Тема: Розвиток предметних компетентностей в учнів на практичних заняттях з історії України у 8 класі (За новою програмою)

Тема: Розвиток предметних компетентностей в учнів на

практичних заняттях з історії України у 8 класі

(За новою програмою)

 

«Не достатньо знати, необхідно також застосовувати».

Франс Анатоль

 

У посібнику вміщені розробки  9 практичних занять з історії України для 8 класу. На різних етапах занятть показано як відбувається розвиток різних предметних компетентностей, які допоможуть  учням критично мислити, творчо розв’язувати проблеми, з’ясовувати сенс вивченого та використовувати набуті знання, уміння та навички в життєвих ситуаціях. Даний посібник буде корисним для вчителів історії, та вчителів які використовують міжпредметні зв’язки пов’язані з історичними подіями, а також іншим учасникам навчально – виховного процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Одним з провідних принципів сучасної історичної освіти є компетентнісний підхід, суть якого полягає у тому, що проміжним та кінцевим результатами навчання визнається формування певних здібностей особистості (компетентностей), які знаходять прояв у комплексі умінь, заснованих на знаннях, ціннісних орієнтирах та досвіді діяльності. Навчально - виховний процес спрямовується на досягнення результатів, наслідками яких є розвиток предметних (галузевих) компетентностей. Об’єднує види компетентностей те, що вони є структурованим набором знань, умінь, навичок, ставлень, які учень набуває в процесі навчання й які дають можливість визначати проблеми, характерні для предмету історія

Розвиток предметних компетентностей  учнів 8 класу на уроках історії

Хронологічна	передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі:         розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу;         співвідносити історичні події, явища з періодами, орієнтуватися в науковій періодизації історії;         використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.
Просторова	передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі:        співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з географічним положенням країн та природними умовами;        користуючись картою, пояснювати причини і наслідки історичних подій, процесів вітчизняної та всесвітньої історії, основні тенденції  розвитку міжнародних відносин;         характеризувати, спираючись на карту,        історичний процес та його регіональні особливості.
Інформаційна	передбачає вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації:        користуватися довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації;       систематизувати історичну інформацію, складаючи таблиці , схеми, різні типи планів;        самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел;       виявляти різні точки зору, визнавати і сприймати таку різноманітність;       критично аналізувати, порівнювати та оцінювати історичні джерела, виявляти тенденційну інформацію й пояснювати її необ’єктивність.
Аксіологічна	передбачає вміння учнів формулювати оцінки і версії історичного руху й розвитку:        порівнювати й оцінювати факти та діяльність історичних осіб з позиції загальнолюдських та національних цінностей, визначати власну позицію щодо суперечливих питань історії;       виявляти інтереси, потреби, протиріччя в позиціях соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі, тенденції і напрями історичного розвитку;      оцінювати різні версії й думки про минулі історичні події, визнаючи, що деякі джерела можуть бути необ’єктивними.
Мовленнєва	•         передбачає вміння учнів будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних фактів, історичних постатей та історичної теорії: •         реконструювати образи минулого у словесній формі у вигляді опису, оповідання, образної характеристики; •          викладати історичні поняття, зв’язки і тенденції історичного розвитку застосовуючи пояснення, доведення, міркування, узагальнюючу характеристику.

 

 

 

 

Практичне заняття. №5

Богдан Хмельницький як людина та історичний діяч

Мета:

Навчальна: розкрити місце гетьмана Б.Хмельницького в українській історії та проаналізувати відображення його діяльності в українській літературі. Поглибити знання учнів з історії козацтва.

Розвиваюча: Розвивати вміння аналізувати, систематизувати історичний матеріал, працювати з історичними джерелами інформації. Формувати самоосвітні, історичні, комунікативні, компетентності; Робити повідомлення, готувати презентацію; Вчити логічно висловлювати свою думку.

Виховна: Виховувати в учнів почуття гордості за героїчне минуле свого народу та повагу до борців за незалежність України; Почуття патріотизму, національної свідомості.

Тип уроку: поглиблення і засвоєння знань умінь і навичок.

Форма уроку: урок - конференція

Метод уроку: Презентація групового проекту.

Учасники проекту: учні 8 класу. (практичне заняття потребує заздалегіть надати учням додатковий матеріал до теми)

Обладнання: карта «Визвольна війна українського народу 1648-1657 рр.» DVD, телевізор, проектор, ноутбук. додаткова література, портретні зображення Б.Хмельницького,

Епіграф уроку: Богдане! Богдане! Славний наш гетьман!

Твоя слава на Вкраїні   Повік не зів'яне.

Хід уроку

І. Організація уроку.

 Нідерландський філософ Бенедикт Спіноза говорив: «Якщо ви хочете, щоб життя посміхалося вам, подаруйте йому свій хороший настрій». Дуже хочеться, щоб кожен з вас через знання та дії на уроці зумів поліпшити собі настрій. Отож, запрошую вас до співпраці.

• Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель:

Гори високі, широкі поля

Під чиєю владою рідна земля?

Праворуч – пан, ліворуч – шляхтич,

Під поляком Україна плаче.

Багатостраждальна Україна…

Скільки сумних і веселих спогадів зриває у моїй уяві при одному цьому слові. Так – бо, тут, де не ступи, усюди натяк на славне минуле наших предків. Скільки ж то було тут веселих і славних героїв! Скільки лунали в  повітрі волання і стогони переможених та пісні і вигуки переможців.

Д. Яворницький.

ІІІ. Сприйняття і усвідомлення навчального матеріалу:

Швидко пробігають дні за днями, і кожен прожитий день стає історією. Хто не творить історію? Сьогодні поведемо мову про одну з таких історичних осіб, діяльності якої вплинула не лише на долю українського народу, а й на перебіг подій в Європі – Богдан Хмельницький.

Його батьком називали море України,

Поважали і боялись народи чужинські.

Він був генієм військовим, будівник держави,

Був освідчений, знав мови.

 Але для того щоб розпочати урок, потрібно розв’язати творчо – пошукове завдання:

 

Про кого йдеться?

• Народився 1595 р. у сім’ї чигиринського сотника, навчався в Київській братській школі, а потім у єзуїтському колегіумі у львові;
• був наділений природним розумом, мав гарну освіту, знав сім мов;
• вступив до козацького війська, брав участь у військових походах проти турок і татар, у битві під Цецорою потрапив у полон;
• після полону став реєстровим козаком, потім обійняв посаду писа­ ря, а згодом сотника;
• неодноразово їздив з козацькими посольствами до польського ко­ роля, де відстоював інтереси українського козацтва;

у 1647 р. його заарештовано польською владою. Звільнившись, втікає до Запорожжя, де  у 1648 р. його обирають гетьманом.

Відповідь: Богдан Хмельницький.

Сьогодні настає час представити вашу спільну роботу “Богдан Хмельницький -  людина, делегат, політик”.

Ви доклали чимало зусиль, щоб відбулася ця конференція, тому водночас ми повинні визначитися:

Проблемне питання:  Чи був гетьман Богдан Хмельницький дипломатом і політиком?.

ІІІ. Презентація проектів.

Сьогодні наші учні – дослідники будуть намагатися дати відповідь на прославлене  проблемне питання, це будуть:

1. Історики;
2. Військові;
3. Дипломати;
4. Літератори;
5. Духовенство;
6. Журналісти;
7. Кіно – режисер
8. Художник (намалювати портрет Б. Хмельницького)

(Відповідно така форма роботи дає можливість опрацьовувати матеріал залежно від нахилів, здібностей та уподобань учнів)

• Оцінювання.
•  Журі оцінюють виступи учнів – дослідників за такими критеріями:

• Актуальність;
• Науковість;
• Оригінальність;
• Вміння подавати матеріал.
•  

• Підсумки. На уроці ми проаналізували діяльність Богдана Хмельницького як державного діяча, як політика і дипломата.

Критикуючи чи прославляючи гетьмана ми не повинні забувати, що він був сином свого народу та свого часу. Образ гетьмана пройшов крізь роки і сторіччя. До втілення його в мистецтві, про нього писали поети, письменники, художники, театральні діячі, режисери. Його образ зберіг народ. В 1943 році був заснований орден Б. Хмельницького. Героєм чи антигероєм був гетьман? Скоріш за все, істина лежить десь по середині. А наскільки ми праві, розсудить історія.

Звучить пісня «Боротися треба».

• Домашнє завдання.

 

1. Готуватись до тематичного оцінювання із теми «Україна козацька»

 

 

 

 

Додатки

 

Матеріали дослідження:

Історики про Б.Хмельницького

 

Незважаючи на те, що від доби, пов’язаної з діяльністю Хмельницького і відомої як Хмельниччина, нас відділяє майже три с половиною століття, історична наука не має одностайної думки щодо особи гетьмана і тієї справи, яку він очолив. Але зародження світогляду Хмельницького розпочинається з років його раннього дитинства…

     Народився Богдан Хмельницький в середовищі галицької шляхти у Жовклі. Він був шляхтич за походженням, козак по духу якнайбільше відповідає характеристиці цієї людини. Ще блище з реаліями тогочасного життя Хмельницький познайомився в Чигирині. Саме там розпочався новий етап його життя. Життя в цьому краї було далеким від романтичних уявлень молодої людини.  Свою долю Хмельницький пов’язав з козацтвом. Він бере участь у боротьбі проти турецько-татарської експансії в Україні і навіть у 1620 році потрапляє до полону. Після дворічного ув’язнення повертається додому.  У формуванні політичного світогляду майбутнього гетьмана розпочався новий етап, зв’язаний передусім з перманентною хвилею козацьких повстань. Одночасно звертає на себе увагу й інша обставина. У Хмельницького, очевидно, саме тоді викристалізувалася думка про недоцільність обмеження у боротьбі з польським режимом в Україні лише військовими методами.

     Існує коло документів цього періоду життя майбутнього володаря України не дозволяє достатньою мірою реконструювати процес еволюції його світогляду. Разом з цим зрозуміло, що Хмельницький замислився над взаєминами із Польщею.  Не міг він не думати і про причину невдачі козацьких повстань.

   В умовах постійної  загрози нападу ззовні неабияке значення мала здатнiстъ держави захищати свої нацiональнi інтереси. Розуміючи це, Б. Хмельницький надавав першорядного значення зміцненню її обороноздатності. Вiн, по суті, став творцем української армії ( 60-80 тис. вояків), яка нiчим не поступалася кращим європейським арміям того часу.

    Вивчення джерел свідчить , що гетьман у державотворчій практиці використовував традиції Запорозької Січі, але не приносив їх механічно на новий економічний і суспільно-політичний грунт. Особливо велику увагу він приділяв проблемі влади. Ухвали старшинської ради надавали в очах козацтва характеру легiтимностi рішенням, якi приймалися гетьманом. Водночас вiн докладав максимум зусиль до органiзацiї дійового функціонування всiх ланок виконавчої влади. Важливу роль у цьому вiдiграли розробка й прийняття в червні 1648р. «Статей про устрій Війська Запорозького», їх прерогативи виходили за межі суто військового статуту й поширювалися на iншi сфери життя козацької України.

     Без особливого перебільшення можна твердити, що на 1684 рік Б. Хмельницький акумулювати весь попередній досвід визвольної боротьби козацтва. Для нього були рівносильними як військові так і політичні методи боротьби. У політичному методі майбутнього гетьмана тісно перепліталися прагматизм, схильність до компромісів та переговорів.

      Одним дуже важливим аспектом соціальної політики Хмельницького – намагання не допустити в Українській державі вибуху громадянської війни. Прогресивний характер мали заходи гетьмана і в інших сферах економічного життя країни. Постійно дбав про розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі.       

 Далеко не випадковими були інтенсивні контакти Б. Хмельницького із зовнішніми політичними силами. Очевидно, саме тоді і зароджувалася ідея використання в разі збройного конфлікту з Польщею кримсько - татарської військової сили. Однак попередній досвід боротьби козацтва за свої права на той час ще не міг дати відповідного « мислительного » матеріалу для вироблення якісно нової програми боротьби з режимом Речі Посполитої. Для цього потрібні були час і певні умови, які могли визнати тільки в процесі нового козацько-шляхетського конфлікту, що невпинно наростав.

      Заслугою Богдана Хмельницького було те, що він вчасно відчув нові тенденції в розвитку українського суспільства наприкінці 40_х рр. ,які, незважаючи на регіональні особливості і станову специфіку, проявлялися у формуванні атмосфери масового невдоволення існуючим режимом. У його внутрішніх змінах були зацікавлені козаки, селяни, міщанство, духовенство. Трагедія у сімейному житті стала лише своєрідним детонатором, який підштовхнув Хмельницького до активних дій.

     На першому етапі війни гетьман не вийшов за традиційні рамки козацького автоніму. Хмельницький у травні 1648 року ясно висловив свiй намір  бачити надання статусу частині території України як автономного статусу. Висунення ідеї створення незалежної Української держави означало, що у політичній культурі українців почався новий етап розвитку. Логіка історії підштовхнула політичних діячів до дальшої еволюції цієї ідеї, та її ж вдосконалення.

     У роки війни Б, Хмельницький довелося вирішувати цілий комплекс питань, пов’язаних із зовнішньополітичним забезпеченням життєдіяльності молодої держави. Це призвело до визнання України як суб’єкта міжнародних правових відносин. Разом з тим глибокий аналіз ситуації, яка складається, дав Б. Хмельницькому зробити невтішній висновок – жодна з тодішніх навколишніх держав не була зацікавлена в існуванні незалежної України. Зрадливість і поступливість третій стороні виявив кримський хан.

     Видимо, що українська дипломатія в пошуках союзників працювала у двох напрямках – переговори велись паралельно – і в Москві, і в Стамбулі. Однак у кінцевому підсумку Хмельницький пріоритетною визнав можливість протекції московського царя. Цей крок гетьмана не можна вважати ні випадковим, ні кон’юнктурним. Він був буквально вистражданим у процесі болючих роздумів над долею України і її майбутнім. 

     Щоправда, ми не можемо обійти мовчанкою інше важливе питання – про перспективу розвитку Української держави в складі Росії. Події наступного часу показали, що інтереси централізованої монархії, яка еволюціонувала до абсолютизму, та Української республіки з її демократичними інститутами й особливостями соціально – економічних відносин були часто діаметрально протилежними, що й породжувало боротьбу між ними. Правлячі кола Росії не могли змиритися з республікансько – демократичними підвалинами соціально – політичного життя України, з козацькими від стояннями політичних і соціально-економічних прав українського суспільства, самостійність козацької республіки. Хід і наслідки цієї боротьби залежали від співвідношення сил обох сторін, міжнародної обстановки, мудрості політики спадкоємців Богдана Хмельцького.

    Період Хмельниччини – це не лише час становлення незалежної держави, зміни політичного статусу України і її місця на європейському континенті. Це також доба соціальних потрясінь, які істотно вплинули на устої тогочасного суспільства.

    Величезний вклад Б. Хмельницького у будівництво Української держави та утвердження її владних структур сьогодні не заперечує жодний із серйозних дослідників. Водночас не поодиноковими є праці, де гетьман зображується діячем, який у 1654 році «зробив фатальну помилку», людиною, позбавленою державного таланту, у діях якої превалювали особливі мотиви…

     Отже, як історична постать Богдан Хмельницький постає нам із двох  точок зору, але чи з першої думки істориків чи з другої він все-таки постає перед нами, як визначна історична постать української держави. І  саме Богдан Хмельницький підняв свій народ з вікового занепаду, зв'язав перервану нитку свого творчого духу на всі наступні роки.

     Дізнавшись про Богдана Хмельницького, як історичну постать цікаво було б дізнатися про нього в інших сферах його діяльності..

 

Завдання до класу: (або інших груп, якщо це робота в групах)

 

1. Чому сьогодні серед істориків немає єдиної думки що до постаті Б. Хмельницького?

 

2. Які факти з опрацьованого матеріалу вас вразили найбільше?

 

3. Виділіть три характерні риси які притаманні діячеві?

 

 

 

 

 

Військові про БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

                                                     Козацькі могили в зажурі й печалі.

                                                     Над вами епохи у безвісті линуть.

                                                     Несіть же в майбутнє, в далекії далі

                                                     Ту славу, з якою не вмре Україна!

 

       Багато мужніх та вірних людей, козаків загинуло у часи Визвольної війни Українського народу. Воєнне мистецтво багатьох із них немало меж, але все-таки вони загинули на війні, на повстаннях, чи від хвороб. В часи гетьманування Хмельницького Визвольна війна набула найбільшого розквіту. Але визначне та вдале військове мистецтво та його тактика допомогла зберегти багато життів.

     Військове життя гетьмана почалося у Чигиринській сотні і з того часу назавжди Хмельницький пов’язав свою долю із козацтвом . Батько узявши його із собою в небезпечний похід польського війська до Молдавії в 1620 р. У бою під Цеце рою, коли польське військо на чолі з гетьманом Жолкевським, а з ним і загін «охочих стрільців» із Чигиринщини були розбиті турецько – татарськими військами, Богдан і його батько потрапили у полон. Повернувшись с полону Богдан був переповнений ненависті до агресорів, але вивчив турецьку і татарську мову.

      Визвольна боротьба українського народу проти панування Польщі стала для Хмельницького кровною справою ще у роки юнацтва. 

      Участь Хмельницкого у козацько - селянских війнах 30-х років ХVІ ст. відіграла величезну роль у формуванні його як державного діяча, політика, полководця.

      Наприкінці Тридцятилітньої війни, в 1645 – 1646 рр., козацький корпус, який очолював Б. Хмельницький, був залучений на службу до французького війська принца Конде і в його складі брав участь в облозі й штурмі іспанської фортеці Дюнкерка.

     У 1648 році Хмельницький сформував перший повсталий загін. Запорізька Січ дала йому гетьманську булаву, і, як український гетьман, Богдан Хмельницький очолив Визвольну війну,  що за своїми масштабами, напруженням і результатами стала визначним етапом у боротьбі українського народу проти іноземного панування.

    Б. Хмельницький був творцем збройних сил повсталого українського народу. Заслуга полягає саме в тому, що він протягом першого року війни за допомогою досвідченої козацької старшини зумів створити з розрізнених селянських і козацьких загонів, які діяли під час повстання, народно – визвольну армію.

    У 1648р. Хмельницький сформував перший повстанський загін. Запорозька Січ дала йому гетьманську булаву, і, як гетьман, Хмельницький очолив визвольну війну. Очоливши повсталий народ, козацький гетьман зажив світової слави. 

   З ім'ям Хмельницького пов'язано створення козацької кінноти як роду військ. Основним родом військ українського козацтва в XVl – першій половині XVll ст. була піхота. Вона вважалася тоді найкращою в Європі.

   У період Визвольної війни 1648 – 1657 рр. розвинулося воєнне мистецтво Запорізької Січі, яку можна назвати своєрідною українською воєнною академією. Б. Хмельницький розробив воєнну доктрину і визначив головні принципи стратегії козацького війська у 1648 – 1657 рр., а також визначив концепції окремих кампаній. Він вважав, що перемоги у війні проти Речі Посполитої можна досягти тільки шляхом знищення головного угрупування сил на вирішальному напрямку.

   Хмельницький проводив лінію активного, рішучого наступу і концентрованого удару, що вирішило долю битв на користь повстанців під Корсунем, Пилявцями, Зборовом.  Його стратегія була винятковою, він шукав рельєф місцевості, першим починав битву, тримаючи в руках ініціативу, нав'язував свою долю противнику, застосовуючи резерв для повного знищення ворога.

   Богдан Хмельницький зумів об'єднати козацьку старшину в ім'я спільної мети – визволення Батьківщини від іноземного панування. Гетьман умів підкоряти людей своїй залізній волі, справі визволення України і державотворення.

    Хмельницький дуже добре розумівся у міжнародній політиці і володів надзвичайним дипломатичним хистом.  Важливі і складні дипломатичні доручення Хмельницького гідно і професійно виконували його сподвижники.

    Із самого початку Визвольної війни в Богдана Хмельницького виявився незамінний помічник – М. Кривоніс. Він уславився походами на володіння Туреччини і Кримського ханства. Багато разів Кривоніс переважував терези Визвольної війни на користь Хмельницького. Як відомо кожна війна не обходиться без друзів і ворогів, Кривоніс був в цій війні другом, який також приніс частку вдачі у справу Хмельницького.

   Військовими товаришами Хмельницького виявили себе уманський полковник Іван Ганжа, кропивенський полковник Філон Джалалій, генеральний осавул Дем’ян Лисовець та інші.

   Можна зробити висновок, що Богдан Хмельницький, лицар славного війська Запорозького далеко випередила свою епоху.  Його операції є прикладом того, що може створити український військовий геній в умовах, що хоч трохи дають змогу базувати свої вчинки на інтуїтивному розумінні української військової традиції.

    Справді, не менш, а скоріше більш важливою і необхідною, ніж полководська діяльність, була історично – конструктивна творча роль гетьмана у перебігу військових подій, у побудові самостійної Української держави.

 

Завдання:

1. Які стратегічні плани ставив перед собою Б. Хмельницький ?

 

2.Яку тактику  використовував під час військових операцій ?

 

3. Виділіть три характерні військові риси які притаманні діячеві ?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дипломати про Б.Хмельницького

 

Наша група учнів досліджувала дипломатичну діяльність гетьмана Богдана Хмельницького. Успіхи Хмельницького були неможливі без активної дипломатичної діяльності. І тут проявився талант гетьмана. Нагальна потреба у пошуку союзників у боротьбі проти Речи Посполитої та забезпечення гарантії для існування нової держави, зумовлювала надзвичайну активну зовнішньополітичну діяльність гетьманського уряду. Польський дослідник Кубала стверджував. що «…здається, не було і дня,щоб Хмельницький не прийняв чужоземних постів, дипломатичних талантів, кур’єрів і посланців і не посилав своїх». З перших місяців Визвольної війни важливе місце зовнішній політичній діяльності гетьманського уряду займали контакти з Москвою. У період з 1648-1653рр. Хмельницький направив до Москви 10 послів, а Москва прислала в Україну 15.

Російський історик Ключевський так характеризував політику Москви що до України «вона протягом 6р. приглядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмельницького попсована татарами під Зборовом і Берестечком, хилилася до у падку, як Україна пустошилась союзниками – татарами і люто – нелюдською усобицею, і нарешті, коли Україна вже знищилася до решта, її прийняти під свою руку». Існує багато тверджень про дипломатичні стосунки з Туреччиною, Кримським ханством, Швецією, Молдовою, Трансільванію, Венецією. Сам Богдан листувався з талановитими полководцями Англійської буржуазної революції О. Кромвелем, російським царем Олексієм, польським королем Яном Казимиром. Богдан Хмельницький підтримував дипломатичні відносини з Москвою, починаючи з 1648р. обидві сторони обмінялися 25 посольствами та послами. Це свідчить проте що ідея військово-політичного союзу між Гетьманщиною і Московським царством не була випадковою. Хмельницький наполягав на союзі з Москвою. Подальше мирне співіснування України з Польщею було не можливе, тому Переяславська угода 1654р. з московською владою була конче необхідною.

     На той час Національно-визвольна війна розглядалася правлячими колами як козацько-селянський бунт. Хмельницький був людиною свого часу, а тому наприкінці свого гетьманування він почав тяжіти до монархічної. У такій якості Хмельницького ні в Москві, ні в Європі ніколи б не визнали. Українські селяни чітко розуміли, що краще бути холопом у Московського боярина, ніж худобою польського пана. Запорожці – це вчорашні селяни, що прагнули позбутися польського ярма. Український селянин не вагався з вибором: Крим, Туреччина чи Московія. Головне – це мир, земля та рідна віра. Запорожці у своїх листах радили Хмельницькому обережно ставитися до Москви. Маючи досвід панування Польщі, вони знали, чого від неї чекати. Відрив від Польщі в бік Москви був фатальною помилкою. переважна частина православного духовенства на чолі з ніжинським протопопом Максимом Филимоновичем сприяла українсько - російську угоду  як довгоочікуване возз’єднання.   Вони навіть і думати не хотіли про повернення у католицьке ярмо чи під могутню руку Аллаха. Бог надсилав знамення з наближенням часу до укладення союзу. Так, дерев’яний шматок від розірваного ядром воза влучив у голову сину Богдана - Тимоша та поранив його на смерть.  Бог попереджав українців.

Союз був потрібний Москві,бо відкривав шлях до чорного моря і далі – на Захід. Україні цей союз був також потрібний – вона прагнула його, наче ковтка свіжого повітря.

«Москва вдало використовувала помилки Хмельницького, щоб якомога ширше реалізувати свій вплив на українське життя », - писав Дорошенко у книзі « нарис історії України».

Поляки поводилися з українцями під час Визвольної війни 1648- 1657 рр. доже жорстоко. Так, під час битви під Ахматовим 29- 30 січня 1655р. за наказом польського воєначальника Чернецького було знищено  16 тисяч мирних жителів.

Польща була однією з наймогутніших держав  Європи. Про це не міг не знати Б. Хмельницький. Піднявши повстання проти Речі Посполитої, гетьман вже із самого початку війни був приречений потрапити у «глухий кут», вихід із якого був можливим лише в союзі з Москвою.

Турки і Татари дотримувалися політики вичікування і не були зацікавлені у перемозі жодної зі сторін, довівши це своїми зрадами під Зборовом 1649 р., Берестечком 1651р., і Жванцем 1653р. Підтримуючі то Польщу, то Україну, вони дбали лише про власну вигоду, бо війна була основним джерелом прибутку цього «дикого» народу. Тимчасові союзи з татарами не мали ніякої перспективи.

Дізнавшись про договір між Україною і Москвою, Кримське ханство із зрадливого союзника перетворилося на небезпечного ворога українського народу.

      Прийшли Різдвяні свята, а з ним і день 8 січня 1654р. Переяславська рада, після якої Україну прийняли «під високу руку царя».

Йшов 1657р. Хмельницький бачив, як порушуються угоди з Москвою і тяжко страждав. Навіть його вірні друзі І. Богун та І Сірко більше ніколи не полірувались до Чигирина. Чому вони не хотіли зрозуміти гетьмана, що то був єдиний правильний вихід. Стільки пролить крові, скільки цвіту козацького лягло в землю, продовжити боротьбу вже не було сили.

З проведених досліджених матеріалів можна зробити вислів що гетьман Б. Хмельницький був прекрасним дипломатом і бо його дипломатії неможливі  були б такі успіхи у визвольній війні.

 

 

Завдання:

 

1. Які дипломатичні  плани ставив перед собою Б. Хмельницький?

 

2.Чи можна вважати дипломатію Б. Хмельницького однією з кращих в Європі??

 

3. Виділіть три характерні дипломатичні риси які притаманні діячеві?

 

 

 

 

 

 

 

 

Як відносилось духовенство

до Б. Хмельницького в ті і наші часи

       Особливий інтерес виявили історики до питань, пов’язаних із становищем української православної церкви, яку тоді представляла Київська митрополія.  Дуже цікавим став для істориків факт відносин козаків із церквою, а також з’ясувати ставлення гетьманського уряду  до церковного землеволодіння та українського духовенства в цілому.

     Однак такі важливі проблеми, як взаємовідносини духовної влади Київської митрополії з урядом Богдана Хмельницького, роль Української православної церкви у державотворчому процесі, ще не вивчені належним чином. Ми ж підемо до шляху істини своїм способом.

     У січні 1948 року, як відомо, розпочалося козацьке повстання, якому судилося перерости у Визвольну війну українського народу. Однією із головних причин було релігійне гноблення православного населення Речі Посполитої. Гасло боротьби «за віру» характерне для всіх періодів війни. Духовенство підтримало дії Б.Хмельницького, який із самого початку добивався від сейму Речі Посполитої, поряд із задоволенням козацьких вимог, й охорони прав православної церкви. Особливо турбувало гетьмана становище «дрібного» духовенства Воно зазнавало утисків не лише від католицької верхівки, але й від православної церкви.

    На початку листопада 1648 року відбувся елекційний сейм, на якому Яна – Казимира обрали королем. Відразу ж Б. Хмельницький нагадав монарху про умови, на яких погоджувалися припинити війну. Серед них найголовнішими були: скасування церковної унії на всій території Речі Посполитої і зрівняння у правах православної церкви з католицькою.

     Дрібне духовенство, влившись у ряди повсталого народу, цілком імовірно, також намагалося розширити свої володіння за рахунок маєтностей католицької церкви та шляхти.

     Позиція гетьмана цілком відповідала інтересам Української православної церкви. Це дало підставу київському митрополитові Сильвестру Косову вітати гетьмана як нового Мойсея, визволителя України з неволі.

    У вимогах українського козацтва переданих Яну – Казимиру, було записано:

   1) Церковна унія скасовується взагалі;

   2) Київський митрополит і два єпископи посідають місце в сенаті;

   3) Православна церква зрівнюється з римо-католицькою;

   4) В Українських місцях починаючи від Києва й до Білої Церкви забороняється проживати єзуїтам, ченцям-католикам та євреям.

   З висунутих умов про церкву видно, що Хмельницький діяв і за інтереси церкви, православної церкви.

    Сучасна церква також висунула свою думку про Хмельницького.  Вчені історики дійшли до висновку, що гетьман Б.Хмельницький у Національно – Визвольній війні боровся за права православної церкви. Він з усіх сил намагався відстояти права дрібного духовенства. Тому, що православних людей постійно принижували католицька шляхта і православні владики.

    На той час козацька старшина вважала духовенство своїми союзниками, оскільки церква мала великий вплив на народні маси і цим могла підтримати організацію нової влади в Україні.

    Богдан Хмельницький усіма зв’язками намагався відстояти права православної церкви і духовенства, які зазнавали величезних утисків звідусіль. Гетьман вкладав договори, вів переговори з іншими представниками держав. Я гадаю, що Богдан Хмельницький хороший гетьман і завдяки йому можна було б зробити дуже міцні державу…

 

Завдання:

 

1. Як відносилось духовенство до постаті Б. Хмельницького в ті та наші часи?

2. Чи міг розраховувати Б. Хмельницький на союз з духовенством?

3. Чи відповідала позиція гетьмана інтересам православної шляхти?

 

 

 

 

 

Відображення діяльності Б. Хмельницького

в творах Т. Шевченка?

    Досвід показує, що великі письменники часто справляють на формування історичного світогляду та національної свідомості людей більший вплив, ніж великі історики. Саме до таких майстрів слова належить Тарас Шевченко. Тому з’ясування його історичних поглядів на національно – визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького, як і на особу самого гетьмана, не є суто академічного проблемою.

    Поетичний доробок Тараса Шевченка обмежуючись аналізом переважно тих творів, де є пряме посилення на Б.Хмельницького. Про основний результат політичної діяльності Б.Хмельницького – Гетьманщину, вперше виразно змальовано особу гетьмана в поемі «Гайдамаки» та в уривку драми «Микита Гайдай».

   У творі про гайдамацький рух 1768 р. звертання до часів Б.Хмельницького. Це добре засвідчує розділ поеми «Свято в Чигирині». У ньому екскурс у Хмельниччину має тричлену структуру. За допомогою таких засобів Шевченко переконливо показує, що Київщина за своєю суттю була органічними продовженням національно – визвольних змагань під проводом Б.Хмельницького.

   Шевченко помітив органічний зв8язок між Київщиною і Хмельниччиною раніше за істориків і художньо відобразив його на принципово інших історіо- філософських засадах.

   Під час своєї подорожі в Україну, після тривалої розлуки з нею, Шевченко 9 травня 1843 р. у Березоті написав «Розриту могилу». Після таких творів рука нескоро тягнеться до пера. Можливо, тому « Розрита могила» виявилась єдиним україномовним твором Т.Шевченка за весь 1843 рік. У ньому Україна – мати суворо дорікає синові «Ой Богдане, Богданочку! Якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала. У «Розритій могилі» дається не оцінка діяльності Б.Хмельницького, а вказує на віддалені наслідки його політичної спілки з Москвою.

       Уже наступний у часі після «Розритій могилі» твір «Чигирене, Чигирине» ніби пом’якшує гнівний випад проти Б.Хмельницького. «Чигирине, Чигирене,» - чи не єдиний твір Шевченка, де образи України, Чигирина – символу колишньої могутності і гетьмана Б.Хмельницького злетів одне ціле на якомусь вищому, космічному рівні, так би мовити, з погляду вічності, яка стирає все неістотне.

     Своє ставлення до політики Б.Хмельницького Т.Шевченко висловив у творі «Стоїть у Селі Суботові». У ньому гетьмана Б.Хмельницький показаний як людина твердого слова, сповненого благородства, позбавлена двоєдушності в стосунках на рiвні сюзерена і васала.

      Не лише вражений патріотизм водив рукою великого поета під час написання екстракту, а й розуміння того, що Б.Хмельницький прагнув поєднатися з Московським царством на рівноправних умовах. Тому Москва не була задоволена його діями. Неважно здогадатися, що Т.Шевченко докоряв Б.Хмельницькому саме за союз з Москвою, бо протиставляв йому Мазепу, який вирішив на схилі літ звільнитися від жорстоких обіймів московського царя.

    Після тяжких солдатських років пекучий біль за долю України, підсилений досвідом власних страждань, знову навертає Т.Шевченка до художнього осмислення наслідків Хмельниччини. Робиться це в цілком новаторськом поетичних формах. 18 серпня 1859р. в Переяславі був написаний вірш «Якби-то ти, Богдане п’яний».

    Вірш за змістом і структурою складається з двох частин. І першій автор ніби закликає Б.Хмельницького поглянути на віддалені наслідки своїх політичних зусиль: «Якби …. Тепер на Переяслав Глянув!». Він підкреслює за допомогою наголошеного «тепер», що гетьман у союзі московським царем шукав добра для України, і якби побачив наслідки цього союзу, вони і його соратники. Переяслав тут згадується і в прямому значені як колишнє княже і полкове місто, і в символічному – як місце ускладнення угоди з Моквою.

    Аналіз творів Т. Шевченка показує, що висвітлення ним особи і діяльності Б.Хмельницького мало не чуттєво – спонтанний, а спонукальний характер і зумовлювалося особистими його історичного світогляду.

   Т.Шевченко, постійно оспівуваючи Гетьманщину, не міг не віддати належно заслугам Б.Хмельницького в організації української держави на порозі нового часу. Навіть царські піддані це розуміли. Водночас Т.Шевченко оцінював діяльність Б.Хмельницького реалістично. Адже поет був одним із тих, хто за словами академіка Д.Болагія, звернув увагу на ту поважну причину українського занепаду, що залежали вже не од Москви й Польщі.

 

Завдання:

1. Як відносилось духовенство до постаті Б. Хмельницького в ті та наші часи?

2. Як відображалась діяльність Б.. Хмельницького в творах Т. Г. Шевченка?

3. Визначіть три характерні риси Б. Хмельницького у творчості Т. Г. Шевченка?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Журналісти про Б.Хмельницького

 Оскільки історики дотримуються конкретних історичних подій, на відміну від літераторів і кінорежисерів  хотілося б почути, яких висновків дійшли вони щодо ролі Богдана Хмельницького в історії нашого народу.

  В історичних документах ми знаходимо суперечливі оцінки Переяславської угоди і всієї діяльності Б. Хмельницького. Але більшість наших колег-істориків перебувають на засадах позитивізму. Так, Смолій, Степанков підкреслюють, що угода була зумовлена необхідністю зберегти автономію української національної держави.

  Для українського філософа 18 століття Сковороди Хмельницький був “героєм та батьком вольності”. Для Грушевського гетьман був значним діячем, людиною що володіла розкішними можливостями та здібностями але політиком був слабким, козацькою державою керував не досить мудро.

Нам здається , що Б. Хмельницький відіграв в історії України позитивну роль , тому що зумів спрямувати повстання рабів як називали українську війну поляки, на шлях створення міцної української держави, з якою шукали союзу та зв’язків великі держави, а маленьке містечко Чигирин перетворилося на центр Східної Європи, де зустрічалися дипломати різних країн. Не Москва , а Чигирин був центром політичного життя Європи.

Ми, сучасники, зараз перебуваємо у кращому становищі, оскільки аналізували, оцінювали завжди простіше, ніж робити і творити самим. Тому давайте будемо більш коректними, більш толерантними у ставленні до наших національних героїв , оскільки,  всі люди помиляються, а Б. Хмельницький також був людиною , нехай з великої літери, але ж такою , як і ми.

Давайте просто віддавати шану великому  достойному Гетьману! В його гріхах угадувати свої…

Завдання:

1. Які б запитання ви поставили б гетьману Б. Хмельницькому якби були його сучасником?

2. Який матеріал тоді ви б розмістили про нього, як би  у вас була така можливість?

 

Кінорежесери називають, та коротко характерезують фільми про Б. Хмельницького.

 

Список використаної літератури

 

1. Браташ Н. Метод проектів у програмі сприяння науковій творчості учнів// Завуч. - № 34. – С.  2-5.
2. Виховна технологій проективного життєздійснення// Завуч. 2004. - № 31. – с. 10-15.
3. Єрмаков І. Г., Пузиков Д. О. Проектне бачення компетентнісно спрямованої 12-річної середньої школи. – Запоріжжя:Центуріон, 2005. – 112 с.
4. Захарченко О. Метод проектів// Завуч. – 2003. - №32. – С. 15-18.
5. Логвин В. Метод проектів у контексті сучасної освіти // Завуч.  – 2003. - № 29. – С.8
6. На шляху до школи проектної культури// Завуч. 2007. - №4. – С.13-23.
7. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования/ Под ред. Е. Н. Полат. – М.:Академия, 2001. – 245 с.
8. Полат Є., Петров А., Бухаркіна М.,  Моїсеєва М. Типологія проектів// Відкритий урок. – 2004. - № 5-6. – С.10
9. Проектно-цільова діяльність закладу освіти: Спецвипуск // Сільська школа України. – 2005. - № 14. – С.8-18
10. Сергієва І. Метод проектів у науково-методичній роботі // Завуч. – 2004. - № 35. – С.14-16.

 

 

 

 

Практичне заняття. №3

Побут, військово - політична організація та військове мистецтво українського козацтва

Мета:  Навчальна:  систематизувати знання учнів періоду виникнення козацтва і Запорозької Січі, козацьку зброю та бойове мистецтво.

 

            Розвиваюча: вміння готувати повідомлення на задану тему, застосовуючи технології проектного навчання; розвивати в учнів уяву, ораторські здібності, дух змагальності, та елементи театралізації .

 

           Виховна: інтерес до козацтва як феноменального явища в українській історії; виховувати повагу до історичного минулого українського народу, почуття обов’язку та гордості за героїчне минуле своєї Вітчизни,  формувати громадянську позицію учнів.

 

Тип уроку: практичне заняття

Обладнання: підручник, карта «Українське козацтво в ХVІ-першій половині ХVІІ ст.», атлас, ілюстрований матеріал, роздатковий матеріал, робочі зошити. Клас обладнаний як козацький курінь (розмальований посуд, люлька,  козацький одяг, козацька шапка, ікона, вишитий рушник), козацькі клейноди ( Хоругва, булава)

- запис «Козацького маршу

-ноутбуки

-мультимедійний проектор

-скринька (шкатулка)                                                                                       Епіграф заняття: 

Так ось вона, Січ!

Ось воно те гніздо, звідкіля вилітають усі ті

горді, як орли, і дужі, як леви.

Ось звідки розливається козацька воля

 по всій Україні.  М.В. Гоголь

 

 

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності

У зв’язку з тим, що успіх будь - якого творчого процесу залежить від його початку, то я рекомендую створити спокійну атмосферу для подальшої співтворчості.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1) 1054 р.	а) вийшла друком книга єзуїта Петра Скарги «Про єдність Божої Церкви»
2) 1439 р.	б) Тридентський собор зміцнив позиції католицької церк­ ви в боротьбі проти реформації
3) 1544–1563 рр.	в) розкол християнства на православну та католицьку церкви
4) 1577 р.	г) Флорентійський собор — об’єднання Східної та Західної церков

Відповідь: 1 в; 2 г; 3 б; 4 а.

Прийом побудови «Асоціативного куща» - «Козацтво». (додаток 1)

Учні пригадують відомий матеріал, завдяки асоціаціям концентруються на поняттях: гетьман, уходники, національно – визвольна боротьба, реєстрове козацтво, кіш, курінь, Дике Поле, Запорозька Січ, чайка, яничари, Кодак, «доба героїчних походів».

ІІІ. Сприйняття та усвідомлення матеріалу

Метод «Журналістські питання»

Користуючись журналістськими питаннями Як?, Які?, Що?, Чому? Учні формулюють питання, на основі яких буде визначена мета заняття:

1. Які факти свідчать, що запорозьке козацтво стає важливим чинником суспільного життя на українських землях?

2. Які основні причини призвели до війн Речі Посполитої з Османською імперією?

3. Як називалась фортеця, збудована Бопланом для контролю над Запорозькою Січчю?

4. Чому козацькі повстання терпіли поразки?

5. Що вам відомо про становище українських селян та міщан?

ІV. Проведення практичного заняття

Віртуальна подорож:

 Перша зупинка «Життя та побут козаків».

 Друга зупинка «Козацька держава – Запорозька Січ».

 Третя зупинка «Військове мистецтво козаків».

Завдання  першої зупинки.

Опрацюйте тест, складіть  до нього 6-7 журналістських запитань.

Текст:

 На Січі могло проживати одночасно не більше 3-4 тис. козаків, а взимку їх було значно менше. Вільні від походів козаки за загальним сигналом рано прокидалися, купалися в річці незалежно від пори року. Кожен курінь окремо снідав тим, що приготував його кухар, їжа була дуже проста, але поживна, як правило, це була соломаха. Після сніданку йшли до січової церкви. Потім займалися побутовими справами – прали, шили, чистили зброю, лагодили човни тощо. Інші несли сторожову варту, займалися ремеслом. Джури (хлопчики-полоненики) навчалися в школі. О 12-й годині лунав сигнальний постріл, і козаки йшли обідати, їли тетерю, куліш, галушки, юшку, рибу, баранину або дичину.

   Після обіду відпочивали, співаючи пісні й думи, слухаючи розповіді бувалих людей чи гру кобзарів. Потім знову займалися різними справами. Ввечері йшли до церкви на молитву, вечеряли, відпочивали й поринали у сон, довіривши своє життя пильним вартовим на фортечних вежах.

Завдання  другої зупинки.

На основі картини «Загальний вигляд Запорозької Січі» та поданих опорних слів (січ, гетьман, старшина, козацька рада, обозний,суддя, осавули, полковники, сотники, клейноди, церква), тексту підручника складіть коротку розповідь (за пам’яткою) про державу козаків. Визначте, які  риси в організації влади й управління на Січі уподібнюють її до держави.

Пам’ятка «Як скласти розповідь»

1. Склади план розповіді.

2. Вкажи час і місце дій.

3. Розкажи про людей, зображених на картині, опиши їх зовнішній вигляд, знаряддя праці, зброю, різне приладдя, їх дії, взаємовідносини представників різних класів і груп.

4. Розповідь заверши висновками, підкресли своє відношення до зображеного.

5. Вживай правильно нові слова і вирази, які допоможуть твоїй розповіді стати історично точною і живою.

Завдання  третьої зупинки

Робота в групах

Завдання:

 1-а група. На основі даного тексту підготувати повідомлення «Козацька піхота».

 2-а група. На основі даного тексту підготувати повідомлення «Організація і ведення бою козаків».

 3-я група. На основі даного тексту підготувати повідомлення «Козацький флот».

 4-а група. На основі даного тексту підготувати повідомлення «Козацька розвідка».

 

     Козаки розробили ефективне і своєрідне військове мистецтво, що допомагало їм перемагати на суходолі й морі. Основу козацького війська складала піхота, озброєна ручною вогнепальною зброєю. Для збільшення скорострільності в бою козаки шикувалися кількома шеренгами. Козаки першої шеренги вели вогонь, а задніх шеренг – заряджали зброєю . Велика увага приділялася артилерії, вогонь якої підтримував у бою дії піхоти. Перевагу надавали легким гарматам завдяки їх маневреності в бою.

     Козаки розробили власну тактику ведення бою: галас – козаки йшли в бою в довільному порядку, змішувалися з ворогом, і кожен запорожець демонстрував у бою власну хоробрість і військову майстерність; табір – військо рухалося похідним строєм у вигляді рухомої фортеці з кількох рядів возів, скріплених між собою ланцюгами. Із возів козаки обстрілювали ворога з гармат і рушниць. До бою піхота виходила з табору назовні, а потім поверталася під захист пересувних укріплень; самообкопування – засіб індивідуального захисту козаків від обстрілу під час бою.

    Козацтво здійснювало також рейди кінноти вглиб території ворога, раптово захоплювало фортеці, улаштовувало засідки, нападало на ворога вночі. Існувала розвідка й вартова служба. Спеціальні підрозділи несли сторожову службу в степу, де пролягали татарські шляхи, і в разі небезпеки повідомляли про неї за допомогою системи димової сигналізації. Козаки збирали інформацію про ворога в його володіннях за допомогою спеціальних розвідників і на підставі їх повідомлень розробляли плани своїх походів.

    Високого рівня досягло козацьке мистецтво ведення морського бою. Їхній флот складався з чайок – легких маневрених човнів, які мали два керма (кормове й носове), рухалися як на веслах, так і з допомогою вітрила. Чайки вміщували 50-70 козаків, озброєних рушницями й шаблями, та невеликі гармати.              

VІ. Закріплення нових знань

Гра «По одному слову».

Кожен учень має сказати по одному слову так, щоб утворилася зв’язна розповідь з вивченої теми. Діти називають слова по черзі ланцюжком (у процесі гри кожен повинен сказати декілька слів).

1. Хто швидше доповнить прислів’я.

1. За рідний край ... (і життя віддай).
2. Або перемогу добути, ... (або вдома не бути).
3. Кров не водиця, ... (проливати не годиться).
4. До булави треба ... (голови).
5. Де козак, ... (там і слава).
6. Степ та воля — ... (козацька доля)
7. Козацькому роду ... (нема переводу).
8. Береженого Бог береже, а козака ... (шабля стереже).
9. Хочеш спокою — ... (готуйся до бою).
10. Терпи, козаче, ... (отаманом будеш).
11. Коли стелиться доріжка, козакові... (не до ліжка.)
12. Хліб та вода — ... (козацька їда.)
13. Що нам холод,… (коли козак молод!)
14. Хто любить піч, … (тому ворог Січ).
15. Коли навколо вороги - то не життя, … (честь бережи)

 

VІІ. Рефлесія

 

VІІІ. Домашнє завдання

Підготуватися до уроку узагальнення за розділом «Українське козацтво в VІ-першій половині VІІ ст.»

 

Література:

1 Мицик Ю. Дмитро Вишневецький (Байда) — історичний діяч та герой фольклорних творів // Історія в школах України. — 2003. — № 3.

2 Когут З. Коріння ідентичності. Студії ранньомодерної та модерної історії України. — К.: Критика, 2004. — 352 с.

3 Плохій С. Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. — К.: Критика, 2005. — 494 с.

4 Чухліб Т. Дмитро Вишневецький — герой української середньовічної пісні // Історія України. — 2005. — Лютий (№ 5).

5 Плохій С. Названа праця. — С. 34.

6 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Львів: Світ, 1991. — Т. 2. — С.8.

7 Там само. — С. 9.

8 Когут З. Названа праця. — С. 14.

9 Яворницький Д. Названа праця. — С. 17.

10 Мицик Ю. Названа праця. — С. 53.

11 Мельник Л.Г. та ін. Історія України. Курс лекцій. — К.: Либідь, 1991. — Т. 1. —

С. 122.

12 Яворницький Д. Названа праця. — С. 23.

13 Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. — К., «Україна». 1993. — С. 67.

14 Горішна В.О. Історія України. — Хмельницький, 1991. — С. 38.

15 Там само

 

 

 

 

 

 

Картка самооцінювання учня

 

№	Види діяльності	Самооцінка	Оцінка інших учнів	Оцінювання вчителем
	Виконання тестових завдань
	Самостійна робота з підручником
	Дослідження джерел інформації (робота в групах)
	Презентація результатів дослідження історичних джерел
	Окремі власні виступи
	Участь у формуванні висновків
	Робота в групах
	Вміння аргументовано відстоювати власну позицію
	Участь в обговоренні проблемного запитання

 

 

 

 

Додаток 1

                                                       «Асоціативний кущ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додато 2

 

 

Практичне заняття. №4

Історичні джерела про Військо Запорозьке в системі міжнародних відносин.

Мета:

Навчальна: охарактеризувати міжнародне становище та зовнішню політику війська Запорожського;

Розвиваюча: розвивати в учнів уміння здобувати історичну інформацію в процесі гри, аналізувати й систематизувати матеріал, працювати з різними видами історичних джерел, робити висновки, узагальнення та порівняння.

Виховна: виховати повагу до героїчного минулого України.

Основні поняття: «Військо Запоріжське», «дипломатична служба».

Обладнання: карта «Українська козацька держава у 1648–1653 рр.», картки з документами та ілюстраціями.

Тип уроку: практичне заняття.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати міжнародне становище та зовнішню політику Української гетьманської держави;

• визначати місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи;

• визначати місце та значення мирних козацьких угод із польським урядом;

• характеризувати відносини української держави із Кримським ханством,Молдовою, Москвою;

• розвинути вміння здобувати історичну інформацію в процесі гри, аналізувати й систематизувати матеріал, працювати з різними видами історичних джерел, робити висновки, узагальнення та порівняння.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

Евристична бесіда

1. Пригадайте, коли і за яких обставин на українських землях постала Військо Запоріжське.

2. Яку ще іншу назву має ця держава? Чому?

3. Яким був її політичний та адміністративно-територіальний устрій?

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Як ми бачимо, у другій половині XVI - середині XVII ст. козацькі дипломати були відомі в усій Європі. У складному переплетінні міжнародних подій того часу вони зуміли знайти своє місце і відігравали важливу роль у вирішенні багатьох життєво важливих питань: вплив українського козацтва, його дипломатії, особливо позначився за часів видатного державного діяча, воєначальника і дипломата Б.Хмельницького.

Він, будучи досвідченим політичним діячем, розумів, що Україні потрібне міжнародне визнання та підтримка сильного союзника. Саме тому Богдан Хмельницький створює три могутні коаліції: 1647-48рр., 1654р. та 1656р.

Дипломатична служба козацтва, на відміну від інших держав, була насамперед провідником інтересів народу в боротьбі за національне та соціальне визволення з-під гніту іноземного поневолення. Формуючись водночас із розвитком запорізького козацтва, вона готувала грунт для процесу творення української державності, що викристалізувалось у ході Визвольної війни 1648-1654 рр. у Гетьманщину - саме ту форму політичної автономії, яка залишилася життєздатною протягом понад століття.

к відомо, уже Б. Хмельницький насамперед налагодив зв’язки з Кримським ханством Водночас гетьман вів активні переговори з Туреччиною.

Він обмінюється з Портою — урядом Османської імперії, посольствами, заявляє про готовність прийняти протекторат султана (1651), прагнув заручитися його підтримкою.

Іншим об’єктом зовнішньої політики Української держави булла Молдова. Гетьман підтримував взаємини з правителями Трансільванії і Валахії, прагнув налагодити контакти з Венеціанською республікою та Бранденбургом. Відомо, що до Б. Хмельницького написав листа навіть керівник англійської буржуазної революції Олівер Кромвель.

ІІ . Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Історичні документи

З листа Богдана Хмельницького до царя Олексія Михайловича з повідомленням про перемоги козаків над польсько-шляхетськими військами і про бажання українського народу об'єднати Україну з Росією (8 червня 1648 року)

Найясніший. вельможний і преславний царю московський, а нам все-милостивий пане і добродію!

Мабуть, з причин опікування божого сталося те, чого ми самі собі зичили і про що старалися, щоб часу теперішнього ми могли через посланців своїх доброго здоров'я вашій царській вельможності сказати і найнижчий поклін свій передати.

...Яму, яку вони (поляки) під нами були викопали, самі вони в неї провалилися, так що два війська з великими обозами їх поміг нам господь бог опанувати і трьох гетьманів живцем узяти з іншими їх сенаторами: перший-на Жовтій Воді, в полі, посеред дороги запорозької, - комісар Шемберк і син пана краківського ні з одною душею не втекли.

Потім сам гетьман великий пан краківський з невинним добрим чоловіком Мартином Калиновським, гетьманом польським коронним під містом Корсунем, обидва попали, в неволю, а також усе їх кварцяне1 військо дощенту розбите...

Бажали б ми собі самодержця господаря такого в своїй землі, як ваша царська вельможність православний християнський цар... У чому запевняємо вашу царську величність, якби була на те воля божа і поспішність твоя царська зараз, не гаючи часу, на панство2 те наступати, а ми з усім Військом Запорозьким прислужитися вашій царській вельможності готові, до чого з найнижчими услугами своїми якнайпильніше себе віддаємо. А саме, якщо стане вашій царській величності чутно, що ляхи знову на нас схочуть наступати, у той же час чим швидше поспішайся з своєї країни на них наступати, а ми з божою допомогою звідси візьмемо. І хай здійснить здавна сповіщене пророцтво бог, якому, доручивши себе, ми самі до милостивих ніг вашої царської величності себе віддаємо.

Документи Богдана Хмельницького. -К.: Вид-во АНУРСР, 1961- С. 47-48.

Рольова гра

Учні в класі поділяються на три групи. Кожна із груп буде представляти країни певного табору: перша група — католицького, друга — православного, третя — протестантського. Удома вони повторили із курсу всесвітньої історії матеріал про реформаційні та контрреформаційні рухи в Європі та їх наслідки. Зараз на уроці вони повинні пригадати, які з

держав можуть належати до кожного табору, розкрити їхню роль на міжнародній арені та виконати випереджальне завдання про те, як ці країни могли поставитися до новоутвореної Української гетьманської держави.

Учням дозволяється також користуватися матеріалом підручника. Із кожною групою учитель проводить евристичну бесіду, в ході якої учні повинні викласти у загальних рисах позицію свого табору. Після виступу кожної групи робиться узагальнюючий висновок.

Запитання групам для евристичної бесіди

1. Які держави належать до вашого табору?

2. Чому саме ці держави?

3. Покажіть їх на карті.

4. Кого із держав підтримуєте ви — Річ Посполиту чи Українську державу? Чому? І як саме?

1-а група

Католицькі держави

Орієнтовні відповіді учнів. До нашого табору належать такі держави: Австрія, Іспанія, Франція, князівства Німеччини, Венеційська республіка.

А в с т р і я, І с п а н ія, Ф р а н ц і я. Ми підтримуємо в цій боротьбі Річ Посполиту, оскільки вона, так само, як і ми, є католицькою державою, й вороже ставимося до визвольної боротьби українського народу, оскільки Українська держава є православною. Але через складне внутрішнє становище ми не можемо підтримати Польщу збройним виступом, тому наша допомога виявлялася насамперед у дипломатичній підтримці.

Н і м е ч ч и н а. У наших князівствах ставлення до боротьби українського народу проти Речі Посполитої є неоднозначним: у католицьких князівствах — ворожим, у протестантських

— поміркованим. Однак у наших землях не підтримували й Польщу, сподіваючись скористатися з її послаблення для піднесення Пруссії.

В е н е ц і й с ь к а р е с п у б л і к а. А ми, незважаючи на те, що наша держава є католицькою і розташована поряд із серцем католицької церкви — Римом, підтримуємо Україну в її боротьбі проти Польщі, оскільки ми вбачаємо в українському козацтві свого союзника у війні протии Туреччини. У 1650 р. в Україну навіть прибуло посольство Альберто Віміни з метою укладення угоди про антитурецький союз Венеції та України.

І хоча згоди досягнуто не було, адже Україна не могла вести війну і проти Польщі, і проти Туреччини одночасно, дружні відносини між нашими державами не припинялися.

2-а група

Протестантські держави

Орієнтовні відповіді учнів. До нашого табору належать Англія, Голландія, Швеція і князівства Північної Німеччини. Ми спостерігаємо за подіями в Україні з неприхованим інтересом. Ми співчуваємо українському народові і бажаємо йому перемоги над Польщею, бо із ослабленням Речі Посполитої ослабне і весь католицький табір.

А н г л і я. Ми цілковито підтримуємо Українську державу. Олівер Кромвель навіть убачає у Національно-визвольній війні українського народу прояв загальноєвропейської боротьби проти Контрреформації і своїми діями відволікає католицькі держави від реальної допомоги Речі Посполитій.

Ш в е ц і я. Ми також підтримуємо українську державу, бо маємо при цьому й свої інтереси — ми зацікавлені в ослабленні Польщі й не протии приєднати до своїх володінь її землі. Ми навіть готові розпочати війну проти Речі Посполитої. І Богдан Хмельницький також, зі свого боку, прагне установити дипломатичні відносини зі шведським королем та отримати від нього допомогу. Такі відносини між двома державами були встановлені у 1650 р. й продовжуються надалі.

Го л л а н д і я. Ми підтримуємо український народ в боротьбі не тільки проти Речі Посполитої, а й проти католицької церкви, оскільки наша держава пройшла такий самий шлях в боротьбі за національне і релігійне визволення.

3-я група

Православні держави

Орієнтовні відповіді учнів. До нашого табору належать такі держави й князівства: Московська держава, Трансільванія, Валахія, Молдова.

Ми всі загалом підтримали боротьбу українського народу. Уряд Хмельницького вже установив і постійно підтримує контакти з болгарами, греками, сербами.

П р а в о с л а в н а ц е р к в а, зокрема усі чотири православні патріархи (константинопольський, александрійський, антіохійський, єрусалимський) благословили Хмельницького на переможну війну. Нам дуже вигідна перемога України, оскільки вона принесе не тільки ослаблення католицького табору й посилення православного, але й згодом

можна буде очікувати допомоги України в боротьбі з Османською імперією. Представник константинопольського патріарха привіз українському гетьманові меч, освячений на Гробі Господнім. Двоє патріархів безпосередньо побували в Україні, сподіваючись отримати від уряду Хмельницького допомогу в боротьбі проти Туреччини.

В а л а х і я, М о л д о в а, Тр а н с і л ь в а н і я. Наше ставлення до Національно-визвольної війни українського народу було дещо складнішим. Наші відносини були то союзницькими, то напруженими. Кожна з нас хоча на словах і підтримувала Хмельницького, проте з безпосередньою допомогою не квапилася, прагнучи використати війну задля власних інтересів і зміцнити свої позиції на міжнародній арені.

М о с к о в с ь к а д е р ж а в а. Наше ставлення було теж неоднозначним. Нам не потрібні були сильні сусіди — ні Річ Посполита, ні тим паче Україна, де вже встановилися козацькі порядки. Адже полум’я цієї національно-визвольної боротьби може перекинутися й на Московію, тому наш уряд поки що утримується від допомоги у війні. Нашу позицію

можна назвати вичікувальною, і ми почнемо діяти тоді, коли якась зі сторін знесилиться.

Завдання

Порівняйте позиції європейських держав щодо Національно-визвольної війни українського народу. Зробіть відповідні висновки.

У ч и т е л ь. Отже, Українська гетьманська держава виникла й розташовувалася в регіоні, де в середині XVII ст. домінували великі держави — Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія. Вони не були зацікавлені в існуванні самостійної й міцної Української держави — це суперечило їхнім політичним намірам щодо українських земель і порушувало рівновагу сил між державами.

Головним завданням міжнародної політики молодої Української держави було успішне завершення війни з Річчю Посполитою та об’єднання всіх українських земель. Щоб досягнути цього, українська дипломатія використовувала суперечності між Польщею, Росією і Туреччиною. Б. Хмельницький вів переговори з російським царем, а також з турецьким султаном про прийняття Україною їхньої протекції.

Український уряд намагався зіпертися на союз із Кримським ханством, а також активно шукав союзів з іншими державами.

Виникнення Української держави порушило рівновагу сил у Центрально-Східній Європі. Щоб зберегти себе як незалежну державу, Україні доводилося проводити гнучку зовнішню політику і шукати союзників серед сусідніх та віддалених країн.

Стратегію зовнішньої політики держави визначав гетьман Б. Хмельницький, який був досвідченим політиком і дипломатом. Створена ним дипломатична служба стала важливим інструментом зовнішньополітичної діяльності Української держави. Функції дипломатичної служби держави виконувала Генеральна військова канцелярія. Вона визначала склад українських дипломатичних посольств, приймала і відправляла чужоземні посольства, аналізувала розвідувальну інформацію, готувала дипломатичні документи.

Велика заслуга в налагодженні ефективної роботи канцелярії належала генеральному писарю Іванові Виговському — здібному адміністратору й дипломатові. У державі з’явилася ціла плеяда блискучих дипломатів. Серед них були, зокрема, Силуян Мужиловський, Кіндрат Бурляй, Антон Жданович.

Завдяки добре налагодженій дипломатичній службі Україна активно утверджувалася на міжнародній арені як незалежна держава.

Робота з ілюстраціями

1. Турецький, російський та польський посли в очікуванні на рішення козацької ради.

2. Прийом Богданом Хмельницьким польського посольства.

3. Т. Шевченко «Дари в Чигирині».

Завдання

1. Прокоментуйте дані ілюстрації. Чи свідчать вони про активну зовнішньополітичну діяльність Хмельницького?

2. Чи можна стверджувати, що зовнішньополітичні відносини Української козацької держави визначалися принципом: «У держави немає постійних друзів і постійних ворогів, а є постійні інтереси»?

Свою відповідь обґрунтуйте.

Розповідь учителя

Як ви вже знаєте, наприкінці 1653 р. Українська гетьманська держава перебувала у складному становищі (пригадати, чим це було зумовлено). Тому Б. Хмельницький змушений був шукати надійну та міцну державу-покровителя. Найбільш реальними кандидатурами

були Росія та Туреччина, але оскільки Москва посіла вичікувальну позицію, гетьман зробив ставку на Османську імперію. Ще в другій половині 1650 р. було укладено угоду зі Стамбулом про надання українським купцям права вільно перетинати Чорне море, торгувати без мита в турецьких володіннях. Але далі події розвиваються трагічно для України: у 1653 р. під час молдавського походу гинее його син Тиміш, Валахія й Трансільванія переходять на польський бік, у битві під Жванцем татари знову зраджують та укладають сепаратний мир з поляками. Ускладнення геополітичної ситуації в регіоні, воєнні невдачі, формальна підтримка Оттоманської Порти підштовхнули гетьмана до відмови  від протурецької орієнтації та союзницьких відносин з Кримом і визначили проросійський вектор зовнішньої

політики Війська Запорозького.

Починаючи з 1648 р. Б. Хмельницький неодноразово звертався до Москви з проханням допомогти в антипольській боротьбі. Навіть загрожував війною, якщо не буде надано цієї допомоги. Проте Москва не хотіла розривати миру з Польщею й посіла вичікувальну позицію. Та згодом Москва змінює свою позицію щодо України й погоджується надати їй військову допомогу. Це було зумовлене рядом причин:

а) бажанням розширити сферу свого впливу;

б) використати Україну як буфер проти Туреччини;

в) залучити українські козацькі збройні формування, щоб відвоювати у Речі Посполитої

втрачені Росією території.

Російський цар після деяких вагань «в ім’я спасіння віри православної» погодився взяти Військо Запорозьке під свою опіку.

Завдання

1. Які держави могли стати союзниками Україні в боротьбі проти Речі Посполитої?

2. Як складалися відносини Б. Хмельницького з цими державами?

3. Які причини зумовили зміну протурецької орієнтації Б. Хмельницького на проросійську?

4. Як розвивалися відносини Української держави і Московської держави від початку Національно-визвольної війни?

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Графічний диктант

Правильні твердження позначте знаком «+», а неправильні — знаком «–».

1. Зовнішньополітична діяльність Війська Запоріжського— не допустити створення коаліцій держав на чолі з Польщею.

2. Події Національно-визвольної війни були сприйняті негативно європейськими монархами.

3. Австрія та Іспанія підтримали Українську державу в боротьбі з Річчю Посполитою.

4. Німеччина надала Польщі військову допомогу.

5. Венеційська республіка вбачала в Українській державі свого союзника у війні проти Туреччини.

6. Відносини між Українською гетьманською державою і Швецією були встановлені у

1650 р.

7. Усі православні патріархи, крім антіохійського, благословили Хмельницького на переможну війну.

8. Православні держави сподівалися отримати від уряду Хмельницького допомогу в боротьбі проти Туреччини.

9. Московська держава тривалий час посідала вичікувальну позицію.

10. Головним завданням міжнародної політики Української держави було успішне завершення війни з Річчю Посполитою та об’єднання всіх українських земель.

11. Стратегію зовнішньої політики української держави визначав гетьман Б. Хмельницький.

12. Функції дипломатичної служби держави виконувала Генеральна військова рада.

ІV. Рефлексія

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал за підручником.

 

 

 

 

 

Практичне заняття. №2

Українське суспільство ХVІ — першої половини ХVІІ ст.: соціально - ­економічне становище та повсякденне життя

Мета:

Навчальна: закріпити знання з теми „Українські землі наприкінці

     ХVІ – I половини ХVІІ ст..”

Розвиваюча: розвивати асоціативне мислення, увагу, пам'ять, фантазію

Виховна: виховувати повагу до минулого, почуття відповідальності за доручену справу.

Тип уроку: Практичне заняття з елементами групової роботи

Обладнання: Картки для поділу на групи, папір, маркери, клей, роздатковий матеріал, таблиці для заповнення.

Хід заняття:

1. Поділ класу на групи:  „польська шляхта”, „українська шляхта”, „православне духівництво”, „католицьке духівництво”, „міщани”, „кріпосні селяни”, „вільні селяни”, „козацтво”.
2. Завдання №1: Намалювати символ (герб) свого суспільного

                                  стану, вигадати гасло.                        10 хвилин

Завдання можна виконати у техніці аплікації або колажу. Для цього групам пропонують заздалегідь підготовлені елементи. Кожна група підбирає необхідне з її точки зору. Елементи повинні декілька раз повторюватись, щоб не виникло конфлікту між групами.

         Кожна група на презентацію роботи має до 3 хвилин

3. Завдання №2:  - Заповнити таблицю

Кожна група заповнює таблицю ( обов’язково добрати по 3 позиції з кожного питання). Доповідач пояснює вибір.

 

Назва групи: ___________________________________________
Нам дозволено	Нам заборонено

 

4. Завдання №3:  - Написати листівку-заклик до інших станів із пропозиціями щодо реформування існуючої ситуації в суспільстві.

За браком часу це завдання можна дати як домашню роботу

5. Підведення підсумків. Виставлення оцінок.

1 варіант – Оцінювання проводить вчитель.

2 варіант – Оцінювання провидить журі із старшокласників

                   або вчителів школи

3 варіант – само оцінювання груп з врахуванням індивідуальної роботи кожного учня.

Варіант оцінювання обирається з урахуванням підготовки класу.

ДОДАТКИ

Нам дозволено	Нам заборонено

 

Нам дозволено	Нам заборонено

 

                                    Назви команд

• польська шляхта
• українська шляхта
• православне духівництво
• католицьке духівництво
• міщани
• кріпосні селяни
• вільні селяни
• козацтво

Картки для поділу класу на групи

ПД	ПД	ПД	ПД	ПД
ПШ	ПШ	ПШ	ПШ	ПШ
УШ	УШ	УШ	УШ	УШ
М	М	М	М	М
КД	КД	КД	КД	КД
КС	КС	КС	КС	КС
ВС	ВС	ВС	ВС	ВС
К	К	К	К	К

 

 

 

 

 

 

Практичне заняття. №8

Російсько - ­турецькі війни кінця XVIII століття та їх вплив на Україну.

Мета:

Навчальна: Охарактеризувати міжнародне становище та зовнішню політику Російської імперії в ІІ пол. ХVІІІ ст., причини, хід та наслідки  російсько-турецька війна 1768—1774 р. для України

Розвиваюча: розвивати в учнів уміння аналізувати історичні факти, працювати з картою та документами, визначати місце особистості в історичному процесі; Виховна: виховувати в учнів національно - патріотичні почуття.

Тип уроку: практичне заняття

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття й терміни: колонізація, Задунайська Січ, Банатська Січ, Кубанське козацьке військо.

Основні дати: 1768—1774 р. — російсько-турецька війна;

Хі уроку

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

• Епіграф уроку: «Якби у мене були козаки - я завоював би весь світ. »

Наполеон Бонапарт

• Що ж мав на увазі Наполеон?  Відповісти на це запитання ми зможемо, якщо будем уважними під час практичного заняття.

ІІІ. Сприйняття і усвідомлення навчального матеріалу.

У зовнішній політиці Російської імперії за Катерини ІІ вирізнялися два етапи, розмежовані французькою революцією кінця XVIII ст.

На першому етапі головною метою зовнішньої політики Катерини ІІ було поширення впливу в Європі, де основним суперником на той час уважалася Франція — наймогутніша європейська держава, а також приєднання нових земель за рахунок сусідніх держав. Король Франції Людовік ХV мету своєї політики щодо Росії висловлював так: “Усе, що в змозі втягнути цю імперію в хаос і примусити її повернутися до мороку, відповідає моїм інтересам”. З цією метою французький уряд провадив політику створення “східного бар'єру” – підтримки Швеції, Речі Посполитої, Османської імперії. Найслабшою ланкою цього бар'єра була Річ Посполита, яку роздирали внутрішні протиріччя і яка стала об'єктом зазіхань з боку Пруссії, Австрії та Росії. Тому основними напрямами зовнішньої політики Росії, навколо яких концентрувалися зусилля царського уряду, були:

боротьба проти Османської імперії з метою оволодіти узбережжям Чорного моря з Кримом, вийти до Кавказького хребта. Розв'язання цього завдання відкривало можливість освоювати Причорноморські степи, розвивати зовнішньоторговельні зв'язки через Чорне й Середземне моря, ліквідовувало небезпеку нападів Кримського ханства та Османської імперії;

протидія намаганням Швеції повернути втрачені землі;

участь у боротьбі за підкорення ослабленої Речі Посполитої, приєднання до Росії Правобережної України та Білорусії.

Реалізація цих напрямів мала звести нанівець плани Франції ослабити та ізолювати Російську імперію.

Робота в парах

Запитання:

• Визначіть напрямки зовнішньої політики Російської імперії в

ІІ пол XVIII ст.

• Яка держава заважала Російській імперії у реалізації її планів?
• Чи могла загрожувати Російська імперія порушенню дипломатичної рівноваги в Європі?

 

• Російсько-турецькі війни 1768—1774 та 1787—1791 рр.

Колективна робота учнів з контурною картою:

• Позначіть на контурні карті стрілками  стратегічні плани Туречини.

Робота в групах

Першу російсько-турецьку за часів Катерини II війну розв'язала Туреччина, яка планувала могутніми ударами вийти до Києва, Смоленська, Астрахані, вдертися на Кавказ. Восени 1768 р. війська кримського хана спустошили деякі райони України. Під ударами російських військ кримчани відступили, захопивши велику здобич. Наступного року воєнні дії розгорнулись у Причорноморських степах, на Балканах і Кавказі. Російські війська всюди тіснили противника. У 1769 р. російська армія на чолі з полководцем Петром  Рум'янцевим розгромила турків під Хотином і зайняла Хотин, Ясси, Бухарест, Таганрог. У 1770 р. російські війська здобули три блискучі перемоги: дві на суходолі (біля Ларги й Кагулу) та одну на морі (в Чесменській бухті).

Завдання:

• Запишіть де розгорнулись бойові дії між двома арміями?
• Які території були зайняті російськими військами?
• Спрогнозуйте до яких наслідків для України могла призвести перемога Туречини над Російською імперією та вихід до Кавказу?

Колетивна робота учнів

У 1774 р. війна скінчилася вигідним для Росії Кючук - Кайнарджійським миром (укладено в болгарському селищі Кючук-Кайнарджі). До Росії відійшли території між Бугом і Дніпром включно з морським узбережжям, фортеці в Криму — Керч і Єнікале, а також землі до Кубані. Крим і Кубань стали незалежними від Туреччини. Росія дістала право контролю за ситуацією в дунайських князівствах Молдавії та Валахії, що були на той час васалами Туреччини. Російські судна отримали право вільно плавати Чорним морем.

• Визначіть умови Кючук – Кайнарджійського миру.

 

У квітні 1783 р. Катерина II видала маніфест, у якому заявляла, що Крим, Таманський півострів і “вся Кубанська сторона прийняті під державу Всеросійську”. Влітку того ж року в Криму розпочалося будівництво бази російського Чорноморського флоту — міста Севастополя.

Зазнавши поразки, Туреччина почала готуватися до нової війни проти Росії. Оскільки більша частина північного узбережжя Чорного моря залишалася в руках Туреччини, уряд Катерини II також не вважав конфлікт вичерпаним. Обидві держави розгорнули активну дипломатичну діяльність із пошуків союзників. Росія уклала союз з Австрією.

Воєнні дії знову розпочала Туреччина, за якою стояли Англія та Франція. Турецький флот із десантом підійшов до одного з головних пунктів російської оборони Причорномор'я — Кінбурна, гарнізоном якого командував Олександр Васильович Суворов. Бій 1 жовтня 1787 р. закінчився майже цілковитим знищенням турецького десанту: з 5 тис. турків на кораблі повернулося не більше як 500.

Російські війська 1788 р. штурмом оволоділи сильною турецькою фортецею Очаків. У цій та інших операціях успішно діяв молодий Чорноморський флот під командуванням адмірала Федора Федоровича Ушакова.

У 1789 р. біля річки Римніку (притока Дунаю) об'єднаний російсько-австрійський корпус (7 тис. росіян під орудою О. В. Суворова і 18 тис. австрійців) перепинив шлях 100-тисячній турецькій армії та 11 вересня здобув блискучу перемогу “не числом, а вмінням”. А в грудні 1790 р. Суворов і керовані ним війська досягли нового, нечуваного успіху, здобувши турецьку фортецю Ізмаїл у гирлі Дунаю. Здобуття Ізмаїла й перемоги на морі (1791 р. в Керченській протоці, біля острова Тендри, біля мису Каліакрії на південь від гирла Дунаю, поблизу Варни) вирішили долю війни.

 

У 1791 р. в Яссах було укладено мирний договір між Росією й Туреччиною. Росія одержала землі між Південним Бугом і Дністром. Туреччина відмовилася від своїх претензій на Крим і визнала його володінням Російської імперії. Усе Чорноморське узбережжя від гирла Дністра до Криму опинилося в межах Росії.

Завдання:

• Запишіть дати та події другої Російсько – Турецької війни
• Визначіть на яких умовах був укладений Яський мирний договір.

(Одні учні називають події – інші дати)

Робота в парах (доцільно групи поділити на прихильників та опонентів)

У складі російської армії проти турків і татар діяли запорізькі козаки, а також гусарські та пікінерські полки, які складалися з українських козаків. Після битви коло Рябої Могили П. Рум'янцев писав про українців, що вони «хоробро відкинули ворога... та кинулися гнати його». У битві коло Ларги українські пікінери розбили найкращі загони турецької кінноти. Запорізька військова флотилія провела ряд важливих операцій на Дністрі, Дунаї та Чорному морі. У 1771 і 1773-1774 pp. П. Рум'янцев вів бойові дії в Болгарії. Після багатьох поразок Туреччина нарешті погодилася на мирні переговори. За укладення цього мирного договору П. Рум'янцев отримав титул графа й додаток до прізвища — «Задунайський».

Завдання:

1. Чи можна стверджувати, що долю цієї війни вирішили українські козацькі війська?
2. Чи була іще потреба Російській імперії в  українському козацькому війську

Якщо так, то чому? Аргументуйте відповідь на основі вивченого матеріалу.

Якщо ні, то чому? Аргументуйте відповідь на основі вивченого матеріалу.

 

 

 

IV Рефлексія

Картка оцінювання учнів

№	Види діяльності	Самооцінка	Оцінка інших учнів	Оцінювання вчителем
	Самостійна робота з кконтурною картою
	Дослідження джерел інформації (робота в групах)
	Презентація результатів дослідження історичних джерел
	Окремі власні виступи
	Участь у формуванні висновків
	Робота в групах
	Вміння аргументовано відстоювати власну позицію
	Участь в обговоренні проблемного запитання

 

 

VI. Домашнє завдання. Скласти сенкан до теми.