Тема: Макраме. Плетіння в техніці макраме
Мета: Поглибити знання дітей про сім’ю, про основні обов’язки членів сім’ї — кожен член великої родини має дбати про красу, чесність і порядність свого роду. Виховувати шанобливе ставлення до старших членів сім’ї.
Обладнання:
Література:
Хід уроку
1. Вступна частина
1.1 Організаційний момент
1.2 Повідомлення теми і мети
2. Основна частина
2.1 Вправа «Мікрофон».
— Що означає слово сім’я?
Сім’я — група близьких родичів (чоловік, дружина, батьки, діти та інші, що живуть разом).
Розкажу вам, друзі, я,
Що таке моя сім’я.
Разом дружно проживаєм
І пісні про це співаєм.
Люба матінка моя,—
Як пишаюсь нею я!
В неї руки золотії,
Серцем кожного зігріє.
Тато сильний і завзятий —
Він господар в нашій хаті.
Все майструє, все ладнає,
Бо до всього хист він має.
Дід і бабця у пошані —
Вони праці ветерани.
Всіх онуків міцно люблять
І, як пташенят, голублять.
Є у мене ще й брати —
Кращих в світі не знайти.
Ось і вийшло: всіх сім «я»,
Знайте, це і є сім’я.
2.2 Мозковий штурм.
Навіщо людині сім’я?
2.3 Розповідь учителя.
Мати і батько, бабуся й дідусь — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від батьків ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. Так є, так і було в Україні завжди. Слово батьків або старших у родині було законом для молодших. Вони вже змалку мали свої обов’язки, вчилися різної роботи, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері та бабці — вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, давати лад у хаті. Хлопчики навчалися чоловічого ремесла від батька чи діда. Наприклад, колись було заведено, що дівчинка 7—10 років могла вже вишити собі сорочку. Дітей брали з собою на сінокіс, на жнива, по гриби, по ягоди, на ярмарок, у гості. Діти у сім’ї завжди були зайняті. Старші бавили менших братиків і сестричок, змалку пасли худобу. Старші розповідали меншим багато казок, легенд про історичні події. Так, розповіді діда Івана про Коліївщину, про гайдамаків, відвідування з дідом Холодного Яру, де гайдамаки освячували ножі, дали Т. Шевченку тему «Гайдамаків» та інших історичних творів. Дітей любили, але завжди ставилися до них вимогливо, дозволяли далеко не все, за провини часом карали. Існували певні правила поведінки для дітей. Сьогодні життя інше. Але ніхто не заперечує, що найбільше виховує дитину сім’я.
2.4 Бесіда про основні обов’язки в сім’ї.
2.5 Творче завдання «Для моїх рідних»
Учитель просить дітей записати на окремому аркуші імена всіх членів своєї сім’ї, залишивши простір між ними. Під кожним ім’ям діти повинні записати як мінімум чотири речі, як їх любить той або інший член сім’ї. Потім на іншому чистому аркуші діти знову записують імена всіх членів своєї сім’ї. Використовуючи свій перший список, діти мають написати біля імен своїх близьких те, що вони (діти) могли б зробити, щоб подарувати своїм рідним радість і задоволення. Таким чином вийде план любові для всієї сім’ї. Запропонуйте дітям, не відкладаючи, розпочати виконання свого плану.
2.6 Бесіда
Висновок: у дружній родині всі піклуються одне про одного. Дітям необхідно шанобливо ставитися до старших членів сім’ї. Їм потрібні увага, турбота, ласка, розуміння.
2.7 Розповідь учителя про пошану до батьків
«Шануймо наших батьків!» — так велить Біблія. Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були вирізьблені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі та щоб довголітнім був ти на землі».
Шанування батьків — один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки вас ростять, виховують, учать добра, пестять, люблять. І як же не відплатити їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою?
Кому не доводилося бачити, якою радістю спалахують старечі очі, коли онук чи онука скаже: «Дорогенька моя бабусю». А якщо вони не відчувають уваги, піклування, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх дітей, онуків. Наші батьки — це мама і тато, а батьки наших батьків — дідусь і бабуся.
Тільки вони нічого не пожаліють для своєї дитини, це вони у хвилину небезпеки ніколи не згадають про себе, все віддадуть для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед якими труднощами, щоб жилось їм краще. Їхня любов не знає кордонів страху, сумнівів, розрахунків. Вони тяжко страждають, якщо їхніх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають молодшими, веселішими, сильнішими, коли бачать, що їхні діти виросли порядними людьми.
Батьки — захист і притулок для дитини. Все-все, що є в нас найкращого, все від них — рідненьких.
3. Заключна частина
3.1 Підсумок заняття