Тема : Конструювання іграшки янгола – охоронця.

 

 

 

 

   Вчитель Полтавець С.А.

 

 

 

 

 

 

Межиріцька ЗШ І-ІІІ ст.№2

 

 

Тема : Конструювання іграшки янгола –      охоронця.

Мета. Розповісти учням про ангела – охоронця.

            Вчити послідовності виконання роботи.

            Виховувати охайність,працелюбність.

Хід уроку

            І. Актуалізація знань,умінь,навичок.

            ІІ. Мотивація навчальної роботи.

• Сьогодні ми виконаємо цікаву роботу,яка принесе і вам,і мені велике задоволення. А щоб узнати,хто буде головним героєм нашого уроку,відгадайте загадку.

    ІІІ. Робота по темі.

1. Загадки:

Бог при крещении его мне дал.

Пусть я его никогда не видал.

Знаю и верю ,что день изо дня

Он от врагов защищает меня.

(Ангел – хранитель)

                         Он – добрый мой хранитель,

              Тихий ,светлый покровитель.

       Ему всегда я молюсь,

       Ничего с ним не боюсь.

                                                 (Ангел – хранитель)

 

2. Бесіда:

• З якими словами мама або бабуся проводжають вас

вранці в школу?

 - Які слова вони навчили вас говорити у важких життєвих              ситуаціях?

 3.Показ слайдів.

 

 

 

 

 

 

 

д

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            4.Бесіда:

- Чи кожна людина має свого ангела?
Добрі ангели є нашими друзями. Кожному з нас Господь посилає Ангела-Хранителя. Ми його не бачимо, бо він не має тіла, та Ангел завжди є поруч. Кожної хвилини і на кожному місці він, з волі Божої, опікується нами, оберігає від усього злого, посилає нам добрі думки і провадить до неба.
Деякі дорослі думають, що Ангел-Хранитель потрібний тільки дітям. Але це не так. Кожну людину Ангел охороняє протягом усього життя.

 

- Чи можна розмовляти з Ангелом-Хранителем?
Бог придумав дуже цікаво: ангел завжди поруч, але ти його не бачиш, зате він тебе бачить і чує. Ангел-Хранитель – твій найкращий, найвірніший друг. А хіба можна не розмовляти з другом? Він дуже радіє, коли просиш у нього поради, допомоги.
Звертатися до Ангела можна словами молитви, або ж простими щирими словами, які в сумну чи в радісну хвилину зродяться в твоєму серці. До Ангела-Хранителя треба ставитися з пошаною, адже він посланий до тебе самим Богом.

- На кого схожий янгол?

           5. Казка про ангела

 

Жив-був маленький ангел .

 

Він щойно народився в інкубаторі в небесному північно-західному відділенні , але няньки вже виконали свою роботу - очистили його від шкаралупи і іншого сміття , і тепер він лежав зовсім один , нікому не потрібний і всіма забутий .

 

Він лежав і думав про те, що ж йому зараз робити. Поки він маленький , його ще не можуть відправити назад на землю - спочатку треба буде ходити в дитячий сад , потім в школу , потім в інститут - а там вже дивись - і дадуть перше завдання. Він вважав , що це неправильно. Тому що ангели повинні дорослішати разом з тими , кого охороняють. Так цікавіше. Зрештою , діти ще можуть їх бачити , а дорослі своїм очам вже не вірять , та й всякі забобони заважають їм бачити ангелів. Янголятко ще поміркував на цю тему , потім невпевнено встав на ніжки і спробував вилізти зі своєї інкубаторної осередки.

 

Крильця у нього ще не працювали , та їх майже і не було - так , крихітні отросточкі , вкриті білим ніжним пушком. Нарешті , він насилу подолав бортик і перевалився на холодну підлогу . У дитячому інкубаторі стать не підігрівали - економили на електроенергії : діти ще не бігали , а няньки обходилися й так.

 

Раптом до нього долинув тоненький голосок , який плакав так гірко , що навіть у янголятка розривалася душа . Він озирнувся навколо , але в інкубаторі все було тихо.

- Звідки ж цей плач ? - Подумав він , прислухався і визначив напрямок звуку .

 

Плач лунав за зачинених дверей інкубатора .

Янголятко вирішив дізнатися , в чому справа , і рачки проповз вперед - так йому було зручніше за все пересуватися. Добре , що двері були закрита не щільно - інакше б він ніяк не дотягнувся до ручки - адже новонароджені янголята не більше ніж 10 сантиметрів. Він навалився на двері всім своїм тільцем , і вона ще трохи прочинилися . Він виповз у коридор і здалеку побачив величезний простір , заповнене моніторами. На моніторах показували різних людей і те, чим вони щохвилини займалися. Янголятко сів на підлогу і засунув палець в рот - так його зачарувало видовище стількох життів одночасно. А потім він побачив це.

          На одному з екранів крихітна дівчинка важко і надривно кашляла . Навколо метушилися її батьки , але вони ніяк не могли збити температуру. Дівчинка дуже хворіла , навіть таке крихітне істота як янголятко , це зрозумів . І йому стало так шкода її , що він сказав:

- Найбільше на світі я хочу опинитися поряд з цією дівчинкою !

 

І раптом він відчув , як його закрутило , і він впав на зовсім земну , і дуже мокру , холодну і , головне , тверду вулицю. І він зрозумів , що загубився. Новонародженому ангелу дуже важко буває опинитися в незнайомому місці - він зовсім не знає , що йому робити. І йому раптом стало так сумно , що він сів прямо на сиру землю і заплакав , а дощик лив зверху на нього , так , що через кілька хвилин його крихітні крильця зовсім промокли .

 

І в цей момент щось велике схилилося над ним. Янголятко був готовий вже попрощатися з білим світлом , бо забув , що ангели не вмирають , але в цей момент його взяли в руки і віднесли в будинок.

 

- Глянь , яка дивна пташка ! - Сказав хтось скрипучим голосом і подивився на нього крізь товстелезні окуляри .

- Посади -ка її в клітку і дай зерняток ! - Він побачив інше зморшкувате обличчя і сиву бороду , - напевно , випав з гнізда!

- З якого гнізда ? Зараз же жовтень місяць !

- Ну і що, що жовтень ? А звідки ще пташеня може взятися , як не з гнізда ?

- Дай -но я краще віднесу його внучці , вона хотіла пташку.

 

Ангелочка взяли в інші руки і закрили долонею зверху.

- Який холодний ! Напевно , замерз ...

Кілька хвилин качки затиснутим в долонях - і янголятко опинився на другому поверх, де розкидавшись на подушці , важко дихала хвора дівчинка .

- Я знайшов тобі пташку , - сказав дідусь і простягнув білий грудочку дівчинці .

- Яка ж це пташка ? Це ж янголятко ! - Вигукнула дівчинка і притиснула його

до своєї гарячої щоці.

 

Янголятко відразу зігрівся і заснув , а дівчинка стала одужувати. Так вони і залишилися відтоді разом. Разом росли і вчилися . А коли дівчинка подорослішала , вона перестала бачити свого ангела -хранителя , але ніколи не забувала про його існування. А ангел справно виконував свою роботу і оберігав її від всяких неприємностей і хвороб. Ось тільки він знав , що помре разом з нею - адже , потрапляючи на землю в дитинстві , ангели втрачають своє безсмертя ...

 

          6.Послідовність виконання іграшки – охоронця.(Робота з альбомом – саморобкою).

           7. Самостійна робота учнів.

            8. Аналіз виконаних робіт.

           9. Бесіда:

- У вас получились прекрасні іграшки. Тепер я вас скажу,з якими словами можна звертатися до янгола.

-  Ангелу мій, будь зі мною.Ти попереду - я за тобою.

           10.Пісня – кліп «С днем ангела».

            ІV. Підсумок уроку.

- Що  нового  відкрив  для  вас  урок?
- Хто  відчуває, що  він  виріс  за  урок?
- Яке  завдання  було  найцікавішим?
- Що  викликало труднощі?

            V. Домашнє завдання.

 - Пропоную вдома прочитати батькам «Казочку про хлопчика і янгола» Андрія Мястківського. А свого янгола поставити на видне

Місце.

.

 

 

 

 

 

 

Андрiй М’ЯСТКIВСЬКИЙ
Казочка про хлопчика та янгола

Бджілка бджілці казку каже, бджілка губи медом маже… Чує татко, чує ненька, чує дівчинка маленька про ліси і про гаї та про хлопчика малого, та про Янгола святого, про зірничку у росі… Й ви послухайте усі!
Лісом йшов малий хлопчина, й прикра трапилась причина: заблудився він. Стежка вилась, та урвалась… Вже не ліс, а чорний праліс на стонадцять гін… Десь далеко дзвін…
Хлопчик стрів мале Зайчатко:
— Йди до мене, в мене – хатка, в ній привітно, в ній не пусто — є морквина, є капуста, коржик на меду!
Й каже хлопчик той маленький:
— Там нема моєї неньки, отже не піду!
Із кринички він напився, чемно Зайчику вклонився й мимо Зайчикової хати стежечку пішов шукати, а її нема, й падає пітьма…
Переліз глибокий рів і Лисичку там зустрів:
— Заблудився-заблукався, може, Вовка ти злякався… В мене є сосна висока, в мене є нора глибока, в ній і проживеш. Чом же ти не йдеш?
— Не життя там – посиденьки. Мені ж хочеться до неньки, до бабусі і до татка… — Так промовив він.
Й знову чує дзвін.
Хлопчик дзвону уклонився, тричі він перехристився та з-за листя, з-за гілляччя раптом Янгола побачив. При берізці, при ліщині усміхався він хлопчині:
— Коли хрестишся до неба, йти тобі зі мною треба, твій знайдеться дім.
Взяв за руку і повів через хащі, через рів…
Їм цвіли зірниці-квіти, нахилялись пружні віти до травиці, до землі…
Далечінь обох манила й церква солодко дзвонила за переліском в селі. І забув той хлопчик втому, бо без зайвих слів, Янгол вів його додому, до матусі вів.