Тема Літературна година «Леся Українка – славна дочка України»

Тема: Літературна година «Леся Українка – славна дочка України»

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Лесі Українки; вчити слухати і милуватися художнім словом поезії; розвивати читацьку самостійність, естетичні смаки учнів; виховувати любов до природи рідної землі, інтерес до художньої літератури.

Обладнання: презентація, репродукція картини Лесі Українки; малюнки учнів до творів поетеси.

Хід заняття

І. Вступ.

Йти назустріч бурям і зливам,

Буть одній —як велика рать,

Жить в нещасті життям щасливим,

Муку творчістю перемагать.

(М. Рильський)

—Хто ця людина, яка кожним словом, кожним променем думки, кожним болем

своїм живе в душі нашого народу?

– Розгляньте уважно виставку книг, малюнків, портрет на дошці.

Багатьом з вас знайомі ці тонкі риси миловидного обличчя з густою

пшеничною косою і задумливими голубими очима.

– Ці твори, цей портрет належить нашій землячці, великій українській поетесі Лесі Українці, чиєму життєвому і творчому шляху присвячена наша літературна година.

Сторінка 1. Дитинство.

Вчитель:

– Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) народилася

25 лютого 1871 року в м.Новограді-Волинському (колишньому Звягелі), в інтелігентній родині. Батько її – Петро Антонович Косач – служив головою з’їзду мирових посередників. Це була людина дуже начитана, з університетською освітою. Лагідність його вдачі і риси зовнішності передались улюбленій доньці.

 – Мати – Ольга Петрівна Косач-Драгоманова –

письменниця, відома в літературі під псевдонімом Олена Пчілка, була першою вчителькою і дбайливою порадницею своїх дітей, яких у сім’ї було шестеро: Михайло, Ольга, Микола, Оксана, Ізидора і Лариса. Вона виховувала у них почуття любові до свого народу, його рідної мови, звичаїв.

Леся була другою дитиною. В 4 роки вона вже добре читала. Мати

добирала для неї книжки українською мовою. Сама часто перекладала з російської та польської.

Леся була привітною і допитливою дівчинкою, чутливою до краси,

жвавою і веселою. Разом з сільською дітворою бігала в поле, гралася з ними, любила співати і слухати українські народні пісні.

 У шість років Леся майстерно вишивала. В сім'ї любили читати Шевченка, Глібова, Марка Вовчка, Пушкіна.

А складати вірші Леся почала дуже рано. Дев’ятирічною дівчинкою

написала вірш «Надія», присвячений тітці Олені, засланій до Сибіру за вільнодумство. Вірш сповнений любові до рідного краю і суму за ним.

Пізніше композитор Микола Лисенко поклав Цю поезію на музику.

 Вірш «Надія».

Сторінка 2: «Початок хвороби»

Ще в дитинстві Леся тяжко захворіла. Взимку 1881 року, в Луцьку, на річці Стир, спостерігаючи Водохреща, десятирічна дівчинка застудила ноги у крижаній воді. Саме з того часу вона занедужала – почався туберкульоз кісток, що з роками перекинувся на легені, а потім – на нирки.

Тяжка хвороба приковувала до ліжка, подовгу доводилося лежати в

гіпсі. Леся була надзвичайно терплячою і стриманою. Вміла з величезною мужністю зносити біль і горе. Про це вона пише у вірші «Як дитиною бувало».

Вірш «Як дитиною бувало».

Природа щедро обдарувала Лесю – дала не лише поетичний хист, а й неабиякі здібності до музики, малювання. І водночас прирекла на постійні муки від тяжкої хвороби.

У 12-річному віці Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано.

Тугу за улюбленим інструментом юна поетеса виллє у вірші «До мого фортепіано»

Вірш «До мого фортепіано».

Сторінка 3: «Через терни до зірок».

Через хворобу Леся ніколи не вчилася в школі, однак зуміла стати високоосвіченою людиною завдяки своїй надзвичайній силі волі.

Самостійно вивчила грецьку, латинську, німецьку, французьку, польську, італійську, англійську та інші мови – всього 13. Французькою, німецькою, італійською поетеса навіть могла писати вірші.

У 13 років вона була читачем бібліотеки Київського університету. В 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів» для молодшої сестри.

Перемагаючи біль, поетеса вчилася, писала свої безсмертні твори,

жила повнокровним життям. Мудра Лесина мати, Олена Пчілка дбала не лише про освіту своїх дітей. Змалку прилучала їх до народних звичаїв, традицій, культури. Не випадково, що Леся взяла літературне ім’я – Українка.

Вперше ім’я Лесі Українки з’явилося у львівському журналі «Зоря» в 1884 році, де були надруковані вірші 13-літньої поетеси – «Конвалія», «Сафо».

 Вірш «Конвалія».

Сторінка 4: «Прощай, Волинь! Прощай, рідний куточок!...»

Усе життя Лесі Українці доводилося лікуватись, ведучи

«тридцятилітню війну» з туберкульозом. Для цього вона змушена була виїжджати в теплі країни, багато мандрувати. Подорожі розширювали світогляд письменниці, збагачували враженнями, давали можливість дізнатися про життя різних народів. Але хоч би де була поетеса, думкою вона завжди лине в рідний край.

«Подорож до моря» Леся написала в 17 років. Вона вперше їхала на

лікування до Одеси. уривки з цього твору ви зараз почуєте.

«Прощай, Волинь!...» (уривок з «Подорожі до моря»)

«Красо України, Подолля!».

Творчість Лесі Українки різноманітна і багатогранна. Її поезія свідчить про велику любов до рідної землі, вболівання за долю свого народу. Цілу збірку українських пісень, казок, ігор зібрала поетеса, записала і передала нам у спадок.

Маленька Леся була така ж, як і ми. Любила бігати лісами і луками в любому її серцю Колодяжному на Ковельщині, плела віночки, співала пісні, заслуховувалась казками й переказами, які пізніше поклала в основу своєї «Лісової пісні».

В дитячий любий вік,

В далекім ріднім краю,

Я чула казку. Чула раз,

А й досі пам’ятаю.

Кохана сторона моя!

Далекий рідний краю!

Що раз згадаю я тебе,

То й казку цю згадаю!

Сторінка 5: «В дитячому крузі» (1885-1891).

Таку назву має цикл віршів поетеси. Це твори для малят. Сюди

увійшли «На зеленому горбочку2, «Вишеньки», «Літо краснеє минуло», «Мамо, іде вже зима», «Тішся, дитино, ...», «Веснянка».

Конкурс на краще читання поезії циклу.

Сторінка 6: «Ні, я жива! Я буду вічно жити!»

Надзвичайно скромною була Леся Українка. Вміла розрадити і себе, і інших. До останніх хвилин не залишала вона своєї зброї – поетичного слова. Боротьба і праця – таким був зміст життя письменниці.

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

Чи пісня й думка кволі?

На світанку 1 серпня 1913 року в грузинському місті Сурамі

обірвалося життя Лесі Українки – великої поетеси України. Тіло Лесі згодом перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

Вірш «Хотіла б я піснею стати...»

Вікторина (тест).

1. Поетеса народилася у 1871 році...

а)25 лютого:

б)8 березня;

в)25 січня.

2. Який літературний псевдонім матері?

а)Марійка Підгірянка;

б)Олена Пчілка:

в)Наталя Забіла.

3. Яке справжнє прізвище Лесі Українки?

а)Лариса Письменна;

б)Леся Мовчун;

в)Лариса Косач-Квітка.

4.Який перший вірш написала?

а) "Конвалія";

б)"Мамо, іде вже зима";

в)"Надія".

5. Хто допоміг дібрати літературний псевдонім?

а)Мама;

б)тато;

в)тітка Еля.

6.Доля Лесі була нелегкою, тому що ...

а)її вигнали з України;

б)за вірші посадили в тюрму;

в)з дитинства страждала на невиліковну хворобу.

7. Похована Леся Українка...

а)у Львові на Личаківському кладовищі;

б)у Києві на Байковому кладовищі:

в)в Грузії у місті Сурамі.

 Гра «З якого вірша ці рядки?»

 Вчитель:

—Леся Українка — славна донька України. Вона любила рідну Україну і

служила їй своїм палким словом.

Життя Лесі Українки — це подвиг митця, один із тих подвигів, що підносять людину в очах сучасників, роблять її нетьмарною зіркою в очах нащадків.

Видатні поети ніколи не залишають нас. Вони відходять у безсмертя.

Не стерлась райдужна сторінка,

не вмерла пісня лісова,

безсмертна Леся Українка

була і є повік жива.

(Олена Журлива)