Тема "Поліанна та її друзі"

Тема: Поліанна та її друзі.

Мета: продовжити роботу над текстом повісті «Піліанна»; з’ясувати, які зміни відбулися у житті мешканців міста з почвою Поліанни; проаналізувати поведінку друзів головної героїні; формувати в учнів уміння узагальнювати, висловлювати судження на основі прочитаного, сприяти вихованню віри в найкращі людські чесноти.

Тип уроку: урок-знайомство.

Обладнання: висловлювання видатних людей, малюнки учнів до твору, ілюстрації до книги, опорні схеми, таблиці.

Епіграф:

У світі немає нічого кращого і приємнішого за дружбу;

виключити з життя дружбу - все одно,
що позбавити світ сонячного світла.

Ціцерон

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і завдань уроку.
2. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів.
   1. Бесіда.

• Що цікавого ви дізналися про життя міс Полі?
• Чому дівчинка любила спілкуватися з старим Томом, садівником?
• Чим вразила дівчинку історія сім'ї Ненсі?
• Як змінилося життя в будинку Гаррінгтонів із приїздом Поліанни?
• Розкажіть, як Поліанна захотіла переночувати на горищі.
• Як змінилося життя хворої міс Сноу після відвідин дівчинки?
  2. Гра «Упізнай героя».
•                    

Методичний коментар. Учитель зачитує цитати з повісті, а учні мають упізнати героя, наводячи аргументи правильної відповіді.

1.               «Мабуть, їй ніколи не вдасться догодити цій жінці. Ще й особливого досвіду роботи поза домівкою в неї не було. Але коли мама раптом овдовіла, лишившись з трьома маленькими дітьми на
   руках (не рахуючи Ненсі) та занедужала, довелося дівчині шукати
   роботи, щоб утримувати родину. Тож вона дуже зраділа, коли
   знайшла місце на кухні у великому будинку на пагорбі.» Ненсі
2.               «...хазяйка старої садиби Гаррінгтонів і належить до
   найзаможніших людей у містечку. Але лишень за два місяці роботи
   Ненсі побачила, що господиня - строга жінка з суворим обличчям, котра похмурніла щоразу, коли ніж падав на підлогу чи грюкали двері. Але навіть якщо усі ножі лежали на місці із дверима нічого не відбувалося, вона однаково не усміхалась.» Міс Полі.
3.               «Ця двадцятирічна пані, наперекір родині, наполягла на шлюбі з молодим священиком. До неї сватався один багатій, і родина віддавала йому перевагу перед пастирем, але вона затялася. Багатир був і старший і грошовитіший, а священик мав лише молоду голову, повну юнацьких ідеалів та
   ентузіазму, і серце, сповнене кохання. Зрозуміло, дівчина віддала
   перевагу останньому. Вона побралася зі священиком і подалася з ним
   на південь як дружина місіонера.» Джениі, мама Поліанни.
4.               «У старих господаря та господині вона була старшою дочкою,
   їй було двадцять, коли вона одружилася і виїхала звідси. Я чув, що всі її діти повмирали, крім останньої донечки. Напевне, оце ж бо вона й
   приїде». Том про Поліанну

 

5.               «Тепер їй сорок, і вона сама як перст на цілому світі. Тато,
   мама, сестри - всі померли. Протягом багатьох років вона сама
   давала лад садибі й чималим грошам, що їх батько залишив у спадок.
   Люди співчували її самотності, а дехто радив запросити подругу чи
   компаньйонку, щоб жити разом. Але вона не потребувала ні їхнього співчуття, ні порад. Казала, що не вважає себе самотньою. Що любить самотність і тишу.» Міс Полі.
6.               «Світле волосся, бавовняна сукенка в червону клітинку і брилик». Поліанна.
•                    

7. «Він був сином старого Тома. У містечку приказували, що коли старий Том - права рука міс Полі, то цей красень - її ліва рука. Він був юнаком доброї вдачі, щей симпатичний.» Тімоті.

8. «Худорлява дівчинка в сукенці у червону клітинку, брилику і з двома грубенькими світло-жовтими косами, що звисали на спині. Миле веснянкувате личко поверталося то ліворуч, то праворуч, видивляючись когось. Пенсі одразу її впізнала, але деякий час не могла опанувати тремтіння в ногах і зрушити з місця. Дівчинка залишилася на пероні вже зовсім сама, коли Пенсі нарешті підійшла.» Поліанна на вокзалі.

9. «Чоловік був завжди вбраний у довгий чорний сурдут та шовковий циліндр, - цього інші чоловіки не носили. Його бліде обличчя завжди чисто поголене, а волосся, що вибивалося з-під циліндра, було позначене сивиною. Ідучи, він отримав спину, а ходив переважно швидко й завжди сам, через що Поліанна йому співчувала. Може, саме це спонукало дівчинку одного разу звернутися до нього.»
10. «Всередині кімнати, де лежала хвора, панувала напівтемрява; дівчинка деякий час кліпала очима, призвичаюючись до мороку. Аж тепер вона розгледіла тьмяний обрис жінки, що напівлежала в ліжку під протилежною стінкою. Поліанна пішла до неї.» Міс Сноу.
11. «А ця мала вміє давати лад волоссю. Я й не знала, що може вийти так гарно. Але нащо це все, - зітхнула вона, впустивши люстерко на ліжко й роздратовано крутячи головою на подушці.» Міс Сноу про Поліанну.
12.          «Він ніколи ні з ким не розмовляє, дитино моя, він мовчить роками. Хіба що у справах.Він живе сам у величезному будинку на Пендлтонському пагорбі. Він відмовляється від послуг кухарки, тому щодня тричі на день ходить їсти до готелю. Я знаю Селлі Міллер, яка прислуговує йому, так вона розповідала, що він ледве вичавлює із себе слова, щоб сказати, що він замовляє. Кожне друге слово доводиться вгадувати.» Джон Пендлтон.
•                    

13. «Він, мені щойно минуло десять років. Торік я жив у сиротинці. Але нас таких там було багато, і тому їм за мене голова не боліла. І я пішов звідти. Тепер житиму деінде, але поки не знаю, де саме. Я хотів мати власну домівку... ну, звичайну - щоб була мама, а не доглядачка. Як є домівка, то є й родичі, а в мене нікого немає, відколи... татко помер. Ото й ходжу світами. Вже обійшов чотири будинки, але ніхто з господарів не схотів мене взяти, хоча я й казав,
що відпрацюю. Дарма.» Джиммі.

14. «Він жив самотою: у нього не було дружини, а домівкою був двокімнатний офіс у пансіонаті. Він дуже любив свій фах. І зараз, дивлячись у сяючі очі Поліанни, він відчув, як чиясь рука з любов'ю лягла на його голову, благословляючи. І він знав, що відтак ні важка праця, ні безсонні ночі не змусять його забути цей захват, що прилинув до нього з очей Поліанни.» Лікар Чилтон.

III. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

1. Читання оповідки «У пендлтонському лісі».

• Яка біда трапилася з містером Пендлтоном?
• Чому Поліанна не розгубилася і цим урятувала старого знайомого?
• Які нові риси характеру дівчинки ви відкрили для себе, читаючи цю оповідку?

2. Робота за таблицею.

• Чи змогла Поліанна знайти друзів у родинному будинку ?

3. Експрес-опитування.

• Як історія з кошеням розкриває характер Поліанни?
• Розкажіть про реакцію тітки на цей випадок?
• За яких обставин дівчинка подружилася з Джиммі?
• Чому Поліанна перейнялася долею хлопця?
• Яку прикру історію про себе розповів Джимм Бен?
• Що ви дізналися про спілку Жіночої допомоги?
• Як Поліанні вдалося переконати дорослих у необхідності робити добрі справи?
• Чому жінки не поспішали допомогти сироті Джиммі?
• Чи знайшла Поліанна вихід зі складної ситуації?
• Хто з мешканців Белдінгсвіля проявив справжнє благородство у ставленні до Джиммі?
• Чи вдалося Джиммі стати щасливим?

4. Робота за таблицею.

- Як склалося, що Поліанна стала подругою для дорослих і дітей у Белдінгсвілі?

4. Підсумок уроку.

- І дорослі й діти Белдінгтона пристали на пропозицію Поліанни грати в радість. І лише тітонька Полі нічого про це не знала. Волею долі вона, навіть не підозрюючи про те, стала учасницею гри ще тоді, коли отримала лист про приїзд 11-річної небоги. Якою виявиться ця гра, - з'ясуємо на наступному уроці.

5. Домашнє завдання.
   1. Прочитати оповідки «Червона троянда і мереживна шаля», «Призми», «Нещасний випадок».
   2. Виписати:

• як називала тітонька Полі свою небогу;
• як називала Поліанна свою тітоньку.
  3.        Виділити у тексті описи Поліанни.