Тема. Наукові і технічні досягнення. Книгодрукування.

Тема. Наукові і технічні досягнення. Книгодрукування.

Мета: визначити основні досягнення середньовічної культури; показати релігійний характер середньовічної освіти, її поширення, розкрити процес зародження і розвитку університетів; з'ясувати, що таке схоластика, показати рівень розвитку наукових знань і техніки у Середні віки; розвивати логічне та історичне мислення; виховувати повагу до культурних надбань людства.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Освіта і книгодрукування в Середньовічній Європі», атлас, дидактичний та ілюстративний матеріал.

Основні терміни і поняття: Каролінгське відродження, Академія, аннали, схоластика, університет, студент, тривіум, квадривіум, книгодрукування.

Основні дати і події: кінець VIII — початок IX ст.— Каролінгське відродження; XI ст.— поява перших університетів; 1445 р.— винайдення книгодрукування.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Актуалізація опорних знань

III. Вивчення нового матеріалу

1. Культура на початку Середньовіччя.

2. Схоластика. Фома Аквінський.

3. Школи та університети.

4. Зародження дослідних знань, алхімія.

5. Розвиток техніки.

6. Винайдення книгодрукування.

IV. Закріплення нових знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель інформує учнів про початок вивчення нового розділу — «Матеріальний і духовний світ європейського Середньовіччя», повідомляє про кількість годин, відведених на його вивчення, форми і терміни проведення практичних занять, уроку узагальнення й тематичного контролю. Після цього знайомить учнів із темою уроку і його завданнями.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Які технічні досягнення Стародавнього світу ви вважаєте найвагомішими? Чому?

2. Як розвиток техніки впливає на життя людей? Поясніть свою думку.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Культура на початку Середньовіччя

Розповідь учителя

Перші століття Середньовіччя називали «темними віками» і навряд чи їх можна назвати сприятливими для поступу культури. Проте саме в цей період відбувалося народження нової європейської середньовічної культури, яка черпала свої початки з античної спадщини, культури варварів і християнства. Перші результати такої взаємодії стали відчутними в період Каролінгського відродження. (Слайд 4) Так називали піднесення культури у Франкському королівстві за часів правління Карла Великого і його найближчих наступників. Це був перший в історії Середньовічної Європи прояв глибокого і свідомого інтересу до античної культури і освіти. У той самий час Кал Великий не забував і про своє германське походження, наказав збирати германські старожитності і цікавився стародавніми франкськими піснями.

Сам Карл мав добру, як на той час, освіту: знав грецьку і латинську мови, полюбляв читати книжки, а от писати так і не навчився. Він запрошував до себе і залучав до управління державою вчених з усієї Європи. Вони створили гурток при дворі імператора під назвою «Академія» — на кшталт філософської школи грецького філософа Платона,— де читали, за присутності Карла, твори античних філософів і церковних богословів, складали вірші, вільно обмінювалися думками з різних тем, сперечалися.

За допомогою членів «Академії» Карл заснував при центрах єпископств школи, де готували освічених людей для управління державою. Він видав указ про обов’язкове навчання всіх дітей вільних людей. Організацією цих шкіл і написанням для них перших підручників зайнявся вірний соратник Карла сакс Алісуїн. Однак наказ не змогли виконати через брак достатньої кількості вчителів. Зі шкіл, заснованих Карлом при єпископствах, згодом виникли середньовічні університети. Школа, де готували людей до управління державою, існувала і при дворі.

Карл Великий цікавився історією. За його наказом збирались і переписувалися давні римські та грецькі рукописи. Він доручив щорічно записувати всі події, що відбувались у державі. Ці записи отримали назву аннали (від латин. annus — рік). За його наказами будувалися кам’яні палаци й собори, прокладалися нові шляхи. Карл Великий започаткував грандіозний проект будівництва каналу між Рейном і Дунаєм, що мав з’єднати Північне море з Чорним (проект так і не було здійснено за тих часів).

Культурне піднесення проявилося і в досить широкому будівництві. Було збудовано понад 300 палаців, соборів, церков і монастирів.

(Слайд 5) У своїй резиденції в Ахені Карл збудував величний палацовий комплекс. У центрі розташовувалися великий зал для прийомів, імператорські покої. Бічне крило комплексу, де розміщувалися школа, бібліотека, архів, з’єднувало зал із капелою — палацовою церквою (вона збереглася до сьогодні). Церкву прикрашали скульптури, колони і мозаїки. Проте все це було вивезено з Італії — відчувався дефіцит майстрів, які б усе це могли зробити. Сучасники вважали капелу взірцем для наслідування.

Каролінгське відродження виявилося нетривалим — воно не створило відомих шедеврів, але завдяки йому було збережено багато витворів античної спадщини і закладено основи для розквіту в майбутньому середньовічної європейської культури.

У наступні два століття (IX—X ст.) у культурі знову спостерігався занепад і вона «зачинилася» за стінами монастирів.

Запитання

1) Чому Раннє Середньовіччя називали «темними віками»?

2) Що таке Каролінгське відродження?

3) Із якою метою Карл Великий створив «Академію»?

4) Що таке аннали?

5) Чому культура у IX—X ст. розвивалася переважно у стінах монастирів?

2. Схоластика. Фома Аквінський Розповідь учителя

Тиша монастирських стін створювала найсприятливіші умови для роздумів над вічним. Мислячих людей Середньовіччя, вихованих на християнській догматиці, цікавила перш за все проблема взаємозв’язку Бога, Всесвіту і людини. Жоден із них не заперечував існування Бога. Найбільше суперечок між середньовічними мислителями викликало питання, як співвідносяться віра і розум. Але без розроблення понять, без чіткого логічного мислення неможливо дійти істини, розуміння предмета вивчення.

Зростанню зацікавленості до знань у Західній Європі сприяло те, що за посередництвом арабів європейські інтелектуали ближче познайомилися з творами великих мислителів античності. Найбільшою мірою на західноєвропейську науку вплинули праці Арістотеля. На основі його праць середньовічні вчені виробили метод логічного мислення і пізнання. Цей метод пізнання світу і Бога дістав назву «схоластика», що походить від слова «школа». Схоласт виходив із того, що віру і знання можна не лише примирити, а й навчити допомагати одне одному.

Схоласти навчали, що пізнати істину потрібно, для того аби розум не відступав від букви Святого Письма, а до логічного ланцюжка доказів не вкралася жодна помилка, яка може призвести до омани. Тому схоласти багато уваги приділяли техніці роздумів — логіці. В античних учених вони запозичили метод роздумів силогізм — особливий умовивід, за допомогою якого на основі декількох (частіше двох) різних суджень виводиться нове. Наприклад:

1. Жодна людина всього не знає.

2. Вчений — це людина.

Висновок: учений усього не знає.

Для пізнання схоласти рідко застосовували такі методи, як дослід і експеримент, тому що основним джерелом знань для їхніх логічних побудов було Святе Письмо.

Згодом, коли людство охопило бажання глибше пізнати світ, коли дослід і експеримент стали основним джерелом нових знань, слово «схоластика» набуло негативних рис, що означало безплідні роздуми, знання, відірване від життя, нескінченні сухі логічні побудови, які не дають жодного результату. Але на той час це був великий крок уперед у пізнанні людиною Всесвіту. Схоласти називали себе «карликами, що стоять на плечах гігантів» (тобто на плечах античних мислителів), а тому вони бачать далі, ніж їхні попередники.

Цікаво знати

У схоластиці вирізнялися три основні напрями, які вели між собою гострі суперечки. Основним питанням, що викликало розбіжності між різними напрямками схоластів, була проблема універсалій — загальних понять (людина, машина тощо).

Одні зі схоластів, реалісти, стверджували, що універсали існували завжди, перебуваючи в Божому розумі. Поєднуючись із матерією, вони втілюються у конкретні речі.

Інша група — номіналісти — стверджувала, що універсали є продуктом розумової діяльності людини, яка пізнає окремі речі. Тобто, пізнавши окремі речі, людина вирізняє в них те спільне, що об’єднується в загальному понятті.

Третя група схоластів — концептуалісти — посідала, так би мовити, проміжне становище. Вони стверджували, що будь-яка річ приховує в собі загальні поняття.

Постать в історії

(Слайд 7) Вершиною середньовічної схоластики стала діяльність Фоми Аквінського (1225—1274). Він народився у знатній італійській родині. Виховувався у знаменитому монастирі св. Бенедикта Монте-Касіно, навчався в Неаполітанському університеті. Сім’я підтримувала його прагнення стати ченцем, але доти, поки не дізналася, що він хоче пов’язати свою долю з жебрущим орденом св. Домініка. Незважаючи на заборону, він утік із дому і вступив у Домініканський орден. Будучи монахом, він навчався в Парижі та Кельні. Студенти недолюблювали високого, гладкого, розважного, тихого, доброго і смиренного Фому. Навіть дали йому прізвисько «тупий віл». Але його вчитель Альберт Великий зумів розгледіти у Фомі великий талант.

Головна праця Фоми Аквінського «Сума богослов’я» об’єднала всі тодішні уявлення про Бога і людину. Кожен розділ твору містить обговорення якої-небудь філософської думки, її спростування і викладення того висновку, що автор вважає правильним. Розроблене Фомою Аквінським учення згодом стало для католицької церкви офіційним, оскільки містило декілька «доказів» існування Бога.

Цікаво знати

Крім схоластики, в Середні віки існував інший напрям, що вів із нею запеклу полеміку. Цей напрям у філософії називався містикою.

Містики відкидали необхідність логічного доведення основ віри. Вони вважали, що основи віри пізнаються молитвами та благочестивими роздумами, без допомоги, як вони говорили, «язичницької науки». Тобто вони стверджували перевагу чуття над розумом. Вони вважали, що тільки в думках, відірваних від дійсності, людина може спілкуватися з Богом. Із цього робився висновок, що людині потрібно вести доброчинне життя і боротися проти гріха.

Особливого поширення містицизм набув у XIV—XV ст., коли європейську цивілізацію вразила криза і всі люди звернулися до Бога.

Наприкінці XIV ст. у Нідерландах з’явився релігійний рух, який сповідував ідеї містицизму. Засновником його був Герард Гроот. Будучи заможною людиною, він відмовився від матеріальних благ і став проповідником. Незважаючи на загрозу бути звинуваченими в єресі, його учні засновували світські товариства, які вели життя, схоже на чернецьке. Вони проповідували індивідуальне шанування Бога і тісний зв’язок із ним. Принципи цього руху було викладено у творі Фоми Кемпійського «Про наслідування Христа» (1427 р.), де описано значення любові Бога до людини і Божу благодать.

3. Зародження дослідних знань, алхімія

Розповідь учителя (або Коментоване читання відповідного матеріалу параграфа)

Зосередженість у Середні віки на вивченні лише Святого Письма не задовольняла людей, які замислювалися над пізнанням навколишнього світу.

Одним із перших цікавість до природничих наук виявив професор Оксфордського університету монах Францисканського ордену Роджер Бекон. Він доводив, що знання можна здобути не в богословських суперечках, а тільки вивчаючи природу за допомогою дослідів. Бекон зробив чимало відкриттів. Особливого значення він надавав математиці, фізиці, хімії, намагався створити мікроскоп і телескоп, пояснив походження веселки. Сучасники вважали Бекона чарівником: розповідали, що він нібито створив мідну голову, яка вміла говорити. Вчений був переконаний, що можна побудувати самохідні судна й візки, зробити апарати, які літали б у повітрі та рухалися морським дном.

Слава про його досягнення ширилася всією Європою. Заздрісники звинуватили дослідника у зв’язках із дияволом. Монаха кинули до в’язниці, де він провів 14 років і вийшов на волю лише перед смертю.

Але жага пізнання охоплювала чимраз ширші верстви суспільства. У Сицилійському королівстві, де тісно сплелися західноєвропейська та арабська культури, було перекладено численні природничі твори грецьких та арабських авторів. У славнозвісній медичній школі в Салерно розроблялися описи лікувальних якостей рослин, практичні рекомендації з протидій отруті, корисні настанови щодо підтримання здоров’я тощо.

Важливі практичні знання накопичували алхіміки та астрологи. Перші переймалися пошуками «філософського каменя», за допомогою якого звичайні метали можна було б перетворити на золото. Ці зусилля виявилися марними, але побіжно алхіміки вивчили властивості різних речовин, створили чимало дослідних приладів тощо. Астрологи, які віщували долі людей за розташуванням небесних тіл, зробили багато відкриттів у царині астрономії.

(Слайд 8) Збагатилися й географічні знання європейців. Венеціанський купець Марко Поло здійснив подорож до Китаю і Центральної Азії. Свої враження він описав у книзі, якою впродовж Середньовіччя зачитувалася вся Європа.

У XIV—XV ст. побачили світ чимало описів різних земель. Поряд із достовірними повідомленнями вони містили різні фантастичні історії, наприклад про напівлюдей-напівчудовиськ. Такими фантастичними описами були сповнені книги про тварин і рослини. Враження від подорожей розширювали знання про світ і сприяли вдосконаленню географічних карт. Цим закладалися основи для майбутніх Великих географічних відкриттів.

Завдання

Складіть перелік основних досягнень середньовічної науки.

4. Розвиток техніки

Розповідь учителя (супроводжується демонструванням ілюстративного матеріалу)

У період від V до XIV ст. винахідництво розвивалося слабко. До XIII ст. не існувало жодної книги про технічні винаходи, вдосконалення. Основною енергією для приведення в дію існуючих пристроїв була м’язова сила людини і тварин. Попри це Середні віки залишили нам декілька суттєвих удосконалень уже відомих пристроїв і нові винаходи. Найбільш революційним було винайдення верхньобійного колеса, яке використовувало енергію води для приведення в дію механізмів. Порівняно з іншими видами коліс, воно максимально використовувало енергію падаючої води, що дозволяло встановлювати конструкції навіть на рівнинній місцевості, де течія річок була повільною.

Ще одним важливим винаходом стало винайдення хомута — нової системи упряжі для коней, яка дозволяла використовувати тварину для довготривалої оранки землі. Суть винаходу полягала в тому, що головні зусилля переносилися на шию коня, де в нього найбільш розвинуті та витривалі м’язи. Кінь замінив волів в обробці земель. Це сприяло прискоренню внутрішньої колонізації Європи.

Наступним важливим винаходом Середньовіччя став механічний годинник. Хто був його винахідником — достеменно невідомо. Уперше механічний годинник згадується у візантійських книгах VI ст. Деякі історики приписують його винахід Пацифікусу з Верони (початок IX ст.), інші — ченцеві Герберту. У 996 р. він створив баштовий годинник міста Магдебурга.

Запитання і завдання

1) Запропонуйте можливі варіанти використання водяного колеса в Середні віки. Які сили воно могло замінити?

2) Визначте наслідки вдосконалення водяного колеса.

3) Як вплинуло використання коня на внутрішню колонізацію Європи?

4) Як ви вважаєте, що спонукало людство до винайдення годинника?

5) Як ви вважаєте, чому наприкінці Середніх віків годинник стає персональним?

5. Винайдення книгодрукування

Розповідь учителя

У Середні віки книги були рідкістю. Це пояснювалося тим, що кожна книга була оригінальним рукописним твором. Зі зростанням кількості письменних людей, поширенням паперу збільшився попит на книги, відбувалося їх здешевлення. З’явилися майстерні з перепису книг. У XIV—XV ст. цікавість до писаного тексту значно зросла, особливо до Слова Божого. Щоб задовольнити зростаючий попит, потрібно було винайти новий спосіб виготовлення книг. На початку XV ст. в Європі з’явилися перші книги, виготовлені за допомогою відбитків вирізаних на дощечках текстів. Проте такий спосіб був трудомістким і не задовольняв потреб часу, до того ж переписувачі працювали швидше, ніж виготовлявся макет такої друкованої книги.

Близько 1445 р. німецький ремісник Йоган Гутенберг (1399—1468 рр.) винайшов спосіб книгодрукування, який використовували й донедавна. Із металевих кубиків із випуклими дзеркальними відбитками літер у спеціальних рамках набирається текст сторінки, яка потім за допомогою пресу друкується. Цей винахід докорінно змінив систему передачі інформації: усну форму заступило друковане слово.

Запитання

1) Який спосіб друкування винайшов Й. Гутенберг?

2) У чому полягала сутність винаходу И. Гутенберга?

3) Чим можна пояснити повільний розвиток наукових знань і слабкий інтерес до природничих наук?

4) Яким був внесок Роджера Бекона в розвиток науки?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Метод «Мозковий штурм»

Учитель пропонує учням колективно сформулювати і записати основні здобутки наукових знань і особливості розвитку техніки в Середньовічній Європі.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель пропонує учням по черзі висловитися щодо того, що корисного вони дізналися на уроці.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте § 15 підручника.