Тема: Шануй батька та матір.

Про матеріал

Тема: Шануй батька та матір. Мета: Виховувати почуття любові й щирої поваги дітей до своїх батьків, відповідальність за свої вчинки, бажання підтримувати добру славу і честь сім’ї; формувати ціннісне ставлення особистості до сім’ї, родини, людей.

Перегляд файлу

Тема: Шануй батька та матір.

Мета: Виховувати почуття любові й щирої поваги дітей до своїх батьків, відповідальність за свої вчинки, бажання підтримувати добру славу і честь сім’ї; формувати ціннісне ставлення особистості до сім’ї, родини, людей.

Очікувані результати.

Учні повинні знати:

• прислів’я, приказки про маму, тата;

• вірші про найдорожчих їм людей;

Учні повинні вміти:

• знайти добре слово, щоб підтримати рідних;

• висловлювати зв’язно власні твердження;

• поважати найрідніших людей.

Вступне слово вчителя.

Є на світі люди, перед якими всі ми в боргу, яким завдячуємо усім, що маємо і що будемо мати. Хто ці люди?

Так, ці люди – наші батьки. Мама, матінка, матуся ненька – ніжна, ласкава берегиня роду нашого, і поряд Батько, тато, татусь – сильний, надійний, іноді суворий, але завше добрий, оборонець, годувальник, господар дому.

Мати і батько… найближчі і найрідніші люди для кожного з нас. Скільки ночей недосипає мати, доглядаючи свою дитину, скільки сил прикладає батько, щоб забезпечити дітей, сім’ю всім необхідним.

Тому сьогодні наша розмова з вами буде про них, про батька і матір.

Вклоняємось всім вам доземно. (Учні вклоняються усім батькам)

Класний керівник.

З перших хвилин нашого життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються в своїх дітей, сподіваючись, прагнучи щастя для них. Усім життям і працею, прикладом і вихованням утверджують у нас риси людяності й добра.

«Шануй батька свого та матір свою…»

–Чи знаєте ви звідки взято ці слова?

– Хто може закінчити цю заповідь Божу? (… добре буде тобі, і довго будеш і жити на землі).

Як бачимо з цієї заповіді, те, як довго і як добре ви будете жити на землі, залежить від того, чи будете любити, поважати, слухати й шанувати своїх батьків. Постарайтесь під час нинішньої розмови ще більше переконатись у цьому.

Слово надамо настоятелю Свято-Миколаївської церкви отцю Сергію.

Учитель. Ви мали завдання: підібрати прислів’я про батьків. Зачитайте їх.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

На сонці тепло, а біля матері добре.

Нема того краму, щоб купити маму.

Мати одною рукою б’є, а другою гладить.

У дитини заболить пальчик, а в матері серце.

Годуй діда на печі, бо й сам там будеш.

Все купиш, лише тата й мами – ні

Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

Які мама й татко, таке й дитятко.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.

Яке дерево, такі його квіти,

Які батьки, такі й діти.

Матері ні купити, ні заслужити.

Дитина плаче, а матері боляче.

У кого є ненька, у того й голівка гладенька.

Материнська молитва небеса відкриває.

Поміркуймо разом, що значить шанувати батьків своїх, у чому це має виявитись.

(Міркування учнів.).Метод «Мікрофон».

Орієнтовне доповнення чи узагальнення сказаного учнями.

Шанувати батька і матір – це значить:

глибоко поважати, бути з ними ввічливими, розмовляти спокійно, лагідно, ніколи не вживати грубих чи непристойних слів;
співчувати, коли їм важко, допомагати в міру своїх сил;
ніколи не засмучувати й не дратувати своєю поганою поведінкою;
старатись учитися і працювати так, щоб батьки пишались і тішились вами;
шанувати працю батьків, берегти, не розтринькувати й не нищити того, що вони придбали;
бути уважним до них, вітати зі святами, пам’ятати про їх дні народження;
слухати їх поради, повчання, настанови із вдячністю;
завжди спілкуватись з мамою і татом рідною мовою, тією, якою вони навчили вас говорити;

- Найперше затямте: ображати, не слухатись, не шанувати і, що найстрашніше, зректись своїх батьків – це великий гріх, за який рано чи пізно наступить кара. Адже вони дали вам життя.

Напевно, немає у світі поета, який би не присвятив свого вірша Матері.

Вірші учні читають під супровід бандури.

Учень1.Ти як сонце, моя рідна мати,

Лиш Тобі я поклонюся низько,

Як про Тебе пісню заспівати,

Коли Ти сама – найкраща пісня?!

Мати моя – пісня моя (І.Бердник).

Учень2. Ви колись над нашою колискою

Вечорами тихими схилялися.

І були далекі зорі близькими,

Як до нас матуся усміхалася.

Ми хворіли, Ви за нас молилися,

Нам щастило – Ви за нас раділи.

І солодким болем серце билося,

Як з гнізда у білий світ летіли.

Ваші руки нам голівки гладили,

Як до школи ранками будили,

У косички бантики вплітали Ви

І віночок із барвінку шили.

Учень3. (читає). Слово “мама” росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так само тихо воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня слово “м-а-м-о”, мовлене устами янголятка, і осяє хату, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати ту мить, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас…, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро (Я.Гоян).

Учитель. Своїм лагідним словом, колисковою піснею засіває мати в наші душі любов до людей, до землі, до природи. Без материнської любові не виріс жоден поет чи композитор, учений чи державний діяч, воїн чи хлібороб.

- На уроках літератури ми знайомилися з автобіографічними творами українських письменників, у яких вони з невимовною ніжністю й теплотою згадують своїх батьків, з любов’ю розповідають про стосунки в родині. І з гордістю заявляють, що всього найкращого навчилися саме від батьків, завдяки ним стали справжніми людьми.

Звеличує образ батька. М.Стельмах, видатний український майстер слова, в автобіографічній повісті згадує, як у важкий повоєнний рік батько носив його, малого, босого й роздягненого, до школи, загорнувши в широкі поли своєї киреї. Багато довелось письменнику за свій вік бачити одежі, красивої, дорогої, багатої, модної й розкішної, але й на схилі літ своїх був переконаний, що немає й не було на світі одежини кращої, ніж ота батькова, яка ховала його від холоду на батькових руках – таких великих, щедрих, мозолястих від тяжкої праці.

А з яким захопленням розповідає про свого батька автор “Зачарованої Десни” О.Довженко! “Багато бачив я гарних людей, а такого, як батько, не бачив”. Усе в ньому було красиве: обличчя, розумні очі, і високе чоло, і постать. З нього, на думку письменника, можна було малювати і святих, і лицарів, і учених, і сіячів.

Певно, і для вас найкращі люди на світі – це мама і тато. Але говорити гарні слова про своїх рідних – це ще не вся любов. Є люди щедрі на ласкаві слова, але скупі на добрі діла – люди улесливі, нещирі. І є, навпаки, скупі на гарні слова, а на ділі щирі й нелукаві.

Я не кажу, що не треба говорити ласкавих слів своїм рідним. Говоріть, і що більше, то краще. Аби тільки щиро.

Класний керівник:

- А чи повинна повага до батьків виражатися у словах, якими ви звертаєтеся до них?

- Чи є це, на вашу думку, проблемою сучасності?

Учні відповідають.

Класний керівник:

- А тепер пропоную послухати, як бачить цю проблему один з українських письменників і висловыть своє враження від почутого.

ПОВАГА ЗМАЛКУ

Коли я часом чую, як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша» або за очі називають їх

«мої предки», - мені робиться боляче й ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька й матері, діда й баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на « Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність у наших родинах виховували змалку.

( Л. Орел)

Ваші враження від почутого.

Учні висловлюють своє ставлення до почутого, обґрунтовують обурення автора нешанобливими формами звертання до батьків.

- Нас обурює таке зневажливе ставлення до батьків.

- Такі діти не люблять і не поважають своїх батьків.

- Шкода батьків, що мають таких дітей.

Дорогі батьки ці поезії для вас.

Учень4. Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла,

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами і тата.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни добре слово їм сказати

Допоки ти живеш у рідній хаті.

Мамина молитва

Учень 5. Перед Богом мама на колінах,

Щирим серцем молиться вона

І горить незмінна і нетлінна

Віра—непідкупна і міцна!

Ця молитва небо відкриває,

Ця молитва рветься в Небеса,

Бо любов Господня а ній палає!

І слова, як вранішня роса:

Кожна крапля має силу Божу

Для нужденних, хворих і німих…

За дітей незрячих і безсилих—

Молиться не тільки за своїх!

За дітей, щоб вирвати із аду,

Усім серцем молиться вона.

В цій молитві сила зорепаду

І морської хвилі глибина…

Перед Богом на колінах мати,

А насправді—воїн на коні!!!

Дай бажання поряд з нею стати

І молитись, Боже, і мені!!!

Учитель. Але якщо ви своїм негідним вчинком засмутите неньку й тата, примусите їх страждати,- гріш ціна вашим гарним словам.

А подумайте, чи не забуваєте ви іноді про вдячність за те все добро, яке роблять вам найрідніші люди? Чи вмієте оберігати їх так, як вони вас? (Відповіді учнів).

Якщо матінка ніколи не буде заплакана чи зажурена через вашу неслухняність, необачність, нерозважливість, якщо буде пишатись вами, якщо буде чути від усіх про вашу ввічливість, вихованість, так і знайте: ви надовго продовжите її вік, збережете красу, здоров’я і саме життя.

Учень 6. Бабуся

Люба бабусю, ти в

Мене рідненька,

Живи довго, моя дорогенька!

Щастя, радість я дарую,

Адже я тебе люблю.

Будь здорова, будь щаслива,

Наче сонечко мінливе!

Ірина Маєтна

Звучить пісня. Виконують учні.

Класний керівник:

- Для кожної дитини в світі перші вчителі – це батько й мати. Їхня свята нехитра педагогіка відкриття в людях доброти, вічних понять: хліб, праця, Батьківщина – входить в нашу свідомість і виховує найкращі почуття. Ким би ми не стали, на яку б висоту не піднялися, та завжди в пам’яті бережемо їхню справедливу науку, їхні серця, віддані дітям.

- Розкажіть, а чого ви навчаєтеся у своїх батьків, які риси хочете перейняти від них, у чому хочете бути на них схожими.

Учні розповідають, чому навчають їх батьки, в чому хочуть бути схожими на них.

Класний керівник.

Сім’я, родина і Батьківщина – це єдині поняття. Людина до глибокої старості пов’язана з тією сім’єю, з якої вона вийшла, і все життя пов’язана із землею, де вона народилася, зросла… Куди б не закинула її доля, вона завжди подумки з Батьківщиною.

Учень7. Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво – луна.

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Що, як мама, як тато – одна

Інтерв’ю з батьками.

Що цікавого ви нам можете розказати про своїх дітей?

Ці вірші для вас, шановні батьки.

Учень8. Багато в світі різних слів

І різних виразів чимало,

Та ласкаве із них і рідне

Слово – мама.

Хоча б яку ти вибрав із доріг,

Хоча б якими ти пішов шляхами,

Та через терни горя і зневір

Ти повертаєшся до мами.

Це теплі руки і вуста,

Що так в дитинстві зігрівали,

Це ніжне серце, ніби птах,

Завжди з тобою мандрувало.

Спіши до неї крізь літа,

Шануй, люби, не дай тужити.

Бо лиш вона і рідна і свята

З тобою вічно буде жити.

Учень 9. Мама

Зроблений нами крок –

Мами сльоза, усмішка,

Бачить їх тільки Бог

Серед нічної тиші.

Мамо, уже сивина

Скроні твої побілила.

Ти в мене в світі одна,

Рідна матусю мила.

Я пронесу крізь роки

Образ твій – в серці несхитно

Ніжна твоя рука,

Тиха твоя молитва

Класний керівник:

- Давайте спробуємо узагальнити все, про що говорили сьогодні на нашому занятті. Що ж означає по-справжньому любити своїх батьків?

Метод «Мікрофон»

Учні:

- Це значить піклуватися про них.

- Не завдавати їм душевного болю.

- Не засмучувати негідною поведінкою.

- Трудитися, щоб полегшити їм життя.

- Називати їх найніжнішими словами.

- Учитися у них любити й поважати людей.

- Усі свої вчинки звіряти з ними.

Класний керывник. Висновок: Тож пам’ятайте, діти, і пронесіть через усе своє життя цю святу заповідь, яка передається із роду в рід. Нехай горить вона на вашому шляху яскравим вогником, остерігаючи від байдужості та безсердечності:

1. Пам’ятай! У тебе – єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько.

2. Пам’ятай! Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей.

3. Пам’ятай! Як ти шануватимеш своїх батьків – так діти шануватимуть тебе.

4. Пам’ятай! Твоє недобре слово – подряпина на ніжній материнській душі.

5. Пам’ятай! Не роби старість батька і матері бідою.

6. Пам’ятай! Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю.

7. Пам’ятай! Забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість.

8. Пам’ятай! Про старість треба говорити тільки з повагою.

9. Пам’ятай! Не можна залишати рідну старшу людину одинокою.

10. Пам’ятай! Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі.

Класний керівник.

Наша розмова підходить до кінця. Звичайно, всі моменти відносин дітей і батьків ми не змогли розглянути. Швидко мине час, ви закінчите школу, перед вами відкриється широка дорога життя, можливо, дехто покине на деякий час батьківський дім.

Але де б ви не були, пам’ятайте: вдома чекають на вас найрідніші люди – ваші батьки, і надіються на старості літ на вашу підтримку і допомогу.

Тож не блукай між домами, коли вдома жнива,

Їдь частіше до мами, поки мама жива.

Пам’ятай, що не завжди ти застанеш її,

Довгий шлях подолавши з міста в рідні краї.

Може в серці заниє той могильний горбок,

Та боргів не покриє ні твій плач, ні вінок.

Тож хай навіть громами доля путь пролива,

Все одно, їдь до мами – поки мама жива.

(Олександр Смичко).

Учитель. . Ось і пройшли ми з вами стежиною отчого краю. Однією з добрих традицій українського народу його гостинність. Гостя зустрічали хлібом – сіллю і пригощали варениками. За чудовим українським звичаєм ми варениками вас пригощаємо.

На цій урочистій ноті закінчимо нашу нинішню розмову.