Тема: Міграційна політика країн світу як складова демографічної політики.

Тема: Міграційна політика країн світу як складова демографічної політики.

Дослідження (на вибір)  1. Уплив старіння населення на місце країни в міжнародному поділі праці.2. Працемісткі виробництва густозаселених регіонів світу.3. Екологічні та соціальні проблеми густозаселених регіонів світу.

ПРИГАДАЙ ТЕРМІН “НАСЕЛЕННЯ” ТА ЧИМ ВОНО ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ?

МІГРАЦІЇ, ЇХ ПОКАЗНИКИ, ЧИННИКИ ТА ВПЛИВ НА ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ І ЙОГО ПЕРЕРОЗПОДІЛ У СВІТІ. Міграція населення — механічні переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди, на більш-менш тривалий час або з регулярним поверненням до нього.

Карта міграцій населення у світі

ПРОСТОРОВІ ТЕНДЕНЦІЇ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ. У світі більшість мігрантів переміщуються в межах своїх країн, зберігаючи при цьому родинні й дружні зв'язки та не відчуваючи перепон для працевлаштування. У міжнародній імміграції сформувалось кілька стабільних напрямків. Перший напрямок — з країн, що розвиваються, до розвинених країн світу (наприклад, з Пуерто-Рико до США). Другий — міграції мусульман з азіатських країн до країн Перської затоки (наприклад, чоловіки, які працюють на будівництвах численних хмарочосів у м. Абу-Дабі, ОАЕ). Третій значний напрям імміграції — потік осіб працездатного віку з країн Центральної Азії. Окрему групу становлять сезоні трудові міграції населення, задіяного на плантаціях та копальнях Африки (молодь з Мозамбіку виїжджає до ПАР на кілька місяців для роботи на шахтах).

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЯК ЧИННИК ПРИРОДНОГО Й МЕХАНІЧНОГО РУХУ НАСЕЛЕННЯ.   Зі зростанням якості життя урізноманітнюються потреби та вимоги до середовища проживання людей. Тому істотно змінюється народжуваність і мобільність населення в різні історичні епохи. Збільшення тривалості періоду здобуття освіти відтерміновує вік створення сім'ї та народження дітей. Зростає частка одинаків у суспільстві та неповних сімей. В окремих розвинених країнах світу (наприклад, в Італії) поширено міжнародне всиновлення подружжями дітей із сиротинців (у т.ч. з України).

ДЕМОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ КРАЇН.     

ВИСНОВКИ Залежно від типу відтворення населення виділяють два головні види державної політики — з підтримки народжуваності або її мінімізації. Залежно від потреб у трудових ресурсах країни проводять політику, спрямовану на імміграцію чи еміграцію населення. Міграції є внутрішні (у межах певної країни) та зовнішні (між країнами світу). Важливим показником є сальдо міграції — різниця між приїжджими й тими, хто виїхав. Розрізняють внутрішнє сальдо (щодо мігрантів у межах країни) і зовнішнє (різниця між емігрантами й іммігрантами). У світі більшість мігрантів переміщуються в межах своїх країн. У міжнародному просторі сформувалися стабільні напрямки міжнародної імміграції. Зі зростанням якості життя урізноманітнюються потреби та вимоги до середовища проживання людей. Тому істотно змінюється народжуваність і мобільність населення в різні історичні епохи.