Тема уроку. Розвиток мовлення «Народжені бути зірками»
Тип уроку: урок філософське дослідження
Дослідити творчість письменників «Срібного століття»; розвивати творчі здібності учнів, уміння емоційно та виразно читати художній твір; виховувати повагу до митців, любов до художнього слова.
11 клас
Тема. Розвиток мовлення «Народжені бути зірками».
Мета: дослідити творчість письменників «Срібного століття»; розвивати творчі здібності учнів, уміння емоційно та виразно читати художній твір; виховувати повагу до митців, любов до художнього слова.
Тип уроку: урок філософське дослідження
Обладнання: портрети О. Блока, А. Ахматова, Б. Пастернак та ін..
Якщо зірки засвічують… -
Значить – це комусь треба?
Значить – хтось хоче, щоб вони були?
Значить – це необхідно…
В. Маяковський.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок
1.Вступне слово вчителя
Наш світ неповторний, прекрасний і різноманітний. Ми купаємося в його розкошах, насолоджуємося його дарами, милуємося його яскравістю. Та чи був би цей світ такий яскравий, цікавий і неповторний, якби в ньому час від часу не спалахували яскраві зорі – світила поезії, мистецтва, культури. Народжені бути зіркою несуть у собі велике покликання – розкрити сутність людського існування, урізноманітнити світ в якому ми живем, засіяти і світити на протязі всього свого життя. Адже, якщо зірки засвічують… -
Значить - це комусь треба?
Значить – хтось хоче, щоб вони були?
Значить – це необхідно… -
так писав Володимир Маяковський.
2. Оголошення теми, мети уроку.
Тому, сьогодні ми поговоримо про «Народжених стати зіркою» - поетів «срібного століття», з’ясуємо, як же повинна прожити зірка «тліти чи горіти».
3. Запис у зошитах теми та епіграфа уроку.
2. Слово вчителя
- Пригадайте, творчість яких поетів «срібного століття» ми вже вивчили.
Але щоб наша робота на уроці була плідною, визначимо цілі нашого уроку, бо як сказав Г. Лессінг: «У кого немає цілі, той не знаходить радості ні в якому занятті». Отже, наші цілі, над якими ми будемо працювати.
Запишіть план нашого уроку, за яким ми будемо працювати.
ІІІ. Робота над темою уроку
1.Фронтальне опитування.
Звернемося до літературознавчого словничка
- Чим характерне «срібне століття»?
Межа ХІХ-ХХ ст. стала особливим етапом у розвитку російської словесності. Він увійшов до історії російської культури як «Срібна доба» (назва була обрана за аналогією із «золотою добою», яку ототожнювали з XIX ст., здебільшого - з пушкінською епохою).
Це був час, коли дерево культури збагачувало своїми щедрими плодами не лише національну, а й світову духовну скарбницю. Свій «ренесанс» переживала російська релігійно - філософська думка: праці В. Соловйова, С. Булгакова, М. Бердяєва, Л. Шестова, Г. Федотова, С. Франка, П. Флоренського та інших мислителів вивели її на світовий рівень. Широке міжнародне визнання здобули російський театр (К. Станіславський, В. Мейєрхольд, В. Коміссаржевська та ін.) і російський балет (А. Павлова, В. Ніжинський). Нові зірки світового масштабу зійшли і на музичному небосхилі (О. Скрябін, С. Рахманінов). Небаченим розмаїттям нових напрямів, течій та шкіл вибухнуло образотворче мистецтво (В. Сєров, В. Васнецов, М. Врубель, М. Ларіонов, К. Малевич, В. Кандінський та ін.).
Дух всебічного оновлення панував і в російській ліриці. Поезія «срібного століття» виробляє принципово нову концепцію людини, що прагне побачити в історичному — особисте, зробити досвід століть, рух часів надбанням свого внутрішнього світу. І більшість поетів, прозаїків, драматургів усвідомлювало, що це стане можливим лише у тому випадку, коли особистість за короткий термін переборе споконвічний всесвітній хаос, «проживе» за час становлення нового світосприйняття стільки етапів і епох, скільки їх знала історія людства, житиме у світі та разом зі світом.
Так, у задумах поеми Блока «Відплата» розкрито образ сина XX століття. Про початок століття поет писав як про «хвилину розгубленості і боротьби неправди і правди». Це зумовило утворення в літературі численних угруповань, які сперечалися і дискутували про сутність слова, про нові шляхи розвитку літератури. 90-ті роки позаминулого століття і, зокрема, творчість Мірри Лохвицької, Миколи Мінського (справжнє прізвище Віленкін), Костянтина Фофанова, Володимира Соловйова та ін., вважаються початком «срібного століття».
- «Срібне століття» багате на літературні течії, угрупування – це період розквіту російської поезії.
Пригадайте, які саме течії набули найбільшого розвитку? (символізм, акмеїзм, футуризм).
- Схарактеризуйте основні тенденції символізму.
Символізм (від грец. - знак, ознака) художній напрям у літературі та мистецтві кінця XIX -початку XX ст. Виник у Франції, швидко поширився в інших країнах Англії, Німеччині, Австрії, Бельгії, Норвегії, Україні, Росії.
Основу символістського художнього мислення утворює сприймання речей матеріального світу як «знаків» вічних ідей. Провідні художні принципи символізму - це виявлення «відповідностей» та аналогій між різноманітними явищами предметно-чуттєвого й духовного світів (на підставі уявлення про містичну єдність усього сущого), розкриття прихованої багатозначної сутності речей в їхній буденній присутності. Головним художнім інструментом символістів є символ. «У символах, - писав російський символіст В. Іванов, - були знайдена всесвітня правда. Вона розкрилась, немов забута мова втраченого богоосягнення. Символ ожив і заговорив про неособисте, про первісні таємниці».
Життя цього літературного напряму розтяглося на два покоління поетів: «старших» (Валерій Брюсов, Федір Сологуб, Дмитро Мережковський, Зінаїда Гіппіус) і «молодших» ( Олександр Блок, Костянтин Бальмонт, Андрій Бєлий) символістів. Якщо старше покоління орієнтувалося лише на враження читача, відтінки слова і красу форми, то молодше, чия творчість ґрунтувалася на соловйовській «метафізиці єдності», створювало власне поетику символу, сповнену конкретним філософським змістом.
Для багатьох символістів був характерний пошук містичного синтезу життя та творчості. Як зазначав у своїх мемуарах російський поет В. Ходасевич, символізм у Росії намагався вийти за межі літературного напряму й перетворитися на особливий «життєтворчий метод».
- Схарактеризуйте естетичні засади акмеїзму
Акмеїзм (від грец. - найвищий ступінь чогось, вершина, розквіт) - модерністська течія в російській поезії 10-20-х років XX ст. Лідерами акмеїзму були М. Гумільов та С. Городецький; з цією течією деякий час була пов'язана творчість А. Ахматової, 0. Мандельштама, Г. Нарбута, М. Зенкевича, М. Кузміна, Б. Садовського та ін.
Повставши проти зосередженості символістів на «незбагненній» містичній сфері, акмеїсти проголосили необхідність повороту поезії до реальності, до предметно-чуттєвого, поцейбічного, до самоцінних матеріальних речей. Зокрема, С. Городецький закликав полюбити «цей світ, звучний, барвистий, що має форми, вагу і час», і стверджував, що саме у лоні акмеїзму земний світ після всіх «неприйнять» був і беззастережно прийнятий «у всій сукупності краси та потворства».
- Розкрийте головні ідеї російського футуризму.
Футуризм (лат.- майбутнє) - авангардистська течія у мистецтві та літературі поч. XX ст.
Російський футуризм виник у 1910р й заявив про себе як значне естетичне явище національного літературного процесу. Його розвиток відбувався за умов складної взаємодії чотирьох угруповань: «Гілея» (кубофутуристи) - Велимир Хлєбников, брати Д. і М. Бурлюки, О. Гуро, О. Кручених, В. Маяковський та ін . «Асоціація егофутуристів» -І. Сіверянин, І. Ігнатьєв, К. Олімпов та ін.; «Мезонін поезії» В. Шершеневич, Р. Івнєв та ін.; «Центрифуга» - С. Бобров, Б. Пастернак, М. Асєєв Божидар.. Загальною основою футуристичного руху в Росії було передчуття краху старого світу й передчуття майбутнього «світового перевороту», настанова на розрив із культурно - літературною традицією, розробка нових принципів поетичної мови (відмова від знаків пунктуації, опрацювання нових ритмів та типів рим, словотворчі експерименти, створення зразків віршованої графіки) Футуристи проголошували розрив з традицією, необхідність заміни «старого» мистецтва новим, яке віддзеркалювало б енергію, динамізм, «техніцизм» сучасної урбаністичної цивілізації. В їхній поезії, відзначеній зухвалими формалістичними експериментами, естетичною агресією та епатажем, викарбувалися культ сили та прагнення відтворити свідомість «людини натовпу».
2. Захист учнівських проектів.
А зараз ми з вами будемо працювати в групах. Кожній групі на домашнє завдання було дослідити життєвий і творчий шлях письменника і підготувати проект «Життя – література – індивідуальність», цей проект вам потрібно захистити і довести, що кожен із письменників був «Зіркою» і як повинна прожити «Зірка» «тліти чи горіти»
а). Поети – символісти.
1. група Олександр Блок
1учень.
Скарб – література
Зірка – індивідуальність і разом становить частину Всесвіту (життя).
На мою думку, О. Блок був «Зіркою» національного, а зараз і світового масштабу. Тому що літературний скарб О.Блока вміщає багато сотень поезій. Він був приречений стати першим в Росії поетом, поетом який відчув катастрофічність майбутнього, побачити тінь, яка падала на зміни в суспільстві, і йому судилось відтворити все це в своїй поезії і в своїй долі. Його поезія увібрала в себе найкращі здобутки російської класичної лірики, він використовував символічні сюжети й образи, що відтворюють містичні переживання та осмислення надлюдської сфери.
О. Блок своїй творчості торкався таких тем:
Я вважаю, що він дійсно був «зіркою», тому що лише зірки роблять наш світ цікавим і неповторним.
Познай, где свет – поймеш где тьма.
Пускай же все пройдет неспешно,
Что в мире свято, что в нем грешно,
Сквозь жар души, сквозь хлад ума…
2 учень.
Розглядаючи друге проблемне питання уроку, як повинна жити зірка «тліти чи горіти», я впевнена, що «горіти». Підтвердженням цього є слова самого Олександра Блока: «Шалено люблю життя, з кожним днем все більше й більше, все житейське, просте й складне, і безкриле, і циганське». «Тільки – політ і поривання; лети й поривайся, інакше – на всіх шляхах загибель»
«Жага до життя» пронизує всю блоківську лірику:
Яка жага безумна - жить.
Все здійснене обожествити ,
І втілити все нерозкрите,
В нечуваному продзвеніть!
б).Слово вчителя
Отже, як бачимо, Блок як «Зірка» утвердився в літературному житті. Він народжений бути «зіркою». Я хочу, щоб ви взяли собі на майбутнє напутні слова О.Блока.
ВОЗМЕЗДИЕ
Жизнь — без начала и конца.
Нас всех подстерегает случай.
Над нами — сумрак неминучий,
Иль ясность Божьего лица.
Но ты, художник, твердо веруй
В начала и концы. Ты знай,
Где стерегут нас ад и рай.
Тебе дано бесстрастной мерой
Измерить все, что видишь ты.
Твой взгляд — да будет тверд и ясен.
Сотри случайные черты —
И ты увидишь: мир прекрасен.
Познай, где свет,— поймешь, где тьма.
Пускай же все пройдет неспешно,
Что в мире свято, что в нем грешно,
Сквозь жар души, сквозь хлад ума...
в). Акмеїзм у літературі
- Зараз захищати свій творчий проект буде друга група
2 група. Анна Ахматова.
1 учень
Блискавка – це поезія Анни Ахматової, яка своєю силою вривається в життя і закликає боротися проти сталінського режиму, проти тогочасної влади. Своїм поетичним словом вона проникала в душу, вселяла віру в краще майбутнє. Ми добре знаємо, що Анна Ахматова більшу частину своїх поезій спрямовувала на розкриття тоталітарного режиму і цим самим осявала шлях людям у майбутнє, розкривала ницість тогочасної правлячої влади. Пройшовши через усі катаклізми російської історії, переживши загибель блискучого покоління творчої інтелігенції «Срібної доби», Ахматова стала хранителькою найкращих традицій російської культури. Вона була одним із тих майстрів слова, які не дали бур’янові соцреалістичної літератури заполонити ниву російської словесності. Я вважаю, що Анна Ахматова була «Зіркою», «Зіркою», яка яскраво палала на поетичному небозводі, «Зіркою», яка тяжко вболівала за долю свого народу, «Зіркою», яка до останнього писала, і цим самим збагачувала літературу.
2 учень
«Тліла чи горіла» Анна Ахматова протягом свого життя? На мою думку «горіла», бо тяжко переживала за долю народу і свій біль виражала в поезіях; «горіла», бо кохала, страждала, через втрачене кохання до Миколи Гумільова; «горіла», бо просто жила
Я научилась просто, мудро жить,
Смотреть на небо и молиться Богу,
И долго перед вечером бродить,
Чтоб утомить ненужную тревогу.
Когда шуршат в овраге лопухи
И никнет гроздь рябины желто-красной,
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной,
Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
Пушистый кот, мурлыкает умильней,
И яркий загорается огонь
На башенке озерной лесопильни.
Лишь изредка прорезывает тишь
Крик аиста, слетевшего на крышу.
И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.
г). Слово вчителя
- Отже, як бачимо А.Ахматова, також була «зіркою», несла чудове неповторне в цей світ.
д). Представники футуризму.
3 група Борис Пастернак
1 учень
Вогонь – невмируще слово Бориса Пастернака
Індивідуальність поета відображена в загальному образі свічки. Свічка – це символ тепла, затишку, це символ порятунку і від негоди, і від жорстокості світу, це те, до чого прагнув Борис Пастернак на протязі всього свого життя. Він говорив: « Єдине що нам підвладне, це не загасити вогонь своєї свічі, це спромогтися не спотворити індивідуального голосу життя».
Я думаю, Б. Пастернак був «зіркою». Майстер філософської та пейзажної лірики, реформатор поетичної мови, він зробив значний внесок у розвиток світової поезії ХХст. Існуючи й працюючи за умов радянського тоталітаризму, Б.Пастернак зберіг внутрішню незалежність. Неодноразово він виявляв мужність, звертаючись з клопотанням про митців, що підпали під репресії. Письменник В. Шаламов, що десятками років відбував покарання згідно з вироком сталінського суду, справедливо писав поетові із заслання: «...я знаю людей, які жили, вижили завдяки Вашим віршам, завдяки тому сприйманню світу, яке передавалося Вашими віршами... Чи думали Ви колись про це? Про людей, які залишилися людьми тільки тому, що з ними були Ваші слова? ...Адже були у цих віршах таке життя і така сила, які, повторюю, людей зберегли людьми». А поет Осип Мандельштам писав так «Вірші Пастернака прочитати – горло прочистити, дихання зміцнити, оновити легені: такі вірші повинні бути цілющими для народу».
Отже, як бачимо Борис Пастернак був «Зіркою», «Зіркою», яка яскраво палала, яка вказувала шлях людям у майбутнє.
2 учень.
Я вважаю, що Пастернак все своє життя горів. Він прагнув охопити світ у цілому, був у безперервному русі, постійній динаміці. Для прикладу я зачитаю поезію «У всьому хочу я дійти самої суті…»
Во всем мне хочется дойти
До самой сути.
В работе, в поисках пути,
В сердечной смуте.
До сущности протекших дней,
До их причины,
До оснований, до корней,
До сердцевины.
Все время схватывая нить
Судеб, событий,
Жить, думать, чувствовать, любить,
Свершать открытья.
О, если бы я только мог
Хотя отчасти,
Я написал бы восемь строк
О свойствах страсти.
О беззаконьях, о грехах,
Бегах, погонях,
Нечаянностях впопыхах,
Локтях, ладонях.
Я вывел бы ее закон,
Ее начало,
И повторял ее имен
Инициалы.
Я б разбивал стихи, как сад.
Всей дрожью жилок
Цвели бы липы в них подряд,
Гуськом, в затылок.
В стихи б я внес дыханье роз,
Дыханье мяты,
Луга, осоку, сенокос,
Грозы раскаты.
Так некогда Шопен вложил
Живое чудо
Фольварков, парков, рощ, могил
В свои этюды.
Достигнутого торжества
Игра и мука — Натянутая тетива
Тугого лука.
ІV. Підбиття підсумків уроків.
Отже, як бачимо, Пастернак був яскравою зіркою, яка все своє життя горіла, несла людям світло.
● Виконати тести.
● Заключне слово вчителя.
Ми розкрили головні цілі уроку, з’ясували, що поети «срібного століття» «народжені стати зірками». І якщо вони засвічуються… значить - це комусь треба, значить – хтось хоче, щоб вони були, значить це необхідно…
Домашнє завдання
Написати твір-роздум «Чи ви народжені бути зіркою?»