в безпечному місці. А зараз поглянемо, як переходили кордон Наталка й Григорій. Відео 3 після 15 слайду

 

 Я пропоную вам придумати кінцівку цього роману, Отже, починаємо.                ( Слайд  16 )

 

 

Учитель. Отже, перед нами постала проблема: «Чи є необхідність нам, сучасним українцям, вивчати роман І. Багряно­го "Тигролови"?» Спираючись на наші дослідження, робимо висновок, над яким працювали групи              

 

Робота в групах. Висновки.

 

 

1 група Робота в група..

 

Своїм гнівним осудом тоталітарної системи І. Багряний застерігає нас від помилок. Автор виражає глибоку віру в краще майбутнє народу, дає нам яскраві приклади людської гідності, моральної шляхетності, великої любові до Батьківщини і синівського прагнення служити їй. Тому ми вважаємо, що є необхідність нам, сучасним українцям, вивчати цей роман

 

2 група

 

Ми вважаємо, що цей роман допоможе нам, молодому поколінню українців, подолати негаразди сучасного життя й належно поцінувати нашу державність. Бо хіба не для цього повернувся в Україну сьогодні І. Багряний, виразник українського оптимізму?

 

3 група

Так, цей твір треба вивчати, бо його головний герой — зразок такої людини, яку не можна скорити. Нас загартовує багрянівський ідеал українського інтелігента 30-х років, втілений в образі головного героя. Він є взірцем людини з високим інтелектом, гуманної та моральної.

 

Підсумок.

Учитель. Так, ми довели з вами, що цей роман дійсно нам потрібен, бо з його сторінок промовляє до нас жива історія, яку потрібно знати кожному, аби цінувати день сьогоднішній.  Роман цей необхідний сучасному читачеві, бо наш народ невпинно рухаєть­ся шляхом демократії. Люди забувають, що народові ота «тверда рука» обійшлася мільйонами життів і невимовними страж­даннями.

 

 Разом із тим письменник виражає глибоку віру в кра­ще майбутнє свого народу, адже в нього завжди були і є такі лицарі духу, як Григорій Многогрішний та його кохана Наталка.

 

Тести  Слайд 17

 

Робота з епіграфом до уроку (читання та пояснення) Пропоную завершити думку записом у зошиті.

 

 

VII. ПІДСУМКИ УРОКУ.           

 

1. Як цей твір може стати вам у нагоді на майбутнє? Аргументуйте свою відповідь.

2. Як ви вважаєте, добро чи зло перемогло в кінцевому результаті? 

3. Заключне слово вчителя. Людина; сильна духом, завжди викликає пошану, у які б часи вона не жила. І саме Григорій Многогрішний стає живою ланкою, що поєднує минуле і майбутнє. Сучасні юнаки й дівчата так само, як і головний герой знають, що тоталітарне суспільство не має майбутнього, бо воно зневажає почуття власної гідності. Тож бережімо свою душу, свою мову, своє майбутнє, бо ми є нація, ми є народ, що має свою Батьківщину і повинні творити життя на землі, яке заповідав нам Господь.

Учитель. Дякую всім за роботу на уроці.

 

Слайд 18 VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Написати твір  - роздум «Чи сміливі завжди мають щастя?» (1,5сторінки). Виконати тести на платформі « На Урок» за поданим кодом.

 

 

Додаток.

1) “Бог не без милості, козак не без щастя” (Денис Сірко)           

3)“У сміливих щастя завжди є”. (Сірчиха)                        

 4) Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи. (Григорій)             

6) “Я ще не знаю, хто ти, але моя хата - твоя хата”. (Денис Сірко)

Григорій рятує Наталку від смерті	Медвин жадає кар’єрного росту і готовий замучити багато безне­винних людей задля цього
Сірки приймають Многогрішного в родину наче рідного	Поїзд — дракон везе тисячі обірва­них, брудних, худих, як скелети, людей
Петро Дядоров не видає Сірків, що прийняли в сім’ю каторжника	Медвин іде на Далекий Схід не по екзотику. Він іде на по­лювання, полювання на людину — Григорія Многогрішного
Григорій вдячний дружній родині Сірків за врятування йому життя. Поважає їхні традиції та обряди, допомагає в усьому	Грізний суддя та володар душ людських, плюгавий злодюжка боягуз Медвин став і тіпався перед Григорієм перед смертю
Сірки цінують рослинний і тва­ринний світ. Не забувають Україну та зберігають народні традиції, шанують Божі закони

 «Добро і зло в романі «Тигролови»