Творчий проект"Ляльки мотанки"

Про матеріал

Цей творчий проект дає можливість навчити створювати ляль-

ки -мотанки з різного матеріалу: тканини, соломи, трави. Ви дає-

те можливість дітім дізнатися про один із видів народного творчиства.

Перегляд файлу

«Технологія виготовлення української народної ляльки-оберега»

Творчий проект: «Лялька мотанка -народна іграшка».

Ніколи не пізно відчути

Музику серця в душі,
Ніколи не пізно згадати
Те, що забули усі…

Автор і керівник проекту: Шишацька Тетяна Григорівна

Виконавці проекту: учені 2 класу.

Актуальність теми: Обрана тема цікава тому, що лялька – це одна з найдавніших народних іграшок, яка, сьогодні стає дедалі популярнішим сувеніром і видом рукоділля. Здавна у кожній родині вона виконувала роль оберега. Вважали, що лялька є посередником між тими, хто живе зараз, та минулими і прийдешніми поколіннями.
За відсутності в давнину технологій збереження великих обсягів інформації безцінним джерелом знань про культуру народу є фольклор. Лялька-мотанка є одним з найцікавіших фольклорних напрямів і найдоступніший дітям твір мистецтва. Ляльки-мотанки дають змогу не загубити прадавню лялькову культуру нашої землі та залишити її для майбутніх поколінь. У наш час на прилавках магазинів можна побачити багато гарних іграшок. Але вони зроблені на фабриці і не несуть тепла душі їхніх творців. Тому ми вважаємо, що в 21 столітті діти знову повинні бачити не тільки іграшки виготовлені машинами, але і своїми руками..

Мета проекту: Навчитися виготовляти народну ляльку, відкрити можливість використання таких виробів для ігор і подарунків, розвивати інтерес до теми проекту серед ровесників

Завдання проекту:

1. Ознайомитися з історією виникнення народної ляльки.

2. Вивчити та застосувати на практиці технології виготовлення різних видів ляльок.
3. Виготовити сувенірну ляльку мотанку в національному строї.

4.Організувати і провести заходи, спрямовані на популяризацію ляльки-мотанки : провести майстер класи, виставки виготовлених ляльок, розмістити презентації на сайтах в інтернеті.

Етапи роботи:
I етап - підготовчий: визначення напрямків роботи, вивчення і оцінка різних видів джерел інформації для проекту;
II етап - дослідницький: пошук накопичення і систематизація інформації про українську ляльку-мотанку, усвідомлення її місця в культурі нашого народу ;
III етап - творчий: вивчення і виготовлення різних видів ляльок, створення інформаційного стенду і підготовка виставки і презентації проекту;
IV етап – виставка ляльок і захист проекту;
V етап - визначення шляхів подальшого розвитку проекту.
Прогнозовані результати.

Освоєння технології виготовлення українських народних ляльок різних видів .
Створення методичних матеріалів по технології виготовлення ляльок (ескізів, інструкційних карт, відеоуроків).
Виготовлення ляльки-мотанки в українському строї .
Проведення презентації ляльок.

Хід проектування.

1. Організаційно-підготовчий етап.

1.1 План виконання проекту

Обґрунтування проблеми, формулювання теми проекту.
Визначення обсягу знань і вмінь, необхідних для виконання задуманого виробу.
Узгодження з батьками передбачуваних витрат на виготовлення виробу.
Пошук, обробка й аналіз потрібної інформації.
Оформлення відповідних документів (ескіз, опис, креслення).
Добір інструментів і матеріалів.
Виготовлення задуманого виробу.
Оформлення пояснювальної записки.
Захист проекту.

1.2 Обґрунтування вибору теми проекту.

Вивчення теми дозволить з'ясувати, коли з'явилися традиційні народні ляльки, які ляльки були в нашого народу, яке призначення мала кожна лялька.

Основне завдання: вивчити технологію виготовлення традиційної української ляльки-мотанки

1.3. Історична довідка. Народна лялька відома з незапам’ятних часів і своїми витоками сягає доби Трипільської цивілізації.. Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей і бід. Ляльку часто використовували у ритуалах. При виготовленні ритуальної ляльки в неї вплітали все те, від чого людина хотіла позбутися (біди, хвороби), і спалювали на вогнищі, або топили у воді. До кінця 19 в. витоки обряду остаточно втратилися і забулися, а ляльки залишилися.

У всіх слов'янських народів, було велике різноманіття саморобних ляльок. Традиції виготовлення ляльок на території, де проживали слов'янські народи існували аж до середини 20 століття. За призначенням слов’янські ляльки діляться на обрядові, оберегові, ігрові, авторські художні ляльки та сувенірні промислові ляльки.

Обрядові :Масляна, Купавка, Коляда, Покосниця, Нерозлучники, Зольна, Куватка, Пеленашка, Весільна, Круп’яничка, Вербниця, Пасхальна голубка., Веснянки
Оберегові: Куватка, Лихоманки, Травниця, Безсонниця, Берегиня, Вузлова , Десятиручка
Ігрові:Зайчик на пальчик, Вузлова, Куватка, Пеленашка.
Авторські художні ляльки відображають особливості індивідуального відношення автора до навколишнього світу стан його душі- це коли лялька стає предметом мистецт

Українська лялька-мотанка відрізняється від інших слов'янських ляльок тим, що у неї на обличчі намотаний хрест- знак сонця, лялька з таким обличчям несе в собі сонячну світлу енергетику.

В Україні народну ляльку робили з доступного дешевого матеріалу: соломи, трави, тканини, шматочків старого одягу, ниток,гілок дерев, глини, дерева, очерету тощо, і без будь-яких інструментів. Спосіб простий – змотування, перекручування й перев'язування тканини. Відповідно ляльки бувають вузлові та мотані.
Вузлові ляльки виготовляють шляхом намотування та прив'язування тканини без застосування голки. Голка з ниткою в окремих випадках застосовується при пошитті головного убору та оздобленні вбрання ляльки. Лялька-мотанка робиться без вузлів, хоча принципової різниці між цими способами немає. Інший різновид ляльок: лялька-мотанка одягнена в спеціально пошите і оздоблене вбрання.

В Україні вирізнялися три основні типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, дівчина-наречена.
При народженні дитини виготовляли ляльку-немовля в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну і здоров'я.
Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. Всередину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

Люди завжди вірили в те, що речі, виготовлені власними руками, можуть уберегти від багатьох неприємностей. Вважається, що найсильніший оберіг - це річ, яку зробили для вас кровні родичі. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити ляльку-оберіг, і до цього ставилися так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника. Збереглися відомості про те, що у 19-му столітті дівчаток з трирічного віку долучали до цього мистецтва, вони майстрували ляльок нібито для своїх майбутніх дітей. А перед заміжжям дочки мати власноруч виготовляла і дарувала нареченій ляльку-мотанку, як символ жіночої мудрості.

За традицією, лялька-мотанка повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник і запаску (фартушок). Усі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній, – намисто уособлює достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка, що символізує зв'язок з небом.

Зроблена з любов’ю, лялька розвиває кмітливість, фантазію, духовний світ дитини, дає перші професійні навички, пробуджує відчуття рідного коріння.

1.4. Вироби-аналоги та їх аналіз.

Ляльки виготовлені шляхом намотування тканини на основу. Голова зроблена з мотка лняної тканини. Сакральний хрест замість обличчя символізує єдність неба і землі, чоловічого (вертикальна лінія) і жіночого (горизонтальна) начал. Ляльки одягнені в костюми, характерні для Україні 18-19 століття. В окремих деталях костюма використана традиційна українська вишивка. Усі моделі-аналоги нескладні за технологією виготовлення мають естетичний і привабливий вигляд. Важливим є збереження традицій національного костюма.

2 Конструкторський етап.

2.1. Ескіз задуманого виробу.

2.2. Опис моделі виробу.

Лялька вбрана у довгу додільну (до долу) сорочку, вишиту червоними і чорними нитками, орнамент рослинний. До сорочки одягається поясний одяг у вигляді найдавнішого вбрання – плахти. Плахта зшита з 2-х частин і має картатий (у клітинку) малюнок, що відображає прадавній землеробський культ родючості. Розріз плахти спереду завжди закривається тканою запаскою, або полотняним вишитим фартухом. Плахта і фартух підперезані поясом, який несе оберегову функцію. Може бути нагрудний одяг у вигляді безрукавки – керсетки, яка вишита спереду. Обов’язковим атрибутом дівочого вбрання є прикраси –намисто. Головний убір – вінок з квітів та стрічок є основною відмінністю дівочого вбрання від жіночого. Матеріал: натуральні тканини, тіло з качана кукурудзи. Розмір: 30 см.

3.Технологічний етап

3.1. Послідовність виготовлення ляльки -мотанки.

Українська лялька в основі голови має скручену по спіралі смужку тканини. Спіраль – це один з найдревніших символів вічності і безконечності буття, символ родючості й нового народження у всіх народів Землі. Інша риса мотанки – хрест на обличчі ляльки. Хрест в даному випадку є оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). Вузлова лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе вдачу та щастя.

3.2.Виготовлення голови і тіла ляльки.

№ з/п	Технічні умови виконання	Технологічна операція	Зображення операції
1.	Виготовлення голівки	Моток тканини розміщується вертикально в квадратний шматок тканини, обмотується ниткою і зав’язується вузлом.
2.	Виготовлення хреста на голівці ляльки	Різнокольоровими нитками намотується на обличчі ляльки хрест.
3.	Виготовлення тіла ляльки.	Звисаючі кінці тканини обмотують ,щоб утворилося тіло ляльки, до якого на наступному етапі прив’язується одяг.
4.	Виготовлення одягу ляльки	1 варіант. Різнокольоровими шматками тканини обгорнути основу, імітуючи верхній та поясний одяг. 2 варіант. Одягти ляльку в спеціально вишитий і пошитий одяг в традиціях українського національного костюма: сорочечку, плахту, безрукавку,хустку або вінок із стрічками.
5.	Оформлення голівки ляльки	Накласти на головку волосся з ниток, заплести косу. Зробити віночок із стрічками або пошити головний убір-очіпок, чи зав’язати хустку

З.3.Виготовлення одягу для ляльки .

3.3.1Вишивання сорочечки і фартушка.Пошиття сорочечки.

Інструменти, матеріали, обладнання для виготовлення одягу для ляльки.

1) Матеріали для сорочечки і фартушка: спеціальна тканина , нитки для вишивання двох кольорів,

нитки мають бути міцними, рівними, не линяти під час прання; товщина нитки повинна бути такою, щоб стібки повністю закривали тканину під час вишивання «косим хрестиком».

2) Інструменти й обладнання: спеціальна голка з великим вушком, ножиці, п’яльця, креслярські інструменти (лінійка, олівець),сантиметрова стрічка;схема для вишивання, праска, прасувальна дошка.

3) Техніки вишивання: «косий хрестик»; «обметниця».

Схема узору для вишивання.

2.Підготовка матеріалів до роботи:

1) декатирування тканини для вишивання (бавовняну тканину перед вишиванням замочити в гарячій воді, а потім у холодній на 5 хв для максимальної усадки);

2) перевірити нитки на стійкість фарбування.

3 Креслення виробу. Розміщення вишивки..

3.3.2 Виготовлення намиста.

В нашому краї традиційним було місцеве виготовлення бісерних прикрас, які різнилися технікою плетіння, формою, малюнком, колоритом і назвами: гердани, згардочки, цятки, басаман тощо. Можна виготовити намисто в староруському стилі, як на рисунку.

3.3.3 Виготовлення віночка .

Вінок в українців - це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір'я тощо, є декоративним елементом дівочого національного костюма.

3.3.4.Виготовлення плахти.

Плахта – жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ (переважно вовняної картатої тканини), є дуже давнім видом поясного одягу. Покрій – 2 прямокутники зшиваються довгими боками до середини. Малюнок – клітинка, заповнена додатковими геометричного типу фігурами (ромбами, колами, багатокутниками).

Висновки. Під час виконання проекту ми ознайомились з народною лялькою і у нас виник інтерес і бажання навчитися мистецтву виготовлення ляльок. Ми ознайомилися з історією виникнення традиційних народних ляльок; вивчили класифікацію ганчіркових ляльок і ознайомились з матеріалами, що використовуються для їх виготовлення; навчилися виконувати основні технологічні прийоми, які застосовуються для виготовлення ляльок-мотанок; самостійно виготовили вивчені в програмі види ляльок; навчилися створювати, користуючись отриманими знаннями, авторські ляльки; засвоїли дбайливе і шанобливе ставлення до ляльки як до об'єкта національної історії та культури. Відтворюючи жіночі костюми у ляльках-мотанках, ми намагалися відобразити їх різноманітність та особливості відповідно до етно-культурних регіонів нашої області. Результатом нашого проекту стали авторські, унікальні, ексклюзивні ляльки -сувеніри, виготовлені в єдиному екземплярі.