Тема. Проведення весняних робіт у садах, на городах. Робота на навчально-дослідній ділянці школи. Висаджування рослин. Завдання для спостережень на літо

Дорога в дивосвіт

Урок 33

Тема. Екологічне свято-розвага «Пташок викликаю із теплого краю»

 Мета: розширювати і поглиблювати знання про весняні явища за допомогою худож­нього слова (приліт птахів); ознайомити з давніми народними звичаями зустрічі весни; виховати любов до птахів, до природи.

ХІДУРОКУ-СВЯТА

Звучить музика. Діти-«квіти» розбігаються залою, присідають і вдають, що сплять. Дві дівчинки — «сонячні промінчики» бігають між ними і дзві­ночками «будять» їх від сну.

1-й  сонячний  промінчик

Годі, квіточки, вам спати,

Час давно вже вам вставать,

 Гляньте, сонечко сміється,

В небі жайворонок в'ється,

 В'ється, радісно співає,

 Він весну вам сповіщає.

 2-й  сонячний  промінчик

А весна та — чарівниця,

Щиро вам несе гостинці,

Пташка, рибка, звір на волі,

Божа бджілка, квітка в полі —

Всі весною оживають,

Весну-красну прославляють.

«Квіти» «пробуджуються», позіхають, підводяться.

 1-ша квітка. Що трапилось? Чую дзвін! Та звідки він?

2-га   квітка. Хто нас розбудив? Ми так солодко спали (по­зіхає).

3-тя квітка. Ой, а мені холодно, я змерзла.

 4-та квітка. Я здогадалась! Мабуть, це вже весна.

 1-ша квітка. То чому не чути співу пташок?

2-га квітка. І струмочки чомусь не дзюрчать!

3-тя  квітка. Певно, ми зашвидко прокинулись! Пропоную ще поспати!

Хочуть знову заснути, але «промінчики» настирливо будять їх дзво­никами.

4-та  квітка. Ні, ви чуєте? Нас справді хтось хоче збудити.

1-й промінчик. Прокидайтеся, прокидайтеся! Це ми — со­нячні промінчики.

2-й промінчик. Досить спати, милі квіточки, на вас чекає велика справа.

1-ша квітка. На нас? Але ж ми такі маленькі, безпомічні. Хіба ми можемо комусь допомогти?

1-й промінчик. Будемо весну закликати! Перелітних птахів зустрічати!

Бо яка ж то весна, коли не чути голосного щебетання пернатих? Здавна вважали, що тепло приносять на крилах саме перелітні птахи.

2-й промінчик. Любі друзі, весну прославлятимемо, ве­снянки співатимемо!

Виконують пісні «Ой, минула вже зима», «Йде весна».

 Весна. Добрий день, любі діти! Добрий день усім гостям свята!

Знаю, ви мене чекали

 І пісні мені співали,

 Зла зима мене не пускала,

 Холодними снігами замітала.

Але ви її прогнали

І мене, свою весну,

Дружно врятували!

Вийшла я з лісу, лугові вклонилась.

Від вітру і сонця луг зазелинився,

А до мене трави у полях вигинались,

 А за ними в лузі заквітали квіти.

 Починаю, друзі, по Землі ходити.

Дитина

Ой весна, весна, днем красна,

Що ти нам принесла?

Весна

Принесла вам літечко,

 Щоб родило житечко.

      А ще принесла я вам свято!  Бо яка ж то весна, коли не чути голос­ного щебетання пернатих? Здавна вважали, що тепло приносять саме перелітні птахи.

       Обряд зустрічі птахів улаштували 22 березня на свято Сорока святих. Напередодні випікали 40 фігурок у вигляді птахів їх на­зивали «жайворонками» чи «голубами». (Роздає дітям «жайво­ронків».)

      Рано-вранці діти брали частину цього печива і підвішували його на фруктових деревах. Решту тримали до обіду. Вилазячи на дерево, приказували...

Діти (разом)

Пташок викликаю

 З теплого краю:

Летіть, соловейки,

На нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!

Весна. Після цього стежили за тим, коли над ними пролетить якийсь птах. Це була добра ознака. Особливо раділи, якщо над голо­вами з'являлись дикі гуси. Кожен брав соломинку і жбурляв услід птахам.

    Діти імітують рухи, приказуючи: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко, і на здоров'ячко, а нам на тепло».

Ведучий. Весна-красна, ми дуже раді вітати тебе в нашому краю! Ми раді твоїм дарункам: теплу, першим квітам, пташкам. Свято, що ти нам принесла, святкують разом із нами сотні тисяч школярів. Для пташок вони готують тисячі штучних домівок. Ми любимо наших пернатих друзів. Це — наші незамінні помічники в боротьбі з шкідниками полів, лісів, садів.

Дитина. Птахи — непосиди. Перелітають із дерева на дерево. Птахи можуть летіти за тисячі кілометрів і потім знову повер­татися.

    Мандрують птахи по-різному. Одні поодинці, інші — великими зграями. Але як би птахи не летіли, вони завжди летять одним і тим самим шляхом. Як же пташки знають, куди летіти? Хто їм показує дорогу?

     Більшість учених уважає, що птахи звіряють напрямок за сон­цем і зірками. Тривалий час уважали, що молоді птахи летять за старими. Але виявилося, що це не так.

     У зозуль, наприклад, старі птахи летять окремо від молодих. Отже, з'являючись на світ, птахи уже знають, куди вони повинні летіти з настанням холоду і за яким маршрутом.

    Знають вони і те, коли потрібно вирушати в дорогу і що перед великим шляхом необхідно «нагуляти» жир, щоб підтримувати сили в далекому перельоті. Адже, є такі птахи, які можуть долати відстань 8000 км без жодної зупинки.

Ведучий. Незабаром перші птахи прилетять до нас. Чи все у нас готово? Як зустрінемо пташок? Для них потрібно збудувати нові хатки із рівненьких дощок.

— Діти, як називаються такі будиночки? Як правильно їх буду­вати?

1-ша дитина

Майстрували не лінились,

 Все в нас зроблено на лад,

Всі будиночки готові

 І пташки уже летять!

2-га дитина

Лунає клич з усіх країв,

Лунає клич з-за гір, з ріки:

«Весна прийшла!»

Давай шпаків,

У гості просимо, шпаки

Горобець

Дім новий! Кому? Шпакам?

Захоплю його я сам!

Я шпакам, я шпакам

Теремок цей не віддам,

Я — розумний молодець,

Славний хлопець-горобець!

Цінь-цвірінь, плиг-плиг-плиг!

В дім новенький на поріг.

Ховається за одну «шпаківню». Звучить фонограма «Голоси птахів».

З'являються «шпаки» — 7 дітей. Попереду — Старший шпак, за ним — три пари «шпаків», а також хлопчик і дівчинка.

Старий шпак

Ми у ріднім краї знову.

А чи все нам тут готове?

Де б нам сісти, відпочити

Та водиченьки попити?

 (Побачили шпаківні.)

О! Збудували нам доми!

Ну й доми, як тереми!

Хлопчик

Прилетіли! Прилетіли!

Прилетіли вже шпаки.

Дівчинка

Зачекайте, любі птиці,

Вам дамо зерна й водиці.

У відеречко з водою насипають пшеницю.

Хлопчик

Гей, летіть, шпаки, сюди,

До зерна і до води!

 Шпаки

Збудували нам доми —

Не доми, а тереми!

(Перебиваючи одне одного.)

Цей будинок буде мій!

А це — мій!

А це мій!!

Старший шпак

Тихше, галас на здіймайте,

Краще парами ставайте!

Зараз я вперед піду,

По домах вас розведу

Першу пару поведу,

Першій Парі дім знайду.

1-ша пара шпаків

Ну ходім, ну ходім!

Нас новий чекає дім

Ох, до чого ж гарний він —

Тепло, затишно у нім (Перша пара ховається за шпаківнею.)

Старий  шпак (другій парі)

Вас тепер я поведу,

Вам також я дім знайду!

2-га пара шпаків

Ну ходім, ну ходім —

Нас новий чекає дім!

Ох, до чого ж гарний він —

Тепло, затишно у нім!

 (Ховається за шпаківнею.)

Старий шпак

Третю пару поведу

Третій парі дім знайду

 3-я пара шпаків

Ой, ходім, ой ходім —

Ми в новий в'їжджаєм дім!

Горобець (визирає з-за шпаківні)

Тут живуть вже пожильці

Неабихто — горобці!

(Передражнює шпаків.)

Ох, до чого ж гарний дім,

Тепло, затишно у нім.

3-тя  пара шпаків. Горобці! Ану тікайте!

Горобець. Не втечу, і не лякайте!

3-тя пара шпаків

Забирайся звідси враз, —

Дім збудовано для нас!

Горобець

Я будинок цей люблю,

Звідси й кроку не ступлю.

3-тя пара шпаків

Що нам діяти — робити?

Де ми, бідні, будем жити? («Плачуть».)

 Старший шпак

Заспокойтеся, малі,

Киньте сльози і жалі.

Ми вас виручим з біди! (Кличе всіх.)

Гей, шпаки, летіть сюди!

(«Шпаки» оточують Старшого шпака, про щось домовляються, а по­тім роблять із мотузки петлю, розкладають її на землі, а всередину кла­дуть «черв'яка».)

Старий  шпак (співає)

А виходь, Горобець,

Подивись, Горобець,

Ось лежить черв'ячок,

Солоденький бочок.

Горобець (визирає)

Черв'ячка кортить мені —

Може, з'їсти, а чи ні? («Вилітає» зі шпаківні.)

Старший шпак

Ти, Горобчику, не бійся, Зерно клюй, води напийся. Черв'ячком поласуй теж!

(Горобець «клює» черв'яка, діти-«шпаки» водночас швидке затягують

петлю.)

Шп а к и. А тепер вже не втечеш!

Горобець

Що ви робите? Пустіть!

Може, вам набридло жить?

Знайте вдачу ви мою —

Я всіх вас один поб'ю!

Шпаки

Тихше, тихше, ба який!

Зерно клюй, водичку пий.

Ось тобі черв'ячок — солоденький бочок,

З'їж його, поласуй трішки. (З'являється Кішка.)

Шпаки. Кішка! Кішка! Кішка! Кішка!

(Діти-«шпаки» «відлітають», Горобець стрибає на одній нозі, намага­ючись вирватися з петлі. Кішка повільно підкрадається до нього. Горобець завмирає на місці.)

Кішка (улесливо)

Ну, Горобчику,стривай,

Не втомились ніжки?

Ти потрапив, так і знай

В пазурі до Кішки!

Горобець, Горобець,

З'їм тебе я — і кінець!

Горобець

Що ж це буде з Горобцем?

Кішка з'їсть, мене живцем

Ой, рятуйте! Всі сюди!

Шпаки. Добре, виручим з біди!

(«Шпаки» визволяють «Горобця» з петлі і розбігаються навсебіч. Кішка стрибає на те місце, де був Горобець, але марно.)

Кішка

От невдача, так невдача!

Ну нехай вже буде так,

Я за птахом не заплачу,

Худорлявий, м'яса мало, —

їсти б я його не стала! (Облизуючись, іде геть. Горобець і шпаки сходяться докупи.)

Горобець

Друзі, щира дяка вам —

Хату вашу я віддам!

До побачення! Прощайте,

А за клопіт — вибачайте!

 Шпаки

Ти шпаків не забувай,

В гості, друже, прилітай!

Горобець

Я за послугу велику

Не забуду і довіку.

Шпаки

У шпаків сьогодні свято,

Прилетіли ми в садок

І на свято в нашу хату

Щиро кличем всіх діток.

Повернулися ми з півдня

В свій садок у рідний край

І весну-красну принесли

 Мальовничий дивограй!

 Звучить фонограма «Голоси птахів». Діти-«шпаки» «розлітаються».

 Ведучий. Ось яка пригода сталася з нашими першими го­стями — шпаками і забіякою-горобцем! Чи можна вивішувати шпа­ківні, синичники, мухоловочники одразу в один час? На це питання нам дасть відповідь Абетка природничих знань.

     Абетка. Добрий день, дорогі друзі! Я — Абетка природничих знань! Вітаю вас зі святом «Зустріч птахів». Для того щоб ваші до­мівки заселили потрібні господарі, їх не можна вивішувати всі од­разу. Шпаківні й трясогузочники розвішують з 20 березня до 10 квітня, тобто під час прильоту цих птахів, синичники — до 15-20 квітня, а мухоловочники — до 1 травня.

       Діти, на наше свято завітали не лише шпаки, а й інші перелітні птахи. Пташка, яка ось-ось прилетить до нас, невеличка, завбільшки

з горобця, на довгих тонких ногах. Забарвлення оперення біле і сіре, щоки білі, решта голови і горло — чорні. Це дуже рухливий птах. Часто можна побачити, як він жваво бігає по землі. Найхарактерні­шим для цієї пташки є дуже довгий хвіст, який вона швидкими ру­хами весь час підсмикує догори. (Трясогузка)

    «Приліт трясогузки» (під фонограму «Голоси птахів»).

Трясогузка. Мене звуть Трясогузка, або Біла плиска. У на­роді кажуть, що своїм хвостом я кригу розбиваю, бо прилітаю саме під час скресання річок і часто мене можна побачити на крижинах. Я люблю оселятися поблизу води струмка, криниці чи великої ка­люжі. Охоче селюсь і поблизу людей — в клунях, під стріхою, в ду­плах дерев, просто на землі. Я принесла вам на крильцях не лише весняні дні, а й цікаву вікторину про птахів.

• У якого птаха найбільша сім'я? (Сіра куріпка, 26—28 пта­шенят)
• Чи бувають перелітними звірі? (Кажани)
• У якого птаха найкращий зір? (В орла, бачить з висоти 3 км у траві мишу.)
• Гніздо якого птаха схоже на рукавичку? (Синиця-ремез)
• Назвіть найбільшого птаха України. (Дрохва)
• Назвіть найменшу пташку України. (Корольок)

Абетка. Птахи приваблюють нас не лише красою польоту, але й приємними, мелодійними голосами. Спів птахів — це сигнал самця, адресований самці, щоб полегшити їх зустріч, а головне, по­передити інших птахів свого виду про те, що певна гніздова терито­рія вже зайнята. Про одного з кращих співаків — моя загадка.

Ми пішли до гаю вдвох.

Я й сестра Маринка.

А в гаю тім — тьох та тьох,

Та іще так дзвінко.

Що за співанки? Чиї?

То співають... (солов'ї).

КРИЛАТІ ГОСТІ

Увечері тато приніс з сараю дошку, розпиляв її та сколотив бу­диночок. Замість вікон і дверей в одній зі стінок випиляв круглу дірочку, а біля входу жердинку прибив.

Ану, — сказав тато, — відгадай загадку: на палі палац, а в па­лаці співак. Хто це?

Шпак! — закричав Юра.

Правильно. Ось ми для нього будинок і змайстрували. Завтра вранці шпаківню в саду влаштуємо.

Прокинувся Юра вранці — у вікно сонце світить, краплі з даху падають, і горобці на весь двір розчирикалися.

У саду ще був глибокий сніг. Тато з Юрою ледве пробралися до старої яблуні. Папа прибив шпаківню до довгої жердини і прикру­тив жердину дротом до стовбура яблуні.

— Ось тепер добре, — сказав він, — з усіх кінців шпаківню
видно.

Минуло п'ять днів. У саду зачорніли проталини, розлилися ве­личезні калюжі. У калюжах, як у дзеркалі, відбивалися небо, хмари, а коли загляне сонце — навіть боляче дивитися на них, так і вибли­скують.

Одного разу кличе тато Юру в сад:

— Глянь: які гості до нас завітали!

Прибіг Юра, дивиться: на даху у шпаківні сидить шпак і ви­співує. Потім другий шпак до нього підлетів і в будиночок про­шмигнув.

►► Робота у зошиті (Урок 33)

►► Підсумок уроку