Тема: "ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБОТИ МЕТОДИСТА В РОЗРІЗІ ПОСАДОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ".

ОРГАНІЗАЦІЯ  НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБОТИ МЕТОДИСТА В РОЗРІЗІ ПОСАДОВИХ

ОБОВ’ЯЗКІВ.

                                                       ЗМІСТ

ВСТУП.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБОТИ МЕТОДИСТА .

1.1. Організація та завдання науково-методичної роботи методиста.

1.2. Основні форми  науково-методичної роботи методиста з педагогічними кадрами.

Розділ 2. СИСТЕМА НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ МЕТОДИСТА З НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН .

2.1. Структура методичної роботи з учителями-предметниками.

2.2. Особливості організації проведення методичних заходів із вчителями фізико-математичного напрямку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

ВСТУП

Актуальність дослідження.  Одним із головних завдань сучасної школи України є виховання творчої особистості, бо вона значно краще й легше пристосовується до побутових, соціальних і виробничих умов, ефективніше їх використовує та змінює відповідно до власних уподобань, переконань тощо.  Школа потребує нових нетрадиційних ідей, теорій, що відповідали б оптимальному розвитку дитини, сучасним потребам людства.  Саме творчість стимулює розвиток мислення, інтересів, дослідницьку діяльність.

Необхідність розвитку творчих здібностей відповідно до особистісно зорієнтованого підходу, компетентісного навчання на основі взаємодії вчителя з учнями продиктована сучасними суспільними пріоритетами, які відповідають основним положенням Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», Державних стандартів. Тому необхідно створити всі умови для росту професійної майстерності педагога. А для цього необхідна діюча й ефективна структура методичної служби. Майстерність учителя формується через постійне, систематичне професійне навчання на місцях. А тому перед методичної службою актуалізувалися завдання - забезпечення неперервного і цілеспрямованого професійного розвитку педагогічних працівників відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик, створення умов для  реалізації власного педагогічного потенціалу.

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що обрана для  дослідження тема є актуальною. Актуальність даної проблеми  випливає також із необхідності створення та  вдосконалення системи безперервного навчання в межах територіальних громад.

Стан наукової розробки теми.  Організація професійного навчання, методичної роботи відображенні у працях О.П.Бєляєва, І.Б. Васильєв, Р.С. Гуревич, О.І. Дьомін, В.П.Жук, В.О. Зайчук, І.А. Зязюн, А.Я. Найн, Н.Г. Ничкало, В.О. Радкевич, О.І. Щербак; теорії управління і теорії моделювання системи професійного навчання В.І. Бондар, Л.І. Даниленко, В.І. Маслов, Н.М. Островерхова, В.С. Пікельна, О.Г. Соколов, Р.Х. Шакуров; теорії педагогічних систем і їх розвиток (О.М. Олексюк, Н.Н. Булинський, С.У. Гончаренко, Ю.А. Конаржевський, Ф.Ф. Королев, Н.В. Кузьміна. Однак роль та значущість  районної методичної служби у педагогічному зростанні педагогічних працівників є недостатньо розкритою.

Об'єкт дослідження – система післядипломної освіти педагогів.  Предметом дослідження – науково-методичне забезпечення роботи методиста щодо підвищення фахової майстерності вчителів.

Основною метою роботи є: з’ясувати можливості методичної служби  в підвищенні фахової майстерності педагогів та систематизувати власний досвід роботи із вчителями фізико-математичного циклу.

У зв’язку із поставленою метою було поставлено такі завдання:

• проаналізувати науково-теоретичні аспекти змісту та ролі методичної служби;
• розглянути основні форми науково-методичної роботи з педагогічними кадрами;
• узагальнити власну систему науково-методичної роботи з педагогічними кадрами;
• обґрунтувати доцільність вибраних форм і методів методичних заходів з вчителями  фізико-математичного циклу. 

Методи дослідження: описовий, зіставний, порівняльний, метод аналізу, синтезу та аналогії.

 Теоретичною основою дослідження є монографії, збірники наукових статей, матеріали періодичної педагогічної преси та матеріали педагогічної  практики.

Структура роботи  обумовлена метою й предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку й вимогам ВАК України, складається зі вступу, двох розділів, до складу яких входить чотири підрозділи, висновків, списку використаної літератури.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБОТИ МЕТОДИСТА.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗАВДАННЯ НАУКОВО -МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ МЕТОДИСТА

В освітній системі України спостерігаються реальні кроки у напрямі інтеграції у європейський і світовий простір. Тому дедалі актуальнішими стає вирішення таких завдань:

• Забезпечення стратегічно цільового підходу до організації навчання педагогічних кадрів;
• Формування інноваційної культури педагогів, здатних адекватно сприймати інновації й творчо реалізовувати їх у практичній діяльності;
• Розвиток технологічної компетентності, проектної культури педагогічних працівників в умовах інформаційного суспільства.

Методична робота – система взаємопов’язаних дій, заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагога, на розвиток і розкриття творчого потенціалу педагогічного колективу.

 Нерідко через недооцінювання проблеми щодо підвищення професійної компетентності педагогів гальмується процес розвитку установи. Тому завдання методичної служби полягає у створенні таких умов, за яких педагоги могли б максимально реалізувати свій потенціал.

 Методична допомога – це оперативне і перспективне реагування методиста на запити і потреби педагогічних колективів, педагогічних кадрів загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів.

 Методист виконує роль викладача, дослідника, вихователя, керівника, соціального педагога, керівника професійної групи, суб’єкта власного професійного розвитку. Є й певна закономірність в оволодінні педагогом різними аспектами своєї професії. Методист нині – це не адміністратор, не представник влади в установі а передусім фахівець, який допомагає педагогу знайти своє призначення.

 Працюючи на реалізацією визначеної проблеми, працівники районного методичного кабінету реалізують нові підходи та здійснюють науково-методичний супровід з підвищення професійного розвитку педагогічних працівників шляхом застосування інноваційних педагогічних технологій та методик, реалізації принципів індивідуалізації, диференціації, інтеграції навчання в практичній діяльності, впровадження інтерактивних форм, нових методів і засобів навчання, виховання й управління, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях, критичному мисленні, здатності застосовувати наукові надбання на практиці.

 Орієнтуючись в основних напрямах діяльності та завдань,визначена районним  методичним кабінетом структура методичної роботи з кадрами ЗНЗ забезпечує підвищення кваліфікації педагогів, спонукає до постійного саморозвитку і самовдосконалення. Використання інтерактивних форм (тренінгів, диспутів, дискусій, круглих столів) при проведенні засідань сприяє розвитку творчої активності педагогів.

  Оскільки при організації методичної роботи з педагогами основна увага акцентується на впровадженні активних форм, зокрема завдяки діяльності творчих груп, майстер-класів, педагогічних майстерень тощо, які спрямовані на вдосконалення та збагачення знань педагогів, розвиток сучасного стилю педагогічного мислення вчителя і його готовність до професійного самовдосконалення, провідними завданнями методиста є:

• Задоволення актуальних потреб професійних педагогів;
• Формування нових професійних потреб педагогів, які будуть затребувані практикою в найближчому майбутньому;
• Забезпечення умов для доручення педагога до творчого пошуку;
• Створення моделі взаємодії, що допомагає педагогу долучитися до співпраці.

Методична допомога здійснюється різними засобами – консультування, методичне керівництво, методичне забезпечення тощо. Тому. організовуючи неперервний процес підвищення професійної компетентності методиста, особлива увага звертається на виконання  таких блоків їхньої діяльності:

1. Координація діяльності шкільних методичних служб.
2. Керівництво методичним активом.
3. Діагностика професійної компетентності педагогічних працівників.
4. Керівництво підвищенням  професійної майстерності педагогічних кадрів.
5. Керівництво процесом виявлення, моделювання, вивчення, узагальнення, пропаганди та впровадження педагогічного досвіду.
6. Науково-методичний супровід наукової та дослідно-експериментальної діяльності педагогів.
7. Проведення представницьких навчально-методичних заходів.
8. Організація роботи з обдарованими дітьми.
9. Консультування.
10. Інформаційно-видавнича діяльність.

ОСНОВНІ ФОРМИ НАУКОВО МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ МЕТОДИСТА З ПЕДАГОГІЧНИМИ КАДРАМИ

У науково-методичній роботі методиста культивуються індивідуальні, групові та масові форми роботи.

Індивідуальні форми науково-методичної роботи (наставництво, консультації, стажування, самоосвіта та ін.) відіграють важливу роль у науково-методичному самовдосконаленні. Наставництво слід розглядати як важливий напрям науково-методичної роботи досвідчених викладачів з молодшими викладачами та тими викладачами, які в процесі атестації дістали певні рекомендації. Це робота найдосвідченіших педагогів з молодшими викладачами, а також з тими, хто потребує допомоги у розв'язанні низки педагогічних проблем.

Тим часом як би добре не були організовані колективні формні науково-методичної робот в коледжі, замінити щоденну самостійну і роботу викладача над собою вони не зможуть. І тут майже все залежить І від самого викладача: від бажання й уміння самостійно навчатися, наполегливості та волі в подоланні труднощів, сформування в нього інтересу до пізнання, внутрішнього прагнення до професіонального самовдосконалення. В індивідуальних формах роботи реалізуються індивідуальні програми підвищення кваліфікації педагогів з урахуванням їхньої компетенції, потреб і інтересів.

Групові форми науково-методичної роботи (творчі та профільні групи, групи педагогічної майстерності, об'єднання викладачів за інтересами, практикуми та ін.) більш мобільні та динамічні, вони об'єднують педагогів за інтересами.

Творчі та профільні групи створюються з метою прискорення проникнення досягнень педагогічної науки та передового досвіду у навчально-виховний процес. Створення таких груп викликано тим, що внесення змін у досвід роботи, який склався, сприйняття педагогічних ідей, уміння практично реалізувати ці ідеї часто спочатку під силу не всьому колективу, а лише групі найбільш досвідчених і теоретично підготовлених педагогів, які до того ж усвідомлюють і необхідність вивчення змін, що вносяться у традиційний досвіді роботи школи, і бажають проводити цілеспрямовану роботу з удосконалення педагогічного процесу в потрібному напрямі.

Школи передового педагогічного досвіду виправдовують себе в системі науково-методичної  роботи. Їх завдання полягає в тому, щоб допомогти малодосвідченим педагогам вивчити досвід роботи, майстра педагогічної справи.

Практикум у системі науково-методичної робот цінний тим, що за ефективної організації він активно сприяє впровадженню кращих зразків роботи, оволодінню новими засобами навчання. Перед практикумом ставиться завдання: показати на практиці такі засоби навчання, навчити викладачів рекомендованих методів і прийомів.

Школа педагогічної майстерності об'єднує викладачів з високою творчою активністю. Ефективною формою робота таких шкіл є аналіз проведеної колективної творчої справи, розв'язання педагогом ситуацій і задач. У процесі аналізу ситуації виявляються різні погляди, що допомагає уникнути шаблону в мисленні, спрощених підходів до складних педагогічних явищ.

Масові форми роботи (цільові семінари, педагогічні читання; науково-практичні конференції, методичні оперативні наради) покликані сприяти виробленню єдиної педагогічної позиції і підходів до важливих педагогічних проблем. Для них характерні наявність відносно постійного складу педагогів, відповідні плановість і періодичність у роботі.

Психолого-педагогічні семінари вимагають високої кваліфікації організаторів науково-методичної роботи або прямих зв'язків із вченими-педагогами, викладачами педагогічних навчальних закладів, інститутів удосконалення викладачів.

Своєрідним підбиттям підсумків роботи колективу коледжу над науково-методичною темою (проблемою), засобом визначення результатів його роботи можуть бути масові форми науково-методичної роботи — такі, як науково-практичні конференції та педагогічні читання.

СИСТЕМА НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ МЕТОДИСТА З НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН.

СТРУКТУРА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З ВЧИТЕЛЯМИ-ПРЕДМЕТНИКАМИ.

1. РМО вчителів математики і фізики.
2. Самоосвіта.
3. Оперативні методичні наради, методологічні семінари.
4. Вивчення результатів діагностики.
5. Школа педагогічної майстерності вчителів фізики і математики.
6. Інструктивно-методичні наради «Організація та проведення ДПА та ЗНО з математики і фізики».
7. Індивідуальні консультації, адресна методична допомога. Подолання труднощів в організації навчально-виховного процесу з предмета.
8. Робота з обдарованими учнями: проведення районних та участь в обласних олімпіадах, конкурсах, турнірах, МАН.
9. Організація та проведення районного та участь в обласному конкурсі «Учитель року».
10.  Організація та проведення педагогічної виставки «Сучасна освіта Житомирщини».
11.  Курсова перепідготовка вчителів, що атестуються. Панорама творчих уроків, виставка пед. надбань.
12.  Школа молодого вчителя математики і фізики.
13. Вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду.
14.  Творча лабораторія вчителів фізики і математики.
15.  Методична рада.

Особливості організації проведення методичних заходів із вчителями фізико-математичного напрямку.

Районне методичне об’єднання.

 Методичне об’єднання вчителів математики і фізики району є ключовою організаційною формою методичної роботи. РМО займається удосконаленням професійної майстерності вчителів на основі діагностики та прогнозування. Найрізноманітніші форми проведення засідань поєднуються зі знаннями не лише педагогіки, психології, методики викладання, а й зустрічами з авторами підручників, навчальних посібників. Під час засідань педагоги знайомляться з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки, серед яких – інтерактивне навчання, технологія розвитку критичного мислення, особистісно зорієнтовані технології навчання.

 У структурі методичного об’єднання вчителів важливе місце займає також робота членів МО в так званих мікроколективах (творчі групи, творчі лабораторії, школи фахового зростання, постійні консультпункти, практикуми-тренінги тощо).

 У роботі МО поширені такі форми:

• розгляд нормативно-правових документів про організацію навчально-виховного процесу;
• опрацювання та вивчення методичних матеріалів;
• аналіз актуальних проблем методики викладання математики і фізики, основних форм і напрямів активізації пізнавальної діяльності учнів у позаурочний час;
• огляди науково-методичної періодичної педагогічної преси;
• обмін досвідом ефективної педагогічної діяльності;
• відкриті уроки та позакласні заходи;
• вивчення навчальних програм;
• організація роботи за новими підручниками;
• участь у атестації медпрацівників;
• вивчення, узагальнення, пропаганда педагогічного досвіду, створення банку ППД тощо.

На засіданнях МО переважно розглядаються такі питання:

• опрацювання інструктивно- методичних листів із організації навчально-виховного процесу з математики, фізики;
• шляхи подолання перевантажень учнів;
• підвищення ефективності уроку шляхом упровадження сучасних фрпм організації навчальної діяльності учнів;
• реалізація принципу диференціації в умовах сільської школи;
• ефективні форми та методи пропаганди здорового способу життя на уроках і в позаурочній діяльності.

В умовах модернізації освіти особлива увага приділяється опрацюванню таких нагальних проблем:

• приведення фахової та методичної компетенції вчителів до рівня сучасних умов;
• здійснення 1о профільного навчання в сільській школі;
• упровадження профільного навчання у старшій школі;
• поглиблене вивчення методики нових навчальних курсів;
• форми та методи активізації пізнавальної діяльності школярів на уроках та в позаурочний час;
• проблеми та основні шляхи впровадження в освітній процес інноваційних технологій, інтерактивних методів навчання, ППД;
• форми організації самостійної роботи учнів на уроках;
• робота з обдарованими дітьми;
• система раціонального використання часу на уроці.

Поширені активні та нетрадиційні форми проведення засідань, тренінги, рольові та ділові ігри. Особливе місце на засіданнях відводиться

 використанню інтерактивних методів навчання (творчі дискусії, проблемні столи, методичні діалоги, мозковий штурм, проектування), формуванню вмінь і навичок роботи з інформацією, моделюванню систем інформаційного забезпечення, роботі з персональним комп’ютером тощо.

 Про результативність роботи методичного об’єднання вчителів математики і фізики свідчить те, що вчителі активно впроваджують інноваційні технології:

• особистісно зорієнтоване навчання;
• диференційоване навчання;
• інтерактивні методи навчання;
• методи опорних сигналів;
• інформаційно-комунікаційні технології;
• методи проектів;
• продуктивне навчання.

У структурі методичного об’єднання вчителів математики і фізики важливе місце посідають творчі групи, творчі лабораторії, школа фахового зростання, семінари-тренінги, клуби, постійні консультпункти тощо.

Школа молодого вчителя.

 В сучасних умовах модернізаційних змін в освітньому просторі всіх рівнів важливого значення набуває підвищення ефективності методичної роботи, яка має ґрунтуватися на досягненнях психолого-педагогічної науки, перспективного педагогічного досвіду і бути спрямованою на підвищення фахової майстерності педагогічних працівників, на розвиток творчого потенціалу кожного молодого вчителя. Від того, як минуть перші роки вчителя-початківця, залежить стабільність педагогічних кадрів, їх якісний склад, результативність навчально-виховного процесу в школі. Становлення статусу педагога-початківця розпочинається з навчання в районній Школі молодого вчителя, яка працює над проблемою «Інноваційні технології сучасного уроку як засіб підвищення фахової майстерності молодого вчителя». Навчання в школі

 здійснюється протягом трьох років за відповідними етапами.

 Протягом першого року молодому вчителю надається допомога у розв’язанні конкретних задач щодо методики викладання, ознайомлення з

сучасними методиками та технологіями навчання, перспективним педагогічним досвідом, особливостями роботи з документацією загальноосвітнього навчального закладу.

 Протягом другого року – допомога вчителю у професійному становленні, вироблення власного стилю роботи, вибір індивідуальної проблемної теми та планування роботи щодо її реалізації.

 На третьому році ведеться розгляд інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу, способів використання нових освітніх технологій, продовження роботи над обраною проблемною темою.

 Робота з молодими вчителями забезпечується через такі форми роботи:

1. колективно-групові:

• проблемні та психолого-педагогічні семінари;
• методичні аукціони;
• педагогічні майстерні;
• тематичні виставки;
• дні відкритих дверей, зустрічі;
• «круглі столи», дебати.

2. Індивідуальні:

• анкетування;
• діагностування;
• ділова гра;
• аукціон педагогічних знань;
• наставництво;
• консультація;
• співбесіди, творчі звіти.    

Керівник школи молодого вчителя складає план роботи на рік. Обговорюється і затверджується на засіданні ради методичного кабінету. План обов’язково містить такі розділи:

• вступ (аналіз виконання плану роботи за минулий рік, мету, основні завдання);
• список слухачів (прізвище та ініціали, назва загальноосвітнього навчального закладу в якому працює, стаж роботи, рік навчання, наставник);
• тематику засідань (кожне засідання має тему, використовуються різні форми роботи, наявний список рекомендованої літератури з теми засідання, рекомендації для самоосвіти у період між засіданнями).

На засіданні школи молодого вчителя розглядаються такі питання:

• ведення шкільної документації (консультація);
• складання плану-конспекту уроку;
• моделювання структури уроку відповідно до обраного типу (ділова гра);
• упровадження в практику роботи нових педагогічних технологій та інновацій (дискусія, зустріч з педагогами-майстрами);
• нестандартні форми проведення уроків;
• методика організації індивідуальної роботи;
• використання навчального кабінету в процесі підготовки і проведення уроку;
• методика організації позакласної роботи з учнями (з обміну досвідом);
• розвиток пізнавальної діяльності учнів.

Досить ефективно організовано в районі наставництво молодого вчителя. За кожним молодим спеціалістом, відповідно до його фаху, закріплені наставники з-поміж досвідчених педагогів, які згідно зі складеними індивідуальними планами роботи надають методичну допомогу новопризначеним учителям. Форми роботи різноманітні: відвідування та обговорення уроків і позакласних заходів, спільне моделювання планів-конспектів уроків, рекомендації з питань літератури, творчих знахідок учителів, створення презентацій, вивчення елементів педагогічного досвіду.

Молоді вчителі шляхом самоосвіти протягом року готуються до творчого звіту:

• добирають і опрацьовують відповідну методичну літературу для розкриття проблемного питання зданого фаху;
• знайомляться з інноваційними технологіями навчання;
• виготовляють роздатковий і дидактичний матеріал, опорні таблиці, схеми;
• розробляють тестові завдання.

 Використання таких форм значною мірою поліпшує співпрацю     методистів і педагогічних працівників, викликає жвавий інтерес у молодих педагогів, створює мотивацію підвищення їхньої кваліфікації, професійної компетентності.

У методичному кабінеті відділу освіти створено банк даних педагогічних працівників району, що дає можливість тримати на контролі професійний ріст молодих учителів після завершення стажування, коли поступово зменшується питома вага наставницької роботи і зростає роль колективних форм, де вчителі зі стажем 4-5 років стають на самостійний шлях педагогічної роботи. Молоді вчителі проявляють свій творчий потенціал, активність у роботі навчально-виховного процесу.

Дослідження свідчать, що процес адаптації молодих учителів навчальної діяльності значною мірою зумовлений ступенем і характером допомоги, яку молодий учитель отримує від адміністрації школи, досвідчених учителів, колег

 по роботі, методистів районного методичного кабінету відділу освіти. Якщо молоді вчителі підвищують свій професійний рівень, піднімаються вище хоча б на одну сходинку, це вже є результат нашої кропіткої роботи. Завдяки своїй наполегливій праці молоді вчителі досягають високих результатів у педагогічній діяльності. Тож, кожен, хто вирішив присвятити своє життя вихованню молодого покоління, повинен впевнено йти до своєї мети. Адже дати людині щастя займатися улюбленою справою – це значить допомогти їй знайти правильну життєву дорогу. Так, з роками молоді спеціалісти, набувши досвіду, стають справжніми педагогами, майстрами своєї справи.

Семінар-практикум.

 Семінари-практикуми організовуються з метою поглибленого вивчення найбільш важливих питань навчально-виховного процесу, пропаганди та впровадження конкретного передового досвіду і проводяться диференційовано в залежності від поставлених завдань, складу педагогічних працівників, рівня їх професійної компетентності.

 Відповідно до тематики розробляються плани, які передбачають тему, питання, що підлягають опрацюванню. Проблема, що пропонується для обговорення має бути актуальною, цікавою, сприяти дослідницькій і пошуковій роботі, спонукати до дискусії. До семінару-практикуму готуються всі учасники семінару з усіх питань. Доцільно запропонувати окремим педагогам заглибитися у проблему з метою її всебічного обговорення. На засіданнях розглядається 70% практичних занять і лише 30% - теоретичних питань, які передують практичним.

 На заняттях використовують різні форми роботи:

• повідомлення;
• виступи (повідомлення, реферати тощо)учасників семінару повинні бути наукові, відбивати власну точку зору, конструктивні;
• відвідування уроків та позакласних заходів;
• моделювання уроків;
• тренінги;
• організація виставок;
• обмін досвідом роботи;
• ділові педагогічні ігри;
• захист інноваційних проектів.

На кожному занятті виробляються методичні рекомендації на основі вивчених і обговорених питань з наукової теми, впровадження яких сприятиме підвищенню фахового рівня педагога та рівня навчально-виховної роботи.

Проблемний семінар.

Головне завдання проблемного семінару – розширення теоретичних знань і вмінь педколективу з тієї чи іншої проблеми. Вибір теми семінару визначається рядом моментів:

• проблемою (єдиною методичною темою), над якою працює район, навчальний заклад;
• наявністю реальних труднощів у значної частини педагогів окремих аспектів навчально-виховного процесу;
• необхідністю опанування нових концепцій у теорії навчання і виховання;
• потребою глибокого вивчення конкретного педагогічного досвіду з метою використання його в практичній діяльності.

Тематика засідань передбачає теоретичну частину 70% і практичну – 30%

Роботу проблемного семінару організовує методист. Ознайомлює педколектив з темою і планом роботи семінару, вказує на його цільову спрямованість, форму занять і час його проведення. Проводяться консультації з його учасниками про порядок роботи семінару (підготовка рефератів, повідомлень, опрацювання першоджерел). В методичному кабінеті оформляються папки з планами занять, списками рекомендованої літератури, пам’ятками (методичними рекомендаціями) з окремих форм роботи учасників семінару (виступ, зразок виконання творчого завдання і т. д.). Після цього проводяться семінарські заняття з широким обговоренням підготовлених матеріалів.

Творча група вчителів.

Творча група створюється для апробації нових технологій навчання та розробки методичних рекомендацій педагогам закладів освіти після апробацій нововведень. Засідання творчої групи проводяться не рідше одного разу на півроку.

 Основні форми роботи:

• доповідь;
• виступи;
• розв’язання педагогічних ситуацій;
• творчі звіти;
• педагогічні виставки;
• бесіди, дебати;
• дидактична гра;
• захист інноваційного проекту;
• показові уроки членів творчої групи.

План творчої групи складається в довільній формі, структура плану роботи може бути такою:

• вступ (мета і завдання творчої групи);
• списки членів творчої групи;
• тематика засідань планується відповідно до технології діяльності творчої групи, а саме:

І етап: Вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми освоєння наявного досвіду, консультації з представниками науки, досягнення високої компетентності в суті проблеми, яка вивчається.

ІІ етап: Розробка моделей, схем, рекомендацій, порад із застосуванням

               на практиці досягнень науки.

ІІІ етап: Апробація рекомендацій, розроблених на основі теоретичних положень, коригування їх у процесі практичного застосування, створення власного досвіду із проблеми. 

ІV етап: Поширення створеного досвіду, демонстрування його (виступи з лекціями, повідомленнями на конференціях, семінарах, пропаганда в пресі, демонстрація на практиці).

Результативною робота творчої групи буде за умови, якщо над нею здійснюватиметься керівництво з боку методиста методичного центру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1.Жерносек І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі: Навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1999 – 160 с.

2.Жерносек І. П. Організація методичної роботи в школі.- К.,2005. – 108 с.

3.Наливайко Г.В. Керівництво самоосвітньою діяльністю вчителів // Освіта і управління. – Т.3. – С. 192-197.

4.Методологічні проблеми дослідницької діяльності вчителя / Б.О. Житник. Організація дослідницько-експериментальної роботи в сучасній школі  / Є.М. Павлютенков. Дослідницька діяльність як продуктивна освітня послуга методичного менеджменту  / І.В. Маслікова. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 160 с. – (Б-ка журн. «Управління школою»; Вип 6(66)).

5.Жерносек І.П. Формування управлінської науково-методичної культури керівника ЗНЗ / І.П. Жерносек. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 192 с. – (Бібліотека журналу «Управління школою»; Вип. 9 (93)).

6.Тевлін Б.Л. Контрольно-аналітична діяльність керівника школи. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 192 с. – (Б-ка журн. «Управління школою»; Вип. 10 (46))

7.Сисоєв В. М. Пріоритет науково-педагогічній творчості // Рідна школа.-2004.-№ 5. – С.52-55.

8.Рабченюк Т.С. Внутрішкільне управління: Практичний посібник. – К.: Рута, 2000. – 176 с.

9.Саврій С. Документація методичного об’єднання. / Управління школою. – 2007. - №30. – С. 19-26.

10. Єльникова Г. Управлінська компетентність.  – К.: Ред. Загальнопед. Газ.,2005. – 128 с. – (Б-ка «Шк. Світу»).

11. Методична робота з педкадрами / упоряд. Н. Мурашко. – К.: Редакція газет з управління освітою, 2012. – 128 с. – (Б-ка «Шкільного світу»).

12. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посібник / За ред.  Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова, Г.М. Несен – К.: Богдана, 2003. – 520 с.

13. Жерносек І.П. Удосконалення науково-методичної роботи в сучасних загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях. – К., 2001.

14. Литвиненко Г.М., Старченко К.М. Організація і проведення науково-методичної роботи з педагогічними кадрами / Зб. матеріалів з досвіду управ. діяльності і метод. Роботи. До підсумкової колегії МОН України. – Чернівці: Букрек, 2007.

15. Литвиненко Г.М., Старченко К.М. Розвиток методичних кабінетів як науково-методичних центрів, додаток «Методист – Best» до газети «Управління освітою». – К.: Шк. світ, 2009. - №7.

16. Старченко К.М., Пуцов В.І., Завалевський Ю.І., Литвиненко Г.М. Управління інноваційним розвитком районного (міського) методичного кабінету (науково-методичний посібник). – Чернівці,2010. – 340 с.

17. Масові форми методичної роботи з педагогами в сучасному навчальному закладі / за заг. ред. К.Л. Крутій. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2004. – 128 с.